справа № 991/7360/25

провадження № 22-ц/991/25/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів Глотова М. С., Семенникова О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ляшинської А. Ю.,

учасники судового провадження: прокурор Сидоренко В. А., представник відповідачів Слободяник О. П.,

розглянула апеляційні скарги (1) представника позивача прокурора Подгорця Сергія Васильовича та (2) представника відповідачів адвоката Слободяника Олега Петровича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02.09.2025 (головуюча суддя Задорожна Л. І., судді Криклива Т. Г., Чернова О. В., ухвала постановлена у місті Києві, дата складання повного тексту 05.09.2025) про відмову у прийнятті до розгляду та повернення заяв представника позивача про зміну предмета позову від 13.08.2025 та 01.09.2025 у справі за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави.

Короткий зміст і мотиви оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

1.Оскаржуваною ухвалою суду відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто заяви представника позивача про зміну предмета позову від 13.08.2025 та 01.09.2025.

2.Ухвала мотивована таким:

[1] відмова у прийнятті до розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову від 13.08.2025 обґрунтована тим, що така заява не відповідає вимогам частини 5-7 статті 43, частини 5 статті 49 ЦПК, оскільки прокурор: (1) надіслав заяву на електронну адресу суду з накладенням кваліфікованого електронного підпису, а не за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в паперовій формі шляхом подачі до канцелярії суду та (2) не надав до суду доказів направлення цієї заяви та додатків до неї безпосередньо відповідачам;

[2] відмова у прийнятті до розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову від 01.09.2025 обґрунтована тим, що: (1) заявляючи нові позовні вимоги [про стягнення в дохід держави вартості необґрунтованих активів], прокурор мотивує їх іншими обставинами, які не були зазначені в первісній позовній заяві, а саме тим, що неможливо стягнути активи, оскільки: (а) квартира зазнала суттєвих поліпшень та в ній постійно проживають особи, які переїхали у зв`язку із воєнними діями; (б) існує невід`ємний зв`язок квартири та машиномісця; (в) вартість автомобіля істотно зменшилася та (г) прокурор не має можливості спростувати наведені у відзиві на позов доводи відповідачів. При цьому прокурор не надав жодних доказів, які підтверджують ці обставини; (2) заява від 01.09.2025 фактично є новим позовом, оскільки змінена матеріально-правова вимога позову обґрунтована новими обставинами, які не заявлялися під час подачі позову, а, отже, спрямована на одночасну зміну підстав та предмета позову, що не допускається процесуальним законодавством; (3) із врахуванням зазначеного суд першої інстанції, виходячи зі змісту заяви прокурора, змісту раніше поданої позовної заяви та обставин цієї справи, розцінив таку заяву представника позивача як подання іншого позову, оскільки в ній змінено як предмет, так і підставу позову, та дійшов висновку про необхідність повернення її заявнику.

Вимоги та короткий зміст доводів апеляційної скарги представника позивача

3.В апеляційній скарзі прокурор просив: (1) скасувати оскаржувану ухвалу суду; (2) постановити нове рішення, яким задовольнити заяву представника позивача від 01.09.2025 про зміну предмета позову.

4.В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник позивача прокурор зазначив, що: (1) заява від 01.09.2025 стосується виключно зміни предмета позову, позивач не змінював підстави позову, оскільки ними продовжують бути фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість; (2) відповідно до практики Верховного Суду не вважається зміною підстав позову, зокрема, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин; (3) фактично між сторонами досягнуто процесуального компромісу: відповідачі визнають доводи позивача про необґрунтованість активів, бажаючи відшкодувати їх справедливу вартість, а позивач фактично змінює порядок, в якому має намір ефективно задовольнити інтереси держави [у виді швидкого отримання грошової компенсації без додаткових витрат на судовий розгляд, апеляційне та касаційне оскарження, виконавче провадження]; (3) при цьому суд в силу принципів змагальності, диспозитивності та верховенства права повинен, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяти врегулюванню спору шляхом досягнення процесуального компромісу між сторонами; (4) враховуючи зазначене, на думку прокурора, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального та матеріального права, що відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК зумовлює необхідність скасування ухвали суду із ухваленням нового рішення.

Вимоги та короткий зміст доводів апеляційної скарги представника відповідачів

5.В апеляційній скарзі представник відповідачів просив: (1) скасувати оскаржувану ухвалу суду; (2) постановити нове рішення, яким задовольнити заяву представника позивача від 01.09.2025 про зміну предмета позову.

6.Представник відповідачів обґрунтував вимоги апеляційної скарги тим, що: (1) прокурор в заяві від 01.09.2025 не змінював правових та фактичних обставин справи, які полягають у набутті відповідачами активів без підтвердження достатності законних доходів, а тому первісний позов та заява ґрунтуються на одних і тих же обставинах, які є незмінною фактичною основою спору; (2) прокурор, діючи в межах принципу диспозитивної, використав наведені відповідачами у відзиві доводи для зміни виключно вимог позову; (3) можливість зміни предмета позову є правом позивача, а його обмеження без передбачених законом підстав суперечить принципам цивільного судочинства; (4) у цій справі між позивачем та відповідачами фактично було досягнуто процесуального консенсусу, тому суд повинен був підтримати процесуальну ініціативу сторін, спрямовану на ефективне вирішення спору, а не створювати штучні перешкоди для реалізації справ сторін; (5) з огляду на зазначене, на переконання представника відповідачів, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Позиції сторін

7.Прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

8.Представник відповідачів підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

9.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду позиції щодо апеляційних скарг. Враховуючи, що учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи (частина 2 статті 372 ЦПК).

Мотиви та оцінка Суду

10.Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

(1) Вирішення апеляційної скарги представника відповідачів

11.За результатами розгляду апеляційної скарги адвоката Слободяника О. П. Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала про відмову у прийнятті до розгляду та повернення заяви позивача про зміну предмета позову від 01.09.2025 не стосується прав, обов`язків та інтересів відповідачів та відповідно апеляційне оскарження такого рішення представником відповідачів не направлене на відновлення порушених прав та інтересів цих осіб, з огляду на таке.

12.Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

13.Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення положень ЦПК щодо забезпечення права на апеляційне оскарження у взаємозв`язку з положенням пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Так, у рішеннях Конституційного Суду України зазначено, що встановлене законодавством апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (зокрема, рішення Конституційного Суду України від 27.01.2010 № 3-рп/2010, від 28.04.2010 № 12-рп/2010, від 08.07.2010 № 18-рп/2010, від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

14.Отже, інститут апеляційного оскарження судових рішень спрямований на відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів особи та є механізмом захисту таких прав та інтересів.

15.У контексті обставин цієї справи Суд звертає увагу, що: (1) оскаржуваною ухвалою суду відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову та цю заяву повернуто позивачу; (2) відповідно до частини 3 статті 49 ЦПК зміна предмета позову є виключним правом позивача та не потребує жодного погодження іншою стороною, не залежить від її позиції; (3) тому відмова суду у прийнятті до розгляду такої заяви та її повернення позивачу безпосередньо стосується прав та інтересів тільки позивача, оскільки саме позивач є ініціатором подання такої заяви та право зміни матеріально-правової вимоги до відповідача (способу захисту у спірних правовідносинах) є його виключною дискрецією; (4) для відповідачів оскаржувана ухвала не створює правових наслідків, не стосується та не порушує їх права, законні інтереси та не встановлює обов`язків та відповідно не може зумовлювати необхідність відновлення таких прав чи інтересів, зокрема, за допомогою механізму апеляційного оскарження; (5) крім того, ухвала про відмову у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову не змінює матеріально-правову суть спору для відповідачів та наслідками такої відмови є продовження підготовчого засідання (та в подальшому здійснення судового розгляду) за первісним предметом позовної заяви, тобто в межах тих вимог, з якими позивач первісно звернувся до відповідачів.

16.Суд звертає увагу, що в апеляційній скарзі представник відповідачів не навів доводів щодо порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів відповідачів. Зазначені представником відповідачів під час апеляційного розгляду твердження про те, що відмова у прийнятті до розгляду заяви прокурора від 01.09.2025 про зміну предмета позову у цій справі порушує права відповідачів [зокрема, на швидкий судовий розгляд, правову визначеність, спричиняє моральні переживання та в подальшому може призвести до додаткових витрат на проведення експертизи], не можуть слугувати належними та достатніми підставами для висновку, що оскаржувана ухвала порушує права та законні інтереси відповідачів.

17.Отже, з огляду на правову природу оскаржуваного рішення, питання, які вирішувалися судом першої інстанції, та доводи сторони відповідачів, Суд дійшов висновку, що ухвала про відмову у прийнятті до розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову в контексті обставин цієї справи не стосується прав, свобод та інтересів відповідачів та оскарження в апеляційному порядку такого рішення представником відповідачів не направлене на відновлення їх прав та законних інтересів.

18.Зазначені висновки Суду узгоджується із правовою позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду (далі - КЦС ВС) при вирішенні подібних за своєю суттю правових питань. Так, суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення (відповідач подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог окремої позовної вимоги) з тих підстав, що відповідач в касаційній скарзі не навів переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення порушують його права та інтереси, при тому, що позивач не оскаржував ці судові рішення (постанова КЦС ВС від 23.06.20232 у справі № 686/10312/21).

19.Подібні висновки зазначені й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, відповідно до якої суд не переглядав доводи касаційної скарги відповідача в частині задоволення судовими рішення окремих вимог позивача, оскільки в цій частині особа, яка подала касаційну скаргу, не зазначила як задоволення таких вимог порушує її права та інтереси за умови, що інші відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили. Також Об`єднана палата КЦС ВС у постанові від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22 дійшла висновку, що оскаржені судові рішення в частині задоволення окремих позовних вимог належить залишити без змін, оскільки відповідач, який звернувся із касаційною скаргою, не навів переконливих доводів, яким чином судові рішення в цій частині порушують його права та інтереси, за умови, що інший відповідач (до якого безпосередньо й були пред`явлені такі вимоги) не скористався правом на касаційне оскарження.

20.Отже, враховуючи те, що: (1) інститут апеляційного оскарження судових рішень спрямований на відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів особи; (2) ухвала суду про відмову у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову та повернення такої заяви особі, яка її подала, за своєю правовою природою стосується виключно прав та інтересів позивача; (3) представник відповідачів в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду не навів переконливих доводів, яким чином оскаржувана ухвала суду порушує права та інтереси відповідачів; (4) суд касаційної інстанції у вищезазначених рішеннях у разі невстановлення під час судового розгляду факту порушення оскаржуваними рішеннями прав та інтересів учасників справи ухвалює в цій частині рішення про відмову у задоволенні їх касаційних скарг, - Суд, керуючись статтею 375 ЦПК, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги представника відповідачів адвоката Слободяника О. П.

(2) Вирішення апеляційної скарги прокурора

21.З метою вирішення апеляційної скарги прокурора, враховуючи мотиви оскаржуваного рішення та доводи апелянта, Суд повинен встановити чи заява представника позивача про зміну предмету позову від 01.09.2025 спрямована на одночасну зміну предмета та підстав позову, що фактично є новим позовом.

22.Суд надає негативну відповідь на це питання з огляду на наступне.

23.Відповідно до частини 3 статті 2 ЦПК одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 13 цього Кодексу та полягає в тому, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд та суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (зокрема, постанови КЦС ВС від 02.04.2025 у справі № 371/476/21, від 29.05.2025 у справі № 642/7544/21).

24.Цивільне судочинство також здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1 та 4 статті 12 ЦПК).

25.У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 статті 175 ЦПК). До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина 3 статті 49 ЦПК). Отже, формування змісту та обсягу позовних вимог, а також визначення підстав позову, є диспозитивним правом позивача.

26.Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

27.Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц, постановах КЦС ВС від 27.11.2023 у справі № 603/761/19, від 31.01.2024 року у справі № 758/9989/16-ц, від 13.12.2024 у справі № 490/10490/19, від 12.05.2025 у справі № 204/1212/21:

(1) під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу;

(2) зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки;

(3) підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача;

(4) предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин;

(5) необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів;

(6) зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими, доповнення позовних вимог новими, вилучення деяких із позовних вимог, пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин;

(7) одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

28.Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц, постанови КЦС ВС від 19.02.2025 у справі № 199/1883/23, від 28.07.2025 у справі № 711/8019/23).

29.Водночас не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, постанови КЦС ВС від 08.05.2023 у справі № 755/16517/20, від 27.11.2023 у справі № 603/761/19, від 31.01.2024 у справі № 201/4160/19).

30.Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права (постанова КЦС ВС від 19.03.2025 у справі № 214/7675/24).

31.З урахуванням цих позицій Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку, що: (1) для визнання заяви про зміну предмета (підстави) позову новим позовом ключовим аспектом є саме зазначення в ній таких вимог та наведення на їх обґрунтування таких обставин, що у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з окремим (від первинного) позовом; (2) для висновку про зміну підстави позову недостатньо встановлення факту доповнення позову будь-якими новими обставинами, вирішальним є наведення саме тих юридичних фактів, що змінюють первісні обставини, на підставі яких позивач просить про захист свого права (на яких ґрунтуються позовні вимоги), та які відповідно призводять до зміни спірних правовідносин, що становлять основу позовної заяви.

32.З метою правильного вирішення питання чи змінює заява прокурора від 01.09.2024 одночасно предмет та підставу позову необхідно проаналізувати вимоги та обставини, на яких ґрунтуються ці вимоги, в первісній позовній заяві та заяві про зміну предмета позову.

33.Відповідно до матеріалів провадження 17.07.2025 прокурор направив до суду позовну заяву до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (том 1 а. с. 1-9), в якій просив: (1) визнати необґрунтованими активи: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартість на дату набуття - 2 770 700 грн; машино-місце за адресою: АДРЕСА_2, гараж НОМЕР_1, вартість на дату набуття - 225 000,00 грн; транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «RAV4», вартість - 1 278 350 грн; (2) стягнути зазначені активи в дохід держави.

34.У позовній заяві відповідно до положень абзацу 2 частини 2 статті 81 ЦПК наведені фактичні обставини, які на переконання позивача підтверджують: (1) зв`язок активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та (2) необґрунтованість таких активів, тобто наявність визначеної частиною 2 статті 290 ЦПК різниці між вартістю активів та законними доходами такої особи.

35.Так, позивачем наведені такі обставини: (1) активи набуті ОСОБА_2 (сином) за дорученням ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, яка має можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; (2) зазначені твердження за позицією позивача підтверджуються, зокрема, інформацією щодо відкриття на ім`я ОСОБА_1 особового рахунку та здійснення ним платежів за спожиту електроенергію, за послуги з постачання теплової енергії, центрального водопостачання та водовідведення у квартирі, фактом укладення із ОСОБА_1 договору про надання послуг з організації заходів безпеки щодо активу (квартири) та здійснення ним платежів за цим договором, систематичним здійсненням платежів за надані житлово-комунальні послуги навіть до укладення основного договору купівлі-продажу квартири; стосовно ОСОБА_1 були накладені адміністративні стягнення за порушення правил дорожнього руху під час керування автомобілем; (3) отже, зазначене на переконання позивача підтверджує зв`язок активів із ОСОБА_1 як особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування; (4) з метою встановлення того, що активи є необґрунтованими, прокурор в позові наводить відомості щодо законних доходів та витрат ОСОБА_1 та його близьких осіб на підставі інформації із щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відомостей податкових органів та банківських установ; (5) на підставі аналізу цих відомостей прокурор дійшов висновку, що доходи та видатки ОСОБА_1 та його близьких осіб не дозволяли придбати активи загальною вартість 4 274 050 грн за рахунок законних доходів, що перевищує визначену частиною 2 статті 290 ЦПК мінімальну межу.

36.Отже, зі змісту позову вбачається, що його підставами, тобто ключовими обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, та які становлять основу спірних правовідносин, узагальнено є: (1) зв`язок активів із особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, та (2) необґрунтованість таких активів.

37.Відповідно до матеріалів справи 01.09.2025 прокурор направив до суду заяву про зміну предмета позову (том 1 а. с. 19-21), в якій просив: (1) визнати необґрунтованими активи: квартиру за адресою АДРЕСА_1, вартість на дату набуття - 2 770 700 грн; машино-місце за адресою: АДРЕСА_2, гараж НОМЕР_1, вартість на дату набуття - 225 000 грн; транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «RAV4», вартість - 1 278 350 грн та (2) стягнути в дохід держави вартість необґрунтованих активів (з кожного відповідача в рівній частині): з ОСОБА_1 у сумі 1 424 683,33 грн, з ОСОБА_3 - 1 424 683,33 грн, з ОСОБА_2 - 1 424 683,33 грн.

38.У цій заяві прокурор зазначив, що позивач не може спростувати доводи відповідачів з приводу неможливості відділення від квартири значних поліпшень внаслідок ремонту та додаткового облаштування нерухомого майна, а також відомості про актуальну ціну транспортного засобу.

39.Аналізуючи зміст позовної заяви та заяви прокурора про зміну предмета позову від 01.09.2025, Суд дійшов висновку, що в цій заяві позивач: (1) змінив предмет позову у спосіб заміни одних позовних вимог іншими - зі стягнення необґрунтованих активів в дохід держави на стягнення в дохід держави їх вартості. Відповідно саме такий спосіб захисту своїх прав позивач визначив як найбільш ефективний, що відповідає принципу диспозитивності; (2) навів відомості, зазначені у відзиві відповідачів на позов, щодо неможливості відділення від квартири позову значних поліпшень внаслідок ремонту та зменшення вартості автомобіля та щодо відсутності у позивача можливості спростувати ці відомості; (3) не змінив первісні обставини позову, які становлять природу спірних правовідносин та на підставі яких прокурор просить про захист прав та охоронюваних законом інтересів держави й якими обґрунтовує свої вимоги [у цій справі це саме ті обставини, які підтверджують зв`язок активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість].

40.Враховуючи вищевикладене, а також зміст позову, заяви про зміну предмета позову, природу спірних правовідносин, конкретні обставини справи та принципи цивільного судочинства, Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вважає, що у цій справі прокурор шляхом подання заяви від 01.09.2025 здійснив одночасну зміну предмета та підстав позову, оскільки: (1) обставини, якими позивач обґрунтовує як первісні, так і нові позовні вимоги та мотивує позов (ті фактичні обставини, які свідчать про зв`язок активів із особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, які є ключовими у цій категорії справ), залишилися незмінними; (2) позивач навів лише відомості, які стали йому відомі з відзиву відповідачів вже після направлення позовної заяви до суду, та вони в свою чергу за своєю природою не є тими обставинами, на підставі яких позивач просить про захист свого права, та які зумовили звернення прокурора із позовом до відповідачів; (3) викладені у заяві про зміну предмета позову обставини не можуть відокремлено від первісних (значимих у цій категорії справ) обставин слугувати підставою для звернення до суду з позовом; (4) доповнення прокурором позову у цій справі новими обставинами такого характеру (щодо неможливості спростування доводів відповідачів про поліпшення активу внаслідок ремонту та зниження вартості автомобіля) при збереженні в ньому ключових первісних фактичних обставин (якими прокурор й обґрунтовує вимоги про визнання активів необґрунтованими та стягнення в дохід держави їх вартості) не може вважатися зміною підстав позову; (5) отже, заяву прокурора про зміну предмета позову від 01.09.2025 слід кваліфікувати як зміну тільки предмета позову, а не як подання нового позову.

41.Враховуючи те, що прокурор не оскаржував ухвалу суду в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову від 13.08.2025, Суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині.

42.Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК), зокрема, у зв`язку із порушенням норм процесуального права чи неправильним застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини 1 статті 379 ЦПК).

43.З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 02.09.2025 в частині відмови в прийнятті до розгляду та повернення заяви представника позивача про зміну предмета позову від 01.09.2025 з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду цієї заяви.

44.Керуючись статтями 259, 374, 379, 381-384 ЦПК, колегія суддів ухвалила:

1.Апеляційну скаргу представника відповідачів - залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.

3.Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02.09.2025 в частині відмови в прийнятті до розгляду та повернення заяви представника позивача про зміну предмета позову від 01.09.2025 - скасувати.

4.Направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову від 01.09.2025.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Судді:

Д. Г. Михайленко М. С. Глотов О. Ю. Семенников