Документ № 129403434

Cправа №991/6479/25

Провадження №11-сс/991/478/25

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7, представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8, а також представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.06.2025 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) про арешт майна та накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, а саме на: мобільний телефон Iphone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone 14 Pro Мах, серійний номер НОМЕР_2, які належать ОСОБА_7, із метою забезпечення збереження речових доказів; кошти у сумі 113 550 доларів США, які належать на праві власності ОСОБА_7, із метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання; мобільний телефон Iphone 15 Pro, серійний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_6, із метою забезпечення збереження речових доказів; у іншій частині клопотання відмовлено.

На вказане рішення захисник ОСОБА_7 та представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8, а також представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.

У апеляційній скарзі з доповненнями адвокат ОСОБА_8 стверджує, що ухвала - необґрунтована, невмотивована, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження у частині накладення арешту на майно.

Посилається на те, що детективи НАБУ здійснили огляд телефонів із залученням спеціаліста. Тому у разі виявлення необхідної інформації щодо кримінального провадження орган досудового розслідування про це б зазначив. При цьому твердження про неможливість скопіювати файли - безпідставне, оскільки зафіксувати дані можливо іншим чином.

КПК України надає органу досудового розслідування право тимчасово вилучати тільки те майно, що має доказове значення, із подальшим накладенням на нього арешту з метою збереження речових доказів. Тому вилучення грошових коштів для забезпечення конфіскації як виду покарання є неправомірним, не відповідає меті проведення обшуку та завданням кримінального провадження, а накладення арешту з цією метою - протиправним.

Із огляду на розподілення грошових коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із зазначенням чітких сум кожного з подружжя у деклараціях, а також надані ОСОБА_6 докази, слідчий суддя дійшов до помилкового висновку, що 1/2 вилучених коштів належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 .

Просить скасувати ухвалу слідчого судді у частині накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, а саме на: мобільний телефон Iphone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_1, мобільний телефон Iphone 14 Pro Мах, серійний номер НОМЕР_2, кошти у сумі 113 550 доларів США, мобільний телефон Iphone 15 Pro, серійний номер НОМЕР_3, постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна.

Адвокат ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що накладення арешту на вилучені грошові кошти є неправомірним, адже вони не відповідають критеріям ст.98 КПК України, не підпадають під ознаки майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, у кримінальному провадженні не заподіяна матеріальна шкода.

Разом із цим, оскільки сторона обвинувачення не довела приналежності коштів ОСОБА_7, усі докази вказують, що такі набуті законним шляхом та їхній власник - ОСОБА_6, яка не є підозрюваною у цьому кримінальному провадженні, відсутні підстави для арешту вилучених грошей відповідно до ст.170-171 КПК України для забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Окрім цього, повноваження поділу майна належить не слідчим суддям, а суду в порядку, визначеному цивільним та сімейними законодавством.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в накладені арешту на готівкові кошти у сумі 200 000 доларів США, що належать на праві власності ОСОБА_6 .

У запереченнях на апеляційні скарги прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_10 зазначає, що ухвала слідчого судді - законна та обґрунтована.

Висновки слідчого судді про можливість накладення арешту на 113 550 дол. США як на власність ОСОБА_7 відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки у період 2022-2024 років його доходи значно перевищували доходи ОСОБА_6, у декларації ОСОБА_7 за 2024 рік зазначено заощадження родини за 5,5 місяців до проведення обшуку, зокрема у самого підозрюваного - готівкових коштів у сумі 85 тис. дол. США, а також 85 тис. дол. США на банківських рахунках.

Положення ч.2 ст.170 КПК України покладає на слідчого (детектива) та прокурора обов`язок вжиття необхідних заходів задля виявлення майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Оскільки під час обшуку ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за ч.4 ст.368 КК України, детектив прийняв рішення про вилучення виявлених грошових коштів, на які може бути накладено арешт із метою забезпечення виконання конфіскації майна як виду покарання.

Доводи ОСОБА_8 щодо невідповідності висновків слідчого судді про необхідність арешту мобільних телефонів фактичним обставинам кримінального провадження зводяться до її незгоди з прийнятим слідчим суддею рішенням.

Просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9

ОСОБА_7, представники ОСОБА_11, ОСОБА_9, прокурор САП ОСОБА_12, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули. У запереченнях прокурор просила провести апеляційний перегляд без її участі у зв`язку із зайнятістю у іншій справі. Доказів поважності причин неявки вищевказані особи суду не надали.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційні скарги розглядається без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_8 підтримали вимоги поданих апеляційних скарг, посилаючись доводи, наведені в них.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369, ч.4 ст.191, ч.2 ст.209 КК України.

12.06.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України.

02.06.2025 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою надав дозвіл на проведення обшуку житла та іншого володіння за адресою: АДРЕСА_1, яке перебувало у володінні та фактичному користуванні ОСОБА_7

12-13.06.2025 на підставі цієї ухвали детективи НАБУ провели обшук, за результатами якого відшукано та вилучено, зокрема: мобільний телефон Iphone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone 14 Pro Мах, серійний номер НОМЕР_2 ; мобільний телефон Iphone 15 Pro, серійний номер НОМЕР_3 ; кошти у сумі 227 100 доларів США.

13.06.2025 постановою детектива вилучені мобільні телефони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов до таких висновків: описана у клопотанні та у повідомленні про підозру фабула, у сукупності з наданими детективом матеріалами, свідчать про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України, ймовірно вчинених ОСОБА_7 ; на мобільних телефонах імовірно містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, водночас, отримати доступ до них не можливо без проведення відповідної експертизи, тому з метою збереження речових доказів на це майно може бути накладений арешт; оскільки раніше установлено обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_7, на майно підозрюваного (кошти), які перебувають у спільній сумісній власності з ОСОБА_7, може бути накладений арешт із метою його конфіскації як виду покарання, а тому арешту підлягає лише 1/2 частина цих коштів, яка в силу закону належить ОСОБА_7 та складає 113 550 доларів США; на цьому етапі досудового розслідування, накладення арешту на речі, із метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації як виду покарання, є необхідним для виконання завдання кримінального провадження щодо захисту держави від кримінальних правопорушень; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, адже є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії корупційним кримінальним правопорушенням; таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна - мобільних телефонів, що є речовими доказами, та коштів, які можуть підлягати конфіскації як виду покарання, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України оскаржувана ухвала переглядається судом апеляційної інстанції в межах поданих апеляційних скарг.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Приписами ч.1 ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно із абз.2 ч.3 ст.170 КПК України арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Клопотання (з урахуванням заяви про уточнення) обґрунтоване тим, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 за підозрою, зокрема ОСОБА_7, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України.

За версією слідства, ОСОБА_7, обіймаючи посаду державного секретаря Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон) та будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересів держави та в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс», листом від 16.11.2022 №7/21/12297-22 надав від імені Мінрегіону дозвіл ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання із ТОВ «Сітігазсервіс», що створило умови для подальшого укладення між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс» договору №09/12/2022-1 від 09.12.2022, договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022, договору від 09.12.2022 про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) земельної ділянки, розташованої по вул. Тираспольській, 43 у місті Києві (кадастровий номер 8000000000:91:179:0013).

За умови виконання сторонами умов п.5.1.1, 5.1.3 договору від 09.12.2022 №09/12/2022-2 ДП «Укркомунобслуговування» недоотримало б нерухомого майна на суму 1 086 427 330,60 грн, що могло спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на зазначену суму.

Також ОСОБА_7, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, у період часу з 03.11.2022 по 31.01.2023 отримав від фактичного бенефіціарного власника та контролера ТОВ «Сітігазсервіс» та ТОВ «Фінансова компанія Сістемінвест» ОСОБА_13 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі у вигляді переваги, а саме знижки на придбання об`єкта інвестування (квартири) для третьої особи - ОСОБА_18, який є довіреною особою ОСОБА_7, у розмірі 2 155 040 грн, за підписання з використанням свого службового становища в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс» листа від 16.11.2022 №7/21/12297-22 про надання від імені Мінрегіону дозволу ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання із ТОВ «Сітігазсервіс», із метою створення умов для подальшого укладення між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс» договору №09/12/2022-1 від 09.12.2022, договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022, договору від 09.12.2022 про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) земельної ділянки.

Відповідно до протоколу обшуку від 12-13.06.2025 ОСОБА_7 надав детективу мобільний телефон Iphone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_4, проте відмовився повідомити пароль доступу до нього. ОСОБА_6 надала для огляду належний їй мобільний телефон Iphone 15 Рrо, серійний номер: НОМЕР_3, у якому виявлено контакт ОСОБА_18, ОСОБА_19 та інші відомості. Під час спроби здійснити подальший огляд вмісту телефона ОСОБА_6 із плином певного часу відбулося його блокування та власниця відмовилася повідомити пароль від приладу. Із огляду на це детектив прийняв рішення про вилучення мобільних телефонів із метою подальшого проведення експертних досліджень.

Також у кімнаті, яка облаштована під кабінет, а саме у шухляді стола, відшукано мобільний телефон Iphone 14 Pro Mах, серійний номер: НОМЕР_5 . Зі слів ОСОБА_7, це - його мобільний телефон. Пароль для подолання системи логічного захисту від цього електронного пристрою він відмовився надати. Відтак, було ухвалено рішення про його вилучення.

Згідно із поясненнями детектива, у цьому телефоні відшукано: контакт « ОСОБА_20 » із абонентським номером НОМЕР_6 ; відомості, які стосуються земельної ділянки державної форми власності, розташованої по вул. Тираспільській, 43 у місті Києві; посилання на листування із ОСОБА_15 у додатку «Whatsapp», проте перегляд його змісту на місці виявився неможливим у зв`язку із необхідністю здійснити оновлення версії додатку; витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:91:179:0013 по вул. Тираспольській, 43 у місті Києві. Датою створення зазначеного файлу є 01.09.2022.

Постановами детектива НАБУ від 13.06.2025 призначено комплексні судові комп`ютерно-технічні експертизи та експертизи електронних комунікацій, на вирішення яких поставлено питання: «Чи можливо скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам`яті мобільного терміналу системи зв`язку, доступ до якого пов`язаний із подоланням системи логічного захисту? Якщо так, то скопіювати інформацію на електронний носій інформації». На дослідження надано об`єкти: мобільний телефон Iphone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_4 ; мобільний телефон Iphone 15 Рrо, серійний номер: НОМЕР_3 ; мобільний телефон Iphone 14 Pro Mах, серійний номер: НОМЕР_5, та зазначено, що паролі від них відсутні.

Окрім цього, на вилученому у ОСОБА_7 мобільному телефоні Iphone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_4, установлена система логічного захисту, пароль від якої ОСОБА_7 також відмовився надати, у зв`язку з чим призначено відповідне експертне дослідження.

Разом із цим, на вилученому у ОСОБА_7 мобільному телефоні Iphone 14 Pro Mах, серійний номер: НОМЕР_5 виявлено відомості, що мають значення для досудового розслідування. Згідно із постановою від 13.06.2025 про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи електронних комунікацій 13.06.2025 за допомогою спеціаліста проведено огляд цього мобільного телефона, під час якого скопійовано доступні для копіювання файли (не всі), у зв`язку із чим було призначене відповідне експертне дослідження.

Вищевказані обставини спростовують посилання апеляційної скарги ОСОБА_8 на безпідставність накладення арешту на вилучені засоби зв`язку з метою збереження речових доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що на мобільних телефонах можуть міститися відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отримати доступ до них не можливо без проведення відповідної експертизи, відтак, із метою збереження речових доказів на це майно може бути накладений арешт.

Довід апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що детективи НАБУ здійснили огляд мобільних телефонів із залученням спеціаліста, а тому у разі виявлення необхідної інформації орган досудового розслідування про це б зазначив, не може бути взятий до уваги, так як не спростовує імовірної наявності на вилучених приладах відомостей, що можуть бути доказами у кримінальному провадженні, адже ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовилися надати паролі для подолання встановленої на них системи логічного захисту.

Крім того, відповідно до постанов детектива НАБУ від 13.06.2025 під час огляду мобільних телефонів за участю спеціаліста установлено, що для доступу до інформації, яка зберігається у пам`яті мобільних телефонів, вимагається введення пароля. Тому, за відсутності можливості фактичного доступу до відомостей на електронних приладах, неможливою є фіксація цих відомостей іншим чином, аніж шляхом копіювання. Із огляду на наведене колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги ОСОБА_8 у цій частині.

Положеннями ч.1 ст.234 КПК України визначено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно із ч.7 ст.236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Із аналізу наведених процесуальних норм слідує, що слідчий, прокурор у ході проведення обшуку має право також вилучати речі і документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на здійснення зазначеної слідчої дії, проте мають значення для кримінального провадження. Такі речі та документи набувають відповідно статусу тимчасово вилученого майна.

Враховуючи наведене, необґрунтованим є довід апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що КПК України надає органу досудового розслідування право тимчасово вилучати тільки те майно, яке має доказове значення, із подальшим накладенням на нього арешту з метою збереження речових доказів.

02.06.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку житла та іншого володіння за адресою: АДРЕСА_1, яке перебувало у володінні та фактичному користуванні ОСОБА_7, із метою відшукання та виявлення речей та документів, а саме: паперових та електронних документів, чорнових записів, нотаток, електронних носіїв інформації, в тому числі мобільних телефонів, листування, як в паперовому, так і електронному вигляді, листування в мобільних додатках та месенджерах на електронних носіях інформації, зокрема, мобільних телефонах, планшетах, ноутбуках, комп`ютерної техніки, накопичувачів на жорстких магнітних дисках, карт пам`яті, флеш-носіях, володільцем яких є ОСОБА_21, на яких містяться відомості щодо обставин кримінальних правопорушень.

12.06.2025 під час проведення обшуку було здійснено перерву, протягом якої вручено ОСОБА_7 процесуальні документи та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України. Після поновлення зазначеної слідчої дії відшукано кошти у сумі 227 100 доларів США, які вилучено з урахуванням санкції інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, що передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Згідно з п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Із наведеного слідує, що дозвіл на проведення обшуку надавався прокурорам та детективам за інших фактичних обставин і метою проведення цієї слідчої дії не було вилучення коштів для подальшої їх конфіскації як виду покарання, як зазначено в апеляційних скаргах. Тому, із огляду на те, що на час відшукання грошових коштів ОСОБА_7 уже набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, у межах якого здійснювався обшук, та йому може бути призначено покарання у виді конфіскації майна, орган досудового розслідування, вилучаючи кошти, діяв відповідно до приписів ч.7 ст.236 КПК України.

Відтак, неспроможним є покликання апеляційної скарги ОСОБА_8 на те, що вилучення грошових коштів задля забезпечення конфіскації як виду покарання є неправомірним, не відповідає меті проведення обшуку та завданням кримінального провадження, а накладення арешту з цією метою - протиправним.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Положеннями ч.1, 3, 4 ст.368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Як вбачається із ч.1 ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як визначено слідчим суддею, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді конфіскації майна, ОСОБА_6 набула вилучені грошові кошти під час перебування у шлюбі із ОСОБА_7, законність походження цього майна ніким із учасників провадження не ставилася під сумнів, доказів того, що гроші є особистою приватною власністю ОСОБА_6 матеріали провадження не містять, відтак, колегія суддів вважає, правильним висновок слідчого судді, що на вилучені грошові кошти поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, а тому на нього можливо накласти арешт на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України.

Посилання апеляційних скарг на те, що у деклараціях за 2022-2024 роки задекларовано наявність готівкових коштів окремо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, жодним чином не спростовує наведених вище обставин, так як положеннями ч.2 ст.61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Доказів того, що слідчим суддею застосовано захід забезпечення кримінального провадження саме до особистого майна ОСОБА_6 суду апеляційної інстанції авторами апеляційних скарг не надано.

Із огляду на вказане неспроможними є твердження апеляційних скарг про те, що сторона обвинувачення не довела приналежність коштів ОСОБА_7, у зв`язку з чим відсутні підстави для арешту вилучених грошей відповідно до ст.170-171 КПК України задля конфіскації майна, як виду покарання.

Враховуючи, що до доказів про виділ ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частки зі спільного майна або про поділ спільного майна до матеріалів провадження не долучено і при апеляційному розгляді не подано, колегія суддів вважає слушним довід апеляційної скарги представника ОСОБА_9 про те, що повноваження щодо поділу майна належить не слідчим суддям, а суду в порядку, визначеному цивільним та сімейними законодавством. Проте, за відсутності апеляційної скарги сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.2 ст.404 КПК України не може вийти за межі апеляційних скарг.

Так як слідчий суддя дійшов до висновку, що кошти підлягають арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, колегія суддів не бере до уваги твердження апеляційної скарги ОСОБА_9 про те, що вилучені грошові кошти не відповідають критеріям ст.98 КПК України, що сторона обвинувачення не довела можливості застосування спеціальної конфіскації до них, і, що цивільний позов на цей час не пред`явлений.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України.

Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Відтак, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційних скарг, відсутність підстав для їхнього задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, ухвалу - без змін.

Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8, а також представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 червня 2025 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4