Документ № 129431175

Справа № 991/7067/25

Провадження 1-кс/991/7137/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання прокурора представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52023000000000068 від 09.02.2023,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна (далі - Клопотання), накладеного в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000068 від 09.02.2023, зокрема, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якому адвокат просить:

- скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у Кримінальному провадженні, на автомобіль LEXUS RX 350, 2022 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить третій особі - ОСОБА_4 .

Клопотання (з урахуванням заяв представника) мотивовано тим, що вказаний автомобіль належить ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, оскільки хоча й придбаний у період шлюбу з ОСОБА_6, однак за власні кошти ОСОБА_4, які є дошлюбними та отримані від продажу двох її попередніх автомобілів (Hyunday ix35 та Hyunday Tucson), є власними доходами ОСОБА_4 за 2020-2023 роки в сумі 220 129 грн, дошлюбними заощадженнями в АТ «Універсал Банк» в сумі 47 751, 77 грн та 15 319, 84 доларів США, готівковими коштами в сумі 12 000 доларів США, грошовими коштами, взятими у борг у третьої особи на загальну суму 11 880 доларів США, грошовими коштами, наданими ОСОБА_4 третій особі в борг до шлюбу та повернуті їй на загальну суму 4 000 Євро, 900 фунтів стерлінгів, знятими цінними паперами ПАТ АБ «Південний», придбаними у 2021 році за 200 000 грн, та дивідентами від таких цінних паперів. ОСОБА_4 не має процесуального статусу у Кримінальному провадженні та до червня 2025 року не знала про арешт свого автомобіля, оскільки з 2022 року фактично проживає за кордоном. Відповідно до шлюбного договору від 17.07.2024, посвідченого нотаріусом, зазначений автомобіль є особистою приватною власністю ОСОБА_4 . При цьому, конфіскація майна як додаткове покарання застосовується в межах завданої кримінальним правопорушенням шкоди. Враховуючи, розмір збитків, завданих злочином, який інкриміновано ОСОБА_6 у Кримінальному провадженні, належного йому на праві власності майна, достатньо для застосування такої конфіскації. Враховуючи, що внаслідок накладення арешту на майно ОСОБА_4, вона позбавлена можливості повноцінно реалізувати конституційне право власності, такий арешт є непропорційним та надмірним заходом.

Представник ОСОБА_5 клопотав про участь у судових засіданнях 28.07.2025 та 05.08.2025 у режимі відеоконференції (далі - ВКЗ).

За ч. 1, 2 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження). Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.

Ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання (ч. 6 ст. 336 КПК України).

Представник ОСОБА_5 через підсистему ВКЗ ЄСІТС підкючався до судових засідань, однак у зв`язку із відсутністю звуку, не зміг взяти участь у розгляді Клопотання.

Участь осіб, які беруть участь у справі, при розгляді Клопотання не є обов`язковою за змістом ч. 2 ст. 174 КПК України.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 174, ч. 6 ст. 336 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду клопотання про скасування арешту майна, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема слідчий суддя, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд Клопотання за відсутності особи, яка заявила Клопотання.

Детектив НАБУ ОСОБА_3 заперечував проти доводів Клопотання, зазначив, що зазначений автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, оскільки придбаний під час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у шлюбі, офіційних доходів ОСОБА_4 недостатньо для придбання автомобіля вартістю понад 2, 3 млн грн.

Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

З аналізу положень вказаних статей Кримінального процесуального кодексу України можна зробити висновок, що при розгляді клопотання про скасування арешту, слідчий суддя наділений повноваженнями встановити лише обґрунтованість накладення такого арешту та виправданість подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, якщо це буде доведено особою, яка звернулась із відповідним клопотанням.

Як вбачається із змісту Клопотання, адвокат ОСОБА_5 посилається саме на необґрунтованість накладення арешту на майно.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі № 991/3560/24 (далі - Ухвала), окрім іншого, накладено арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4, набуте у період перебування у шлюбі з 27.11.2019 по теперішній час, шляхом позбавлення ОСОБА_6 права на розпорядження та відчуження, а саме на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_4, - автомобіль LEXUS RX 350, 2022 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (далі - Автомобіль).

Як вбачається зі змісту вказаної Ухвали та матеріалів, доданих до Клопотання, арешт накладено на майно (Автомобіль), яке зареєстровано за ОСОБА_4 .

Відповідно до ордеру серії АЕ № 1399769, виданого 25.06.2025, адвокат ОСОБА_5 надає правничу допомогу ОСОБА_4 .

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у адвоката ОСОБА_5 права на звернення до суду із даним Клопотанням.

У рамках Кримінального провадження встановлено обставини, що ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в умовах воєнного стану, у період з червня 2022 року по липень 2023 року, під час проведення закупівлі КП «Харківські теплові мережі» у ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід» товарів - кам?яної солі сприяв шляхом надання порад та засобів, а також усунення перешкод у заволодінні коштами комунального підприємства в сумі 4 272 521,65 грн шляхом здійснення закупівлі за завідомо завищеними цінами, та в сумі 2 513 026 грн шляхом недопоставки солі за отриманою передоплатою, що є особливо великим розміром.

ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у пособництві в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, згідно положень ст. 12 та Примітки до ст. 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином.

Зазначеною Ухвалою накладено арешт на Автомобіль з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У ході судового розгляду клопотання про арешт майна (справа № 991/3560/24) слідчий суддя встановив наявність правових підстав для арешту майна, наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення особливо тяжкого злочину, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна.

Так, ч. 5 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою конфіскації майна як виду покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Статтею 59 КК України (в чинній редакції) встановлено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

У рамках Кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у пособництві у вчиненні кримінального правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

За змістом повідомленої ОСОБА_6 підозри, йому інкримінується вчинення зазначеного кримінального правопорушення в період червня 2022 року - липня 2023 року.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України (не зазнавала змін та застосовується у чинній редакції) передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

За такого, належне підозрюваному ОСОБА_6 майно, у тому числі на праві спільної сумісної власності, є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, та яке може бути призначене ОСОБА_6 судом, у випадку направлення обвинувального акту щодо нього до суду та визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину.

Відповідно до ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5, посилаючись на необґрунтованість накладення арешту на Автомобіль, вказує саме про те, що він є особистою приватною власністю ОСОБА_4, оскільки придбаний за її власні кошти.

Таким чином, виходячи з положень ст. 26 КПК України, при розгляді Клопотання слідчому судді належить встановити обставини майна, арешт якого просить скасувати представник, а саме: час набуття майна та джерело його набуття.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За ч. 1, ч. 3 чт. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, 27.11.2019 ОСОБА_6 уклав шлюб із ОСОБА_4 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 ».

Згідно копії реєстраційної картки транспортного засобу та заяви № 1714894891 від 27.09.2023, ОСОБА_4 зареєстрована як власник Автомобіля 27.09.2023.

Таким чином, вказаний Автомобіль придбаний під час шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_6 .

Щодо майна, набутого за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення. Тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Аргументуючи належність арештованого Автомобіля ОСОБА_4 на праві приватної власності, адвокат зазначає про його придбання ОСОБА_4 за власні кошти ОСОБА_4, які є дошлюбними та отримані від продажу двох її попередніх автомобілів (Hyunday ix35 та Hyunday Tucson), є власними доходами ОСОБА_4 за 2020-2023 роки в сумі 220 129 грн, дошлюбними заощадженнями в АТ «Універсал Банк» в сумі 47 751, 77 грн та 15 319, 84 доларів США, готівковими коштами в сумі 12 000 доларів США, грошовими коштами, взятими у борг у третьої особи на загальну суму 11 880 доларів США, грошовими коштами, наданими ОСОБА_4 третій особі в борг до шлюбу та повернуті їй на загальну суму 4 000 Євро, 900 фунтів стерлінгів, знятими цінними паперами ПАТ АБ «Південний», придбаними у 2021 році за 200 000 грн, та дивідентами від таких цінних паперів. При цьому, згідно шлюбного договору від 17.07.2024, посвідченого нотаріусом, зазначений автомобіль є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .

Згідно реєстраційної картки транспортного засобу та копії договору купівлі-продажу транспортного засобу, 13.09.2018, тобто до шлюбу з ОСОБА_6, ОСОБА_4 за 308 300 грн придбала автомобіль Hyunday ix35, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до заяви № 278196698 від 30.10.2020 вказаний транспортний засіб відчужений ОСОБА_4 за 100 000 грн.

Вказані грошові кошти в сумі 100 000 грн не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Згідно заяви № 1694551128 від 21.09.2023 та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 22.09.2023 за ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль Hyunday Tucson, 2020 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 20.09.2023, ОСОБА_4 продала зазначений транспортний засіб третій особі за 842 600, 00 грн.

Відомості про отримання зазначених коштів відображені в відомостях ДПС України про доходи ОСОБА_4 .

Оскільки автомобіль Hyunday Tucson придбаний ОСОБА_4, під час шлюбу з ОСОБА_6, доходи, отримані від його продажу, є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Із наданих представником скріншотів про зарахування 4000 Євро та 900 фунтів стерлінгів, неможливо встановити, кому саме нараховані зазначені кошти. При цьому, такі кошти нараховані у листопаді 2022 року та січні 2023 року, однак представником надано виписки про рух коштів по картці ОСОБА_4 у АТ «Універсал Банк» (гривневий та валютний рахунки) за період з 01.08.2023 по 31.08.2023, а тому неможливо встановити чи дійсно їй зараховувались відповідні грошові кошти.

Згідно виписки про рух коштів по картці ОСОБА_4 у АТ «Універсал Банк» (гривневий та валютний рахунки) за період з 01.08.2023 по 31.08.2023, станом на кінець періоду на відповідній картці був залишок 15 319, 84 доларів США та 47 751, 77 грн.

Як стверджує у Клопотанні представник: грошові кошти (4000 Євро та 900 фунтів стерлінгів) надавалися ОСОБА_4 до шлюбу з ОСОБА_6 у борг третій особі та були їй повернуті; грошові кошти (15 319, 84 доларів США та 47 751, 77 грн) на рахунках в АТ «Універсал Банк» та 12 000 доларів США готівкою є дошлюбними заощадженнями ОСОБА_4, були використані для придбання нею Автомобіля.

Однак, відповідно до інформації ДПС України про доходи ОСОБА_4 за період з 2011 по 2023 роки включно, загалом нею отриманий офіційний дохід на загальну суму 1 109 844 грн, з яких 842 600 грн отримано у 2023 році від продажу автомобіля Hyunday Tucson.

Таким чином, відсутні будь-які докази наявності у ОСОБА_4 відповідних офіційних доходів, які б надали їй можливість надати позику у зазначеній сумі та здійснити відповідні накопичення.

ОСОБА_4 20.09.2021 відкрито рахунок в цінних паперах в ПАТ АБ «Південний» та укладено договір з обслуговування такого рахунку, загальна номінальна вартість цінних паперів 200 000 грн. Оскільки цінні папери придбано ОСОБА_4 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_6, то відповідні цінні папери є спільною сумісною власністю вказаних осіб як подружжя.

При цьому, згідно положень ч. 1 ст. 58 Сімейного кодексу України дивіденти від зазначених цінних паперів також є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Згідно з інформацією про операції, здійснені АТ «Банк Грузії» від 01.08.2025, 07 та 13 лютого 2023 року ОСОБА_4 здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 11 880 доларів США від ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ).

Однак, відповідно до виписок про рух коштів по картці ОСОБА_4 у АТ «Універсал Банк» (гривневий та валютний рахунки) за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 (інформація за інший період відсутня), нею у вказаний період здійснювалось зняття готівки в сумі 9 643, 64 грн (02.08.2023), зняття готівкових коштів з валютного рахунку не здійснювалось.

При цьому, відсутні будь-які докази що саме кошти, отримані ОСОБА_4 від ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) були використані для покупки Автомобіля.

Як вбачається із зазначених виписок про рух коштів по картці ОСОБА_4 у АТ «Універсал Банк» (гривневий та валютний рахунки) за період з 01.08.2023 по 31.08.2023, сума зарахувань за період складає 7 300, 00 доларів США (валютний рахунок) та здійснена через касу Універсал Банку невстановленою особою, 103 143, 76 грн (гривневий рахунок) та здійснена ОСОБА_13 (3000 грн), ОСОБА_14 (100 000 грн).

Будь-які докази працевлаштування ОСОБА_4 та отримання нею офіційного доходу за кордоном у матеріалах Клопотання відсутні.

За ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, при зверненні власника/володільця майна або його представника до суду у порядку ст. 174 КПК України із клопотанням про скасування арешту такого майна, тягар доказування перед слідчим суддею обставин, на які посилаються вказані особи, покладається саме на них.

Враховуючи відсутність у ОСОБА_4 офіційних доходів, достатніх для придбання Автомобіля, зважаючи, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину щодо пособництва у заволодінні грошовими коштами в особливо великому розмірі в період червня 2022 року - липня 2023 року, а Автомобіль придбано 27.09.2023, представником не доведено, придбання такого Автомобіля за особисті кошти ОСОБА_4 .

Таким чином, враховуючи, що вищевказане майно набуте ОСОБА_4 під час її перебування у шлюбі із підозрюваним ОСОБА_6, в силу вимог ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України та ст. 60 Сімейного кодексу України, воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

17.07.2024 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено шлюбний договір, відповідно до п. 4 якого Автомобіль, придбаний за час шлюбу до укладання даного договору та зареєстрований на ім`я ОСОБА_4, є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Разом з ти, як зазначив представник, ОСОБА_4 з 2022 року фактично постійно проживає за кордоном та дізналася про накладання арешту лише у червні 2025 року.

При вирішенні питання про обґрунтованість накладення арешту, необхідно враховувати практику Верховного Суду щодо добросовісності як основоположної засади цивільного законодавства.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №?317/3272/16-д провадження №?61-156св17).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку). Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення правочину/договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов?язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов?язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Дана позиція узгоджується із позицією суду касаційної інстанції (постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №?606/1636/18, від 13.04.2022 у справі №?757/62043/18-ц).

За такого, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що зміна режиму права власності на майно (передача прав власності на користь іншої особи) здійснена задля уникнення можливого арешту такого майна у кримінальному провадженні та подальшої його конфіскації, на майно може бути накладено арешт.

Дане Кримінальне провадження розпочато 09.02.2023, у його рамках ОСОБА_6 повідомлено про підозру 11.04.2024, тобто ОСОБА_6 був обізнаний про здійснення його кримінального переслідування та пов`язані з цим можливі негативні для нього наслідки у вигляді накладення арешту та подальшої конфіскації належного йому майна.

За такого, слідчим суддею відхиляються доводи представника щодо визнання Автомобіля особистою приватною власністю ОСОБА_4 шлюбним договором від 17.07.2024, оскільки він укладений вже після повідомлення ОСОБА_6 про підозру у Кримінальному провадженні та накладення арешту на Автомобіль.

Разом з тим, враховуючи, що арешт на Автомобіль накладено із позбавленням ОСОБА_6 права на розпорядження ним та його відчуження, він ( ОСОБА_6 ) не мав права здійснювати поділ майна шляхом визнання Автомобіля особистою приватною власністю ОСОБА_15, оскільки, відмовившись від майнових прав на такий Автомобіль, фактично здійснив відчуження належної йому на праві спільної сумісної власності частки Автомобіля.

Доводи представника щодо вартості майна, належного на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_6, слідчим суддею до уваги не приймаються, оскільки ані Кримінальний процесуальний кодекс України, ані Кримінальний кодекс України не містять вимог щодо вартості майна, яке може підлягати конфіскації при ухваленні обвинувального вироку.

Арешт, накладений на Автомобіль, не є припиненням права власності/володіння або позбавленням права власності/володіння на це майно. Беручи до уваги, що Автомобіль не вилучений стороною обвинувачення і перебуває у фактичному користуванні подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зважаючи, що обмежено лише право ОСОБА_6 на розпорядження та відчуження Автомобіля, накладений арешт є лише тимчасовим обмеженням права власності на зазначений Автомобіль, та, враховуючи завдання Кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту даного майна. За такого, накладений арешт не є непропорційним та занадто обтяжливим заходом забезпечення Кримінального провадження.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення Клопотання.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1