справа №991/9838/25

провадження №1-кп/991/119/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

«07» січня 2026 року м. Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час судового засідання у кримінальному провадженні №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_5,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2025 року, відповідно до положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року, постановленою в порядку ст. 314 КПК України, у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року дане кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

02 січня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язків.

Обґрунтування заявленого клопотання.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому неодноразово був продовжений, в останнє ухвалою суду від 10 листопада 2025 року на строк до 08 січня 2026 року та визначено заставу у розмірі 10 000 000 грн, яка була внесена 09 грудня 2025 року, на підставі чого обвинувачений ОСОБА_8 був звільнений з-під варти, з покладенням на останнього наступних обов`язків: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; утримуватись від спілкування, з іншим обвинуваченим ОСОБА_4, свідком ОСОБА_9, службовими та посадовими особами Чопської міської ради, службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52025000000000184; носити електронний засіб контролю. Строк дії цієї ухвали визначений судом до 08 січня 2026 року, однак, на переконання прокурора, підстави для подальшого покладення на ОСОБА_3 цих обов`язків продовжують існувати. За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що у період часу з 20 березня по 26 травня 2025 року організував незаконне переправлення двох осіб через державний кордон України, керував такими діями та сприяв їх вчиненню порадами та вказівками, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. При цьому ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 прийняв пропозицію, обіцянку та одержав неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, та запропонував і пообіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди за попередньою змовою групою осіб, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України. Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що з 15 квітня 2025 року прийняв пропозицію, обіцянку, а 26 травня 2025 року одержав неправомірну вигоду для себе за вплив у прийнятті рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, а також в цей же час запропонував і пообіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України. Тобто, як зазначає прокурор, на даний час наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_3, з-поміж іншого, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також стороною обвинувачення встановлено достатню кількість відомостей, які вказують на схильність і можливість обвинуваченого реалізувати кожен з перелічених у п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків. Зазначаючи про наявність ризику переховування від суду, прокурор посилається на: тяжкість і характер злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_3, суворість можливого покарання і пов`язані із цим негативні наслідки, які можуть спонукати обвинуваченого до втечі; можливість обвинуваченого безперешкодно залишати територію України для подальшого переховування за її межами; майновий стан як самого обвинуваченого ОСОБА_3, так і його близьких осіб, який є достатнім для фінансового забезпечення під час можливого переховування. Наявність ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 неодноразово хизувався перед ОСОБА_9 своїм кримінальним минулим та необмеженими зв`язками як в Закарпатській області, так і в інших регіонах, а також неодноразово повідомляв ОСОБА_9 про свої неформальні зв`язки із представниками судових та правоохоронних органів. Сукупність зазначених ризиків, на переконання прокурора, на теперішній час не зменшилася та не стала менш вагомою. Прокурор у клопотанні звертає увагу, що обов`язки не обмежують надмірно права і свободи ОСОБА_3, а спрямовані виключно на досягнення мети кримінального провадження та запобігання вказаним ризикам, а тому продовження процесуальних обов`язків щодо ОСОБА_3 є доцільним ще на 2 місяці.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав частково, а саме зазначив, що, на його переконання, однієї застави буде не достатньо для запобігання існуючим ризиками, тому вважає за необхідне продовжити на два місяці покладені на обвинуваченого обов`язки, але при цьому не наполягає на продовженні обов`язку утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим та свідками у цьому кримінальному провадженні, а також вважає за необхідне обов`язок «не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду» викласти в наступній редакції «не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду».

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Вважає, що запобіжний захід у вигляді застави спроможний нівелювати ризики на які посилається прокурор, оскільки розмір застави є значним і непомірним для обвинувачуваного, в зв`язку з чим сплачувався за ОСОБА_3 багатьма людьми. Звернув увагу, що після внесення застави та звільнення ОСОБА_3 з під варти, останній, не зважаючи на постійні відвідування лікарів, завжди з`являвся в судові засідання, що свідчить про зменшення інтенсивності ризику переховування. Наголосив, що вони заперечують проти продовження обов`язку: «носити електронний засіб контролю» через його негативний вплив на здоров`я ОСОБА_3, а також спричинення певних незручностей у зв`язку з відвідуванням лікарів і необхідністю постійно заряджати пристрій. Також зазначив, що після вилучення у ОСОБА_3 паспорта громадянина Угорщини, останній не звертався до відповідних органів Угорщини про його втрату, а також звернув увагу на відсутність будь-якого спілкування обвинуваченого і свідків у цьому кримінальному провадженні. Вважає, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, крім того і через те, що прокурором до клопотання не надано доказів на його обґрунтування.

Обвинувачений ОСОБА_3 з доводами свого захисника погодився та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, звернувши увагу суду на те, що носіння електронного засобу контролю спричиняє йому багато незручностей, зокрема через його відвідування сесій Обласної ради та лікарів і необхідністю заряджати вказаний пристрій. Також повідомив, що електронний засіб контролю йому натирає ногу, уже є певні висипання, а враховуючи підвищений рівень цукру у крові, це може спричинити більш серйозні ускладнення його здоров`я. На іншу ногу вважає перевстановити пристрій неможливо, оскільки на ній були проведенні численні оперативні втручання.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_7 та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу

Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, а також пояснень учасників судового засідання встановив, що 26 травня 2025 року ОСОБА_3 було затримано та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК України.

28 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 21 196 000 грн, з покладенням відповідних обов`язків у разі її внесення (т.2 а.с. 114-127).

23 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк тримання ОСОБА_3 під вартою продовжено до 20 вересня 2025 року та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 15 149 000 грн, з покладенням відповідних обов`язків у разі її внесення (т.2 а.с. 86-104).

18 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 листопада 2025 року, та визначено заставу у розмірі 15 140 000 грн. (т.2 а.с. 10-18).

07 жовтня 2025 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні заяв адвокатів ОСОБА_7, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, та адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, про негайне звільнення обвинувачених з-під варти (т.3 а.с. 134-137).

16 жовтня 2025 року ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2025 року в частині визначення розміру застави змінено та встановлено підозрюваному ОСОБА_3 заставу у розмірі 11 203 600 грн, а решту ухвали залишено без змін (т.15 а.с. 64-70).

22 жовтня 2025 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, про зміну запобіжного заходу (т.11 а.с.15-16).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 листопада 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено до 08 січня 2026 року, та визначено заставу у розмірі 10 000 000 грн. У разі внесення застави на обвинуваченого покладено обов`язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; утримуватись від спілкування, з іншим обвинуваченим ОСОБА_4, свідком ОСОБА_9, службовими та посадовими особами Чопської міської ради, службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52025000000000184; носити електронний засіб контролю. Строк дії обов`язків визначено два місяці.

09 грудня 2025 року за обвинуваченого ОСОБА_3 внесена застава і останній був звільнений з-під варти, після чого почали діяти обов`язки, встановлені ухвалою суду від 10 листопада 2025 року.

Мотиви та висновки суду

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання прокурора, суд зазначає про наступне.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені зокрема запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч.1 цієї статті, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців; у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Враховуючи положення ст. 199 КПК України, суд під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків має з`ясувати, крім обставин, зазначених у ч. 1 ст. 194 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією статтею.

У поданому прокурором клопотанні перед судом порушується питання про продовження на два місяці строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; утримуватись від спілкування, з іншим обвинуваченим ОСОБА_4, свідком ОСОБА_9, службовими та посадовими особами Чопської міської ради, службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52025000000000184; носити електронний засіб контролю.

Розглядаючи подане клопотання, суд виходить з того, що ОСОБА_3 у даній справі набув статусу обвинуваченого (ч. 2 ст. 42 КПК України), обґрунтованість пред`явленої йому підозри була перевірена слідчими суддями під час обрання та продовження запобіжного заходу, а тому, з урахуванням встановлених законодавцем вимог стосовно продовження запобіжного заходу в суді (ч.3 ст.331 КПК України) суду необхідно розглянути питання доцільності продовження покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали, з урахуванням встановлених в ухвалах слідчих суддів обставин, у передбаченому главою 18 КПК України порядку, з наданням оцінки доводам, які стосуються лише продовження існування заявлених прокурором ризиків.

У своєму клопотанні прокурор стверджує, що встановленні під час досудового розслідування ризики, передбаченні п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на іншого обвинуваченого та свідків у цьому кримінальному провадженні), не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, щоб в такий спосіб запобігти наявним ризикам і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.

Перевіряючи наявність вказаних прокурором ризиків на час розгляду цього клопотання, суд виходить з того, що наявні (встановлені) на етапі слідства ризики як по мірі розслідування кримінального провадження, так і його розгляду в суді мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку суду, з урахуванням дослідження усіх матеріалів сторони обвинувачення, у тому числі допиту єдиного свідка ОСОБА_9, а також допиту більшості свідків зі сторони захисту, які були викликані та погоджені судом на цей час (не допитані 2 свідка сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 ), ризик незаконного впливу на свідків втратив свою актуальність та перестав існувати у розумінні вимог статті 177 КПК України.

В той же час, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_3 (злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, які, відповідно до класифікації за ступенем тяжкості, закріпленими у ст. 12 КК України, належать до нетяжких та тяжких злочинів), характер таких кримінальних правопорушень (вбачається з обвинувального акта - організація незаконного переправлення двох осіб через державний кордон України під час запровадженого воєнного стану та обвинувачення у корупційному злочині), факт завершення дослідження письмових матеріалів сторони обвинувачення в суді, суд вважає, що ризик, переховування від суду продовжує існувати і досі, що пов`язано з очікуванням ОСОБА_3 можливого суворого покарання, наявністю в обвинуваченого можливостей залишити територію України у незаконний спосіб поза офіційними пунктами пропуску через державний кордон України, що вбачається з обвинувального акта, який прийнятий судом до розгляду та досліджених судових рішень слідчих суддів (обізнаність щодо місць розташування офіційних пунктів пропуску ДПС України, факт територіального розташування Закарпатської області, де проживає обвинувачений).

При цьому суд враховує уточнення прокурора в частині обов`язку «не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду», а саме щодо його територіального розширення: «не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду», оскільки такий обов`язок буде більш сприятливим для обвинуваченого та уточнює (конкретизує) первісний обов`язок, і в той же час сприятиме досягненню мети кримінального провадження, а також запобіганню ризику переховуватися від суду.

Твердження сторони захисту на спричинення обтяжень для обвинуваченого ОСОБА_3 носінням електронного засобу контролю, зокрема на стан його здоров`я не підтверджуються належними та достатніми відомостями, а тому судом до уваги не приймається.

Врахувавши позицію представника сторони обвинувачення, не встановлення судом ризику незаконного впливу на свідків, за відсутності потреби в обмеженні у спілкуванні обвинувачених між собою, суд вважає, що продовження існування ризику переховування від суду обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язків (з певними уточненнями та виключеннями), строком на два місяці, тобто до 07 березня 2026 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю.

Підсумовуючи, суд вважає, що покладені на обвинуваченого обов`язки у визначеному вище обсязі не є надмірно обтяжливими для нього, здатні запобігти реалізації встановленого ризику переховування від суду та в достатній мірі забезпечать його належну процесуальну поведінку.

Також суд не погоджується з твердженням сторони захисту щодо недолучення прокурором, відповідно до вимог КПК України, доказів на обґрунтування клопотання про продовження строку дії обов`язків обвинуваченому ОСОБА_3, оскільки в ході розгляду кримінального провадження, в межах якого подане це клопотання, стороною обвинувачення вже були долучені матеріали, відомості з яких були використані судом для вирішення відповідного клопотання (обвинувальний акт з пред`явленим обвинуваченням, встановлені в ході розгляду клопотання обставини - обсяг, тяжкість та характер кримінальних правопорушень в яких обвинувачується ОСОБА_3, місце проживання обвинуваченого, встановленні обставини під час застосування/продовження запобіжного заходу).

З огляду на досліджені у ході розгляду клопотання факти та обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення поданого прокурором клопотання частково.

Керуючись ст .ст. 176-178, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Продовжити на два місяці, тобто до 07 березня 2026 року, строк дії обов`язків, покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 листопада 2025 року на обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

?прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;

?не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду;

?повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

?здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України;

?носити електронний засіб контролю.

Здійснення контролю за виконанням покладених на обвинуваченого обов`язків доручити прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_10