- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/4916/25Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/413/25
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
28 липня 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
власниці майна ОСОБА_6,
представників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 червня 2025 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52017000000000841,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива - накладено арешт із забороною відчуження, використання та розпорядження на два мобільні телефони Apple iPhone, належні ОСОБА_6, які вилучені під час її затримання на території Федеративної Республіки Німеччина та передані Національному антикорупційному бюро України /далі - НАБУ/ згідно з актом від 20.05.2025 (т. 1 а. с. 192, 195-201).
Зазначене рішення мотивоване тим, що: (1) детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000841 за фактами заволодіння земельними ділянками Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України /далі - ДП «ДГ «Дмитрівка»/, ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» /далі - ДП «НДВА «Пуща-Водиця»/; (2) ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) під час передачі підозрюваної з іноземної держави органу досудового розслідування детективам НАБУ також передані її особисті речі, у тому числі два мобільні телефони; (4) постановою детектива від 21.05.2025 зазначені телефони визнані речовими доказами; (5) ОСОБА_6 не надала паролі від вказаних мобільних телефонів; (6) на передані НАБУ під час екстрадиції мобільні телефони не розповсюджується режим тимчасово вилученого майна; (7) пропуск строку звернення до суду з клопотанням про арешт майна не є підставою для відмови у його задоволенні; (8) на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження (т. 1 а. с. 195-201).
В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, мотивуючи це тим, що: (1) мобільні телефони вилучені незаконно, без належної правової підстави, а тому підстав для накладення арешту немає; (2) зазначені телефони безпідставно визнані речовими доказами, оскільки їх вона придбала на території Німеччини через багато років після подій, обставини яких є предметом досудового розслідування; (3) всупереч вимогам ч. 5 ст. 171 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ клопотання про арешт майна було подане через вісім днів після вилучення телефонів, що відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК є підставою для відмови у його задоволенні (т. 2 а. с. 1-2).
В судовому засіданні представники ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та підозрювана ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з мотивів, наведених у ній. ОСОБА_6 додатково зазначила, що в 2020 у неї вилучили телефон, але жодної інформації, яка б стосувалася вчинення злочинів, під час огляду детективи у ньому не знайшли.
Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доведено необхідність накладення арешту на майно, зазначене в оскаржуваній ухвалі.
В ході апеляційного перегляду не встановлено підстав для скасування оскаржуваної ухвали із огляду на таке.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000841 (т. 1 а. с. 6-11). Згідно з повідомленням про підозру ОСОБА_6, займаючи посаду начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, підозрюється у вчиненні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, організованою групою, в особливо великих розмірах кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК, а саме у заволодінні (1) землями ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області площею 919,34 га, вартість яких складає 714 769 489,25 грн, що належали на праві постійного користування вказаному підприємству згідно державного акту на право постійного користування землею серії КВ №0002 від 13.12.1995 та (2) землями ДП «НДВА «Пуща-Водиця», що належали на праві постійного користування вказаному підприємству згідно державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 і серії ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 на території Софіївсько?Борщагівської та Петропавлівсько?Борщагівської сільських рад Києво?Святошинського району Київської області площею 284,32 га, вартість яких складає 1 123 331 337,00 грн (т. 1 а. с. 100-150).
У протоколі огляду мобільного телефону іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні ( ОСОБА_10 ) від 16.03.2023 зафіксовано його обмін повідомленнями з ОСОБА_6 з приводу розроблення, погодження документації щодо земельних ділянок, щодо заволодіння якими проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000841 (т. 1 а. с. 152-166). Зокрема, 23.10.2017 ОСОБА_10 надіслав ОСОБА_6 схему виведення із оренди у власність наперед визначеним фізичним особам, які мають статус учасника бойових дій (АТО) 1300 га земель на території Київської області в обхід надання земель в користування через процедуру аукціону.
20.03.2025 ОСОБА_6 була затримана в Федеративній Республіці Німеччина та 20.05.2025 передана в порядку екстрадиції органам досудового розслідування на територію України. Зокрема, відповідно до протоколу затримання особи від 20.05.2025 підозрювану передано з іноземної держави органу досудового за місцем знаходження пункту пропуску «Краківець?Корчова» Львівської області (т. 1 а. с. 167-170). На підставі акту від 20.05.2025 детективам НАБУ передані особисті речі ОСОБА_6, у тому числі два мобільні телефони Iphone (т. 1 а. с. 171). Постановою детектива НАБУ від 21.05.2025 зазначені мобільні телефони визнані речовими доказами, оскільки наявні підстави вважати, що вони містить інформацію про обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні, та відповідають визначеним у ст. 98 КПК критеріям (т. 1 а. с. 172-174). Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.06.2025 на зазначені мобільні телефони було накладено арешт, в тому числі враховуючи, що вони відповідають ознакам речових доказів і ОСОБА_6 відмовилася надати паролі для подолання систем логічного захисту, якими вони захищені (т. 1 а. с. 195-201).
Надаючи оцінку зазначеним обставинам колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді, що два мобільні телефони, які були вилучені в ОСОБА_6 під час затримання та надалі в ході екстрадиції підозрюваної з Німеччини до України передані НАБУ, не є тимчасово вилученим майном. Адже, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 167 КПК).
Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому ст. ст. 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом (ч. 1 ст. 168 КПК). Зазначене правило ч. 1 ст. 168 КПК, враховуючи загальні засади кримінального провадження, зазначені в п. 9 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 16 КПК, і приписи ч. 6 ст. 9 КПК, може бути застосоване й у випадку, коли підозрювану затримано та вилучено її особисті речі за межами України, а надалі під час екстрадиції їх передано органу досудового розслідування, який здійснює свої повноваження на території України.
Із наведеного вбачається, що два телефони, на які накладено арешт, є тимчасово вилученим майном, оскільки їх було вилучено під час законного затримання підозрюваної з метою її екстрадиції. Та обставина, що документ, на підставі якого передано вилучені телефони до НАБУ, названо актом, а не протоколом, статусу цього майна не змінює.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (ч. 5 ст. 171 КПК).
Оскільки тимчасове вилучення зазначеного майна відбулося 20.03.2025 за межами України та відповідно до правил, які діють в іноземній державі, а НАБУ на територію України його передано 20.05.2025, то відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК не пізніше як наступного дня (21.05.2025) слідчий (детектив), прокурор повинен був звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна або ж повернути його власнику. Так як вказаного зроблено не було, то на підставі п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК телефони мали бути повернуті власниці. Проте 29.05.2025 слідчому судді подано клопотання про арешт даного майна як речового доказу (т. 1 а. с. 1), яке 05.06.2025 задоволено (т. 1 а. с. 192).
Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна (п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК).
Таким чином, хоч неповернення зазначеного майна у період з 22.05 по 05.06.2025 і є порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК, але з 05.06.2025 вказані мобільні телефони iPhone перебувають у НАБУ на законних підставах - за рішенням слідчого судді про накладення арешту. Й пропуск строку звернення до суду із клопотанням про арешт майна не є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Поруч із цим, вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо ціллю арешту майна є збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
Так, за змістом ч. 1 ст. 98 КПК, мобільні телефони, власницею яких є ОСОБА_6, відповідатимуть за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що вони (1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) були об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуті кримінально протиправним шляхом.
Ураховуючи обставини, зазначені вище, в тому числі наявність на телефонах ОСОБА_6 систем логічного захисту, відмову ОСОБА_6 в наданні паролів для подолання таких систем захисту у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає досить ймовірним, що на вказаних мобільних терміналах систем зв`язку наявні відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Оскільки ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні є підозрюваною, під час досудового розслідування було зафіксовано її спілкування з ОСОБА_10 з використанням телефону (переписка щодо оформлення документів на право власності на земельні ділянки на фізичних осіб, з приводу якого проводилося досудове розслідування) (т. 1 а. с. 152-166), є підстави вважати, що передані органу досудового розслідування мобільні телефони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тому, зазначене майно відповідає ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК. Доказів, які б спростовували наведені висновки, не наведено й суду не надано.
Накладення арешту узгоджується з абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК, так як доступ до інформації обмежений власником.
Довід сторони захисту щодо купівлі зазначених мобільних телефонів у Німеччині за кілька років після розслідуваних подій колегія суддів відхиляє як не обґрунтований, адже в телефонах марки iPhone представлена функція резервного копіювання даних, які зберігаються в iCloud (хмарне сховище). Ця функція дозволяє відновити видалену інформацію. А тому ця інформація може міститися на вказаних телефонах.
Судом також відхиляються твердження підозрюваної щодо невіднайдення в 2020 році детективами у попередньому телефоні інформації про її причетність до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, враховуючи, що згідно з протоколом обшуку від 14.08.2020 ОСОБА_6 у 2020 також відмовилась надати пароль для розблокування вилученого в неї телефону й у справі відсутні докази, які б свідчили про результати подальшого огляду такого носія інформації.
Отже, враховуючи вищезазначене, наявні підстави для накладення арешту на вищевказане майно. Із огляду на це у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 червня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4