- Головуюча суддя (ВАКС): Литвинко Т.В.
Справа № 991/5952/25
Провадження 1-кп/991/83/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7,
його захисника ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
його захисника ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження № 12024000000002768 від 18.12.2024 на ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, та клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, -
ВСТАНОВИВ:
На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
Під час судового розгляду прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, а саме:
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження;
- не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні наявні докази існування обставин, які дають обґрунтовані підстави стверджувати, що обвинувачений вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Також прокурор вказав на те, що ризики, які стали підставою для покладення на обвинуваченого обов`язків, не зменшились та не перестали існувати, жодні обставини з останнього продовження строку дії обов`язків не змінились. Так, згідно з клопотанням на даний час існує сукупність підстав вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних (обвинувачених) у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В свою чергу захисник ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9, в якому просить скасувати такі процесуальні обов`язки, як: 1) здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 2) не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду.
Подане клопотання захисник обґрунтовує зразковою процесуальною поведінкою обвинуваченого як в цьому кримінальному провадженні, так і в іншому, яке розслідується щодо ОСОБА_9 ; дотриманням покладених на нього обов`язків під час судового провадження; відсутністю ризиків переховування обвинуваченого від суду чи перешкоджання кримінальному провадженні будь-яким іншим чином. Крім того, адвокат зазначає, що існуюча заборона залишати Київ та Київську область без дозволу прокурора чи суду та обов`язок здати паспорт для виїзду за кордон значно ускладнюють службові відрядження обвинуваченого та перешкоджають його професійній діяльності. Вважає ці обмеження непропорційними до законних завдань, які вони мали б забезпечувати.
У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Також прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника.
Адвокат ОСОБА_10 своє клопотання підтримав, просив його задовольнити, а у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію свого захисника.
Дослідивши клопотання та додані до них матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судом установлено, що згідно з ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.03.2025 слідчим суддею розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9, яке задоволено частково: відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07.03.2025 скасовано та постановлено нову, якою застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, та визначено строком до 18.05.2025 додаткові обов`язки, а саме: 1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи; 2) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 3) здати на зберіганні до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 4) утримуватись від спілкування з: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ; 5) носити електронний засіб контролю; 6) не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду.
У подальшому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025 дію обов`язків продовжено строком до 18.06.2025.
Востаннє строк дії обов`язків продовжено ухвалою суду від 17.06.2025, постановленою в межах підготовчого судового провадження, за змістом яких ОСОБА_9 зобов`язаний: повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження; не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду.
У зв`язку із закінченням строку дії вищевказаної ухвали, виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 .
Разом з цим, ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Таке клопотання, як і клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків, розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
З сукупного аналізу приписів кримінального процесуального законодавства вбачається, що підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення встановлених ризиків.
За наведених обставин, зважаючи, що розгляд клопотань прокурора та захисника вимагає з`ясування одних і тих же обставин, суд вважає за можливе розглянути їх одночасно.
Щодо наявності обґрунтованості підозри.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні з№ 12024000000002768 від 18.12.2024, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідувння, а також ухвалу колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 у справі № 991/1876/25, якою щодо ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покладено додаткові обов`язки, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025 у справі № 991/3514/25, якою продовжено строк дії обов`язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про зміну запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Оцінюючи обставини щодо заявлених прокурором ризиків, суд виходить з такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Попереднім судовим рішенням від 17.06.2025, яким продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_9, встановлено існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, ризику можливого вчинення іншого злочину, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зазначені ризики, за змістом клопотання прокурора, не втратили своєї актуальності дотепер, з чим погоджується і колегія суддів.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
Кримінальне правопорушення, визначене ч. 5 ст. 191 КК України, за ступенем тяжкості належить до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Разом з цим, це кримінальне правопорушення є корупційним, що унеможливлює застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом до цих правовідносин, крім випадку затвердження угоди про визнання винуватості.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, те, що ОСОБА_9 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово виїжджав за кордон, в тому числі, у період дії воєнного стану.
Крім того факт неодноразового перетину кордону також може оцінюватися як доказ достатнього фінансового забезпечення обвинуваченого та наявності соціальних зв`язків в інших країнах. Останнє також може підтверджуватися характером діяльності, якою займався та займається обвинувачений.
Також слід зазначити, що з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення РФ на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас суд звертає увагу на те, що існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування і на території країни, а воєнні дії очевидно є дестабілізуючим в державі фактором, який може полегшити можливість особі переховуватися від суду у разі прийняття такого рішення.
Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що на теперішній час ризик переховування від суду не втратив своєї актуальності.
При оцінці продовження існування ризику переховування суд також взяв до уваги той факт, що відносно обвинуваченого здійснюються ще одне кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 КК України, що може бути додатковим стимулом для вжиття заходів щодо переховування від суду.
Дану обставину суд враховує не як спосіб забезпечити належну поведінку особи в іншому кримінальному провадженні, а як обставину про особу, яка згідно з п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України, враховується судом при визначенні ступенів ризиків.
Також ця обставина поряд з характером діяльності обвинуваченого певною мірою доводить ризик можливого вчинення ним іншого злочину.
Визнаючи доведеним прокурором продовження існування ризику впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує передбачену законом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином ризик впливу обвинуваченого на свідків не зменшився та є обґрунтованим.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування, впливу на свідків чи перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Як уже було зазначено вище, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, колегія суддів вважає, що позитивний вплив на процесуальну поведінку обвинуваченого, в тому числі, здійснює і запобіжний захід з додатковими обов`язками, які регулюють межі поведінки обвинуваченого.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то суд зазначає, що досудове розслідування кримінального провадження завершено, усі необхідні докази перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення, а тому цей ризик на переконання суду перестав існувати.
Що стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то зі змісту судових рішень вбачається, що цей ризик не був доведений ні під час застосування запобіжного заходу, ні під час продовження строку дії обов`язків. Жодних нових обставин прокурор у своєму клопотанні суду не навів. Тому суд вважає, що вказаний ризик також в межах цього кримінального провадження відсутній.
Отже, враховуючи доведеність існування трьох наведених вище ризиків, стадію кримінального провадження, а саме початок судового розгляду, суд вважає, що наявні підстави для продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків.
Однак колегія суддів вважає, що обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, який покладений на обвинуваченого, підлягає частковій зміні, шляхом розширення території, в межах якої обвинувачений вправі пересуватися без дозволу суду.
Таких висновків суд дійшов з огляду на те, що в межах даного кримінального провадження обвинувачений отримував дозвіл прокурора відлучитися у відрядження з Києва до іншої області на певний час, після чого повернувся у визначені строки та повідомив суд про факт повернення. Тому, у суду є підстави вважати, що безперешкодне пересування обвинуваченого по території України не завадить кримінальному провадженню.
Поряд з цим, суд не вважає достатніми ці обставини для скасування обмеження виїзду обвинуваченого за кордон, як про це просить у клопотанні захисник.
На переконання суду, враховуючи доведеність існування наведених вище ризиків,завдання кримінального провадження вимагають такого ступеню втручання у права особи, є пропорційними та не занадто обтяжливими.
Отже, обвинуваченому слід продовжити строк дії таких обов`язків: повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження; не відлучатися з України без дозволу суду.
При цьому суд звертає увагу на те, що зазнали коригування обов`язки ОСОБА_9 в частині суб`єкта, котрий має право надавати дозвіл на виїзд за кордон обвинуваченому, та якому обвинувачений повинен повідомляти про зміну місця проживання та роботи: виключено з переліку особу прокурора.
Вказане обумовлено тим, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду; обвинувачений зобов`язаний з`являтися за викликом саме до суду і за не виконання цього обов`язку саме суд вправі застосувати відповідні заходи впливу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити частково, а у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 - відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, на два місяці, а саме до 15 жовтня 2025 року, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження;
- не відлучатися з України без дозволу суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3