- Головуюча суддя (ККС ВС): Яновська О.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня2026 року
м. Київ
справа № 369/12790/18
провадження № 51-3286км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2024 року в кримінальному провадженні № 52018000000000438 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
2. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вищезазначений вирок стосовно ОСОБА_7 без змін.
3. Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні пособництва в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великих розмірах за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади, - шляхом сприяння у вигляді посередницьких дій: одержання для сільського голови ІНФОРМАЦІЯ_2 від ОСОБА_8 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі у загальній сумі 90 000 доларів США, що у перерахунку до офіційного курсу гривні НБУ до іноземної валюти долари США становило 2 347 337,97 грн, за вчинення в інтересах ОСОБА_8 дій - затвердження сільським головою акта здачі-прийняття робіт за договором з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №2018-28 від 12.03.2018 по розробленню детального плану території, проведення позитивних громадських слухань щодо врахування громадських інтересів по розробленому детальному плану території, забезпечення затвердження вказаного детального плану території на сесії ІНФОРМАЦІЯ_2 та підписання відповідного рішення сесії.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у справі, стверджує, що судовий розгляд судами попередніх інстанцій проведено неповно, однобічно та упереджено, а висновки судів про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах.
5. Вказує на те, що доказами у справі не доведено факт прямого або опосередкованого впливу з боку обвинуваченого на членів колегіальних органів - жителів територіальної громади та депутатів сільської ради, уповноважених на погодження та прийняття рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, голова сільської ради ОСОБА_9, в інтересах якого нібито діяв ОСОБА_7, за це рішення не голосував, винуватість ОСОБА_9 не встановлена, оскільки кримінальне провадження щодо нього зупинено, відтак ОСОБА_7 не може бути засуджений за пособництво останньому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України. Стверджує про незаконність здійснення спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7, щодо якого судом не було вжито жодних заходів для забезпечення його участі у розгляді справи. Також посилається на безпідставне відхилення клопотань сторони захисту про проведення судової почеркознавчої експертизи боргової розписки ОСОБА_8 з метою встановлення реальності цього правочину та тимчасовий доступ до видаткового касового ордера про видачу з каси НАБУ грошових коштів, які становили предмет неправомірної вигоди, з метою усунення обґрунтованих сумнівів у незаконності їх походження.
6. У доповненнях до касаційної скарги захисник указує на те, що суди не встановили з достатньою повнотою дані про наявність у ОСОБА_7 захворювань, які є підставою для звільнення його від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 84 КК України, а також помилково ухвалили конфіскувати в дохід держави майно, яке належить на праві власності колишній дружині ОСОБА_7 .
Позиції інших учасників судового провадження
7. На касаційну скаргу надійшло заперечення прокурора.
8. Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу.
9. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечив.
Мотиви Суду
10. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
11. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
13. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.
14. Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - й суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і при перегляді судових рішень у касаційному порядку виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій. Відтак доводи у касаційній скарзі сторони захисту про невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи, які фактично зводяться до надання власної оцінки дослідженим у справі доказам, відмінної від їх оцінки судом, не узгоджуються із вищевикладеними положеннями кримінального процесуального закону та не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
15. Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
16. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
17. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
18. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
19. Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
20. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
21. За результатами касаційного розгляду колегією суддів касаційного суду встановлено, що у цьому кримінальному проваджені судами попередніх інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано у повному обсязі.
22. Так, із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, за яке його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
23. Доводи сторони захисту, зокрема щодо незаконності здійснення спеціального судового провадження, неповноти судового розгляду та недоведеності наявності у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, аналогічні тим, які викладені в касаційній скарзі, були предметом ретельної перевірки під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій. В оскаржених вироку та ухвалі на них надано докладно аргументовані, вичерпні відповіді.
24. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 374 КПК України у вироку та ухвалі суди попередніх інстанцій обґрунтували, що в цьому кримінальному провадженні вжито достатніх передбачених законом заходів щодо забезпечення дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснюється спеціальне судове провадження (in absentia).
25. Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного. Особа має право на повторне проведення розгляду в загальному порядку, якщо її відсутність була викликана наявністю поважних причин, про які вона не могла повідомити уповноважені органи.
26. На обґрунтування наявності підстав для спеціального судового провадження суди послалися на те, що: ОСОБА_7 ухилився від суду, не з`явившись у чергове призначене судове засідання суду першої інстанції, про дату, час і місце проведення якого він був заздалегідь повідомлений; оскільки доказів поважності причин неявки обвинуваченого стороною захисту надано не було, а його процесуальна поведінка не вперше була неналежною, у зв`язку із чим судом раніше приймалося рішення про збільшення розміру застави, суд ухвалив здійснити привід обвинуваченого в наступне судове засідання; під час виконання уповноваженим органом ухвали про привід виявлено факт виїзду ОСОБА_7 за межі України, місцезнаходження останнього не встановлено; виїзд обвинуваченого з України відбувся на наступний день після отримання посвідчення особи з інвалідністю, водночас документів про направлення його на лікування до Литви сторона захисту не представила; обвинуваченого оголошено в міжнародний розшук та обрано щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
27. Із матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 надійшов до суду першої інстанції 05 жовтня 2018 року і до 23 жовтня 2023 року судовий розгляд здійснювався за особистої участі обвинуваченого. Від 26 жовтня 2023 року, коли ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду обвинуваченого ОСОБА_7 було оголошено у міжнародний розшук, та надалі 01 листопада 2023 року за клопотанням прокурора призначено здійснення спеціального судового провадження у справі і до ухвалення 30 листопада 2023 року вироку щодо ОСОБА_7 останній не був позбавлений можливості вийти на зв`язок із судом та повідомити причини своєї неявки до суду з наданням доказів їх поважності, клопотати про відкладення судового розгляду або участь у ньому в режимі відеоконференції, але цього не було зроблено. Зокрема, протягом зазначеного часу і пізніше у ході апеляційного провадження ОСОБА_7 підтримував зв`язок із своїм захисником ОСОБА_5, яка узгоджувала з ним позицію у судових дебатах, подання апеляційної скарги та заявлені клопотання. У ході касаційного провадження за клопотанням сторони захисту судовий розгляд двічі відкладався на достатній термін до вирішення питання про екстрадицію ОСОБА_7 на територію України для відбування покарання та обрання ним форми реалізації участі в судовому засіданні суду касаційної інстанції, однак рішенням компетентного суду Республіки Болгарія у видачі ОСОБА_7 було відмовлено.
28. Згідно з наявними в матеріалах кримінального провадження даними, після виїзду до Литви ОСОБА_7 звернувся за медичною консультацією лише через три доби, екстрено в Україні або іншій країні госпіталізований не був, пізніше вибув до Туреччини і 28 жовтня 2024 року був затриманий на території Республіки Болгарія. Доказів наявності у ОСОБА_7 тяжкої тривалої хвороби, яка б перешкоджала його явці до суду, до цього часу не представлено. Зазначене підтверджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_7 ухилився від суду, а рішення про спеціальне судове провадження є обґрунтованим.
29. Інтереси ОСОБА_7 протягом усього судового провадження були представлені захисниками із числа професійних адвокатів. Одна із них - адвокат ОСОБА_5 - залучена судом із центру надання безоплатної правничої допомоги для здійснення захисту за призначенням, брала участь у судових засіданнях ІНФОРМАЦІЯ_4 за участю ОСОБА_7 та надалі за його відсутності, вона ж оскаржила вирок щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку, подала касаційну скаргу на судові рішення щодо нього, представляла його інтереси в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Враховуючи специфіку судового провадження (in absentia), судами були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченого ОСОБА_7 про здійснення стосовно нього кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах Судової влади, копії процесуальних документів, що підлягали врученню обвинуваченому ОСОБА_7, надсилалися захиснику згідно з ч. 2 ст. 297-5 КПК України.
30. Судами попередніх інстанцій вжито усіх можливих дій, аби наданий обвинуваченому захист був ефективним, та з дотриманням вимог статей 10, 22, 23 КПК України перевірено доводи сторони обвинувачення та захисту із створенням необхідних умов для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
31. ОСОБА_7 засуджений за сприяння в отриманні сільським головою неправомірної вигоди за вчинення останнім дій, які входять до його повноважень. Домовленості між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та сільським головою про одержання неправомірної вигоди за виконання саме цих дій задокументовано в матеріалах за результатами проведення НСРД, досліджених у ході судового розгляду. Після виконання обумовлених дій і отримання ОСОБА_8 документів щодо зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_7 одержав від нього неправомірну вигоду.
32. Відхиляючи доводи сторони захисту щодо неправильної кримінально-правової оцінки дій ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, суди у своїх рішеннях з посиланням на відповідну практику правозастосування Верховного Суду у тому числі зазначили, що відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає тільки за умови, якщо службова особа одержала її за виконання або невиконання в інтересах того, хто дає, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Й важливо, щоб вона одержала незаконну винагороду за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №520/8377/13-к).
33. Використанням влади чи службового становища є вчинення дій, зумовлених покладеними на службову особу обов`язками з виконання відповідних функцій, їх застосування всупереч тим цілям і завданням, для досягнення і реалізації яких вони надані службовій особі. Дії засудженого повинні перебувати у безпосередньому зв`язку з його службовими повноваженнями, бути зумовленими тими фактичними можливостями, що походять від службового становища, виконуваних функцій і наданих повноважень. І вчинення чи невчинення службовою особою відповідних дій перебуває за межами об`єктивної сторони даного злочину, а отже кримінальна відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій, зокрема, було одержано неправомірну вигоду, була чи не була вона обумовлена до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це робити (постанова Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №712/2374/18).
34. Дії особи, яка є членом колегіального органу, можуть кваліфікуватися за ст. 368 КК України і у тих випадках, якщо вирішення питання, за яке передавалася неправомірна вигода, ухвалюється цим колегіальним органом спільним рішенням за результатами голосування. До того ж немає значення яке рішення було ухвалене таким колегіальним органом (таке яке цікавило надавача неправомірної вигоди або ж навпаки, тобто позитивне чи негативне). Адже кримінальна відповідальність у ст. 368 КК України встановлена за конкретні діяння, серед яких є й одержання неправомірної вигоди, без конкретизації успішності досягнення бажаного результату надавачем неправомірної вигоди. Таким чином, члени колегіального органу, які отримують неправомірну вигоду за прийняття рішень, вчинення дій, що входять до компетенції такого органу, є суб`єктами відповідних корупційних правопорушень (постанова Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №726/776/17).
35. Дії посередника в наданні/отриманні неправомірної вигоди за змістом та характером фактично полягають у пособництві надавачу неправомірної вигоди чи її одержувачу в скоєнні кримінально-караного діяння. Єдиною ознакою за якою відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України фізичного посередника в наданні/отриманні неправомірної вигоди можна визнати пособником злочину, є сприяння злочину усуненням перешкод. У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, діючи в інтересах сільського голови, схиляв ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди, тобто був пособником отримання неправомірної вигоди сільським головою.
36. Колегія суддів касаційного суду повністю підтримує вищенаведені аргументи судів попередніх інстанцій.
37. Стосовно доводів сторони захисту про неможливість засудження ОСОБА_7 за пособництво у вчиненні злочину ОСОБА_9, щодо якого кримінальне провадження зупинене, а його винуватість як виконавця злочину не встановлена, то вони не ґрунтуються на вимогах закону. Кримінальний процесуальний закон не містить обмежень щодо засудження пособника за обставин, коли провадження щодо виконавця злочину виділене та зупинене. Раніше у своїх рішеннях Верховний Суд уже вказував, що окремий розгляд щодо пособника не позбавляє його можливості ставити під сумнів не лише докази і обставини, що стосуються його ролі у стверджуваному злочині, а й усі аспекти пред`явленого обвинувачення, і не свідчить автоматично про порушення права особи на справедливий суд (постанови Верховного Суду від 06.05.2025 у справі № 991/1324/20, від 16.09.2025 у справі № 991/2685/21). Крім заяви про неможливість розгляду справи щодо ОСОБА_7 без встановлення винуватості виконавця, сторона захисту не зазначила, які саме складнощі у відстоюванні захисної позиції спричинила відсутність виконавця під час судового розгляду. Аналіз матеріалів провадження свідчить, що суди попередніх інстанцій надали стороні захисту засудженого всі можливості оспорювати будь-які обставини, важливі в контексті пред`явленого обвинувачення.
38. Суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів відхилив клопотання сторони захисту про призначення почеркознавчої експертизи розписки ОСОБА_8, згідно з якою він позичив у ОСОБА_7 90 тис доларів США, які становили предмет неправомірної вигоди, та про тимчасовий доступ до видаткового касового ордера про видачу з каси НАБУ зазначених грошових коштів з метою встановлення законності їх походження. Зазначені мотиви були перевірені судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження за апеляційною скаргою сторони захисту і підтримані апеляційним судом. Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що обставини та причини написання розписки ОСОБА_8 були встановлені у ході проведення НСРД, зафіксовані у протоколах за результатами аудіо-, відеоконтролю особи від 25.05.2018, протоколі огляду від 15.06.2018, та підтверджені показаннями самого ОСОБА_8, який під час допиту в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_7 зажадав від нього написання розписки, відповідно до якої ОСОБА_8 нібито раніше позичив у ОСОБА_7 90 тис доларів США та повернув їх, щоб останній спокійно доїхав додому, зміст розписки ОСОБА_7 продиктував особисто. Встановлення зазначених обставин не потребувало спеціальних знань і проведення почеркознавчої експертизи.
39. А стосовно коштів, які були використані для документування злочину, то стороною обвинувачення були представлені та досліджені судом документи, які підтверджують, що вони надані НАБУ; ідентичність коштів, вручених ОСОБА_8 та вилучених у ОСОБА_7 встановлена. При цьому обставини передачі коштів між детективами НАБУ, які входили до складу групи слідчих у кримінальному провадженні, на законність походження і використання цих коштів не впливають та не можуть бути встановлені шляхом дослідження видаткового касового ордера. До того ж, джерела походження коштів, які використовуються для документування отримання неправомірної вигоди, законодавством не обмежуються, їх походження має значення лише для вирішення питання про долю речових доказів, а саме кому їх має бути повернуто після набрання вироком законної сили.
40. Колегія суддів касаційного суду цілком погоджується з вищенаведеними аргументами судів попередніх інстанцій та у цьому контексті додатково звертає увагу на те, що прийняття рішення за результатами розгляду клопотань учасників судового провадження є прерогативою суду, який здійснює розгляд справи по суті. Сама собою відмова у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження, яке було розглянуто у змагальному процесі з дотриманням передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку та прийняттям за результатами його розгляду відповідного рішення, не свідчить про обмеження її можливостей щодо реалізації наданих процесуальних прав і не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
41. Як убачається зі змісту касаційної скарги сторони захисту, зазначені у ній доводи по суті зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій. Водночас на жодні нові докази, крім тих, які вже були досліджені та яким надана відповідна правова оцінка, захисник не посилається, а фактично викладає власну оцінку обставин справи, відмінну від їх оцінки судами.
42. За встановлених у цьому кримінальному провадженні фактичних обставин дії ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено з дотриманням вимог статей 50, 65, 70 цього Кодексу з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особи та конкретних обставин справи, таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і вважати його несправедливим унаслідок надмірної суворості підстав не вбачається.
43. Питання про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за хворобою, на що посилається захисник у касаційній скарзі, може бути вирішено в порядку виконання вироку згідно зі статтями 537, 539 КПК України.
44. Доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 про те, що під час призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації майна суд безпідставно звернув стягнення на майно, належне на праві власності його колишній дружині ОСОБА_10, стосуються інтересів останньої, повноваженнями на представництво яких адвокат ОСОБА_5 не наділена, а сама ОСОБА_10 з приводу порушення її права власності до судів попередніх інстанцій не зверталася і судові рішення щодо ОСОБА_7 як особа, інтересів якої вони стосуються, в касаційному порядку не оскаржила, тому зазначені доводи не можуть бути предметом оцінки колегії суддів касаційного суду в межах цього касаційного провадження.
45. Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.
46. При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу, що, як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine) від 09 грудня 1994 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).
47. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга сторони захисту у цьому кримінальному провадженні не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3