- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 991/7930/25
Провадження №11-сс/991/541/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року: частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 ; застосовано до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; визначено підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 15 000 000 грн.; у разі внесення застави покладено на підозрюваного обов`язок прибувати до суду за кожною вимогою; відмовлено в іншій частині клопотання детектива НАБУ.
Не погодившись із указаним рішенням, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 та прокурор САП ОСОБА_7 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами.
Захисник ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2025, постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити частково, застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, встановивши її розмір відповідно до приписів ч. 5 ст. 182 КПК України.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, при її постановленні слідчий суддя ухилився від виконання функції судового контролю за дотриманням конституційних прав учасників кримінального провадження.
На думку сторони захисту:
-детективом НАБУ не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що могло слугувати підставою для застосування такого запобіжного заходу;
-підозра базується виключно на співставленні двох інвойсів, які створені на комплектуючі запчастини для БпЛА типу камікадзе «FPV КВАДРОКОПТЕР ПЕРС К10S», а не на готові, які були предметом державного контракту та за які було сплачено грошові кошти. Ні повідомлення про підозру, ні клопотання про застосування запобіжного заходу в частині обґрунтованості підозри за ч. 5 ст. 191 КК України не містить посилання на проведену органом досудового розслідування експертизу;
-зазначені органом досудового розслідування та встановлені слідчим суддею ризики є необґрунтованими;
-слідчий суддя під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначив непомірний, завищений та нічим не обґрунтований розмір застави у розмірі 15 000 000 грн, який навіть за умови доведеності матеріальних збитків у розмірі 3 370 517, 18 гривень, майже в п`ять разів перевищує їх.
Прокурор САП ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2025; постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити в повному обсязі та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України; дослідити повторно докази на обґрунтування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме томи № 1-5 додатків до клопотання детектива НАБУ, а також додані до зазначеної апеляційної скарги матеріали.
Прокурор не оспорюючи висновків суду в частині набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного; наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України; наявності ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; не можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою в частині визначеної застави як альтернативного запобіжного заходу та визначеного судом розміру відповідної застави, виходячи з наступного:
-орган досудового розслідування просив застосувати тримання під вартою без визначення застави як альтернативи;
-враховуючи встановлені ризики та обставини кримінального провадження, визначення застави, як саме по собі застосування альтернативного запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5, так і її розмір у 15 000 000 грн не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначені ризики;
-матеріали за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій підтверджують факти систематичної діяльності організованої групи щодо заволодіння грошовими коштами за договорами на постачання товарів оборонного призначення з невизначеною кількістю військових частин, що підлягає перевірці в ході досудового розслідування, відкрита (гласна) стадія фіксації якого розпочалася лише 02.08.2025;
-грошові кошти у невстановленому розмірі систематично розподілялися між членами організованої групи, а відтак на теперішній час достовірно встановити матеріальний стан підозрюваного ОСОБА_5, як одного з членів організованої групи, неможливо, так само як і визначити розмір застави, яка може бути визнана достатньою для гарантування його належної процесуальної поведінки.
В судове засідання з`явилися підозрюваний ОСОБА_5, його захисник ОСОБА_6, прокурор САП ОСОБА_7 . Учасники провадження не заперечували щодо розгляду справи за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, просили задовольнити її у повному обсязі, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора САП; прокурора САП ОСОБА_7, який підтримав свою апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі, заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту; дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ст. 336, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 368 КК України.
За версією слідства, в період з березня по серпень 2025 року утворена ОСОБА_9 та ОСОБА_10 організована група у складі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_5, вчинила ряд особливо тяжких корупційних злочинів, пов`язаних із заволодінням бюджетними коштами в особливо великих розмірах, та одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.
03 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України. ОСОБА_5 підозрюється у:
-заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою;
-перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене групою осіб за попередньою змовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, про підозру у яких йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать докази та документи, які містяться в матеріалах провадження та досліджені слідчим суддею в судовому засіданні. З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів.
А тому, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження події вказаного кримінального правопорушення та можливої причетності до його вчинення ОСОБА_5 є безпідставними.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до установленої практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо шляхом застосування саме тримання під вартою.
Обґрунтовуючи клопотання детектив НАБУ послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити корупційні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК, у якому підозрюється ОСОБА_5, є особливо тяжким, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Звільнення від покарання з іспитовим строком, відповідно до ст. 75 КК України, в даному випадку не допускається, як і призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, як про це йдеться у ч. 1 ст. 69 КК України.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. У рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У справі «Летельє проти Франції» суд визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Про це, на думку слідчого судді, свідчать також наступні відомості:
- підозрюваний ОСОБА_5 навіть під час запровадженого воєнного стану неодноразово перетинав державний кордон України (в останній раз покинувши країну 31.07.2025 і повернувшись 01.08.2025). Окрім того, не виключається можливість нелегального перетину кордону підозрюваним;
- підозрюваний ОСОБА_5, будучи колишнім заступником голови Запорізької обласної ради, тобто особою, яка займає відповідальне становище, міг набути широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України;
- згідно з долученими до клопотання матеріалами, 12.02.2025 ОСОБА_5 у розмові із невстановленою особою вказував про наявність осіб у Сполучених Штатах Америки, які можуть надати виклик до США. При цьому, ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_10 зробив за 1 день візу в США (т. 3 а.с. 83-84);
- підозрюваний має майнові ресурси, які можуть бути достатніми для переховування від органу досудового розслідування.
Вказані відомості, у своїй сукупності, вказують на те, що ОСОБА_5, перебуваючи на волі та співставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, може безперешкодно залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наведені вище відомості та дані свідчать про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування або/та суду, та спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності такого ризику.
Про існування ризику знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить, зокрема, те, що нині у кримінальному провадженні триває досудове розслідування, продовжується збір фактичних даних, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень лише 03.08.2025, у зв`язку із чим йому стало відомо про обставини, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні. З огляду на те, що досудове розслідування не завершилось, і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у кримінальному провадженні, вищенаведені обставини вказують на існування ризику знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя взяв до уваги, з чим погоджується і колегія суддів, що оскільки ОСОБА_5 є фактичним бенефіціарним власником ТОВ «АКОПТЕРС», то він може мати безпосередній вплив на директора підприємства ОСОБА_13, тобто володіє усіма відомостями про всі місця зберігання документів вказаного суб`єкта господарювання, може надавати вказівки працівникам товариства з метою знищення, спотворення доказів у вказаному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Під час оцінки ризику впливу підозрюваного на свідків, експерта, слідчий суддя, зокрема, обґрунтовано взяв до уваги надані органом досудового розслідування фактичні дані, а саме зафіксовану під час проведення щодо підозрюваного слідчих дій, в т.ч. негласних, розмову ОСОБА_5 з директором ТОВ «Акоптерс» ОСОБА_13 . Так, на запитання підозрюваного: «А вот это вот слово, что Женя сказала?», ОСОБА_13 відповіла: «А это то, что нам скорее всего надо будет использовать твоих знакомых в КНИСЕ. Вот прямо чую, что да» (т. 3 а.с. 48).
Враховуючи викладене, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості підозрюваної незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, як зазначає слідчий суддя, свідчить зокрема те, що ОСОБА_5, ознайомившись із повідомленням про підозру, доказами, долученими до цього клопотання слідчого, може повідомити нині невстановленим спільникам про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали йому відомі під час досудового розслідування, що може ускладнити притягнення до відповідальності всіх винних осіб. Згідно з долученими до клопотання матеріалами, в розмові від 28.02.2025 ОСОБА_5 повідомляв свій план дій на випадок притягнення до кримінальної відповідальності з метою ухилення від кримінальної відповідальності (т. 3 а.с. 102).
Обґрунтованими є також висновки слідчого судді про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на таке. Матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій у даному провадженні зафіксовано розмови і домовленості в завуальованій формі імовірних фігурантів вказаного кримінального провадження, в тому числі і ОСОБА_5, які можуть вказувати на систематичне скоєння кримінальних правопорушень, пов`язаних із заволодінням бюджетними коштами та фіктивним бронюванням осіб від призову на військову службу. Зокрема, під час розмови 14.04.2025 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 імовірно підшукують осіб для вчинення інших злочинів (т. 4 а.с. 178-179).
Вказане може свідчити про ризик вчинення ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що, з огляду на існування вагомих доказів висунутої ОСОБА_5 підозри, а також з огляду на суттєвість встановлених ризиків щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, наявні обставини, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Зважаючи на тяжкість злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_5, обставини кримінальних правопорушень, індивідуальні особливості підозрюваного та його імовірну роль у їх вчиненні, майновий стан підозрюваного, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що розмір застави, який належить визначити підозрюваному ОСОБА_5 має бути більшим за розмір, встановлений п. 2 ч. 4 ст. 182 КПК України.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми неправомірної вигоди.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025.
Водночас, аналізуючи наведені в оскарженій ухвалі висновки слідчого судді щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 15 000 000 грн., колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині судове рішення постановлено без належного врахування усіх обставин справи.
Визначений розмір застави є таким, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного, майновим станом підозрюваного та осіб, з якими він підтримує взаємовідносини, обставинами кримінального провадження, встановленими ризиками, ймовірною роллю ОСОБА_5 в організованій групі та готовність його до надання показань, а тому не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч.ч. 4-5 ст. 182 КПК України та є завідомо непомірним для підозрюваного.
З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, застава в розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень, може в повній мірі забезпечити належне виконання обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_5 та його належну процесуальну поведінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне:
-залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора САП ОСОБА_7 ;
-задовольнити частково апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 ;
-скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року в частині визначення розміру застави;
-постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень;
-в решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року скасувати в частині визначення розміру застави.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень.
В решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3