- Головуючий суддя (ВАКС): Хамзін Т.Р.
Справа № 757/10179/25-к
Провадження 1-кп/991/50/25
У Х В А Л А
07 липня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні № 62023000000000803 від 18.09.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одеса, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, утримується у ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України,
клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про покладення обов`язків
та
клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу,
ВСТАНОВИВ:
1. Історія провадження
Згідно з ухвалою Верховного суду від 17.03.2025 (провадження № 51-964впс25) кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України передано на розгляд до Вищого антикорупційного суду.
17 квітня 2025 року матеріали означеного кримінального провадження надійшли до Вищого антикорупційного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 для розгляду кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21.04.2025 призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засідання 02.05.2025 обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про здійснення кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів.
Ухвалою від 02.05.2025 задоволено клопотання обвинуваченого про здійснення кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів.
Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 02.05.2025 для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
02.05.2025 до суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів обов`язків, передбачених п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту де він перебуває без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Цього ж дня захисник ОСОБА_8 подала клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.
07.07.2025 захисник надала письмові доповнення до клопотання про зміну запобіжного заходу.
2. Обґрунтування клопотань
2.1. Обґрунтування клопотання прокурора про покладення обов`язків
У клопотанні зазначено, що згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі 39 364 000 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
25.12.2024 ОСОБА_6 звільнено з Державної установи «Київський слідчий ізолятор» у зв`язку із внесенням застави.
Необхідність покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обумовлена такими обставинами:
1) неможливістю застосування положень ч. 8 ст. 182 КПК України щодо звернення застави у дохід держави у разі непокладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України;
2) існуванням ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризику переховування від суду. Існування цього ризику обґрунтовано: тяжкістю та характером вчиненого кримінального правопорушення; наявністю нерухомого майна за межами України, яким опосередковано володіє обвинувачений; відсутність у обвинуваченого обмежень щодо виїзду за межі України з огляду на звільнення із Збройних Сил України; відсутністю соціальних зв`язків на території України з огляду на те, що протягом останніх 18 місяців члени сім`ї та близькі особи обвинуваченого постійно проживають за кордоном; існуванням обставин, які свідчать про підготовку обвинуваченого до зміни місця проживання; наявністю обставин, що підтверджують вжиття обвинуваченим заходів із переховування від органів досудового розслідування, а саме зміна номеру телефону, адреси проживання, використання реєстраційних номерних знаків на транспортних засобах, які не закріплені за будь-якими транспортними засобами;
- ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, актуальність якого обґрунтована можливістю спотворення, знищення чи приховування документів, які ще не отримано від компетентних органів іноземних держав у межах міжнародного співробітництва;
- ризику незаконного впливу на свідків, спеціаліста, експерта у цьому кримінальному провадженні. Існування цього ризику, на переконання прокурора, обумовлено такими обставинами: авторитетом посади, яку обіймав обвинувачений з метою незаконного тиску на свідків з числа колишніх підлеглих; можливістю впливу на осіб з числа членів сім`ї та близьких осіб, які діяли за вказівкою обвинуваченого; інформацією з телеграм-каналу ОСОБА_10 про здійснення обвинуваченим та його представниками тиску на лідерів громадської думки та журналістів, які висвітлювали тему щодо набуття родиною Борисова майна, яке перевищує їх законні доходи; перебуванням частини свідків за кордоном, що утруднює їх допит органом досудового розслідування; процедурою отримання показань під час судового розгляду;
- ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що полягає у наявності у ОСОБА_6 міцних робочих та позаробочих зв`язків з працівниками державних, правоохоронних та контролюючих органів місцевого та загальнодержавного рівнів, органів місцевого самоврядування, які можуть бути використані для впливу на результати судового розгляду;
- ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити інкриміноване кримінальне правопорушення. Доводи прокурора про існування цього ризику обґрунтовані тим, що не будучи обмеженим обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України, обвинувачений зможе вільно координувати та узгоджувати дії з іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочинів, але яких не встановлено в ході досудового розслідування.
На думку прокурора, у інший спосіб запобігти існуючим ризикам, а ніж шляхом покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, неможливо.
2.2. Обґрунтування клопотання захисника про зміну запобіжного заходу
В обґрунтування вимоги про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу захисник зазначила про таке:
1) до обвинуваченого застосовано запобіжні заходи у трьох кримінальних провадженнях:
у кримінальному провадженні № 42023164110000003 у вигляді особистого зобов`язання,
у кримінальному провадженні № 42024164690000013 - тримання під вартою із заставою у сумі 45 420 000 гривень,
у цьому кримінальному провадженні - застава у сумі 39 364 000 гривень.
Тому з огляду на закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, направлення обвинувального акта до суду запобіжний захід у вигляді застави, застосований у цьому кримінальному провадженні, не переслідує легітимну мету, оскільки процесуальні обов`язки можуть виконуватися ОСОБА_6 шляхом застосування до нього особистого зобов`язання;
2) зміст обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні є ідентичним обвинувальному акту у кримінальному провадженні № 42023164110000003. У межах кримінального провадження № 42023164110000003 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. З огляду на ідентичність кримінальних проваджень наявні підстави для застосування аналогічного запобіжного заходу і у межах цього кримінального провадження;
3) відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, про що свідчать такі обставини:
- кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_6, не відноситься до кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти громадської безпеки, національної безпеки тощо. Тому як для держави, так і для суспільства відсутня нагальна потреба в ізоляції ОСОБА_6 ;
- тяжкість покарання не є достатньою і самостійною підставою для твердження про існування ризику переховування. Водночас ОСОБА_6 не вважає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та має намір доводити перед судом свою невинуватість;
- у розумінні Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою КМУ № 57 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_6 не виключений із військового обліку та не наділений правом безперешкодного перетину кордону. Крім того, 30.05.2024 паспорти ОСОБА_6 для виїзду за кордон передано на відповідальне зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області;
- сторона захисту самостійно надіслала до ДПС України копію ухвали від 25.11.2024 у справі № 757/55422/24-к для внесення відповідних обмежувальних заходів, передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» до Інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю Державної прикордонної служби України;
- у межах кримінального провадження № 42024164690000013 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і він продовжує перебувати в умовах СІЗО. Означене виключає навіть фізичну можливість переховуватися від суду;
- на усе майно ОСОБА_6 та членів його сім`ї накладено арешт у межах різних кримінальних проваджень, що позбавляє можливості ОСОБА_6 та членів його сім`ї розпоряджатися таким майном. Сам ОСОБА_6 тривалий час перебуває під вартою та не отримує жодних доходів. Означене дає підстави для висновку, що майновий стан ОСОБА_6 не є обставиною, яка підтверджує можливість перебувати в умовах розшуку;
- досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчено, сторона обвинувачення визнала зібрані докази достатніми для складання обвинувального акта та вручила його стороні захисту. Наведене унеможливлює вчинення обвинуваченим дій із приховування, спотворення чи знищення доказів у цьому кримінальному провадженні;
- особи, які є свідками у цьому кримінальному провадженні не перебувають у будь-якій залежності, у тому числі, у службовій від ОСОБА_6 . Матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б підтверджували хоча б теоретичну схильність або можливість здійснення ОСОБА_6 тиску/впливу на свідків з метою контролю над їх показаннями. Крім того, покладення на ОСОБА_6 обов`язку утримуватися з визначеним колом осіб повністю б нівелювало цей ризик;
- матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження обставин використання ОСОБА_6 робочих та позаробочих зв`язків, не конкретизовано можливі способи та наслідки перешкоджання цьому кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 757/48453/24-к існування цього ризику визнано недоведеним;
- сторона обвинувачення не надала жодного доказу, який би підтвердив існування обставин що вказували б про можливість вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення або ж продовження вчинення цього кримінального правопорушення;
4) стан здоров`я ОСОБА_6 не дозволяє перебувати в умовах СІЗО. ОСОБА_6 потребує постійного нагляду ангіохірурга, невропатолога та кардіолога, що в умовах Київської міської медичної частини неможливо з огляду на відсутність лікарів за штатним розписом. Необхідні обстеження ОСОБА_6 не проводяться, прокурор жодних заходів для виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23.10.2024 в частині забезпечення надання ОСОБА_6 належної медичної допомоги не вживає;
5) ОСОБА_6 демонструє належну процесуальну поведінку у цьому кримінальному провадженні, не чинить жодних перешкод;
6) ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, а також двох малолітніх дітей на утриманні.
На думку захисника, наведені обставини у сукупності є підставою для зміни застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу на особисте зобов`язання.
3. Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання про покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Водночас прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника про зміну застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу на особисте зобов`язання. Вважає, що застава у визначеному слідчим суддею розмірі є ефективним запобіжником від вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкодити цьому кримінальному провадженню.
Також прокурор переконаний, що з огляду на обставини цього кримінального провадження сума застави не є непомірною для обвинуваченого, є обґрунтованою та відповідає вимогам законодавства.
Твердження захисника про неможливість отримання належної медичної допомоги вважає безпідставними, оскільки запобіжний захід у вигляді застави жодним чином не впливає на реалізацію права на одержання медичної допомоги.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу. Просили застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або ж зменшити суму застави. Долучили додаткові документи в обґрунтування своїх вимог.
Заперечили проти задоволення клопотання прокурора про покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. В обґрунтування своїх заперечень зазначили про таке:
- КПК України не передбачена можливість покладення обов`язків до вже застосованого запобіжного заходу, фактично у клопотанні прокурор порушує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання;
- клопотання не містить доказів на підтвердження доводів, зокрема щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;
- строк дії обов`язків закінчився ще 15.03.2025. Протягом більше трьох місяців ОСОБА_6 не допустив жодного процесуального порушення;
- вимоги про покладення обов`язків є необґрунтованими. Так, ОСОБА_6 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фізично не може виконати обов`язок «з`являтися за першою вимогою до прокурора чи суду». Обов`язок щодо здачі паспортів для виїзду за кордон і так виконано обвинуваченим.
4. Встановлені обставини
Згідно з наявними матеріалами кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 757/55422/24-к ОСОБА_6 до 23.01.2025 продовжено строк тримання під вартою, а також визначено альтернативний захід у вигляді застави у сумі 39 364 000 гривень.
25.12.2025 застава у визначеному розмірі внесена ОСОБА_11 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 757/4200/25-к на ОСОБА_6 у строк до 15.03.2025 покладено виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту де він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Після 15.03.2025 строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не продовжувався.
5. Оцінка та мотиви суду
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого (ч. 3 ст. 315 КПК України).
Порядок та підстави подання обвинуваченим, прокурором клопотань про зміну запобіжного заходу визначені у статтях 200, 201 КПК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Обвинувачений, захисник мають право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання (ч. 1 ст. 201 КПК України).
Із аналізу ч. 1 ст. 200 КПК України вбачається, що прокурор серед іншого може порушувати питання про покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язок виконання яких обвинуваченим на час звернення прокурора до суду із клопотанням відсутній.
Подання суду клопотання, яке містить вимогу про покладення на обвинуваченого одного або кількох обов`язків із передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України переліку, є окремим, самостійним правом прокурора. Стаття 200 КПК України не ставить можливість реалізації такого права в залежність від наявності у клопотанні вимоги про обрання чи зміну виду застосованого запобіжного заходу іншим або від продовження (закінчення) строку дії інших обов`язків, які були покладені на обвинуваченого раніше. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.02.2023 у справі № 947/5562/21, в якій у порядку ст. 200 КПК України було вирішене питання про покладення на підозрюваного у межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, за тих обставин, що строк дії раніше покладених обов`язків вже закінчився.
З огляду на це, аргументи сторони захисту щодо неможливості подання прокурором клопотання про покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є безпідставними.
Беручи до уваги зміст статей 194, 200, 201, 315 КПК України, клопотання про продовження запобіжного заходу, строку дії обов`язків, зміну запобіжного заходу, скасування, покладення чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, або зміну способу їх виконання розглядаються згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Загальні підстави і порядок застосування запобіжного заходу визначені у ст. 194 КПК України. Означеною нормою передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд має дослідити та встановити такі обставини: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи положення ст. 194 КПК України, доводи, на які прокурор та захисник посилаються у своїх клопотаннях, суду належить з`ясувати питання:
- існування на час розгляду клопотань ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;
- наявності підстав для покладення на обвинуваченого обов`язків зазначених у клопотанні прокурора;
- наявності підстав для зміни запобіжного заходу чи застосування більш м`якого запобіжного заходу.
При застосуванні запобіжного заходу суд також з`ясовує питання наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас з огляду на мету та вимоги до стандарту доказування під час здійснення судового провадження, суд не здійснює оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
5.1. Щодо існування ризиків
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
В обґрунтування вимог про покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас наявні матеріали кримінального провадження та встановлені під час розгляду клопотань обставини дають підстави для висновку про існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлено декількома обставинами:
- тяжкістю інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України. Санкція ч. 3 ст. 209 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Означений злочин відноситься до особливо тяжких. Враховуючи санкцію цієї статті у разі ухвалення обвинувального вироку за цей злочин неможливо застосувати інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням;
- характером інкримінованого кримінального правопорушення. ОСОБА_6 обвинувачується у організації легалізації майна на загальну суму 142 927 001 гривень. За змістом обвинувального акта ОСОБА_6 через членів сім`ї та близьких осіб опосередковано володіє, зокрема двома об`єктами нерухомого майна за кордоном;
- наявністю інших кримінальних проваджень. Із змісту долучених сторонами документів та наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 є підозрюваним (обвинуваченим) ще у декількох кримінальних проваджень різного ступеня складності, зокрема № 42023164110000003 (№ 42023164690000030) та № 42024164690000013;
- відсутністю стійких соціальних зв`язків на території України. За твердженням обвинуваченого, його сім`я у зв`язку із вторгненням рф на територію України виїхала та проживає за межами України;
- авторитетом посади, яку обіймав ОСОБА_6 . За змістом обвинувального акта ОСОБА_6 із січня 2022 року обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на характер займаної посади ОСОБА_6 міг набути зв`язки серед військовослужбовців, представників правоохоронних органів, а також службових осіб державних органів. Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 за певних умов може використати ці зв`язки з метою переховування від суду як на території України так і за її межами незалежно від існування заборони щодо безперешкодного виїзду за кордон.
Аргументи, наведені захисниками обвинуваченого, не нівелюють обставин, які зумовлюють існування цього ризику та не зменшують вірогідність вчинення дій із переховування обвинуваченого від суду.
На цьому етапі з огляду на характер обставин, якими обумовлений ризик переховування від суду, належна процесуальна поведінка обвинуваченого, яку він міг демонструвати під час досудового розслідування не спростовує існування високої вірогідності вчинення ним дій із переховування.
Крім того, належна процесуальна поведінка є лише обставиною, яка враховується під час з`ясування питання щодо ступеня вірогідності вчинення дій із перешкоджання кримінальному провадження. Водночас означена обставина сама по собі не спростовує можливість вчинення таких дій.
Відомості про накладення арештів на нерухоме майно обвинуваченого на території України не є достатнім доказом відсутності у обвинуваченого фінансових можливостей для перебування в умовах розшуку. З урахуванням обставин цього кримінального провадження, а також відомостей про перебування сім`ї обвинуваченого за кордоном суд відхиляє ці доводи сторони захисту, наведені зокрема на спростування ризику переховування від суду.
Обґрунтованими є також твердження прокурора про існування ризику незаконного впливу на свідків.
Існування цього ризику, на думку суду, обумовлено такими обставинами:
1) встановленою КПК України процедурою отримання показань. Статтею 23 КПК України передбачена безпосередність дослідження доказів. За загальним правилом суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. За такої умови ризик незаконного впливу на свідків може зберігати свою актуальність до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх дослідження.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях);
2) стадією, на якій перебуває кримінальне провадження, та авторитетом посади обвинуваченого. Означене кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання. Питання щодо виклику осіб для допиту у якості свідків судом ще не вирішувалося. Враховуючи обставини та характер цього кримінального провадження у якості свідків можуть бути викликані, у тому числі, особи які працювали із ОСОБА_6 чи були його підлеглими.
Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_6, усвідомлюючи, яка відповідальність передбачена за вчинення інкримінованого йому злочину, незважаючи на те, що він більше не обіймає посаду начальника Одеського обласного територіального центру комплектуванння, може використати набутий авторитет та вжити заходів із здійснення незаконного впливу на свідків із числа осіб з якими він працював задля надання ними необ`єктивних, неповних чи викривлених показань виправдувального характеру.
Інші обставини, на які посилався прокурор в обґрунтування існування цих двох ризиків, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Суд також не встановив обставин, які давали б підстави для висновку про існування ризиків, передбачених п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відсутність ризику знищення, приховання чи спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обумовлена закінченням досудового розслідування та направленням 04.03.2025 обвинувального акта до суду.
Доводи прокурора про відсутність відповідей від компетентних органів іноземних держав у межах міжнародного співробітництва та експертів за наслідками проведення експертизи документально не підтверджені.
Крім того, прокурор жодним чином не підтверджує, яким чином обвинувачений може вплинути на спотворення результатів не завершених на момент направлення обвинувального акта до суду процесуальних дій.
Посилання на існування інших ризиків носить формальний та неконкретизований характер. Частина доводів охоплюється іншими ризиками. Натомість стаття 22 КПК України передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Отже за результатами розгляду клопотань сторін суд дійшов висновку про існування ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Інші ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження.
5.2. Щодо наявності підстав для покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
Необхідність покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що запобіжний захід у вигляді застави забезпечує лише обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Проте суд не погоджується із цими доводами прокурора.
Стаття 194 КПК України визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися судом на підозрюваного/обвинуваченого у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу. Частина 5 ст. 194 КПК України визначає такі умови покладення додаткових обов`язків: застосування стосовно підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою; доведеність всіх обставин, передбачених частинами 1-3 ст. 194 КПК України.
Натомість ч. 7 ст. 42 КПК України визначає загальні обов`язки, які покладаються на підозрюваного/обвинуваченого.
Зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного/обвинуваченого згідно з процесуальним законом і діють з часу набуття статусу підозрюваного, незалежно від застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Тобто у ч. 1 ст. 182 КПК України не міститься вказівка на те, що застава забезпечує саме виконання обов`язків, що покладені на підозрюваного/обвинуваченого слідчим суддею чи судом. Законодавець використовує термінологію «з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків». До таких обов`язків, на переконання суду, відносяться і загальні обов`язки, передбачені ст. 42 КПК України.
Про це також свідчить і конструкція ч. 8 ст. 182 КПК України, яка визначає умови звернення застави у дохід держави.
У цій нормі зазначено, що застава звертається в дохід держави:
- у разі невиконання обов`язків заставодавцем;
- якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки;
- якщо підозрюваний, обвинувачений порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки.
Отже, вказана у ст. 182 КПК України мета забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків не пов`язана лише з тими обов`язками, які визначені в ст. 194 КПК України, а охоплює більш широке їх поняття, яке поглинається ч. 7 ст. 42 КПК України.
Вирішуючи питання щодо необхідності покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України суд враховує:
- ступінь та характер ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;
- вид застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу;
-застосування до обвинуваченого у межах кримінального провадження № 42024164690000013 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- строк протягом якого на обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні не покладено жодного обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України (строк дії обов`язків закінчився 15.03.2025),
та вважає, що у цьому випадку недоцільно покладати на обвинуваченого обов`язки зазначені у клопотанні прокурора.
Обставини, встановлені судом під час розгляду клопотань, дають підстави для висновку, що у цьому випадку застава само по собі є ефективним запобіжником вчинення обвинуваченим дій, що можуть створити перешкоди у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи характер існуючих ризиків, наявність загального обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України щодо явки обвинуваченого за викликом до суду у сукупності із характером застосованого запобіжного заходу здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні та запобігти вчиненню дій щодо перешкоджання кримінальному провадженню.
Тому у задоволенні клопотання прокурора про покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України належить відмовити.
5.3. Щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу чи застосування більш м`якого запобіжного заходу
Згідно зі ст. 178 КПК України при застосуванні запобіжного заходу, його продовженні, зміни запобіжного заходу або продовженні чи скасуванні обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд має оцінити усі обставини у сукупності, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого; репутацію обвинуваченого; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу суд враховує:
- тяжкість та характер інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, який за своїм характером є умисним особливо тяжким злочином, санкція якого серед іншого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. За змістом пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 організував легалізацію майна на загальну суму 142 927 001 гривень;
- характер існуючих ризиків, а саме ризику переховування від суду та ризику незаконного впливу на свідків, ймовірність яких, зокрема, з огляду на стадію кримінального провадження є досить високою;
- наявність інших кримінальних проваджень. ОСОБА_6 є підозрюваним (обвинуваченим) ще у декількох кримінальних проваджень різного ступеня складності, зокрема у кримінальних провадженнях № 42023164110000003 (№ 42023164690000030) та № 42024164690000013;
- відсутність стійких соціальних зв`язків на території України. За твердженням обвинуваченого його сім`я у зв`язку із вторгненням рф на територію України виїхала та проживає за межами України.
З огляду на вищевказані обставини суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання. Суд вважає, що у цьому випадку зміна застосованого заходу може негативно відобразитися на ході судового провадження, у тому числі, шляхом неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що призведе до порушення розумності строків кримінального провадження та встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.
Суд вважає безпідставними доводи захисника про те, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 має бути застосований такий же запобіжний захід як і у кримінальному провадженні № 42023164110000003, яке на думку захисника є аналогічним цьому кримінальному провадженню.
Аналіз положень кримінального процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що запобіжний захід у певному кримінальному провадженні застосовується з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам такого провадження та досягнення його дієвості.
При вирішенні питання застосування до особи запобіжного заходу та покладення певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, враховуються лише ті обставини, які мають значення для певного кримінального провадження.
Висновки слідчого судді/суду у межах іншого кримінального провадження не мають значення для суду у цьому кримінальному провадженні.
Отже, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у іншому кримінальному провадженні, яке на думку захисника є ідентичним цьому кримінальному провадженню, не є підставою для зміни застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні та не свідчить про відсутність ризиків останнього.
Суд також не враховує доводи захисника щодо відсутності у обвинуваченого доступу до необхідних медичних послуг, оскільки у межах цього кримінального провадження до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а не тримання під вартою.
Водночас, з огляду на:
- закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, направлення обвинувального акта до суду;
- відсутність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який був актуальним під час досудового розслідування;
- поступове зменшення ступеня існуючих ризиків,
суд вважає за можливе зменшити розмір застави, застосованої до обвинуваченого ОСОБА_6 .
Беручи до уваги відомості, які згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України мають враховуватися під час визначення розміру застави, суд з урахуванням встановлених обставин та наданих сторонами документів дійшов висновку про зменшення визначеної суми застави до 36 364 000 гривень.
Частину застави у сумі 3 000 000 гривень належить повернути заставодавцю, яким згідно з довідкою № 902-з/24 від 25.12.2024 є ОСОБА_11 .
6. Висновки суду за наслідками розгляду клопотань про продовження обов`язків та скасування запобіжного заходу
Отже, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про:
- відмову у задоволенні клопотання прокурора про покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України;
- часткове задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 200, 201, 315, 372 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про покладення обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_6 .
2. Задовольнити частково клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу.
3. Зменшити розмір застави, застосованої до обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/55422/24 від 25.11.2024 із 39 364 000 (тридцять дев`ять мільйонів три шістдесят чотири тисячі) гривень до 36 364 000 (тридцять шість мільйонів триста шістдесят чотири тисячі) гривень.
4. Повернути заставодавцю ОСОБА_11 3 000 000 (три мільйони) гривень, внесені ним в якості застави за ОСОБА_6 на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/55422/24 від 25.11.2024.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_12
Судді
ОСОБА_13