- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/7016/25
Провадження 1-кп/991/89/25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,
встановив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року призначене підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року (т. 1 а.с. 62).
У підготовчому судовому засіданні 20 серпня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
В обґрунтування клопотання захисник послався на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000135 розпочато 22 березня 2024 року. 14 серпня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України. 09 грудня 2024 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та цього ж дня з кримінального провадження № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року виділено матеріали кримінального провадження в окреме/нове провадження за №52024000000000633. 23 грудня 2024 року та 16 травня 2025 року виділене провадження об`єднано з іншими провадженнями. 05 червня 2025 року дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №52024000000000633 від 09 грудня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України.
Так, у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 09 грудня 2024 року та обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 стороною обвинувачення зазначено, що: «… З цією метою ОСОБА_6 доручив своїй дружині ОСОБА_8, яка, не будучи обізнаною про джерело походження коштів, використаних для придбання ОСОБА_6 активів, мала забезпечити пошук, підбір та придбання таких активів, а також реєстрацію права власності на них на своїх близьких осіб …». У той же час в повідомленні про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №52024000000000633 від 09 грудня 2024 року зазначено: «… З цією метою ОСОБА_6 залучив до вчинення кримінального правопорушення свою дружину ОСОБА_8, яка, відповідно до відведеної їй ролі, мала забезпечити пошук, підбір та придбання таких активів, а також реєстрацію права власності на них на своїх близьких осіб…». Тобто наразі склалась ситуація, що ОСОБА_6 ставиться в провину незаконне збагачення, яке він, за версією обвинувачення, вчинив самостійно, без співучасті. Разом з тим, дружині повідомлено про підозру в тому, що вона була пособником (форма співучасті) в незаконному збагаченні. Стороною обвинувачення кваліфіковані одні і ті самі дії по-різному.
Захисник зазначає, що наразі ОСОБА_6 вимушений захищатись від двох різних обвинувачень - від незаконного збагачення, вчиненого самостійного, та від незаконного збагачення, вчиненого у співучасті з дружиною.
З точки зору забезпечення права ОСОБА_6 на справедливий суд, то очевидним стає той факт, що сформульоване прокурором обвинувачення не є чітким та зрозумілим. Більше того, наявність двох різних по суті обвинувачень створює ситуацію правової невизначеності для сторони захисту ОСОБА_6 . Прокурор штучно створив різні справи з двома різними інтерпретаціями подій, і зрештою створив ситуацію правової невизначеності для сторони захисту. Отже обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника щодо наявності підстав для повернення обвинувального акта.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта. Переконана, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Стороною обвинувачення зазначені у ньому всі необхідні відомості, а сформульоване обвинувачення є конкретним та зрозумілим. Посилаючись на практику Верховного Суду, прокурор зазначила, що викладені у повідомлені про підозру обставини вчинення кримінального правопорушення не можуть суттєво відрізнятись від зазначеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення. У той же час прокурор відповідно до положень ст. 338 КПК України має право, за наявності підстав, змінити обвинувачення.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання захисника належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено у ч. 2 ст. 291 КПК України, до яких належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта, зокрема додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
Тобто, повернення обвинувального акта є правом, а не обов`язком суду, тому підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Встановлено, що 07 липня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України (т. 1 а.с. 3-57).
Дослідивши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення дотрималася вимог кримінального процесуального закону при його складанні.
Так, поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Щодо тверджень сторони захисту про недолік викладу фактичних обставин в обвинувальному акті, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Так, зміст обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України, які прокурор вважає встановленими щодо ОСОБА_6, і які зазначені на сторінках 2-25 обвинувального акта. Формулювання обвинувачення і правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, міститься на сторінках обвинувального акта 25-28 (т. 1 а.с. 3- 29).
Колегія суддів вважає, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень з формулюванням обвинувачення стосовно ОСОБА_6 є достатніми для повного розуміння обвинуваченим суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для здійснення захисту.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею (ч. 1 ст. 337 КПК України).
Тобто, саме сформульоване прокурором обвинувачення визначає межі судового розгляду.
У той же час, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочинів належить до дискреційних повноважень прокурора, а тому ці обставини викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Разом з тим кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, правову кваліфікацію вчиненого діяння, зобов`язувати його змінювати ці обставини.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
До того ж, питання узгодженості викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні. Доводи, викладені захисником у клопотанні, можуть бути перевірені лише на стадії судового розгляду, після дослідження всіх доказів.
Окрім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до дискреційних повноважень прокурора відноситься і питання щодо висунення обвинувачення певній/конкретній особі.
Разом з тим, під час здійснення досудового розслідування сторона обвинувачення уповноважена виділити матеріали досудового розслідування з одного кримінального провадження у інше провадження, у тому числі і щодо невстановлених осіб (ст. 217 КПК України).
Так, за матеріалами справи колегією суддів встановлено, що 09 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України (т. 3 а.с. 148-174).
09 грудня 2024 року з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо невстановлених осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, що підтверджується копією постанови (т. 3 а.с. 175-192).
Виділені матеріали кримінального провадження зареєстровані за номером № 5202400000000633 від 09 грудня 2024 року. У подальшому, матеріали досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні об`єднувались з матеріалами досудового розслідування інших кримінальних проваджень, що підтверджується копіями постанов від 23 грудня 2024 року (т. 3 а.с. 193-201).
05 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України, а саме у вчиненні пособництва в набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (її чоловіком - ОСОБА_6 ), активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів громадян перевищує її законні доходи (т. 3 а.с. 202-214).
Також сторони кримінального провадження у судовому засіданні повідомили, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року завершено, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
Відомості про те, що ОСОБА_6 має певний процесуальний статус у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, у матеріалах справи відсутні.
Тому, враховуючи встановлені вище обставини, а також положення ст. 291 та ч. 1 ст. 337 КПК України, не підлягає врахуванню судом, під час вирішення питання про повернення обвинувального акта, наявність інших кримінальних проваджень та встановлених у них органом досудового розслідування обставин, навіть у випадку набуття особою, обвинувальний акт стосовно якої вже перебуває на розгляді у суді, статусу підозрюваного/обвинуваченого у такому кримінальному провадженні.
Тому, на переконання колегії суддів, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року в частині викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та визначення правової кваліфікації відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зауваження сторони захисту щодо змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року, зазначені у клопотанні, не свідчать про наявність підстав для повернення прокурору обвинувального акта та не перешкоджають призначенню судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, тому у задоволенні клопотання належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 291, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3