Справа № 991/4379/25

Провадження № 22-ц/991/18/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді Павлишина О.Ф.,

суддів Никифорова А.С., Чорної В.В.,

секретар судового засідання Возна К.М.,

за участю:

представників відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатів Писаренка О.О., Шевченко Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Шевченко Ю.Г. на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

14.05.2025 Держава Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) звернулась до Вищого антикорупційного суду з позовною заявою до ОСОБА_1, як особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, і ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

У позовній заяві прокурор просила:

- визнати необґрунтованими активи вартістю 9 706 536 грн, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0241, вартістю 626 000 грн (об`єкт №1); земельну ділянку загальною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0299, вартістю 626 000 грн (об`єкт №2); земельну ділянку загальною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 8000000000:85:977:0016, вартістю 1 101 936 грн (об`єкт №3); земельну ділянку загальною площею 0,125 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0289, вартістю 783 000 грн (об`єкт №4); земельну ділянку загальною площею 1 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Гвоздів, кадастровий номер 3221481500:01:011:0106, вартістю 2 577 000 грн (об`єкт №5); земельну ділянку загальною площею 0,1184 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, кадастровий номер 3222487000:03:001:5626, вартістю 1 326 000 грн (об`єкт №6); земельну ділянку загальною площею 0,1149 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, кадастровий номер 3222487000:03:001:5583, вартістю 1 286 000 грн (об`єкт №7); житловий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:04:002:0299, за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 690 600 грн (об`єкт №8); житловий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:04:002:0241, за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 690 000 грн (об`єкт №9);

- звернути стягнення в дохід держави на належні ОСОБА_2 необґрунтовані активи, а саме: земельну ділянку загальною площею 1 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Гвоздів, кадастровий номер 3221481500:01:011:0106, вартістю 2 577 000 грн; земельну ділянку загальною площею 0,1184 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, кадастровий номер 3222487000:03:001:5626, вартістю 1 326 000 грн; земельну ділянку загальною площею 0,1149 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, кадастровий номер 3222487000:03:001:5583, вартістю 1 286 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартість активів, визнаних необґрунтованими, а саме: вартість земельної ділянки загальною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0241, в сумі 626 000 грн; вартість земельної ділянки загальною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0299, в сумі 626 000 грн; вартість земельної ділянки загальною площею 0,125 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0289, в сумі 783 000 грн; вартість земельної ділянки загальною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 8000000000:85:977:0016, в сумі 1 101 936 грн; вартість житлового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:04:002:0299, за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 690 600 грн; вартість житлового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:04:002:0241, за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 690 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доходи, отримані від активів, визнаних необґрунтованими, у сумі 10 016 677,72 грн, а саме: 4 483 131,75 грн доходу, отриманого від продажу житлового будинку №16 ; 4 458 481,97 грн доходу, отриманого від продажу житлового будинку №14 ; 398 064 грн доходу, отриманого від продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:977:0016; 677 000 грн доходу, отриманого від продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0289.

Із позовною заявою прокурор подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 активи, що є предметом спору (об`єкти №5-7), а також інші активи, що їм належать, враховуючи факт неможливості накладення арешту на активи, що є предметом спору, які були відчужені (об`єкти №1-4, 8-9) до моменту подання позовної заяви до суду.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.05.2025 задоволено заяву про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх вартості в дохід держави та накладено без заборони користування арешт на майно, що на праві власності належить:

- ОСОБА_2, а саме: земельну ділянку загальною площею 1 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Гвоздів, кадастровий номер 3221481500:01:011:0106; земельну ділянку загальною площею 0,1184 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, кадастровий номер 3222487000:03:001:5626; земельну ділянку загальною площею 0,1149 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, кадастровий номер 3222487000:03:001:5583; земельну ділянку загальною площею 0,116 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, кадастровий номер 3222484001:01:013:0034; квартиру загальною площею 78,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- ОСОБА_1, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0321 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0537; земельну ділянку загальною площею 0,0426 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0541; земельну ділянку загальною площею 0,1262 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0536; земельну ділянку загальною площею 0,0734 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0535; земельну ділянку загальною площею 0,876 га, за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька с/рада, кадастровий номер 0522885000:07:001:0132; земельну ділянку загальною площею 0,894 га, за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька с/рада, кадастровий номер 0522885000:07:001:0131; земельну ділянку загальною площею 0,7504 га, за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька с/рада, кадастровий номер 0522885000:07:001:0116; гаражний бокс № НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Теремок 2» загальною площею 27,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 ; земельну ділянку загальною площею 0,5953 га, за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Новоушицька с/рада, кадастровий номер 6823355100:04:001:0236.

На вказану ухвалу представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Шевченко Ю.Г. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16.05.2025, зняти арешт із майна, що на праві власності належить:

- ОСОБА_2, а саме: земельної ділянки загальною площею 1 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Гвоздів, кадастровий номер 3221481500:01:011:0106; земельної ділянки загальною площею 0,1184 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, кадастровий номер 3222487000:03:001:5626; земельної ділянки загальною площею 0,1149 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, кадастровий номер 3222487000:03:001:5583; земельної ділянки загальною площею 0,116 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, кадастровий номер 3222484001:01:013:0034; квартири загальною площею 78,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- ОСОБА_1, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,0321 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0537; земельної ділянки загальною площею 0,0426 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0541; земельної ділянки загальною площею 0,1262 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0536; земельної ділянки загальною площею 0,0734 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0535; земельної ділянки загальною площею 0,876 га, за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька с/рада, кадастровий номер 0522885000:07:001:0132; земельної ділянки загальною площею 0,894 га, за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька с/рада, кадастровий номер 0522885000:07:001:0131; земельної ділянки загальною площею 0,7504 га, за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька с/рада, кадастровий номер 0522885000:07:001:0116; гаражного боксу № НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Теремок 2» загальною площею 27,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, гараж № НОМЕР_1 ; земельної ділянки загальною площею 0,5953 га, за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Новоушицька с/рада, кадастровий номер 6823355100:04:001:0236.

Посилається на те, що ухвала є необґрунтованою, оскільки суд не встановив обставини, які мають значення для справи, із огляду на таке:

- ОСОБА_2 не може бути обмежена у вільному розпорядженні своєю власністю та бути відповідачем, адже не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вона не отримувала від ОСОБА_1 доручення, довіреності тощо, на підставі яких могла б розпоряджатися майном на власний розсуд чи за вказівкою останнього;

- позивач не надав доказів майнового стану ОСОБА_1 у 2021 році. Протягом 2021-2022 років вони витратили на придбання активів, враховуючи будівництво, 2 839 557, 88 грн. Сам позивач, встановив, що законні доходи відповідачів становили 3 711 842, 69 грн, і саме такої суми у 2021 році вистачало на придбання спірних активів.

- прокурор вийшла за межі своїх повноважень, досліджуючи питання здійснення видатків відповідачами, адже для визнання активів необґрунтованими законодавець зобов`язує встановити вартість таких активів та співмірність їх набуття із законними доходами;

- усупереч ч.5 ст.153 ЦПК України прокурор не навела обставин та не підтвердила доказами те, що заяву про забезпечення позову слід розглядати без повідомлення відповідачів. Суд при цьому не розглянув таке питання та не викликав відповідачів у судове засідання, чим позбавив їх можливості здійснити захист своїх прав;

- позивач та суд не дослідили дійсну вартість майна, обмежившись довідками про оціночну вартість об`єкта нерухомості, що є порушенням ст.13, 41 Конституції України. Натомість дійсна вартість міститься у правовстановлюючих документах, які відсутні в матеріалах справи;

- суд безпідставно прийняв позов до провадження, так як сплив строк позовної давності. При цьому прокурор не звернулася з питанням щодо поновлення пропущеного строку, а суд таке не розглянув перед прийняттям рішення щодо відкриття провадження у справі;

- приписи п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не можуть бути застосовані, адже у період дії воєнного стану САП не припиняла своєї діяльності, а матеріали, на підставі яких подано позов, перебували у розпорядженні прокурора ще з 2023 року.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, прокурор САП Гребенюк В.І. повідомлялися належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, однак до суду не прибули. Відповідачі про причини неявки суд не повідомили. Прокурор САП у своїх письмових поясненнях просила про розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача у зв`язку з її перебуванням у відпустці.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому розгляд апеляційної скарги здійснюється за відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні представники - адвокати Писаренко О.О. та Шевченко Ю.Г. підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.

Заслухавши пояснення представників - адвокатів Писаренка О.О. та Шевченко Ю.Г., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про їх необґрунтованість.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов до таких висновків: заява про забезпечення позову, подана одночасно з пред`явленням позову, надійшла від належного суб`єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом; враховуючи необхідність дослідження всіх обставин набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 активів, щодо яких порушується питання про необґрунтованість, а також ризик їх відчуження, невжиття заходів забезпечення позову щодо них може призвести до унеможливлення виконання рішення суду (у разі задоволення позовної заяви); наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, із огляду на відповідність їх вартості заявленим позовним вимогам, ризик їх відчуження та ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог; такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки спірні та інші активи залишаються у їхньому володінні і користуванні; підстави для зустрічного забезпечення згідно із ч.1 ст.154 ЦПК України відсутні.

Наведені висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та встановленим обставинам.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п.1-1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд із урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовним вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд першої інстанції встановив такі обставини.

Відповідачами у цій справі є: депутат Київської міської ради ОСОБА_1, обраний на чергових виборах депутатів місцевих рад 25.10.2020, який є особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, відповідно до положень пп.«б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», та його дружина - ОСОБА_2 .

Вартість активів, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість, на дату їх набуття у власність складала: земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:04:002:0241 - 626 000 грн (за договором купівлі-продажу - 60 391,1 грн) (об`єкт 1), 3222487000:04:002:0299 - 626 000 грн (за договором купівлі-продажу - 60 391,1 грн) (об`єкт 2), 8000000000:85:977:0016 - 1 101 936 грн (вартість, вказана у договорі купівлі-продажу) (об`єкт 3), 3222487000:04:002:0289 - 783 000 грн (за договором купівлі-продажу - 75 488,88 грн) (об`єкт 4), 3221481500:01:011:0106 - 2 577 000 грн (за договором купівлі-продажу - 119 200 грн) (об`єкт 5), 3222487000:03:001:5626 - 1 326 000 грн (за договором купівлі-продажу - 32 721 грн) (6), 3222487000:03:001:5583 - 1 286 000 грн (за договором купівлі-продажу - 8 830 грн) (об`єкт 7) та житлові будинки АДРЕСА_1 - 690 600 грн (кожен) (об`єкти 8-9).

Вартість об`єктів нерухомого майна визначена з врахуванням приписів ч.3 ст.290 ЦПК України (у разі набуття активів, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість, безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, для визначення їх вартості застосовується мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату їх набуття) та становить 9 705 936 грн.

Позивач стверджує, що зазначені вище активи не могли бути набуті у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок законних доходів та посилається на аналіз інформації щодо: отриманих ними доходів, що відображені у щорічних деклараціях ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (1), руху коштів на належних їм та їх дітям банківських рахунках (2), а також документально підтверджених витрат (3) за період 01.01.2021-31.01.2022.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали доходи від відчуження активів, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість (сума, що становить різницю між вартістю їх набуття, визначеною з врахуванням приписів ч.3 ст.290 ЦПК України, та вартістю продажу активів), а саме: житлового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:04:002:0241, за адресою: АДРЕСА_1 - у сумі 4 483 131,75 грн (1), житлового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:04:002:0299, за адресою: АДРЕСА_1 - у сумі 4 458 481,97 грн (2), земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:977:0016 - у сумі 398 064 грн (3), земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0289 - у сумі 677 000 грн (4).

Розмір доходів, отриманих від реалізації вказаних вище активів вартістю 4 518 136 грн, становить 10 016 677,7 грн.

Право власності на активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість та які не були відчужені на користь інших осіб, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 3221481500:01:011:0106, 3222487000:03:001:5626 та 3222487000:03:001:5583, зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка №426090694 від 08.05.2025).

Загальна сума грошових коштів, що підлягатиме стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі задоволення позовних вимог, складатиме 14 534 813,7 грн.

У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на інші активи, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0321 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0537, вартістю 12 200,2 грн (1); земельну ділянку загальною площею 0,0426 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0541, вартістю 13 491,88 грн (2); земельну ділянку загальною площею 0,1262 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0536, вартістю 1 758 353,95 грн (3); земельну ділянку загальною площею 0,0734 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222487000:04:002:0535, вартістю 1 198 976,61 грн (4); земельну ділянку загальною площею 0,876 га, за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька с/рада, кадастровий номер 0522885000:07:001:0132, вартістю 672 286,1 грн (5); земельну ділянку загальною площею 0,894 га, за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька с/рада, кадастровий номер 0522885000:07:001:0131, вартістю 686 100,2 грн (6); земельну ділянку загальною площею 0,7504 га, за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька с/рада, кадастровий номер 0522885000:07:001:0116, вартістю 575 894,4 грн (7); гаражний бокс № НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі «Теремок 2» загальною площею 27,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6, вартістю 48 149,74 грн (8); земельну ділянку загальною площею 0,5953 га, за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Новоушицька с/рада, кадастровий номер 6823355100:04:001:0236, вартістю 456 862,92 грн (9); земельну ділянку загальною площею 0,116 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, кадастровий номер 3222484001:01:013:0034, вартістю 2 878 557,84 грн (10) та квартиру загальною площею 78,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_5, вартістю 6 228 221,92 грн (11).

Вказані активи на праві власності належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційні довідки №426090881 та №426090694 від 08.05.2025). Вартість кожного об`єкта окремо підтверджується довідками про оціночну вартість об`єкта нерухомості Фонду державного майна України, долученими до заяви про забезпечення позову. Їх сукупна вартість складає 14 529 095,76 грн.

А відтак, колегія суддів вважає, що перевіривши наявність спору між сторонами та установивши, що існує реальна загроза відчуження майна, оскільки частина активів, щодо яких порушується питання про їхню необґрунтованість, уже була реалізована подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а інша - досі залишається у їхньому володінні та користуванні, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на спірне майно, що є співмірним заходом забезпечення у межах існуючого спору.

Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість вищенаведеного висновку апеляційна скарга не містить.

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не може бути відповідачем у цій справі, адже не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та не отримувала від ОСОБА_1 доручення, довіреності, на підставі яких могла б розпоряджатися майном на власний розсуд чи за вказівкою останнього, є помилковим.

Так, згідно із ч.4 ст.290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено не лише до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, а й до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

А відтак, оскільки закон не виключає можливість пред`явлення позову до фізичної особи, яка не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також до власника активів, щодо яких особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, немає підстав для висновку про залучення до справи ОСОБА_2 як неналежного відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України суд може прийняти рішення про розгляд заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Приймаючи рішення про розгляд заяви прокурора без повідомлення відповідачів, суд першої інстанції зазначив, що повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд заяви щодо забезпечення позову може поставити під загрозу ефективність відповідного заходу, оскільки існують реальні ризики відчуження активів, законність набуття яких наразі оспорюється. Повідомлення про розгляд такої заяви могло б надати останнім час для вчинення дій, спрямованих на ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, що, своєю чергою, суперечить завданням цивільного судочинства та меті розгляду справ про визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави.

Таким чином, оскільки наведені представником у апеляційній скарзі доводи щодо позбавлення відповідачів можливості здійснити захист своїх прав, не стосуються висновків суду щодо необхідності розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідачів, такі не можуть бути взяті до уваги.

Згідно із ч.3 ст.290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.

Твердження апеляційної скарги про те, що позивач та суд не дослідили дійсну вартість майна, обмежившись довідками про оціночну вартість об`єкта нерухомості, що є порушенням ст.13, 41 Конституції України, колегія суддів вважає безпідставними, адже при розгляді справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) або так званий баланс імовірностей (balance of probabilities). А отже, із метою спростування зафіксованих у зазначених документах даних відповідачі можуть подати до суду власні докази, зокрема, долучити документи щодо дійсної вартості майна, на які посилаються.

Відповідно до ст.81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи.

У ст.291 ЦПК України зазначено, що суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Із вказаних процесуальних норм вбачається, що у позовній заяві прокурор має навести обставини, які свідчать про те, що кошти, необхідні для придбання активу, не були набуті за рахунок законних доходів, а відтак, такий є необґрунтованим. Зокрема, вказане здійснюється шляхом моніторингу способу життя, аналізу доходів та видатків відповідачів.

Тому помилковим є покликання апеляційної скарги на те, що прокурор вийшла за межі своїх повноважень, досліджуючи питання про здійснення видатків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Довід апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів майнового стану ОСОБА_1 у 2021 році, колегія суддів вважає таким, що спростовується даними заяви про забезпечення позову, відповідно до яких позивачем наведено розрахунок доходів та витрат на підставі документів - декларацій за 2021 та 2022 роки та витягів з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Посилання в апеляційні скарзі на те, що позивачем визнається отримання відповідачами доходу в сумі 3 711 842, 69 грн, якого у 2021 році вистачало на придбання спірних активів, є неспроможним. Так, позивач при тому, що зазначив вказану суму як законні доходи, також встановив, що родина ОСОБА_1 у період часу з 01.01.2021 по 31.01.2022 здійснила документально підтверджені витрати на суму 1 748 311,48 грн. Однак, про ці витрати в апеляційній скарзі не зазначається і не наводиться доводів щодо достатності суми 1 963 531,21 грн для придбання спірних активів.

Згідно із ч.5 ст.258 ЦК України позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до ч.7 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем.

Положеннями ст.267 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення . Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із наведеного слідує, що питання про сплив позовної давності, поважність причин її пропуску, застосування позовної давності вирішується судом першої інстанції виключно при розгляді спору по суті.

А відтак, суд першої інстанції в силу вимог ст.267 ЦК України при розгляді заяви про забезпечення позову не наділений повноваженнями давати оцінку вищевказаним обставинам.

У зв`язку з цим безпідставним є твердження апеляційної скарги про сплив строку позовної давності, не вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку, помилковість рішення щодо відкриття провадження у справі та посилання на приписи п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин, оскільки оскаржувана ухвала постановлена відповідно до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення питання щодо забезпечення позову, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.259, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Шевченко Ю.Г. залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Ф. Павлишин

Судді А.С. Никифоров

В.В. Чорна