Документ № 129586525

Справа № 991/7016/25

Провадження 1-кп/991/89/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про покладення додаткових обов`язків на обвинуваченого

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,

у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року

установив:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2025 року для розгляду кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 60-61).

Ухвалою суду від 07 липня 2025 року призначене відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року на 11 липня 2025 року о 08 год 10 хв у залі судових засідань № 6 у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42 а (т 1 а.с. 62).

11 липня 2025 року за клопотанням обвинуваченого судове засідання відкладено на 05 серпня 2025 року, з урахуванням періоду відпустки судді (т. 1 а.с. 83-87).

30 липня 2025 року прокурором подано до суду клопотання про продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, строк дії яких спливав 05 серпня 2025 року.

05 серпня 2025 року у судовому засіданні захисником подано заяву про відвід судді, тому судове засідання припинено, а заява про відвід передана до канцелярії суду для визначення у порядку ч. 3 ст. 35 КПК України судді, який розглядатиме подану захисником заяву (т. 2 а.с. 78- 81).

Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про відвід судді (т. 2 а.с. 85).

Підготовче судове засідання призначене на 11 серпня 2025 року о 15 год 45 хв.

На виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2025 року, якою задоволене клопотання сторони захисту про здійснення розгляду кримінального провадження № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року колегіально судом у складі трьох суддів, здійснено визначення складу колегії суддів. Так, відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 11 серпня 2025 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 171-172).

У зв`язку з тим, що строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, закінчився 05 серпня 2025 року, прокурор 08 серпня 2025 року у порядку ст. 185 КПК України подала зміни до клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, а саме зміни до прохальної частини клопотання від 30 липня 2025 року, виклавши її у такій редакції: Покласти на обвинуваченого у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року ОСОБА_6 строком на два місяці такі обов`язки: прибувати на першу вимогу до прокурора, суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти детективів, суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, представниками ТОВ «КУА ОЗОН» та ТОВ «Близниця»; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

Так, прокурором у клопотанні від 30 липня 2025 року наведений короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, та їх правова кваліфікація.

Також у клопотанні наведено рух кримінального провадження № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року, зокрема, що 14 серпня 2024 року ОСОБА_6 у межах цього кримінального провадження повідомлено про підозру, а 09 грудня 2024 року - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України. Цього ж дня стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування. 04 липня 2025 року стороною захисту закінчено ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та 07 липня 2025 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 направлений до Вищого антикорупційного суду.

На стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 991/7623/24 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 280 000 грн та покладено обов`язки, а саме: прибувати на першу вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000135, прокурора, суду; не відлучатися з м. Києва без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, представниками ТОВ «КУА ОЗОН» та ТОВ «Близниця»; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 991/13598/24 змінено застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід в частині обов`язків, а саме обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, викладено в редакції: «не відлучатися за межі України без дозволу детектива, прокурора або суду», а обов`язок, передбачений п. 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, скасований. У інший частині запобіжний захід залишено без змін.

04 червня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/4171/25 зменшено розмір застави з 30 280 000 грн до 25 000 000 грн.

Також ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 991/14115/24, від 14 лютого 2025 року у справі № 991/1263/25, від 09 квітня 2025 року у справі № 991/3016/25, від 05 червня 2025 року у справі № 991/5290/25 строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6, продовжувався, востаннє до 05 серпня 2025 року.

Прокурор зазначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На обґрунтування існування ризику переховування від суду прокурор посилається на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів; майновий стан обвинуваченого та членів його родини; наявність паспорту для виїзду за кордон та те, що обвинувачений у 2024 році двічі виїжджав за кордон; можливість переховування на тимчасово окупованій території, а також наявність у нього зв`язків з працівниками військових та правоохоронних органів, які можуть сприяти ОСОБА_6 у перетині державного кордону поза межами відповідних пунктів пропуску.

Існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні прокурор, зокрема обґрунтовує тим, що значна частина свідків у кримінальному провадженні є або були сусідами ОСОБА_6 . Також у період будівництва ТОВ «Близниця» будинку у місті Ужгороді, об`єкти нерухомості у якому набуті ОСОБА_6, останній займав посаду військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, тому він міг мати контакти та значний вплив на представників забудовника, зокрема на керівника товариства ОСОБА_8 . Можливий вплив і на свідка ОСОБА_10, як представника ТОВ «КУА Озон», яке продало ОСОБА_6 об`єкти нерухомості, оскільки це товариство входить до орбіти власності компанії «Драгон Кепітал», а Антимонопольний комітет України, Головою якого є обвинувачений, розглядає звернення цієї компанії. Окрім цього прокурор посилається на те, що ОСОБА_6, враховуючи посаду, яку він обіймає, може використати авторитет та наявні у нього зв`язки для впливу на свідків.

Щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурор зазначила, що ОСОБА_6 упродовж 2008-2017 років працював в органах прокуратури та завершив трудову діяльність на посаді військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, тому тривалий час був пов`язаний із здійсненням досудового розслідування та процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням, отже йому відомі всі відкриті та приховані способи документування кримінальних правопорушень. Відповідно, він має можливість вживати активних заходів з протидії розслідуванню, у тому числі на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України.

Прокурор зазначила, що при визначенні виду запобіжного заходу врахуванню підлягає те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому наявні підстави для покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Покладені на ОСОБА_6 обов`язки сприятимуть мінімізації встановлених ризиків, які на даний час не зменшились та продовжують існувати.

Також прокурор звернула увагу на те, що ОСОБА_6 отримав доступ до всіх матеріалів досудового розслідування і ця обставина збільшує ризик впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження. Наразі судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато, тому покладення обов`язків є доцільним для забезпечення судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подане клопотання зі змінами підтримала з підстав, викладених у ньому, просила суд задовольнити. Додатково зазначила, що представником ТОВ «Близниця» є ОСОБА_8 а ТОВ «КУА Озон» - ОСОБА_10, які окремо зазначені в прохальній частині клопотання. Інші представники цих товариств на стадії досудового розслідування не були допитані, однак на стадії судового розгляду може виникнути необхідність у їх допиті. Щодо обов`язку: «повідомляти детективів, суд про зміну свого місця проживання», просила виключити детективів, оскільки це є технічною помилкою.

Захисник ОСОБА_7, з думкою якого погодився обвинувачений ОСОБА_6, просив відмовити у задоволенні клопотання. В обґрунтування заперечень послався на те, що положеннями Кримінального процесуального кодексу України не передбачена можливість продовження обов`язків, строк дії яких вже закінчився. Також норми ч. 3 ст. 315 КПК України не визначають можливість заново покласти обов`язки на стадії підготовчого судового засідання, не порушуючи при цьому питання про зміну запобіжного заходу. Тобто, обов`язки, які просить покласти прокурор, не мають самостійного характеру, а отже відсутні правові підстави для того, щоб ініціювати окреме покладення обов`язків на обвинуваченого. Такі твердження узгоджуються з практикою Вищого антикорупційного суду. Також захисник посилався на те, що відсутні обґрунтовані підстави для покладення на обвинуваченого обов`язків, оскільки з плином часу ризики зменшуються. Так, ОСОБА_6 має належну процесуальну поведінку, за весь час досудового розслідування останній не вчиняв жодних дій, які б могли підтвердити ризики, на які посилається прокурор. Родина обвинуваченого, у тому числі діти, проживають у місті Києві, а отже ОСОБА_6 має тісні соціальні зв`язки на території України. За час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні обвинувачений виїжджав за кордон у службові відрядження, однак повертався в Україну. На все майно, яке сторона обвинувачення вважає таким, що нібито здобуте ОСОБА_6 за рахунок незаконного збагачення, накладено арешт з забороною відчуження з метою забезпечення можливості спеціальної конфіскації. Також звернув увагу, що рішення щодо службового відрядження Голови Антимонопольного комітету України приймається не особисто ним, а Віце-прем`єр міністром України. Отже, всі ці обставини суттєво знижують будь-які ризики порушення ОСОБА_6 обов`язків, встановлених судом. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Додатково обвинувачений ОСОБА_6 повідомив, що жоден із зазначених у клопотанні свідків йому не відомий, з жодним із них він не спілкується.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Щодо наявності підстав для розгляду клопотання про покладення обов`язків у підготовчому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України регулює питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Також у цій статті визначені види заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Загальні положення щодо застосування запобіжних заходів, окремі положення щодо розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів, особливості застосування певних видів запобіжних заходів та врегулювання інших питань, пов`язаних з застосуванням запобіжних заходів, встановлені у статтях 176 - 206-1 КПК України, які розміщені у Главі 18 Розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу України.

Так, у ч. 5 ст. 194 КПК України, яка визначає порядок застосування запобіжного заходу, встановлено: якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Тобто, питання покладення обов`язків, визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України, один з яких покладається судом в обов`язковому порядку, є невід`ємною частиною процедури застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Тому, колегія суддів вважає, що, оскільки виключно ч. 3 ст. 315 КПК України визначено порядок розгляду судом на стадії підготовчого провадження клопотань щодо запобіжних заходів, та, враховуючи мету їх застосування, суд дійшов висновку про правомірність розгляду у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора від 30 липня 2025 року у редакції від 08 серпня 2025 року про покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, зазначених у ч. 5 ст. 194 КПК України, за правилами, передбаченими розділом II Кримінального процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Згідно із ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися у порядку, передбаченому ст. 184 КПК України, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Колегія суддів звертає увагу, що стаття 194 КПК України має назву «Застосування запобіжного заходу», а стаття 200 КПК України - «Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу».

Тобто, подання до суду клопотання, яке містить вимогу про покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у рамках раніше застосованого запобіжного заходу є правом прокурора та узгоджується з чинними нормами кримінального процесуального закону, оскільки положення ст. 200 КПК України можуть бути застосовані лише за умови, якщо до обвинуваченого вже застосовано запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, водночас обов`язки є складовими такого запобіжного заходу.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 947/5562/21, а саме: « п. 19. Оскаржена захисником Особа_5 ухвала слідчого судді про покладення на підозрюваного Особа_7 у рамках раніше обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, постановлена в порядку ст. 200 КПК України у межах повноважень слідчого судді, адже останній вправі як змінити/не змінювати підозрюваному запобіжний захід, так і вправі приймати рішення про скасування, зміну чи покладення на нього відповідних процесуальних обов`язків при запобіжному заході, не пов`язаному з триманням під вартою. ... п. 22 ... постановлення слідчим суддею в порядку ст. 200 КПК України ухвали про покладення на підозрювану особу в рамках раніше обраного запобіжного заходу обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, регламентовано нормами цього Кодексу ... ».

Тому доводи захисника ОСОБА_7 про те, що норми Кримінального процесуального кодексу України не передбачають можливість розгляду окремого клопотання про покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає безпідставними.

Щодо розгляду клопотання про покладення обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Отже, враховуючи положення ст. 193, ч. 2 ст. 200 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про покладення на обвинуваченого обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційного прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року, а саме: що колишній голова Донецької обласної державної адміністрації в період зайняття посади особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з 2020 до 2023 рік міг набути, через інших осіб активи, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що перевищує його законні доходи (епізод 1); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 2); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 3); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 4); за фактом умисного внесення особою, що є суб`єктом декларування, недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 5) (т. 1 а.с. 113-114).

Як зазначили сторони кримінального провадження у судовому засіданні та підтверджено відомостями з реєстру матеріалів досудового розслідування (надалі - Реєстр) 28 серпня 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 280 000 грн та покладено строком на два місяці обов`язки, передбачені абз. 1 п. 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України (п. 18 розділу ІІІ Реєстру).

Сторони підтвердили, що застава була внесена заставодавцем - юридичною особою.

Також, сторони кримінального провадження підтвердили, що у подальшому змінено застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід: зменшено розмір застави з 30 280 000 грн до 25 000 000 грн.

У подальшому, строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6, неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 червня 2025 року у справі № 991/5290/25 до 05 серпня 2025 року (п. 23, 30-33 розділу ІІІ Реєстру).

Отже, наразі до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі 25 000 000 грн, а обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, вважаються скасованими, оскільки строк їх дії закінчився 05 серпня 2025 року.

Щодо обґрунтованості підозри.

Суд, який розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 вже набув статусу обвинуваченого, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, суд окремо не оцінює наявність цієї підстави.

Щодо наявності ризиків.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор стверджував про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а саме: ОСОБА_6 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про продовження існування ризику переховуватися від суду. Вказаний ризик пов`язаний, у першу чергу, із тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України. Відповідно до ст. 12, примітки до ст. 45 КК України злочини, передбачені ст. 366-2 КК України, є нетяжкими та вважаються кримінальними правопорушеннями пов`язаними з корупцією, а злочин, передбачений ст. 368-5 КК України, класифікується, як тяжкий злочин, і відноситься до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми ст. 69, 75 КК України, тобто потенційне покарання є реальним.

Тобто, тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю можливого реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. Таке твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», у якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Окрім врахування тяжкості кримінальних правопорушень суд враховує наявність у обвинуваченого паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1, який дійсний до 05 березня 2028 року, та його досвід перетину державного кордону України (т. 1 а.с. 153, 223).

Колегія суддів враховує характер та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, а також наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого (т. 1 а.с. 121-151, 154-193, 208-221, 227-238).

Крім того колегія суддів бере до увагу і можливість набуття ОСОБА_6, у зв`язку зі займаними ним посадами, зв`язків з працівниками військових та правоохоронних органів, які обвинувачений може використати для перетину державного кордону поза межами відповідних пунктів пропуску. При цьому, не виключається можливість переховуватися від суду на тимчасово окупованій території, де проживають батьки та брат обвинуваченого (т. 2 а.с. 60-63).

Не залишається поза увагою суду роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Продовження існування цього ризику обумовлює необхідність покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків, колегія суддів враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Колегія суддів вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та їх дослідження. На переконання колегії суддів, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Так, відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила кримінальні правопорушення, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження. Оскільки наразі триває підготовче судове засідання, тобто свідки судом ще не допитані, існує ймовірний ризик того, що у разі призначення судового розгляду, внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_6, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від надання показань у суді. Зазначені обставини також підтверджуються відомостями з протоколу огляду від 03 липня 2024 року (т. 1 а.с. 121-151).

Суд враховує доводи прокурора про те, що значна частина свідків у кримінальному провадженні є знайомими (сусідами) ОСОБА_6, він може мати дружні чи інші стосунки з ними, і це зумовлює можливість впливати на них, у тому числі для викривлення наданих ними раніше показань (п. 26, 36, 37 розділу І Реєстру).

Також колегією суддів не виключається можливість впливу обвинуваченого на свідків ОСОБА_8, який є керівником ТОВ «Близниця» та ОСОБА_10 - представника ТОВ «КУА ОЗОН», які оформлювали продаж об?єктів нерухомості для Кириленків (п. 49, 62, 66 розділу І Реєстру).

Вказане обумовлює необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язку: утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року.

У той же час, колегія суддів враховує норми п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України та вважає за необхідне визначити конкретне коло осіб, з якими обвинувачений має утримуватись від спілкування та з дотриманням відповідної умови. Таке судове рішення буде чітким та зрозумілим для його виконання. Викладення обов`язку в такій редакції жодним чином не обмежує права обвинуваченого.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності зазначених ризиків спростовуються встановленими вище судом обставинами на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, а тому оцінюються судом критично.

Прокурор у клопотанні також посилається на продовження існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На обґрунтування цього ризику прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 упродовж 2008-2017 років працював в правоохоронних органах, тому йому відомі всі відкриті та приховані способи документування кримінальних правопорушень. Відповідно, він має можливість вживати активних заходів з протидії розслідуванню, у тому числі на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України.

Водночас, враховуючи стадію кримінального провадження, а саме судове провадження, колегія суддів вважає недоведеним цей ризик, оскільки направлення до суду обвинувального акта свідчить про те, що орган досудового розслідування зібрав всі можливі докази у кримінальному провадженні і прокурор визнав їх достатніми, а отже відсутні обґрунтовані підстави стверджувати про вчинення ОСОБА_6 протиправних дій, які б могли протидіяти розслідуванню.

Посилання сторони захисту на добросовісне виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, а також належну процесуальну поведінку саме по собі не спростовує і не нівелює ризики, які визнані судом доведеними.

Отже, враховуючи доведеність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, стадію кримінального провадження, а саме підготовче судове провадження, суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком на два місяці, тобто до 11 жовтня 2025 року, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про покладення на обвинуваченого обов`язків, є частково обґрунтованим тому підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 185, 193, 194, 199, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 11 жовтня 2025 року обов`язки, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3