Справа № 991/7263/21

Номер провадження 1-кп/991/56/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

його захисників адвокатів ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_9

його захисника адвоката ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про відвід колегії суддів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 вересня 2020 року за № 52020000000000584, за обвинуваченням

ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, та проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

1.2. У судовому засіданні 16 січня 2026 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України захисник ОСОБА_10 звернувся із заявою про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді- ОСОБА_1, суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 від справи за № 991/7263/21.

На обґрунтування цієї заяви адвокат ОСОБА_10 покликався на те, що участь цієї колегії суддів за обставин, що об`єктивно викликають сумніви в її неупередженості, становить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також стандартів справедливого судового розгляду, гарантованих Конституцією України та міжнародними зобов`язаннями держави. Загалом, на думку захисника, дії суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчать про їх упереджене ставлення до сторони захисту в цілому та обвинуваченого ОСОБА_9, серед іншого, вихід за межі процесуальної нейтральності та порушення принципу рівного ставлення до учасників процесу, що перешкоджає стороні захисту реалізації їх процесуальних прав, а також створює обґрунтовані сумніви у здатності забезпечити належні умови для здійснення як ефективного захисту обвинувачених, так і справедливого судового розгляду справи в цілому.

Так, у судовому засіданні 24 червня 2025 року прокурор оголосив клопотання про привід обвинуваченого ОСОБА_9 . Головуюча суддя, заслухавши прокурора, ініціювала обговорення наявності в матеріалах провадження доказів перебування обвинуваченого за межами території України, чим фактично надала стороні обвинувачення підказку можливих аргументів та напрям процесуальних дій. Надалі, розвиваючи цю лінію, суд поставив під сумнів доцільність подання клопотання про привід, висловивши припущення про його потенційну невиконуваність та запропонував прокурору замислитись над альтернативними механізмами, які б, на думку суду, більшою мірою відповідали заявленій меті.

Ба більше, захисник наголосив, що колегія суддів не обмежилась загальними міркуваннями, а фактично запропонувала конкретний процесуальний інструмент - виконання судового доручення в порядку ст. 333 КПК України, прямо озвучивши цю ідею у формі поради «давайте поміркуємо», що за своїм змістом є фактично формулюванням альтернативної стратегії.

Таким чином, на переконання адвоката, (1) поведінка колегії суддів об`єктивно виходила за межі ролі незалежного та безстороннього суду, який має оцінювати заявлені сторонами клопотання, а не спрямовувати одну зі сторін на інші, більш ефективні з точки зору досягнення її процесуальної мети, і (2) такі дії створюють обґрунтоване враження, що суд став на бік сторони обвинувачення, сприяючи їй у формуванні та коригуванні процесуальної позиції, що є несумісним із принципами змагальності, рівності сторін та безсторонності суду.

Не зважаючи на позицію прокурора щодо доцільності постановлення ухвали про привід, а не ухвали про проведення слідчих дій у порядку ст. 333 КПК України, суд продовжував активно схиляти останнього до зміни заявленого клопотання.

Зокрема, головуючий суддя не обмежилась з`ясуванням позиції сторони обвинувачення, а продовжила ставити запитання, спрямовані на переконання прокурора у помилковості клопотання про привід та необхідності застосування альтернативних заходів, передбачених КПК України. У підсумку, як вказав адвокат ОСОБА_10, така поведінка колегії суддів призвела до того, що прокурор змінив свою позицію та погодився з логікою та пропозиціями суду.

Надалі, переконавшись, що сторона обвинувачення погодилась із позицією суду, колегія суддів з`ясувала питання тривалості строку, необхідного для проведення відповідних процесуальних дій. І лише після узгодження згаданого строку головуючий суддя надала змогу висловитись стороні захисту, що, на переконання адвоката ОСОБА_10, свідчить про відсутність реального обговорення зі стороною захисту цього клопотання.

Разом з тим, захисник покликався на те, що суд проігнорував клопотання обвинуваченого ОСОБА_9, подане напередодні судового засідання, призначеного на 16 січня 2026 року. Так, у цьому клопотанні обвинувачений порушив перед судом ряд питань, проте, колегія суддів проігнорувала їх частину, зокрема, щодо скасування ухвали від 02 грудня 2025 року про оголошення його у розшук. Ба більше, захисник покликався на те, що суд не виніс це клопотання на обговорення учасників судового провадження, а також не надав ОСОБА_9 висловитися щодо цього питання.

Загалом, на переконання захисника, така поведінка суду свідчить про вибірковий підхід до розгляду клопотань сторони захисту, ігнорування обов`язку надати належну процесуальну оцінку кожній заявленій вимозі та додатково підтверджує існування об`єктивних сумнівів у неупередженості колегії суддів.

Окремо захисник покликався на обмеження обвинуваченого ОСОБА_9 у судовому засіданні 16 грудня 2025 року щодо висловлення позиції про досліджений письмовий доказ - протокол огляду результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25 січня 2021 року. Зокрема, на початку виступу суд перервав ОСОБА_9, мотивуючи це тим, що відповідні обставини вже були озвучені під час виступу захисника іншого обвинуваченого.

Ба більше, захисник переконаний, що суд вже сформував свою думку щодо доказів у кримінальному провадженні, а тому у судовому засіданні скорочує обсяг пояснень сторони захисту.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав свою заяву про відвід з наведених у ній мотивів.

Обвинувачений ОСОБА_9 заяву свого захисника про відвід підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали заяву адвоката ОСОБА_10 про відвід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти доводів окресленої заяви в частині посилання на висловлювання обвинуваченого ОСОБА_6 як такі, що надані поза межами судового дослідження доказу. В іншій частині підтримала позицію обвинуваченого ОСОБА_6 .

2.2. Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення заяви про відвід з огляду на її необґрунтованість. Наполягала, що дії суду не виходять за межі чинного КПК України, оскільки суд уповноважений під час розгляду клопотань з`ясовувати позицію учасників провадження. Щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_9 зазначила, що КПК України не передбачає можливості звернення з таким клопотанням поза процедурою апеляційного оскарження. Також, задля забезпечення розумних строків розгляду кримінального провадження суд може обмежувати тривалість усних пояснень учасників кримінального провадження, і відповідні пояснення можуть бути подані у письмовому вигляді або наведені на стадії дебатів.

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви адвоката ОСОБА_10 про відвід з огляду на таке.

3.2. Правове регулювання

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Правовий інститут відводу є механізмом, який забезпечує гарантію розгляду та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, яка передбачена ч. 1 ст. 21 КПК України.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді (головуючому судді) відвід з підстав, передбачених ст. 75, 76 КПК України, які передбачають перелік обставин, що виключають участь судді (головуючому судді) в кримінальному провадженні.

Відвід може бути ініційований особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, та повинен бути вмотивованим (ч. 2, 5 ст. 80 КПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення у справі «Білуха проти України»). При цьому, при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 58 рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).

3.3. Висновки суду

3.3.1. Доводи заяви адвоката ОСОБА_10 про відвід фактично зводяться до незгоди із процесуальним порядком здійснення колегією суддів судового процесу у кримінальному провадженні за № 52020000000000584, а також постановленими судовими рішеннями.

3.3.2. Суд констатує, що інститут відводу у кримінальному процесі є механізмом, який забезпечує реалізацію права особи на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Суб`єктивна оцінка учасником справи дій та рішень суду, розпоряджень головуючого судді в частині їх законності, обґрунтованості та правомірності не є вирішальною при оцінці факту існування об`єктивних сумнівів в неупередженості.

Оцінка таких дій та рішень може бути здійснена у межах апеляційного чи касаційного провадження, якщо такі стадії кримінального провадження будуть ініційовані його сторонами. У протилежному випадку це становило би порушення загальноправового принципу остаточності судового рішення «res judicata», а також релевантної цьому принципу засади обов`язковості судових рішень, передбаченої ч. 2 ст. 21 КПК України.

У будь-якому разі, інститут відводу у кримінальному процесі є механізмом, який забезпечує реалізацію права особи на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України). Цей інститут не є інструментом перегляду судових рішень (процесуальних дій) чи додаткового роз`яснення мотивів їх ухвалення (здійснення). Крім того, зазначений інститут не може використовуватися стороною кримінального провадження як інструмент вибору судді, адже це буде суперечити засаді доступу до правосуддя.

Незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням та процесуальними діями головуючого судді у межах реалізації повноважень, передбачених ст. 321 КПК України, як і незгода із процесуальними рішеннями колегії суддів під час вжиття ними заходів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, що спрямовані на дотримання розумних строків розгляду, не може бути витлумачена як прояв упередженості.

Зокрема, запитання суду до прокурора у судовому засіданні 24 червня 2025 року щодо доцільності застосування до ОСОБА_9 приводу були спрямовані на реалізацію дотримання як принципу розумності строків розгляду кримінального провадження, так і у межах слідування принципам змагальності та диспозитивності, тобто самостійного обстоювання стороною обвинувачення своїх правових позицій та доводів на їх підтримку. Серед іншого, суд наділений повноваженнями з`ясувати в учасників судового провадження їх думку про доцільність вжиття тих чи інших заходів, безпосередньо необхідних для подальшого здійснення судового провадження.

Також колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема і привід, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 131 КПК України). Разом з тим, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України). Отже, питання суду у межах з`ясування цих обставин у повній мірі узгоджуються з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Прикметно, що питання застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 приводу або вжиття заходів відповідно до ст. 333 КПК України постало внаслідок неналежної процесуальної поведінки останнього, яка полягала у неприбутті у судові засідання, і тому суд ставив на обговорення ці питання у межах реалізації своїх повноважень задля забезпечення прибуття ОСОБА_9 у судове засідання, що безпосередньо передбачено ч. 1 ст. 323 КПК України.

3.3.3. Крім того, суд відхиляє покликання заяви про відвід у частині залишення поза увагою фрагменту клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 щодо скасування ухвали від 02 грудня 2025 року про оголошення його у розшук, позаяк вирішення питань/клопотань, які виникають у процесі судового розгляду, здійснюються судом у порядку черговості. Ба більше, розгляд такого клопотання не передбачений КПК України, а в силу ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Прикметно, що незгода із судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України. Незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути витлумачена як прояв упередженості суду, який його постановив, а тому не може бути підставою для відводу.

3.3.4. Окремо суд звертає увагу, що захисником помилково витлумачено обізнаність колегії суддів із матеріалами кримінального провадження як прояв упередженості, позаяк суд, здійснюючи розгляд того чи іншого кримінального провадження, у процесі дослідження доказів здобуває відомості щодо позицій сторін обвинувачення та захисту щодо їх значення, допустимості, належності тощо.

Разом з тим, враховуючи положення ст. 358 КПК України, процедура дослідження документів взагалі не передбачає надання сторонам права їх коментувати. І в разі, коли суд сприяє сторонам кримінального провадження, надає можливість пояснити відповідне доказове значення або спростувати його, таке пояснення не має перетворюватись на багаторазове повторення однакових тез. Додатково суд зауважує, що сторони кримінального провадження наділені як правом викладу письмових пояснень, так і надання таких пояснень на стадії судових дебатів.

3.4. Враховуючи викладене, за встановлених обставин відсутні підстави для задоволення заяви про відвід адвоката ОСОБА_10 .

Керуючись ст. 75, 81, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про відвід колегії суддів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 вересня 2020 року за № 52020000000000584, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3