Справа № 991/477/26

Провадження 1-кс/991/481/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 січня 2026 року Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52025000000000495 та

ВСТАНОВИВ:

1.19 січня 2026 року до суду надійшло зазначене клопотання. З його змісту вбачається, що 22 жовтня 2025 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) постановив ухвалу, якою накладено арешт (із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися) на мобільний телефон «Google модель 8», IMEI 1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, вилучений під час обшуку в будівлі митного посту «Придунайський» Одеської митниці за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, просп. Незалежності (Суворова), буд. 10.

На переконання власника майна, з моменту вилучення телефону 16 жовтня 2025 року пройшло багато часу і орган досудового розслідування міг би здійснити усі необхідні дії з ним. Вважає, що телефон підлягає поверненню. Додатково зазначає, що телефон є як засобом комунікації з людьми з кола його оточення, так і інструментом виконання завдань, пов`язаних із трудовою діяльністю.

2.У судове засідання власник майна та представник органу досудового розслідування не прибули, водночас від детектива НАБ України ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення.

2.1.З їх змісту вбачається, що у ході здійснення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні наявна потреба в дослідженні інформації та відновленні видалених повідомлень в месенджерах з вилученого мобільного телефона.

3.Дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, заперечення детектива, слідчий суддя вважає, що у скасуванні арешту слід відмовити зважаючи на таке.

4.Відповідно до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлено загальні правила їх застосування - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

-може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

4.1.Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.

Для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом (абзац перший частини 3 ст. 170 КПК України).

4.2.До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого:

-правову підставу для арешту майна;

-можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

-наслідки арешту майна для, зокрема, третіх осіб.

4.3.Абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України визначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

4.4.У своєму клопотанні заявник не зазначає конкретно жодної із правових підстав для скасування арешту, проте доводи, які ним зазначені слідчий суддя розцінює як таку, що ОСОБА_3 вважає, що у застосуванні цього заходу відпала потреба.

5.Відтак, слідчий суддя вважає за доцільне зазначити таке.

5.1.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 09 жовтня 2025 року в межах цього провадження надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

5.2.Надалі, 16 жовтня 2025 року детективи НАБ України провели обшук у вказаному приміщенні, за результатами чого, було вилучено мобільний телефон «Google модель 8», IMEI 1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2 .

5.3.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 22 жовтня 2025 року накладено арешт на вказаний мобільний телефон. Такий арешт було накладено з метою збереження речового доказу.

5.4.Зі змісту вказаної ухвали також вбачається, що постановою детектива НАБ України від 16 жовтня 2025 року вилучений під час обшуку технічний пристрій визнано речовим доказом, оскільки наявні достатні підстави вважати, що він містить інформацію про обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні, та відповідає визначеним у ст. 98 КПК України критеріям.

5.5.Оцінюючи доводи власника майна щодо тривалості перебування телефону у органу досудового розслідування та потребою його як власника розпоряджатися вказаним майном слідчий суддя зазначає про таке.

5.6.Із заперечень детектива НАБ України вбачається, що у зазначеному телефоні міститься чат в месенджері «WhatsApp» з абонентом, який відповідно до матеріалів кримінального провадження може мати відношення до скоєння кримінального правопорушення, з встановленим таймером автоматичного видалення повідомлень через 24 години, в якому відсутні повідомлення за період, що охоплює період скоєння злочину. Тому у органу досудового розслідування наявна потреба у дослідженні інформації та її відновлення з вказаного пристрою.

5.7.Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

5.8.Так, посилання заявника на дисбаланс між його інтересами як власника майна і завданнями досудового розслідування не знаходять свого підтвердження, оскільки у межах кримінального провадження досліджується інформація з вказаного пристрою, яка потребує залучення певних спеціалістів та часу на відновлення втраченої інформації, без завершення таких дій повернення речового доказу може призвести до втрати або унеможливлення досягнення мети кримінального провадження.

5.9.Слідчий суддя враховує також ту обставину, що з часу вилучення пристрою минуло більше трьох місяців. На противагу цьому, детективами розслідуються обставини можливого вчинення тяжкого злочину.

5.10.Зважаючи на це, слідчий суддя переконаний, що тимчасові обмеження, яких наразі зазнає власник майна, є незначними. Володілець майна не довів, що арешт мобільного телефону призвів до надмірних обмежень права власності, надмірного втручання в нормальний уклад його життя. Крім того, слідчий суддя зважає на значення вказаного майна для повного та всебічного встановлення обставин у кримінальному провадженні, досудове розслідування в якому досі триває.

6.Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що потреба у дії цього заходу забезпечення щодо мобільного телефону на цей час не відпала та у скасуванні арешту слід відмовити.

Керуючись статтями 98, 99, 170, 173, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя постановив:

1.Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52025000000000495 - залишити без задоволення.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_5