- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/7587/25
Провадження №11-сс/991/522/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
прокурора ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 липня 2025 року щодо
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України,
у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22 лютого 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.07.2025 частково задоволено клопотання, змінено застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у частині визначеного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення його розміру із 100 000 000,00 грн на 90 000 000,00 грн, у решті застосований до підозрюваного запобіжний захід залишено без зміни.
На вказане рішення прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_13 подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що ухвала - незаконна, необґрунтована, так як слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та прийшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на таке.
Під час розгляду клопотання не встановлено обставин, передбачених ст.200 КПК України, а тому відсутні підстави для зменшення застави. Додані ОСОБА_10 документи ДП «Укркомунобслуговування» щодо балансової вартості земельної ділянки та цілісного майнового комплексу не впливають на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 за ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, оскільки розрахунок можливої шкоди від інкримінованого йому правопорушення пов`язаний з ринковою вартістю, а не з балансовою. Також наведене не спростовує обґрунтованість підозри ОСОБА_6 за ч.4 ст.369 КК України. Посилання захисниці на неповноту судового розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу були предметом апеляційного перегляду, а клопотання про зміну запобіжного заходу не може підміняти собою апеляційну чи навіть касаційну скаргу. Під час застосування запобіжного заходу враховані доходи та активи, отримані та набуті ОСОБА_6, його близькими особами, родичами, відтак, безпідставне твердження ОСОБА_10 про погіршення матеріального стану підозрюваного у зв`язку з перебуванням під вартою. Клопотання не містить обґрунтування відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та доказів зменшення ризиків, що існували на дату застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_12 підтримала апеляційну скаргу, підозрюваний ОСОБА_6, його захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора САП ОСОБА_12, підозрюваного ОСОБА_6, його захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Національне антикорупційне бюро України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.06.2025 у справі №991/6013/25 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 100 млн грн із покладенням на підозрюваного у разі внесення такої ряду обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
01.07.2025 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою вищевказане рішення залишила без змін.
23.07.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10, у якому вона просила змінити застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 100 000 000,00 грн, на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, визначеному в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків: стороною захисту до матеріалів клопотання не надано доказів, які б свідчили про помилковість попередніх висновків та були б достатніми для переконання, що пред`явлена ОСОБА_6 підозра є вочевидь необґрунтованою; у порядку ст.201 КПК України слідчий суддя не уповноважений на перегляд мотивів та висновків слідчого судді, викладених в ухвалі, постановленій за результатами розгляду питання щодо запобіжного заходу, адже такі повноваження має апеляційний суд; існують ризики можливого вчинення ОСОБА_6 дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення; недоведеним є ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; стороною захисту не надано доказів того, що встановлені ризики на цей час перестали існувати; нема підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів; розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді від 20.06.2025, може бути непомірним для ОСОБА_6 ; слід частково задовольнити клопотання та змінити застосований до підозрюваного запобіжний захід в частині зменшення суми застави, як альтернативного запобіжного заходу - до 90 000 000 грн; такий розмір застави на цій стадії досудового розслідування нівелює встановлені ризики та зможе урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання здійсненню кримінального провадження; застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід в іншій частині продовжує діяти без змін.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої апеляційної скарги.
Із ч.3 ст.392 КПК України вбачається, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст.309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, зокрема, до них належить ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.
Термін «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його «обрання», але й «зміну» на інший запобіжний захід (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №628/969/18, від 28.03.2019 у справі №286/1695/18).
Сторони кримінального провадження мають право оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про зміну підозрюваному обраного запобіжного заходу у випадку, якщо застосування такого запобіжного заходу або відмова в його застосуванні підлягають апеляційному оскарженню відповідно до ч.1 ст.309 КПК України (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №335/9520/19).
Процесуальним законом передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмову в його застосуванні, й оскарження альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного поряд з основним у цій ухвалі, не може розглядатися як оскарження іншого запобіжного заходу.
Таку ж позицію в подібних правовідносинах висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у своїх постановах від 17.04.2018 у справі №490/5563/17, від 23.05.2018 у справі №490/2455/17, від 08.12.2021 у справі №930/2062/21, від 26.01.2022 у справі №554/8481/18.
Таким чином, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.07.2025 за своєю суттю є ухвалою про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у частині розміру застави шляхом зменшення такого.
Відтак, колегія суддів вважає помилковими посилання сторони захисту в поясненнях при апеляційному розгляді на те, що вказана ухвала слідчого судді не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
У ч.1 ст.201 КПК України зазначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Положеннями ч.1 ст.194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.
Як вбачається зі змісту ухвали Вищого антикорупційного суду від 20.06.2025, слідчий суддя з`ясував всі обставини, із якими закон пов`язує можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, існування ризиків, передбачених п.1-3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також прийшов до переконання, що більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою із заставою у розмірі 100 млн грн, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та запобігти встановленим ризикам.
Наведені вище висновки були предметом розгляду колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, яка своєю ухвалою від 01.07.2025 залишила без змін рішення слідчого судді.
Розглядаючи клопотання про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя врахував, що стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про помилковість попередніх висновків щодо застосування запобіжного заходу, а також таких, що були б достатніми для твердження, що повідомлена ОСОБА_6 підозра є вочевидь необґрунтованою.
Також слідчий суддя не взяв до уваги доводи клопотання захисниці про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.06.2025 без належних правових підстав, за відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та доказів обґрунтованості підозри. При цьому послався на те, що у порядку ст.201 КПК України слідчий суддя не уповноважений на перегляд мотивів та висновків слідчого судді, викладених в ухвалі, постановленій за результатами розгляду питання щодо застосування запобіжного заходу, адже такими повноваженнями наділений виключно суд апеляційної інстанції.
Відтак, відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням будь-яким чином ставилась під сумнів обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, а також, що слідчий суддя розглянув клопотання сторони захисту, вийшовши за межі повноважень, визначених у ст.201 КПК України. Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині.
Слідчий суддя встановив, що продовжують існувати ризики, передбачені п.1-3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду обумовлений серед іншого можливістю його притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними наслідками (обмеженнями), зокрема, суворістю передбаченого покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 .
Наявність ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що після набуття статусу підозрюваного ОСОБА_6 отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, а також роль речей і документів, які можуть бути використані як докази. Підозрюваний може застосувати набуті службові, професійні та особисті зв`язки із метою вчинення впливу та тиску на посадових осіб Мінрегіону, ДП «Укркомунобслуговування», Державної агрофірми «Kвіти України» та інших осіб із метою вжиття заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, актуальних для досудового розслідування, у тому числі тих, що перебувають у володінні зазначених суб`єктів владних повноважень. Також ОСОБА_6 може здійснювати перешкоди в отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.
Існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджене встановленою КПК України процедурою отримання від них показань, тим, що незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрювану особу, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження, що не інкримінуються підозрюваному.
Ризик вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення є ймовірним із огляду на набуття ним процесуального статусу обвинуваченого в іншому кримінальному провадженні.
У зв`язку з викладеним, слідчий суддя прийшов до переконання, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження того, що встановлені ризики на цей час перестали існувати.
Таким чином, оскаржувана ухвала не містить висновків слідчого судді ні щодо відсутності, ні щодо зменшення ризиків, тому доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність обґрунтування вказаних обставин визнаються колегією суддів неспроможними.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Головним критерієм, за яким має бути визначений розмір застави є його достатність для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.
У рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.
Аналогічно, у рішенні у справі «Істоміна проти України» зазначено, що, гарантія, передбачена п.3 ст.5 Конвенції, має на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Вирішуючи питання про зменшення розміру застави, слідчий суддя взяв до уваги такі обставини: у зв`язку з перебуванням підозрюваного під вартою він позбавлений можливості працювати та отримувати заробітну плату; ОСОБА_6, як обвинувачений у кримінальному провадженні №52023000000000358 від 03.08.2023, вніс 89 001 244 грн в якості застави, визначеної ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.09.2024 у справі №991/9167/24; встановлену ухвалою слідчого судді від 20.06.2025 у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 заставу до цього часу за підозрюваного не внесено.
У зв`язку з цим колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про непомірність визначеного розміру застави та необхідність зменшення її розміру до 90 млн грн, так як такий розмір застави на цій стадії досудового розслідування нівелює встановлені ризики та зможе урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання здійсненню кримінального провадження.
Посилання апеляційної скарги прокурора на те, що слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу врахував майновий стан ОСОБА_6 та пов`язаних із ним осіб, не може прийматись до уваги.
Так, Верховний Суд в постанові від 05.08.2020 у справі №700/361/17 зазначив, що у кримінальному процесуальному праві преюдиції, як загальні положення (правила, факти), в силу яких суд, який здійснює оцінку доказів, вправі вважати встановленими обставини, що мають значення для вирішення кримінальної справи, як такі, що не потребують повторного чи додаткового дослідження, оскільки факт розцінюється суддею як безспірний (встановлений компетентним органом і такий, що спрощує оцінку даних), є допустимими для застосування виключно у випадках, прямо передбачених у КПК України. Відповідно до ст.90 цього Кодексу таким, що має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, є рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, ст. 90 КПК України вказує лише на преюдиціальне значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих чи інших доказів.
Тому обставини, встановлені слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не мають преюдиціального значення для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, та не можуть мати жодного взаємозв`язку з вищевказаним висновком слідчого судді про непомірність раніше визначеного розміру застави.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.370 КПК України, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 липня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4