Справа № 991/12905/25

Провадження 1-кс/991/13002/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокурора ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_3 (далі - Клопотання) у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023, зокрема, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Кримінальне провадження), у якому захисник просить:

- змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, заставаний до підозрюваного ОСОБА_3 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.10.2025, на більш м`який запобіжний захід.

Клопотання мотивовано тим, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, який зокрема став підставою для застосування запобіжного заходу, відсутній, оскільки паспорти ОСОБА_3 для виїзду за кордон здані до відповідного органу Державної міграційної служби. При цьому, відбулися зміни у майновому стані ОСОБА_3 (на все майно підозрюваного накладено арешт), а за такого, розмір визначеної ОСОБА_3 застави є непомірним для нього.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримала доводи Клопотання, просила задовольнити із викладених у ньому підстав. Додатково зазначила, що повідомлена ОСОБА_3 підозра є необґрунтованою, не підтверджується жодними доказами. При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, прокурором було надано лише частину висновку експерта, яким нібито підтверджено розмір шкоди, заподіяної інкримінованим ОСОБА_3 злочином. Іншим підозрюваним у Кримінальному провадженні визначений значно менший розмір застави, що є несправедливим по відношенню до ОСОБА_3 та порушує його права. Ризики, які могли існувати, на даний час зменшилися. Оборот суб`єктів господарювання, в яких ОСОБА_3 має частку, не є чистим доходом та не є прибутком ОСОБА_3 .

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали доводи Клопотання, просили його задовольнити, зокрема змінити застосований запобіжний захід на не пов`язаний із триманням під вартою (домашній арешт), зменшити розмір визначеної ОСОБА_3 застави.

Підозрюваний ОСОБА_3 підтримав позицію своїх захисників, зазначив про відсутність завдання будь-якої шкоди у Кримінальному провадженні та відсутність у нього коштів для внесення застави у визначеному розмірі.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 заперечував проти задоволення Клопотання. Зазначив, що доводам сторони захисту, викладеним у Клопотанні, вже було надано оцінку судом. Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду встановлено, що сукупний дохід суб`єктів господарювання, в яких ОСОБА_3 має частку, становить понад 640 млн грн, а дохід самого ОСОБА_3 як фізичної особи, без урахування майна, складає більше 15 млн грн. Жодних нових доказів на обґрунтування своєї позиції стороною захисту не надано.

Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Сторона захисту, посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри, відсутність/зменшення ризиків, непомірність розміру визначеної підозрюваному застави, просить змінити заставаний до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, зокрема домашній арешт, зменшити розмір визначеної ОСОБА_3 застави.

Таким чином, враховуючи доводи Клопотання, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчим суддею при розгляді поданого Клопотання встановлюється обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри, наявність/відсутність підстав вважати, що встановлені при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати, помірність для ОСОБА_3 визначеного йому розміру застави та, як наслідок, встановлення наявності/відсутності підстав для зміни застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу/зменшення розміру визначеної йому застави.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні, у рамках якого ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Як вбачається зі змісту Клопотання, ОСОБА_3 разом з іншими особами об?єднані спільним злочинним умислом, реалізуючи попередні злочинні домовленості та існуючий спільний злочинний план щодо розтрати бюджетних коштів в особливо великому розмірі, діючи умисно, забезпечили укладення договору між ДЗ Держспецзв?язку та ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» на поставку (1) 400 БАК «DJ Mavic 3» із вартістю, завищеною на 21 824 164,00 грн (станом на дату укладення договору) та (2) 1300 БЛА «Autel EVO Max 4T» із вартістю, завищеною на 293 223 632,00 грн (станом на дату укладення договору).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.10.2025 (справа № 991/11149/25) до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.12.2025 включно. Визначено заставу у розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 15 140 000,00 грн, у випадку внесення якої на підозрюваного ОСОБА_3 покладаються наступні обов`язки: (1) прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним на першу вимогу; (2) не відлучатися із м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також із іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру від 28.10.2025; (5) здати на зберігання до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; (6) носити електронний засіб контролю.

Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.11.2025 (справа № 991/11149/25) вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін.

Відповідно до ст. 12, примітки до ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином.

Зі змісту вказаних ухвал слідчого суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вбачається, що судом на підставі матеріалів досудового розслідування Кримінального провадження встановлено обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та помірність для підозрюваного розміру визначеної застави.

За ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, при зверненні сторони захисту до суду у порядку ст. 201 КПК України із клопотанням про зміну застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, тягар доказування перед слідчим суддею обставин, на які вона посилаються, покладається саме на сторону захисту.

Так, встановлюючи обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри, слідчий суддя врахував, що відомості, які містяться у матеріалах досудового розслідування, наданих стороною обвинувачення при розгляді відповідного клопотання, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру ОСОБА_3, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання сторони захисту на те, що стороною обвинувачення надано суду лише витяги з висновків експертів, які не можуть бути доказом під час розгляду клопотання слідчим суддею. Водночас, під час розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, сторона захисту визнала, що їй було надано висновки експертів у повному обсязі. Слідчий суддя відхилив цей довід сторони захисту, оскільки з огляду на значний обсяг матеріалів досудового розслідування, стороною обвинувачення було надано витяги з відповідних документів, зокрема і висновків експертів з відповідями на поставлені при призначенні експертизи питання. На жодне конкретне порушення при проведенні експертиз, зокрема порушення прав людини і громадянина, сторони не вказували. Відтак, слідчий суддя вважав, що при розгляді цього клопотання надані стороною обвинувачення витяги з висновків експертів є належними та допустимими доказами, що підтверджують завдані збитки в обсязі, необхідному для встановлення обґрунтованості підозри.

Відповідні доводи захисника ОСОБА_4, про які вона зазначила в судовому засіданні, слідчим суддею також відхиляються, оскільки, згідно положень ч. 6 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження має право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов`язані надати документи у повному обсязі.

Зважаючи, що розгляд клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу, до якого були додано документи не у повному обсязі (витяги), здійснювався слідчим суддею без вимоги надання таких документів у повному обсязі, то було здійснено судовий контроль.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що при розгляді Клопотання стороною захисту не надано будь-яких доказів на спростування обґрунтованості повідомленої ОСОБА_3 підозри, слідчий суддя дійшов до висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому Кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_3 .

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідчий суддя зазначає, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, пособництво у вчиненні якого інкриміноване ОСОБА_3 ) передбачає виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна). Покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на значний строк, яке може бути призначене ОСОБА_3 у випадку направлення обвинувального акта щодо нього до суду та визнання його винуватим у вчиненні злочинів, які йому інкриміновано, особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

При застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя вважав обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК, належить до особливо тяжких злочинів. Також враховано, що кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК приміткою до ст. 45 КК віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

При встановленні даного ризику, судом враховано, що ОСОБА_3 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон (РМ501155 від 28.03.2018 зі строком дії до 28.03.2028 та СЕ734184 від 09.05.2023 зі строком дії до 09.05.2033), а також у період з 21.10.2020 по 21.10.2025 дев`яносто сім разів перетинав державний кордон України в напрямку виїзд, з них шістдесят шість разів після 24.02.2022, тобто має можливість перетину державного кордону у період дії правового режиму воєнного стану.

Крім того, підозрюваний, маючи досвід перебування за кордоном у зв`язку з такою кількістю виїздів за межі України, може його використати для переховування від органів досудового розслідування та/або суду у випадку нелегального перетину кордону.

Слідчим суддею береться до уваги, що паспорти громадянина України для виїзду за кордон, належні ОСОБА_3, здано на зберігання до відповідного органу Державної міграційної служби. Однак, здача паспортів не виключає можливості повторного їх отримання з метою виїзду за кордон.

При цьому, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України, з огляду на що факт здачі відповідних паспортів не виключає такого ризику.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховано, що ОСОБА_3 матиме можливість впливати на свідків та підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується наявністю та підтриманням ним зв`язків серед працівників та керівного складу Адміністрації Держспецзв`язку, ДЗ Держспецзв`язку, фактичним контролем діяльності підпорядкованих йому фізичних осіб-підприємців, працівників юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, найманих працівників. Крім того, у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру також ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, на яких ОСОБА_3 також матиме можливість впливати. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів детектива в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні з метою їх спонукання до відмови у наданні викривальних показань чи до перешкоджання в одержанні слідством документів, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Таким, чином, наявний значний вплив ОСОБА_3 на підконтрольних йому осіб та підприємства, як прямо самим підозрюваним, так і опосередковано через інших осіб, що може бути використано ним з метою приховування своєї злочинної діяльності та можливої злочинної діяльності інших осіб, шляхом знищення, приховування або спотворення речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень.

Посилання захисника ОСОБА_4 щодо можливого закриття Кримінального провадження слідчим суддею відхиляються, оскільки є лише припущенням та не підтверджуються жодними доказами Клопотання.

За такого, враховуючи, що на цьому етапі досудового розслідування не здобуті всі докази, які мають значення для досудового розслідування, ОСОБА_3 може вдатись до знищення чи спотворення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування.

При застосуванні запобіжного заходу матеріалами відповідного клопотання підтверджено, що за вказівкою ОСОБА_3, ОСОБА_18 надавав вказівки підпорядкованим йому працівникам щодо складання та надсилання комерційних пропозицій по постачанню БПЛА від імені підконтрольних ОСОБА_3 компаній на адресу ДЗ Держспецзв`язку. Також, ОСОБА_3 дав ОСОБА_18 вказівку щодо зміни директора та бенефіціарного власника ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» на підконтрольну ОСОБА_19 особу - ОСОБА_12 . Саме за вказівкою ОСОБА_3 ОСОБА_18 організував придбання та перереєстрацію на підконтрольних осіб ряду суб`єктів господарської діяльності для їх залучення у ланцюзі постачання БПЛА для ДЗ Держспецзв`язку, та забезпечив надання вказаним юридичним особам ознак суб`єктів господарювання реального сектору економіки. Вказане свідчить про значний вплив ОСОБА_3 на підконтрольних йому осіб та підприємства, що може бути використано ним з метою приховування своєї злочинної діяльності та можливої злочинної діяльності інших осіб, шляхом знищення, приховування або спотворення речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Наявність зазначених ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, також встановлено Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду (ухвала від 20.11.2025 у справі № 991/11149/25).

Сторона захисту, на виконання положень ч. 1 ст. 22 КПК України, у Клопотанні та в судовому засіданні не надала доказів та не навела достатніх доводів на спростування вищевказаних ризиків.

Таким чином, беручи до уваги обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_3 пособництва у особливо тяжкому корупційному злочині, доводи сторони захисту, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до малоймовірності чи до їх виключення.

За такого, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, у тому числі домашній арешт або застава до її внесення, не здатен запобігти встановленим ризикам, які продовжують існувати та не зменшились суттєвим чином.

Що стосується доводів сторони захисту щодо непомірності для ОСОБА_3 розміру застави, то слідчий суддя дійшов до такого висновку.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст.182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Відповідно до змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.10.2025 (справа № 991/11149/25), яка залишена без змін Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду (ухвала від 20.11.2025 у справі № 991/11149/25), при вирішенні питання щодо визначення розміру застави, слідчий суддя дійшов до висновку, що ОСОБА_3 має бути визначена застава у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, та який не порушуватиме принцип пропорційності. Судом взято до уваги, надані стороною обвинувачення відомості про матеріальний стан підозрюваного, зокрема: ОСОБА_3 є співзасновником ТОВ «Екс Ім Україна», ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «УНІВЕРСАЛ ПОСТАЧ», ТОВ «АЗІЯ ФУДЗ Україна», ТОВ «ЮВ ГРУП», ТОВ «ЮК «АЛЬЯНС ПРАВОСУДДЯ», ТОВ «ФК «ЮВЛ ФІНАНС ГРУП», ТОВ «Ю ВЕНЧЕ КЛУБ»; підозрюваному на праві власності належить два нежитлових приміщення загальною площею 12,2 кв.м., машиномісце площею 15,9 кв.м., квартира у м. Львові площею 123,5 кв.м., 1/5 частина квартири у м.Львові площею 49,3 кв.м., земельна ділянка площею 0,12 га та автомобіль Audi SQ8, 2020 року випуску; у період з 1998 - 2025 рік офіційний прибуток підозрюваного ОСОБА_3 склав 15 655 348 грн, його дружини - 853 098 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано посилання захисника ОСОБА_4 що доходи юридичної особи не є доходами фізичної особи ОСОБА_3 .

Разом з тим, враховуючи неспростовану можливість отримання ОСОБА_3 дивідендів від значної кількості юридичних осіб, судом констатовано, що посилання сторони захисту на незадовільний матеріальний стан підозрюваного є безпідставним.

Вказані обставини не спростовано стороною захисту і в Клопотанні.

При цьому, накладення арешту на майно не позбавляє особу права власності на таке майно, тобто не позбавляє її статусу власника майна та, як наслідок, права на звернення до суду у порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна, у тому числі з метою внесення застави за підозрюваного ОСОБА_3 .

Таким чином, доводам сторони захисту щодо майнового стану підозрюваного вже надавалась оцінка судом, у тому числі апеляційною інстанцією.

Враховуючи викладене, підстави для зміни застосованого до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу, зменшення розміру визначеної йому застави відсутні, а за такого, Клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 22, 26, 201, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_20