- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/709/25
провадження №11-кп/991/116/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 27 червня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
За вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості від 31 березня 2025 року, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 за участі його захисника ОСОБА_9, та угоду про визнання винуватості від 31 березня 2025 року, укладену між прокурором САП ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі його захисника ОСОБА_9, у кримінальному провадженні №52025000000000035 від 24 січня 2025 року.
Цим вироком, зокрема, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК та призначено узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.
26 червня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання від захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту, у якому він просив:
- скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року у справі №991/3557/24, на:
1) майно, яке зареєстроване за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
- квартиру загальною площею 49,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- автомобіль SUBARU FORESTER 2017 р.в., державний номер НОМЕР_1 .
2) майно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме квартиру загальною площею 74,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 червня 2025 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Вказане рішення мотивоване, зокрема тим, що арешт був накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту згаданого вище майна було передчасним як на час винесення вироку, так і на час вирішення клопотання є передчасними, оскільки іспитовий строк визначений ОСОБА_5 вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року ще не закінчився.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду захисник засудженого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Вищого антикорупційного суду від 27 червня 2025 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання про скасування арешту майна задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що зі змісту ухвали Вищого антикорупційного суду у справі №991/3557/24 від 30 квітня 2024 року вбачається, що арешт на майно засудженого ОСОБА_5 накладено відповідно до ст.170 КПК з метою забезпечення конфіскації майна у разі призначення відповідного покарання.
Разом з цим, вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року засудженого ОСОБА_5 відповідно до ч.2 ст.75 КК звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з випробуванням, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Також, згідно з приписами ст.77 КК додаткове покарання у виді конфіскації майна судом вирішено не застосовувати. При цьому, арешт накладений на майно ОСОБА_5 вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року не скасовано.
Таким чином, сторона захисту вважає, що потреба у подальшому застосуванні такого арешту майна відпала.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник засудженого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення як апеляційної скарги, так і поданого до суду першої інстанції клопотання про скасування арешту майна, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Інші учасники апеляційного провадження, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили, а тому суд з урахуванням ч.4 ст.405 КПК, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.
Мотиви суду.
Відповідно до ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності.
Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Наведена засада закріплена також у ст.41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст.2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом (ч.1 ст.539 КПК).
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлені наступні фактичні обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснювалось досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000068 від 09 лютого 2023 року за підозрою, зокрема, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК, в рамках якого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року (справа №991/3557/24, провадження №1-кс/991/3594/24) накладено арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_10, набуте у період перебування у шлюбі з 10 червня 2016 року, шляхом позбавлення ОСОБА_5 права на розпорядження та відчуження, а саме на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_5 : квартиру загальною площею 49,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль SUBARU FORESTER 2017 р.в., державний номер НОМЕР_1 . Окрім цього, накладено арешт шляхом позбавлення права на розпорядження та відчуження на майно ОСОБА_5, а саме: квартиру загальною площею 74,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ; пайовий внесок у Виробничому Кооперативі «Сантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 03329723) у розмірі 341657,58 грн.
27 вересня 2024 року досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено та стороні захисту відкрито матеріали для ознайомлення в порядку ст.290 КПК.
На стадії ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_5 та інший підозрюваний виявили намір укласти угоду про визнання винуватості, у зв`язку з цим 24 січня 2025 року матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_5 та іншого підозрюваного виділено в окреме кримінальне провадження №52025000000000035 від 24 січня 2025 року.
В подальшому, 31 березня 2025 року між прокурором САП ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5, за участі його захисника адвоката ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №52025000000000035 від 24 січня 2025 року укладено угоду, за якою ОСОБА_5 беззастережно визнано свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК, та сторонами угоди, зокрема, узгоджено запропонувати суду призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання:
- за ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК узгоджено основне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 1 рік та з конфіскацією майна;
Також, сторонами узгоджено клопотати перед судом про звільнення ОСОБА_5 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років з випробуванням на підставі абз.2 ч.2 ст.75 КК у випадку затвердження угоди про визнання винуватості.
Крім того, сторонами узгоджено клопотати перед судом відповідно до приписів ст.77 КК не застосовувати додаткове покарання у виді конфіскації майна.
За вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року, зокрема, затверджено вищезазначену угоду про визнання винуватості від 31 березня 2025 року, укладену між прокурором САП ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5, за участі його захисника ОСОБА_9
Цим вироком, окрім іншого, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК та призначено узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, в тому числі щодо незастосування до обвинуваченого ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна.
26 червня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання від захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року у справі №991/3557/24, яке мотивовано, зокрема, тим, що арешт на майно засудженого ОСОБА_5 накладено відповідно до ст.170 КПК з метою забезпечення конфіскації майна у разі призначення відповідного покарання. Разом з цим, вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року засудженого ОСОБА_5 відповідно до ч.2 ст.75 КК звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з випробуванням, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину. Також, згідно з приписами ст.77 КК додаткове покарання у виді конфіскації майна судом вирішено не застосовувати. При цьому, арешт накладений на майно ОСОБА_5 вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року не скасовано. Таким чином потреба у подальшому застосуванні такого арешту майна відпала.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 червня 2025 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено з тих мотивів, що арешт накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а тому скасування арешту майна є передчасними, оскільки іспитовий строк визначений ОСОБА_5 вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року ще не закінчився.
При перегляді оскаржуваної ухвали, колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. (ч.1 ст.170 КПК).
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п.3 ч.2 ст.170 КПК).
У передбаченому п.3 ч.2 ст.170 КПК випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В свою чергу, положеннями ч.4 ст.174 КПК передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Про те, що в застосуванні арешту відпала потреба на стадії виконання вироку суду може свідчити зокрема те, що суд виправдав обвинуваченого, закрив кримінальне провадження і якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначив покарання у виді конфіскації майна та/або не застосував спеціальну конфіскацію, залишив цивільний позов без розгляду або відмовив у цивільному позові, проте не вирішив питання про скасування заходу забезпечення.
Як з поданого до суду першої інстанції клопотання, так і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник посилався на те, що вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року судом вирішено не застосовувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна, проте, арешт накладений на майно ОСОБА_5 цим же вироком не скасовано.
Колегія суддів погоджується з таким твердженням та обґрунтуванням захисника, як підставою для скасування арешту майна, з огляду на таке.
Так, не надаючи оцінки правомірності укладеної між сторонами кримінального провадження та затвердженої судом вищевказаної угоди про визнання винуватості, колегія суддів констатує, що за вироком Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року, який станом як на час розгляду клопотання судом першої інстанції, так і на час апеляційного розгляду оскаржуваної ухвали набрав законної сили, до ОСОБА_5 не застосовано покарання у виді конфіскації майна. Зауваження, зазначене судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що призначене вироком суду додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовано в силу положень чинного на час призначення покарання кримінального закону, не спростовують цього факту.
Звертає на себе увагу й позиція сторони обвинувачення як під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, так і під час апеляційного розгляду, згідно з якою прокурор не заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту та вказав, що оскільки конфіскація майна за вироком суду не застосована в силу укладення угоди, то і виконання вказаного виду покарання відбуватись не буде, так як згідно з буквальним тлумаченням ч.2 ст.78 КК суд може направити засудженого виключно для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі. Відтак підстави утримувати майно засудженого після набрання вироком законної сили відсутні.
Відповідно до передбаченого ст.48 Кримінально-виконавчим кодексом (далі - КВК) порядку виконання покарання у виді конфіскації майна суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом (ст.62 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Разом з цим, матеріали провадження не містять жодних відомостей про прийняття рішень або вчинення будь-яких дій в рамках виконання вказаного вироку (відкриття виконавчого провадження) щодо раніше арештованого на підставі ухвали слідчого судді майна.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту майна, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими що відповідають зазначеним у ст.174 КПК обставинам, як підстави для скасування арешту майна.
Враховуючи наведене, колегія суддів на підставі наявних на час розгляду апеляційної скарги відомостей та встановлених обставин констатує, що у кримінальному провадженні відпала потреба в подальшому застосуванні арешту майна, раніше накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року (справа №991/3557/24, провадження №1-кс/991/3594/24), а тому, висновок суду першої інстанції про передчасність його скасування та як наслідок відмова у задоволенні клопотання про скасування арешту майна є помилковим.
Зважаючи на викладене, відповідно до ч.1 ст.412 КПК, колегія суддів вважає зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону істотними та такими, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із вимогами сторони захисту щодо необхідності скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 червня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, та вважає за необхідне постановити нову ухвалу, якою клопотання сторони захисту задовольнити, арешт скасувати.
Керуючись ст.174, 370, 404, 405, 407, 418, 419, 532, 537, 539 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 27 червня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна задовольнити.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року (справа № 991/3557/24, провадження №1-кс/991/3594/24), скасувати.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3