справа № 991/12885/25

провадження №11-сс/991/41/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваної ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 грудня 2025 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №42022160000000144 від 06 червня 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 грудня 2025 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн., із покладанням на неї відповідних процесуальних обов`язків.

При ухваленні судового рішення слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК, ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується особа, запобігти яким можливо шляхом застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному розмірі, який з урахуванням майнового стану підозрюваної та встановлених ризиків, на думку слідчого судді, на цій стадії досудового розслідування розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваної, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для неї.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник підозрюваної ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 грудня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відмовити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник посилався на наступні доводи.

Підозра ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК, є необґрунтованою, безпідставною та не підтвердженою належними і допустимими доказами, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо неї.

Детективом не доведено належними та допустимими доказами наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, що виключало можливість задоволення його клопотання.

Твердження про можливість ОСОБА_5 переховуватись від слідства та виїхати закордон нічим не підтверджені і є лише припущенням.

Детектив необґрунтовано та безпідставно зазначав, що ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі можливі речі та документи вже були вилучені органом досудового слідства під час проведення обшуків в офісах, на робочих місцях, житлових приміщеннях та автомобілях фігурантів кримінального провадження.

Детективом не надано жодного доказу наявності такого ризику як вплив на учасників провадження, свідків, підозрюваних.

Враховуючи те, що підозра ОСОБА_5 є необґрунтованою, а матеріали справи не містять жодного доказу наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, застосований до неї розмір застави в сумі 908 400 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрювана та її захисник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позицію підозрюваної та її захисника, заперечення прокурора, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

З наданих матеріалів вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваної запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені матеріали клопотання детектива, надані стороною захисту письмові матеріали, а також з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_5, відомості про неї в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022160000000144 від 06 червня 2022 року, за підозрою у тому числі ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК.

З повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК, а саме в пособництві у заволодінні грошовими коштами державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - ДП «ІЗМ МТП») в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, а також у вчиненні вказаних дій повторно, зокрема: заволодіння коштами ДП «ІЗМ МТП» під час поставки автонавантажувача Hyster H16XD6 згідно з договором №167-Р від 26 серпня 2022 року за завищеними цінами; заволодіння коштами ДП «ІЗМ МТП» під час поставки сталевих канатів згідно з договором №177-Р від 12 вересня 2022 року за завищеними цінами; заволодіння коштами ДП «ІЗМ МТП» під час поставки дизель-генераторів згідно з договором №16-Р від 23 січня 2023 року за завищеними цінами; заволодіння коштами ДП «ІЗМ МТП» під час поставки сталевих канатів згідно з договором №50-Р від 23 березня 2023 року за завищеними цінами.

11 грудня 2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

Як вбачається з наданих матеріалів повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 .

Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, а надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення саме ОСОБА_5 вищевказаних кримінальних правопорушень.

Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності підозрюваної до можливого вчинення вказаних кримінальних правопорушень є безпідставними та спростовуються наявними та дослідженими слідчим суддею матеріалами провадження.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри як в частині кримінально-правової кваліфікації, так і завдання шкоди (збитків), виходячи з наступного.

Відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Слідчим суддею враховано стадію кримінального провадження - досудове розслідування, для якої встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, та які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та пов`язаних з ним заходів забезпечення кримінального провадження, ці критерії не передбачають обов`язку детальної перевірки та аналізу кваліфікації кримінального правопорушення та встановлення вини конкретної особи, позиція сторони захисту та зазначені доводи не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують її з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Надаючи оцінку доводам щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваної.

В межах доводів апеляційної скарги колегія суддів перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Суд погоджується із мотивами оскаржуваної ухвали щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.

Щодо наявності ризику того, що підозрювана зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування, при цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26 червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину та суворість покарання за його вчинення не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При оцінці цього ризику слідчий суддя також врахував існування інших факторів, що можуть свідчити про наявність у підозрюваної можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, наявність у підозрюваної діючого паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також неодноразові перетини підозрюваною державного кордону протягом 2022-2024 років.

Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваної та тяжкість можливого покарання в сукупності надають колегії суддів підстави вважати про існування на час апеляційного розгляду ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду.

Належна процесуальна поведінка підозрюваної, стійкі соціальні зв`язки в певній мірі зменшують існування цього ризику, проте не настільки аби нівелювати його повністю.

Зазначені обставини у своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування чи суду.

В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що ОСОБА_5 має можливість впливати на бухгалтерів, що обслуговували ТОВ «КранТехЕлектро», ТОВ «ЕкспортТрейдГруп», ТОВ «Порт і Флот», а також фізичних осіб-підприємців, через яких виводилася частина незаконно отриманих коштів від ДП «ІЗМ МТП», оскільки спілкувалася з ними з приводу обставин, викладених у клопотанні, та має набуті зв`язки серед вказаних осіб.

Крім того, у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру, зокрема, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які діяли спільно із ОСОБА_5, керувалися та реалізовували один спільний злочинний намір. Таким чином, ОСОБА_5 може здійснювати вплив на інших підозрюваних у цьому провадженні з метою зміни ними показань, або їх викривлення чи спотворення.

У зв`язку із зазначеним є підстави вважати, що ОСОБА_5 самостійно, а так само за допомогою інших осіб, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо її можливої участі у вчиненні кримінальних правопорушень.

При оцінці існування цього ризику слідчий суддя також виходив з передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, а не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженою у вільному спілкуванні зі іншими учасниками цього кримінального провадження, може здійснювати на них вплив з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо її можливої участі у вчиненні кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею враховано ту обставину, що на цьому етапі досудового розслідування ще не здобуті всі докази, які мають значення для досудового розслідування, таким чином підозрювана може вдатись до знищення чи спотворення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування.

Також слідчим суддею взято до уваги обставини кримінального правопорушення, на які посилалась сторона обвинувачення, зокрема, особа здійснює супровід фінансових операцій підконтрольних ОСОБА_10 юридичних осіб та ФОП і має доступ до відповідних фінансово-господарських документів, відповідно може мати можливість приховати чи знищити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_5 з метою знищення, приховання чи спотворення доказів може використовувати свої дружні стосунки з ОСОБА_10, який має стійкі багаторічні знайомства зі службовими особами ДП «ІЗМ МТП», працівниками правоохоронних органів, керівниками та службовими особами підприємств-виробників чи постачальників обладнання, яке було предметом закупівель ДП «ІЗМ МТП».

Таким чином, враховуючи можливість підозрюваної як особисто, так і за допомогою інших осіб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо обґрунтованості існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа.

Можлива протиправна діяльність ОСОБА_5 в складі організованої групи є завчасно спланованою, складається з декількох епізодів, супроводжується залученням великої кількості юридичних осіб та ФОП, а також безпосередньо пов`язана зі здійсненням періодичних публічних закупівель.

На переконання колегії суддів зазначені обставини у своїй сукупності можуть вказувати на доведеність доводів прокурора в частині наявності вказаного ризику, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Колегія суддів зазначає, що можливо вчинені особою кримінальні правопорушення, у яких вона підозрюється, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні передбачені ч.1 ст.177 КПК ризики, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відтак, приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, відомості щодо особи підозрюваної, з урахуванням встановлених обставин та характеру справи, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК).

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні розміру застави слідчий суддя виходив із наданих та повідомлених сторонами відомостей про майновий стан підозрюваної та не встановив наявності виключних підстав для виходу за межі розміру застави, яка передбачена п.3 ч.5 ст.182 КПК.

Наведене у сукупності з визначеним досудовим розслідуванням розміром предмета кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, вказує на відсутність ознаки непомірності для особи визначеного слідчим суддею розміру застави.

З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено розмір застави, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги не є завідомо непомірним, проте достатнім для особи підозрюваної.

Таким чином суд констатує, що надані з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_5 зазначеного запобіжного заходу та покладання на неї відповідних процесуальних обов`язків, які є необхідними та мінімально можливими для забезпеченням дієвості кримінального провадження в умовах, що склалися, оскільки на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваної з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 грудня 2025 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3