- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/5184/25
Провадження 1-кп/991/77/25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,
представника потерпілого ОСОБА_19,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Дніпровка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дніпро, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_5,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Прип`ять Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Фастів Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_8,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Севастополь, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,
встановив:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказаний обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Ухвалою суду від 03 червня 2025 року у цьому кримінальному провадженні призначене відкрите підготовче судове засідання.
Учасники судового провадження з боку сторони захисту звернулися із клопотаннями про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Так, 05 серпня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_16 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акта (т. 8 а.с. 132-137).
В обґрунтування клопотання захисник послався на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме: існує невідповідність між юридичною кваліфікацією діянь та їх описом в обвинувальному акті, оскільки описані події підпадають під ч. 2 ст. 364 КК України, а прокурор кваліфікує їх як ч. 5 ст. 191 КК України. Також у обвинувальному акті прокурором не зазначено про умисел ОСОБА_7, його мету та мотиви щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна. Захисник зазначив, що очевидним та простим для розуміння є той факт, що невідповідність між юридичною кваліфікацією діянь та їх описом в обвинувальному акті є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_16, з думкою якого погодився обвинувачений ОСОБА_20, клопотання підтримав та просив задовольнити.
13 серпня 2025 року захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_21 подано до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору (т. 8 а.с. 231-234).
В обґрунтуванні клопотання захисник зазначила, що 25 жовтня 2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. У подальшому, 23 січня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, того ж дня стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2025 року у справі № 991/1553/25 встановлено стороні захисту строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року до 24 травня 2025 року включно.
Натомість, 23 травня 2025 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підписано та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні. Сторона захисту вважає, що передчасне підписання та затвердження обвинувального акта до завершення строку наданого стороні захисту для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування встановленого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2025 року є істотним порушенням прав обвинуваченого на реалізацію доступу до матеріалів кримінального провадження.
Також захисник послалась на те, що викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення є неконкретним, а саме не містить: конкретного опису обставин попередньої змови; часу, місця, способу, змісту домовленостей між учасниками; чіткого розмежування ролей кожного із співучасників; фактів, що підтверджують існування спільного умислу до вчинення злочину саме групою осіб. Тобто, відсутній належний опис форми співучасті, що прямо суперечить вимогам ст. 291 КПК України, яка вимагає чіткого викладення форм співучасті та розмежування дій кожного співучасника. Зазначене є суттєвим недоліком і порушує право на захист обвинуваченого.
Окрім цього захисник зазначила, що до реєстру матеріалів досудового розслідування не внесені відомості щодо доказів, які мають очевидне значення для захисту обвинуваченого, оскільки свідчать про його непричетність до вчинення кримінального правопорушення, або спростовують окремі елементи обвинувачення, зокрема протокол огляду матеріалів іншого кримінального провадження № 42019020420000024 від 12 вересня 2019 року, що міститься в томi 39 кримінального провадження № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року. Незазначення у реєстрі матеріалів досудового розслідування про наявність таких доказів, та їх неврахування в обвинувальному акті, свідчить про істотне порушення прав обвинуваченого на захист, що унеможливлює розгляд справи по суті, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_13 оголосив та підтримав подане захисником ОСОБА_21 клопотання. Додатково зазначив, що стороні захисту не були відкриті 35 томів матеріалів іншого кримінального провадження, що були оглянуті детективом у цьому кримінальному провадженні. Складання прокурором обвинувального акта 23 травня 2025 року, коли слідчим суддею встановлено стороні захисту строк на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 24 травня 2025 року, свідчить про неналежне виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав подане захисником клопотання. Зазначив, що йому незрозуміле викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення. Додатково звернув увагу суду, що він звертався до сторони обвинувачення з відповідними клопотаннями щодо надання йому для ознайомлення 35 томів матеріалів кримінального провадження № 42019020400000024 від 12 лютого 2019 року, які були оглянуті детективом Національного бюро з 20 до 24 січня 2022 року. Пояснив, що у матеріалах кримінального провадження № 42019020400000024 від 12 лютого 2019 року наявні відомості, які суттєво впливають на суть обвинувачення, висунутого у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року. Разом з тим, стороні захисту не були надані для ознайомлення ці тридцять п`ять томів матеріалів. Окрім цього, стороною обвинувачення не відкриті йому (обвинуваченому ОСОБА_8 ) електронні документи, оскільки всі записи, що здійснені детективом на носій інформації, у подальшому не відкривались та зазначалось про наявність помилки. Також, обвинувачений послався на те, що наявні у нього два примірника обвинувального акта не відповідають вимогам ДСТУ 4163:2020 від 01 вересня 2021 року, а реєстр матеріалів досудового розслідування - положенням ст. 109 КПК України, оскільки не містить часу проведення процесуальних дій.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_17 підтримав позиції інших захисників та обвинуваченого ОСОБА_8 щодо наявності підстав для повернення обвинувального акта прокурору.
У підготовчому судовому засіданні 15 серпня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_14 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору (т. 9 а.с. 99-103).
Обґрунтовуючи клопотання захисник послався на те, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні в частині формулювання обвинувачення не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Посилаючись на положення ст. 2, 11 КК України, зазначив, що висунуте прокурором обвинувачення повинно містити опис необхідних ознак всіх елементів кримінального правопорушення з обґрунтуванням їх наявності. Відповідно до викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення дії обвинуваченого ОСОБА_10 кваліфіковано як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто ч. 5 ст. 191 КК України. Так, при заволодінні майном (саме ця форма об`єктивної сторони ставиться у провину ОСОБА_10 ), свідомість винного має охоплюватися тим, що він усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки та бажає їх настання. У той же час, він діє з корисливим мотивом та метою. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 05 червня 2025 року у справі № 710/776/21, від 11 червня 2024 року у справі № 439/245/23, від 22 січня 2020 року у справі № 581/441/18.
Захисник, посилаючись на аркуші 17, 25, 26, 28-30 обвинувального акта, стверджував, що прокурором у формулюванні обвинувачення не описано суб`єктивну сторону кримінального правопорушення та жодним чином не викладено, в чому полягав корисливий мотив ОСОБА_10 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони складу цього злочину. Зазначене виключає кваліфікацію дій останнього за ч. 5 ст. 191 КК України.
Зазначені обставини свідчать про неконкретність обвинувачення, суперечливість у викладі фактичних обставин, правової кваліфікації дій обвинувачених, формулюванні обвинувачення та є істотним порушенням кримінального процесуального закону стороною обвинувачення, а отже обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_14, з думкою якого погодився обвинувачений ОСОБА_10, клопотання підтримав, просив задовольнити.
13 серпня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_15 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору (т. 8 а.с. 207-230).
Так, на переконання захисника, в обвинувальному акті всупереч положенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України відсутнє формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт фактично стисло дублює повідомлення про підозру та виклад фактичних обставин, зазначених у самому обвинувальному акті, що в свою чергу є неприпустимим та містить ознаки формалізму. Відсутність в обвинувальному акті належного формулювання обвинувачення (відомості про подію із зазначенням часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення) та правової кваліфікації діяння особи (із зазначенням кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення) унеможливлює якісне та повноцінне здійснення захисту обвинувачення, що порушує право особи на захист, а як наслідок - є беззаперечною підставою для скасування подальшого вироку суду.
Також, у порушення п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України на аркуші 53 обвинувального акта прокурором зазначено, що: «Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, не встановлено.». Тобто, прокурором в обвинувальному акті фактично вказано лише про відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України, але не зазначено, чи взагалі відсутні або наявні об`єктивні дані, які пом`якшують покарання обвинувачених (наприклад, врахування стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_11, небезпечність такого стану для життя людини, наявність стійких сімейних зв`язків, тощо).
Окрім цього захисник посилався на те, що прокурором не дотримано вимоги ч. 4 ст. 291 КПК України. Так, стороною обвинувачення долучено до обвинувального акта поштові описи-вкладення із квитанціями про відправлення обвинувального акта з додатками на адреси обвинуваченим. Водночас кримінальне процесуальне законодавство передбачає лише вручення обвинувального акта, а не його направлення засобами поштового зв`язку. Також не передбачено і можливість вручення обвинувального акта через іншого захисника. А отже, отримання захисником ОСОБА_22 23 травня 2025 року копії обвинувального акта з додатками з метою передачі захиснику ОСОБА_23 не відповідає положенням Кримінального процесуального кодексу України. До того ж у матеріалах справи містяться примірники розписок від захисників ОСОБА_13, ОСОБА_21 та підозрюваного ОСОБА_8 про те, що вони відмовились від отримання обвинувального акта з додатками у зв`язку з тим, що станом на 23 травня 2025 року ними не було закінчено ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України, який відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2025 року спливав 24 травня 2025 року. Тобто, під час здійснення процедури відкриття матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України, вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також направлення даних документів до суду, прокурором допущено низку процесуальних порушень, які не тільки суперечать чинному законодавству, але й мають наслідком недотримання прав сторони захисту на належне ознайомлення із матеріалами досудового розслідування (ст. 290 КПК України) та фактично із висунутим обвинуваченням (ст. 291 КПК України).
У судовому засіданні захисник підтримав подане ним клопотання, просив задовольнити. Додатково зазначив, що при закінченні строку на ознайомлення у вихідний день (суботу) прокурор мав керуватись положеннями ч. 7 ст. 115 КПК України, а не складати 23 травня 2025 року обвинувальний акт та вручати його стороні захисту.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав позицію свого захисника.
Представники сторони захисту ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з окремими клопотаннями про повернення обвинувального акта не зверталися, підтримали вимоги клопотань інших захисників.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотань захисників про повернення обвинувального акта. В обґрунтування заперечень зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки у ньому стороною обвинувачення зазначені всі необхідні відомості.
Щодо складання обвинувального акта 23 травня 2025 року та вручення його у цей же день обвинуваченим та їх захисникам пояснив, що 25 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року особам повідомлено про підозру. У подальшому, строк досудового розслідування продовжено постановою прокурора до трьох місяців, тобто до 25 січня 2024 року. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування, тобто за два дні до його закінчення. Тому, того ж дня, а саме 23 січня 2024 року, підозрюваним у кримінальному провадженні повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, також стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. У подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2025 року стороні захисту встановлено строк на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року до 24 травня 2025 року включно. Стороні захисту були забезпечені всі можливості для ознайомлення з усіма наявними у сторони обвинувачення матеріалами. Неодноразово наголошено на можливості прибути до детектива та ознайомитись, у тому числі і 24 травня 2025 року. Враховуючи, що 24 травня 2025 року припадало на вихідний день - суботу, стороною обвинувачення викликано сторону захисту для вручення обвинувального акта 23 травня 2025 року (п`ятниця, останній робочий день перед вихідними). Більша частина підозрюваних та їх захисників прибули та отримали копію обвинувального акта з додатками, лише сторона захисту ОСОБА_8 відмовилась від його отримання, про що зазначила в розписках. З огляду на зазначені обставини, сторона обвинувачення у цей же день направила засобами поштового зв`язку обвинувальний акт з додатками обвинуваченому ОСОБА_8, його захисникам та іншим захисникам, які не прибули для отримання обвинувального акта. Додатково направлено і на адреси їх електронної пошти. У той же час до суду обвинувальний акт з додатками направлений 24 травня 2025 року о 16 год 04 хв. Тобто, незважаючи на вручення стороні захисту обвинувального акта 23 травня 2025 року, обвинувальний акт направлений до суду 24 травня 2025 року, і саме в цей день, на переконання прокурора, закінчилась стадія досудового розслідування. Також прокурор наголошував у судовому засіданні, що сторона захисту не була позбавлена можливості прибути 24 травня 2025 року для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Однак, ніхто до органу досудового розслідування не прибув. Стороні захисту ОСОБА_8 додатково під розписку вручено обвинувальний акт з додатками 25 травня 2025 року. Щодо 35 томів, з якими ніби не ознайомилась сторона захисту ОСОБА_8, зазначив, що це матеріали іншого кримінального провадження. Вони ніколи не були частиною кримінального провадження № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року. Сторона захисту до нього з будь-якими клопотаннями щодо надання на ознайомлення цих матеріалів кримінального провадження не зверталась. Реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає положенням ст. 109 КПК України, а обвинувальний акт ст. 291 КПК України в частині його оформлення, оскільки кримінальний процесуальний закон не передбачає необхідності у його реєстрації, нумерації.
Представник потерпілого ОСОБА_19 повідомив, що у нього клопотання про повернення обвинувального акта відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань захисників належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено у ч. 2 ст. 291 КПК України, до яких належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта, зокрема додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
Тобто, повернення обвинувального акта є правом, а не обов`язком суду, тому підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Встановлено, що 02 червня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, розписками підозрюваних, захисників про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, документами на підтвердження направлення обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (т. 1 а.с. 1-2).
Дослідивши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення дотрималася вимог кримінального процесуального закону при його складанні.
Так, поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано, передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та захисників ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_21, про те, що обвинувальний акт не містить певних/всіх фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, що зумовлює його повернення прокурору, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
В обвинувальному акті зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Дослідивши зміст обвинувального акта, судом встановлено, що він містить формулювання обвинувачення по кожному з обвинувачених у цьому кримінальному провадженні. Наявний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та зазначені правові кваліфікації діянь кожного з обвинувачених.
Так, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, які прокурор вважає встановленими щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 зазначені на сторінках 4-40 обвинувального акта; кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, щодо ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 - на сторінках 40-46 обвинувального акта. Формулювання обвинувачення і правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються: ОСОБА_9 містяться на сторінках 46-48 обвинувального акта, ОСОБА_11 - на сторінках 48-49, ОСОБА_6 - на сторінках 49-50, ОСОБА_8 - на сторінці 51, ОСОБА_10 - на сторінках 51-52, ОСОБА_20 - на сторінках 52-53.
Колегія суддів вважає викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень з формулюванням обвинувачення достатніми для повного розуміння обвинуваченими суті висунутого проти них обвинувачення, що є необхідним для здійснення захисту.
Водночас визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочинів та їх правова кваліфікація належить до дискреційних повноважень прокурора, а тому ці обставини викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Разом з тим кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, правову кваліфікацію вчиненого діяння, зобов`язувати його змінювати ці обставини.
Така позиція релевантна правовій позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
До того ж, питання узгодженості викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні. Доводи, викладені захисниками у клопотаннях, можуть бути перевірені лише на стадії судового розгляду, після дослідження всіх доказів.
Тому колегія суддів не вбачає підстав для повернення обвинувального акта з цих мотивів.
Також, колегія суддів критично оцінює посилання захисника ОСОБА_15 як на підставу для повернення обвинувального акта незазначення прокурором обставин, які пом`якшують покарання, оскільки наявність чи відсутність таких обставин, у тому числі тих, які чітко не визначені положеннями ст. 66 КК України, встановлюються судом.
Посилання сторони захисту ОСОБА_8 на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, як на підставу для повернення обвинувального акта, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах закону, оскільки кримінальним процесуальним законодавством передбачено повернення обвинувального акта прокурору у разі саме його невідповідності статті 291 КПК України, а не додатків до нього.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про наявність підстав для повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року, оскільки він не відповідає визначеним ДСТУ 4163:2020 стандартам, суд вважає безпідставними, оскільки кримінальний процесуальний закон не містить такої вимоги до обвинувального акта.
У той же час, відомості про те, що копії обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року, які надані обвинуваченому ОСОБА_8, не відповідають змісту обвинувального акта, направленого прокурором до суду, матеріали справи не містять.
Також сторона захисту ОСОБА_8 та ОСОБА_11 посилалась на порушення стороною обвинувачення права на отримання доступу до матеріалів досудового розслідування, зокрема це стосувалось того, що обвинувальний акт був складений та вручений стороні захисту до спливу строку на ознайомлення, встановленого ухвалою слідчого судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким завершується досудове розслідування.
Як пояснив прокурор у судовому засіданні та не заперечували представники сторони захисту, 25 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року стороною обвинувачення повідомлено особам, у тому числі ОСОБА_8, про підозру. Постановою прокурора у цьому кримінальному провадженні продовжено строк досудового розслідування злочинів до трьох місяців, тобто до 25 січня 2024 року. 23 січня 2024 року стороною обвинувачення повідомлено підозрюваним про зміну раніше повідомленої підозри, а також у цей же день повідомлено стороні захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2025 року у справі № 991/1553/25 встановлено стороні захисту строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року до 24 травня 2025 року включно, після спливу якого сторона захисту буде вважатись такою, що реалізувала своє право на ознайомлення (електронна форма).
23 травня 2025 року стороною обвинувачення складено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року, які згідно долучених до обвинувального акта розписок цього ж дня вручено підозрюваним: ОСОБА_6, у тому числі для передачі захиснику ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також захисникам: ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_22 у тому числі для передачі захиснику ОСОБА_24 ( т. 1 а.с. 123- 133).
Також матеріали справи містять розписки обвинуваченого ОСОБА_8, захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_21, згідно з якими останні відмовились від отримання обвинувального акта 23 травня 2025 року, посилаючись на незакінчення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ( т.1 а.с. 134 - 136).
Встановлено, що 23 травня 2025 року органом досудового розслідування вжито заходів для вручення обвинувального акта з додатками у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, а саме направлено засобами поштового зв`язку: підозрюваному ОСОБА_8, його захисникам ОСОБА_13, ОСОБА_21, а також захисникам ОСОБА_18, ОСОБА_23, що підтверджується описом вкладень, накладними та квитанціями АТ «Укрпошта» (т. 1 а.с. 108 - 120, т. 9 а.с. 94-95).
У той же час, до суду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року направлений прокурором, засобами поштового зв`язку 24 травня 2025 року о 16 год 04 хв 31 сек, що підтверджується описом вкладень, накладними та квитанціями АТ «Укрпошта».
Отже, 24 травня 2025 року і є днем закінчення досудового розслідування. Оскільки, враховуючи положення ч. 4 ст. 110, ч. 4 ст. 291 КПК України, саме по собі складання прокурором обвинувального акта та вручення його стороні захисту (розписки від підозрюваних є додатками до обвинувального акта) не є наслідком закінчення досудового розслідування, а лише його завершення.
Такі дії прокурора колегія суддів вважає правомірними, оскільки, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 115, ст. 290 КПК України, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування відбувається у приміщеннях органу досудового розслідування у межах робочого дня, тобто у даному випадку строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування закінчився у встановлений час закінчення робочого дня в Національному антикорупційному бюро України. Отже вручення прокурором обвинувального акта в останній робочий день - 23 травня 2025 року перед вихідним днем - 24 травня 2025 року відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Водночас доказів, які б свідчили про те, що представники сторони захисту вчиняли дії 24 травня 2025 року щодо реалізації права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року, або їм було відмовлено, матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що стороною обвинувачення було вжито всіх належних та достатніх заходів для забезпечення можливості підозрюваним та захисникам у цьому кримінальному провадженні ознайомитись з усіма матеріалами досудового розслідування, а також отримати обвинувальний акт з додатками як безпосередньо під розписку так і засобами поштового зв`язку.
Посилання захисника ОСОБА_15 щодо порушення стороною обвинувачення норм ч. 4 ст. 291 КПК України, а саме долучення до обвинувального акта документів, які підтверджують його направлення засобами поштового зв`язку, спростовуються встановленими вище судом обставинами. А щодо відсутності розписки про отримання обвинувального акта захисником ОСОБА_23, то положення ч. 4 ст. 291 КПК України взагалі не передбачають обов`язку її долучення до обвинувального акта.
Доводи захисника ОСОБА_15 про необхідність застосування положень ч. 7 ст. 115 КПК України для визначення дати складання та вручення обвинувального акта, враховуючи, що останнім днем для ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування був визначений вихідний день - 24 травня 2025 року, колегія суддів оцінює критично з мотивів, наведених вище.
Отже, з огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для повернення обвинувального акта з цих мотивів.
Захисники обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_11 також посилались на порушення стороною обвинувачення права на доступ до матеріалів досудового розслідування, оскільки обвинувальний акт був вручений раніше на один день, аніж сторона захисту закінчила ознайомлення.
На уточнюючі запитання суду обвинувачений ОСОБА_8, зокрема повідомив, що він не зміг ознайомитись з електронними документами, через те, що після їх копіювання на різні носії інформації файли не відкривались, а обвинувачений ОСОБА_11 повідомив суду, що він не пам`ятає, з якими матеріалами ознайомлювався, а з якими ні, а його захисник ОСОБА_15 зазначив, що він не брав участі у цьому кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, а тому йому не відомо, з якими матеріалами сторона захисту ознайомлювалась.
Колегія суддів роз`яснює, що наслідки невідкриття матеріалів стороною кримінального провадження визначені у ч. 12 ст. 290 КПК України та можуть бути встановлені судом на стадії судового розгляду.
Щодо посилань обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_13, ОСОБА_21, ОСОБА_17 про неознайомлення з тридцяти п`яти томами матеріалів кримінального провадження колегія суддів зазначає таке.
Так, згідно наданої стороною захисту копії першого аркуша протоколу огляду від 20- 24 січня 2022 року, складеного детективом Національного бюро у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року, встановлено, що детектив, керуючись ст. 104-106, 223, 237 КПК України, з метою встановлення відомостей, що мають значення для кримінального провадження, провів огляд матеріалів кримінального провадження № 42019020400000024 від 12 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, які надійшли від четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниця) ТУ Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому. В ході огляду детективом встановлено, що матеріали кримінального провадження сформовані в 35 (тридцять п`ять) томів, прошиті та пронумеровані (електронна форма).
Разом з тим, оскільки стороною захисту надана копія лише першого аркуша протоколу огляду від 20- 24 січня 2022 року, суд позбавлений можливості встановити чи долучались детективом в ході огляду якісь документи з кримінального провадження № 42019020400000024 від 12 лютого 2019 року до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Наразі ж у кримінальному провадженні триває стадія судового провадження, а отже сторона захисту не позбавлена можливості, належним чином обґрунтувавши свою позицію, звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів у порядку, визначеному ст. 315 КПК України, або, у подальшому, у разі призначення судового розгляду - у порядку ст. 350, 363 КПК України.
Захисниками наведено також інші доводи, які не потребують здійснення колегією суддів детального аналізу, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону, вони не мають вирішального значення при вирішенні питання про повернення обвинувального акта прокурору.
При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зауваження сторони захисту щодо змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року, зазначені у клопотаннях, не свідчать про наявність підстав для його повернення прокурору та не перешкоджають призначенню судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, тому у задоволенні клопотань належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 291, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_16, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_21, з доповненнями захисника ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_8, захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_14, захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_15 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3