- Головуючий суддя (ВАКС): Дубас В.М.
Справа № 991/7220/25
Провадження 1-кс/991/7287/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника власника майна (адвоката) ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна
у кримінальному провадженні №52023000000000114 від 10.03.2023
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
14.07.2025 до ВАКС надійшло клопотання від 09.07.2025 адвоката ОСОБА_3 (далі-заявник) в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1
17.07.2025 розпочато судовий розгляд з перервою на 22.07.2025.
2. Короткий виклад клопотання і позицій учасників судового провадження.
2.1. Заявник у клопотанні просив: «Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду 10.09.2024 року у справі №991/8811/24, а саме на мобільний телефон IPhone 7, IMEI: НОМЕР_1, що був вилучений 04.09.2024 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати. У разі якщо Суд дійде до переконання про необхідність залишення арешту у силі (У частині заборони розпорядження, відчуження) - прошу розглянути можливість передати на відповідальне збереження - мобільний телефон IPhone 7, IMEI: НОМЕР_1 власнику ОСОБА_4, скасувавши при цьому заборону на користування вказаним майном»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «Слідчою групою детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000114 від 10.03.2023 в т.ч. за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.376-1 КК України.
28.08.2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива НАБУ про проведення обшуку - задоволено частково. Надано дозвіл на проведення обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
04.09.2024 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено мобільний телефон Iphone 7, IMEI НОМЕР_1 .
06.09.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 від 06.09.2024 про арешт майна у вказаному кримінальному провадженні.
10.09.2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду за результатом розгляду клопотання прокурора - накладено арешт на мобільний телефон iPhone 7, IMEI: НОМЕР_1 .
Накладаючи арешт на майно слідчий суддя вказав:
«У органу досудового розслідування існує сукупність достатніх підстав вважати що вказаний телефон є доказом злочину, під час досудового розслідування кримінального провадження необхідно забезпечити його збереження, зокрема з метою проведення його експертного дослідження, а також проведення інших слідчих (процесуальних) дій з використанням цього доказу. З метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури просить накласти арешт на мобільний телефон, вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 »
Разом із тим, доказів того, що мобільний телефон має ознаки передбачені ст. 98 КПК України - на теперешній час відсутні, тобто понад майже рік.
Станом на дату звертання досудове розслідування за кримінальним провадженням N?52023000000000114 від 10.03.2023 року ще не завершено.
Майно заявника протягом тривалого терміну перебуває під обтяженням, що може призвести до псування цього майна, його втрати тощо. Разом із тим, жодних процесуальних дій із арештованим майном не проводиться.
З огляду на відсутність буль-яких доказів щодо причетності майна та/або наявність буль-яких підстав вважати, що речі мають відношення ло даного кримінального провадження.
Окремо звертаю увагу, що з вилученим мобільним телефоном за періол перебування у слілства достатньо часу для проведення всіх процесуальні дії. Відтак, подальше перебування майна під арештом не вбачається за доцільне, не відповідає меті арешту, не відповідає засадам кримінального судочинства.
Так, з моменту початку слідства та проведення обшуку у кримінальному провадженні, проводилися слідчі дії, які, за переконанням захисту, доводять твердження про те, що вилучені та арештовані мої речі не є предметом кримінального розслідування та не мають жодного значення для слідства. Крім того, слід звернути увагу на «важливість та значимість» вилученого майна. Так, накладено арешт із забороною розпорядження та користування майном, а саме на: - мобільний телефон Iphone 7, IMEI НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, що не був здобутий злочинним шляхом. В телефоні відсутня інформація, що підтверджує наявність ознак кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 . У слідства багато часу було перевірити його, в ньому не має паролів які невідомі слідству, вважаю за необхідним його повернути власнику.
Майно знаходиться під арештом 9 місяців, що свідчить про фактичне застаріння арештованої комп?ютерної техніки та обмеження власника в його правах на володіння, користування та розпорядження. Більш того, всі необхідні слідчі дії з майном було проведено та/або наявність будь-яких підстав вважати, що вилучені у власника речі мають відношення до даного кримінального провадження - відсутні. Натомість майно продовжує перебувати під арештом та фактично утримується в органі досудового розслідування»,
із доданими копіями такого: документи на підтвердження повноважень захисника; ухвала ВАКС від 10.09.2024 про арешт майна.
2.2. Заявник в судовому засіданні підтримав подане клопотання і просив таке задовольнити, скасувавши арешти на майно. Окрім того 22.07.2025 подав до суду заяву з актом приймання-передачі на відповідальне збереження - мобільний телефон IPhone 7, IMEI: НОМЕР_1 власнику ОСОБА_4 від 18.07.2025, проте попри це наполягав на задоволенні клопотання.
Прокурор САП та детектив НАБУ попри здійснене належним чином виклики в судові засідання не прибували, що не перешкоджає розгляду питання.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, згідно з частиною 3 статті 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Абзацами 1-3 частини 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто учасники судового провадження, які подали клопотання про скасування арешту майна, повинні довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та/ або відпадання подальшої потреби в його застосуванні.
3.3. Норми, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із частинами 1,2 статті 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього кодексу), статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено:
- Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п`ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
3.4. З матеріалів справи вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000114 від 10.03.2023 здійснюється детективами НАБУ за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 2 статті 376-1 КК.
Однак стаття 376-1 КК не належить до кримінальних правопорушень, які охоплюються предметною підсудністю ВАКС.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1».
Відтак розгляд судом (зокрема ВАКС) справ, які не належать до його підсудності, суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
Частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу, до яких зокрема належить диспозитивність, зміст чого розкриває частина 1 статті 26 КПК (за якою сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом) та частина 3 статті 26 КПК (за якою слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом).
3.6. З огляду на вищенаведене, належить закрити судове провадження щодо клопотання про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 33-1, 131, 132, 174, 216, 309, 369-372, 532 КПК суд
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна.
Ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили негайно після оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 29.07.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 __________