- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/6888/25
Провадження 1-кс/991/6959/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, представника заявника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника ГО «Центр захисту інвалідів» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга представника ГО «Центр захисту інвалідів» адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяви про кримінальне правопорушення від 20.06.2025.
У поданій скарзі представник просить суд зобов`язати уповноважену службову особу Національного антикорупційного бюро України:
- протягом 24 годин внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, скоєний заступником Генерального прокурора ОСОБА_4, на підставі заяви Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 20.06.2025 (зареєстрована НАБУ під вхідним № 299/14990-00 від 20.06.2025);
- протягом 24 годин надіслати/видати заявнику (повноважному представнику (адвокату) заявника) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в частині відповідного кримінального провадження.
Обґрунтовуючи скаргу ОСОБА_3 зазначив, що 20.06.2025 засобами електронного зв`язку на електронну скриньку Національного антикорупційного бюро України надіслав заяву про кримінальне правопорушення, однак, викладені у вказаній заяві відомості до ЄРДР не внесені та досудове розслідування не розпочато, у зв`язку з чим представник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України.
Розгляд скарги призначений на 03.07.2025, про що належним чином повідомлено учасників.
До початку судового розгляду від представника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 до суду надійшли пояснення по справі, в яких зазначалося про те, що до Національного антикорупційного бюро України надійшла заява ОСОБА_3 в інтересах громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 20.06.2025, яка зареєстрована 20.06.2025 за №299/14990-00, щодо можливих неправомірних дій та бездіяльності заступника Генерального прокурора ОСОБА_6 за викладених у заяві обставин. За результатами розгляду такої заяви Національним бюро не було встановлено підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що ОСОБА_3, який діє в інтересах громадської організації «Центр захисту інвалідів», було поінформовано листом Національного бюро від 26.06.2025 №112-296/18691. Таким чином було встановлено, що у заяві не наведено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв`язку з чим на час її розгляду відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тож на переконання представника факт бездіяльності уповноважених осіб Національного бюро відсутній, а тому права та інтереси заявника не порушені. За наведених обставин, просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 та розглянути справу без участі представника Національного бюро за наявними письмовими поясненнями.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав подану скаргу та просив суд задовольнити її у повному обсязі.
Представник НАБУ у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність представника особи, дії якої оскаржуються, не є перешкодою для розгляд скарги.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та письмові пояснення представника НАБУ, заслухавши позицію представника,, дійшов таких висновків.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України.
Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яке полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Статтею 33-1 КПК України встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
Частиною 1 статті 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Аналізуючи норми ст. ст. 214, 303 КПК України, які свідчать про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно з п. 2 Глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затверджено Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, підставами вважати заяви чи повідомлення саме про злочин, є наявність у таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є посилання у повідомлені про злочин на фактичні обставини, що підтверджують наявність складу відповідного кримінального правопорушення.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, можливо зробити висновок, що однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні/бездіяльності ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Об`єктивна сторона злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв`язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого злочину, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться в повідомлені про злочин, за відповідними статтями кримінального кодексу.
У заяві про кримінальне правопорушення від 20.06.2025 зазначено, що заступник Генерального прокурора ОСОБА_4, здійснюючи повноваження керівника органу прокуратури у кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021, вчинив зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки - шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ГО «Центр захисту інвалідів» на загальну суму 139 706 443 грн., що більш ніж у 250 разів перевищувало НМДГ станом на 01.01.2022.
Як зазначено ОСОБА_3, слідчою групою Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 за фактами рейдерського захоплення майна та майнових прав ГО «Центр захисту інвалідів» за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 384 KK України.
ГО «Центр захисту інвалідів» набуто процесуальний статус потерпілого в кримінальному провадженні № 12021162510000384 в порядку ч. 2 ст. 55 КПК України. Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого була вручена керівникові ГО «Центр захисту інвалідів» ОСОБА_7 20.04.2021.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 від 28.01.2022 процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні було доручене групі прокурорів Офісу Генерального прокурора.
Водночас, ОСОБА_4 будучи заступником Генерального прокурора, здійснює загальне керівництво Департаментом нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, прокурори якого здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12021162510000384, та виконує процесуальні повноваження керівника органу прокуратури.
Проте, ОСОБА_4 фактично не контролював хід розслідування, виконання слідчими та прокурорами вимог ст. 28 КПК України про проведення досудового розслідування у розумні строки, в результаті чого, слідчі дії виконувались формально і непрофесійно, що не сприяло ефективності досудового розслідування.
Представники потерпілого багато разів звертались до заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 зі скаргами в порядку ст. 308 КПК України щодо недотримання розумних строків слідчими та прокурорами під час досудового розслідування, проте ОСОБА_4 від розгляду цих скарг ухилявся, незаконно доручаючи їх розгляд підлеглим, жодних дієвих заходів, спрямованих на активізацію розслідування, не вживав.
Внаслідок затягування розслідування та ігнорування необхідності проведення слідчих дій у розумні строки, один з головних свідків вчинення крадіжки з офісу ГО «Центр захисту інвалідів» 24.03.2021 - ОСОБА_8 помер, так і не будучи допитаним в якості свідка у кримінальному провадженні.
Досудове розслідування до цього часу, після більш ніж 4 років 2 місяців розслідування, незважаючи на численні клопотання представників потерпілого, не закінчене. Про підозру жодній особі не повідомлено.
Своїми діями та умисним не реагуванням на скарги потерпілого, ОСОБА_4 умисно позбавив ГО «Центр захисту інвалідів» можливості на повернення викраденого майна на суму 139 706 443,10 грн. та відшкодування завданих злочинами збитків.
Таким чином, на переконання представника ГО «Центр захисту інвалідів» ОСОБА_3, заступник Генерального прокурора ОСОБА_4, використовуючи своє службове становище і надану владу всупереч інтересам служби, зловживаючи ними з метою одержання неправомірної вигоди для осіб, винних у викраденні корпоративних прав, що належали ГО «Центр захисту інвалідів», найбільш вірогідно, умисно заохочував підлеглих прокурорів та орган слідства гальмувати досудове розслідування кримінального провадження №12021162510000384, саботував розгляд скарг на порушення розумних строків досудового розслідування, що дозволило рейдерам незаконно утримувати належні ГО ЦЗІ корпоративні права і тим самим завдало істотної майнової шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого на загальну суму 139 706 443,10 грн., що більш ніж в 250 разів перевищує НМДГ, тим самим спричинивши тяжкі наслідки.
ОСОБА_3 вважає такі дії заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 такими, що підпадають під ознаки діяння передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 364 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження за якою відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення як зловживання владою або службовим становищем.
При цьому, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, має три обов`язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв`язок між діянням і наслідками.
Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
В свою чергу, зловживання владою характеризується як вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою, яка є представником законодавчої, виконавчої чи судової влади, своїх повноважень і можливостей щодо пред`явлення вимог і прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою.
Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є спричинення таким злочином тяжких наслідків. Крім того, суб`єкт злочину, передбаченого статтею 364 КК України, - спеціальний, а саме службова особа, визначення якої зазначено у примітці 1 до статті 364 Кримінального кодексу України.
Згідно Примітки 1 до статті 364 Кримінального кодексу України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Для цілей статей 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.
Отже, виходячи з положень статті ст. 364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
В свою чергу, в заяві про злочин йде мова про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України.
Однак, у вказаному повідомленні відсутні будь-які конкретні фактичні дані про використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби заступником Генерального прокурора, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки. У заяві містяться домисли представника, які він не підкріплює жодними фактичними обставинами.
Слідчий суддя враховує той факт, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацію про його обставини, втім таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про факт вчинення кримінального правопорушення. Також слідчий суддя враховує, що заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак, наведення доводів, чому він вважає, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
Однак, у поданому повідомленні про злочин відсутні конкретні відомі представнику обставини, які свідчать про вчинення злочину заступником Генерального прокурора ОСОБА_4, які б містили загальні ознаки об`єктивної сторони, вказаного представником злочину, тобто висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, які зроблені представником, ґрунтуючись виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності рішень та дій прокурорів та слідчих, здійснених в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021162510000384, яке стосується ГО «Центр захисту інвалідів».
Згідно вимог ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, обставини, зазначені у заяві про злочин від 20.06.2025, не є достатніми для проведення перевірки конкретних фактів на предмет наявності чи відсутності у діях посадової особи, зазначеної у заяві, складу корупційного кримінального правопорушення, що позбавляє детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можливості прийняти рішення про початок кримінального провадження.
З огляду на наведене, не вбачається підстав для зобов`язання уповноважених осіб внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, про яке вказує представник у своїй заяві про злочин від 20.06.2025.
До того ж відомості, викладені в заяві від 20.06.2025 були перевірені уповноваженими особами та за результатом перевірки таких відомостей представнику ОСОБА_3 було надіслано відповідь - лист Національного бюро від 26.06.2025 №112-296/18691,із наданням відповідних роз`яснень. Відповідно до листа зазначено, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні об`єктивні дані, які, дійсно, свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення, реальність конкретної події злочину. Якщо таких даних у заявах чи повідомленнях немає, то вони не можуть вважатись такими, що мають бути обов`язково внесені до ЄРДР. У заяві про злочин від 20.06.2025 не наведено достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення вказаною у заяві особою кримінального корупційного правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів Національного бюро. Також зазначено, що згідно частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) зазначив, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №556/450/18.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
З урахуванням викладеного, підстави для зобов`язання уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести відповідні відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР згідно заяви ОСОБА_3 від 20.06.2025 відсутні.
Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду "Артіко проти Італії" ( Artico c. Italie) від 13.05.1980 р.), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Заявник у скарзі посилається на ч. 4 ст. 214 КПК України як на підставу для обов`язкового внесення до ЄРДР будь-яких відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, але у цій частині передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Мова йде саме про прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень, а внесення відомостей до реєстру є вже іншою дією, про що вказано у наступній частині 5-й вказаної статті.
Як вже зазначалося, відповідно до приписів ч. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є виявлення діяння, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Натомість, повідомлення ОСОБА_3 не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що б надавали підстави для кваліфікації відомостей, викладених в його повідомленні про злочини за ст. 364 КК України.
З урахуванням викладеного, підстави для визнання незаконною бездіяльності уповноважених осіб НАБУ, що полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення та зобов`язання посадових осіб внести відповідні відомості про кримінальне правопорушення в ЄРДР за повідомленням ОСОБА_3 від 20.06.2025 відсутні.
Керуючись статтями 9, 214, 216, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1