- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 752/16096/18
провадження № 11-кп/991/119/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
30 липня 2025 року м.Київ
Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченої ОСОБА_4,
захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві у порядку ст.401 КПК у кримінальному провадженні №42018000000000687 від 26 березня 2018 року клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вироку в частині застосування запобіжного заходу та покладених обов`язків.
За вироком Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні передбаченого ч.3 ст.368 КК злочину та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного їй майна, вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишено без змін запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 140 960 грн., також покладено строком на два місяці обов`язки здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, не виїжджати без дозволу прокурора або суду за межі міста Києва та Київської області, а також носити електронний засіб контролю.
Вимоги та узагальнені доводи особи, які подала клопотання.
21 липня 2025 року за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_4, її захисників адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження.
23 липня 2025 року прокурором до суду апеляційної інстанції подано клопотання про продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_4 обов`язків, в обґрунтування якого наводяться наступні доводи.
Вироком Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 140 960 грн. залишено без змін до набрання вироком законної сили. При цьому строком на два місяці на ОСОБА_4 покладено процесуальні обов`язки, передбачені ст.194 КПК, а саме:
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- не виїжджати без дозволу прокурора або суду за межі міста Києва та Київської області;
- носити електронний засіб контролю.
Таким чином, строк дії покладених на обвинувачену процесуальних обов`язків спливає 11 серпня 2025 року, однак, до того часу розгляд апеляційних скарг наймовірніше триватиме з огляду на їх кількість та обсяг.
Покладення на обвинувачену ОСОБА_4 вказаних обов`язків обумовлено тим, що колегія суддів Вищого антикорупційного суду при винесенні вироку дійшла висновків про наявність обґрунтованої імовірності переховування обвинуваченої від суду, з метою уникнення визначеного судом покарання у виді позбавлення волі.
Такий ризик є реальним та доволі високим із огляду на ухвалення судом саме обвинувального вироку, що пов`язаний з призначенням обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі. До того ж, відсутні будь-які відомості про заборону обвинуваченій перетинати державний кордон в умовах дії воєнного стану, при цьому у період з 12 по 26 липня 2023 року ОСОБА_4 покидала територію України.
Станом на теперішній час заявлений стороною обвинувачення та підтверджений судом ризик того, що обвинувачена може переховуватись від суду, не зменшився та продовжує існувати.
На переконання прокурора викладене дає беззаперечні підстави вважати, що продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену при винесенні вироку, є необхідним для запобігання вказаному наявному ризику.
Як стверджує прокурор, строк дії покладених на ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу обов`язків слід продовжити на період розгляду апеляційних скарг на вирок, що зможе забезпечити подальшу належну поведінку обвинуваченої під час апеляційного провадження.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримала та просила задовольнити у повному обсязі з зазначених у ньому підстав.
Обвинувачена та її захисник в судовому засіданні заперечували проти поданого клопотання, як безпідставного та необґрунтованого, у зв`язку з чим просили відмовити у його задоволенні.
Мотиви та висновки суду.
Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції, зокрема, вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу (п.3 ч.1 ст.401 КПК)
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.331 КПК).
У разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього може бути покладено один або декілька обов`язків, передбачених ч.5, ч.6 (в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством) ст.194 КПК.
Обов`язки, передбачені ч.5, 6 ст.194 КПК, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК (ч.7 ст.194 КПК).
З огляду на положення ч.4 ст.199 КПК розгляд клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, зокрема, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Так, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинувачену обов`язків, підлягає з`ясуванню наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішеннями ризики, на наявність яких вказує прокурор у поданому клопотанні, не зменшилися та продовжують бути актуальними.
Дослідивши матеріали провадження, заслухавши учасників кримінального провадження, суддя-доповідач дійшов таких висновків.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно обвинуваченої вже розглянуто та судом першої інстанції постановлено обвинувальний вирок, який наразі оскаржується стороною захисту в апеляційному порядку, повідомлена обвинуваченій підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
У світлі конкретних обставин цієї справи, без надання оцінки оскаржуваному вироку суду з точки зору його обґрунтованості, вважаю, що наявних матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється при розгляді клопотання про продовження строку дії обов`язків, дійти висновку про повідомлення обвинуваченій підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра».
Щодо наявності ризику переховування обвинуваченої від суду, про продовження існування якого зазначала прокурор в поданому нею клопотанні, суддею-доповідачем встановлені наступні обставини.
Вироком суду першої інстанції від 11 червня 2025 року визнано, що ОСОБА_4 вчинила передбачений ч.3 ст.368 КК злочин та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного їй майна, до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави залишено без змін та покладено строком на два місяці обов`язки здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, не виїжджати без дозволу прокурора або суду за межі міста Києва та Київської області, а також носити електронний засіб контролю.
Обґрунтовуючи залишення без змін раніше застосований запобіжний захід у вигляді застави та покладення на обвинувачену передбачених ч.5 ст.194 КПК обов`язків, суд першої інстанції послався на існування обґрунтованої ймовірності переховування обвинуваченої від суду, з метою уникнення визначеного судом покарання у виді позбавлення волі.
Прокурор в поданому нею клопотанні посилалась на аналогічні доводи щодо актуальності цього ризику, з обґрунтованістю яких погоджується і суддя-доповідач, оскільки зазначений ризик не зменшився та продовжує існувати.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, як встановлено під час розгляду клопотання, обвинувачена володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 22 жовтня 2021 року, в умовах введеного на території України воєнного стану може перетинати державний кордон, не виключено і можливості нелегального перетину кордону.
Крім того, ОСОБА_4 упродовж тривалого часу обіймала посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, а тому може мати широке коло знайомих, в тому числі і серед службових осіб органів державної влади, та має можливості покинути територію України, в тому числі шляхом незаконного перетину державного кордону, з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від суду.
Також, ризик переховування особи від суду обумовлюється суворістю покарання, призначеного судом за вироком суду у виді позбавлення волі. Розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов`язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачена може переховуватися від суду, як на території України, так і за її межами.
Врахування тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченій, відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Викладене дає беззаперечні підстави вважати, що продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену при винесенні вироку, є необхідним для запобігання вказаному наявному ризику.
Крім того, обставини цього провадження указують на те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеному ризику та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Відтак, на теперішній час заявлений стороною обвинувачення ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, не зменшився та продовжує існувати.
Відповідно до ч.7 ст.194 КПК обов`язки, передбачені ч.5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Натомість, згідно з абз.12 п.2 ч.4 ст.374 КПК, у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Таким чином, продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену вироком суду до набрання цим вироком законної сили є необхідним та мінімально можливим для забезпеченням дієвості кримінального провадження в умовах, що склалися.
У зв`язку із цим, слід відхилити доводи сторони захисту про відсутність будь-яких ризиків, передбачених ст.177 КПК, як обов`язкових умов застосування запобіжного заходу. Посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінки обвинуваченої під час досудового розслідування та судового розгляду також не заслуговує на увагу, адже це лише свідчить про ефективність раніше застосованого до неї запобіжного заходу, та при наявності обвинувального вироку суду не може означати про зниження ризику можливого ухилення обвинуваченої від відбування покарання.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.199, 376, 424, 532 КПК України, суддя-доповідач
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити до набрання вироком законної сили строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вироком Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року у справі №752/16096/18, а саме:
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- не виїжджати без дозволу прокурора або суду за межі міста Києва та Київської області;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1