справа № 991/12168/25

провадження № 11-сс/991/48/26

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участю захисника - адвоката ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 26.11.2025 р., -

в с т а н о в и л а:

24.12.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.

До початку апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_6 подані доповнення до апеляційної скарги.

1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8, погоджене з прокурором САП ОСОБА_9, та накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на гроші у будь-якій валюті готівкою та у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, цінні папери, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_7, а також накладено арешт (із забороною відчуження та розпорядження) на корпоративні права ОСОБА_7, зокрема: 100% частки корпоративних прав в ТОВ «Вендібл Продакт», 100% частки корпоративних прав в ТОВ «Кнап», 100% частки корпоративних прав в ТОВ «Новострой 2008», частку корпоративних прав в ТОВ «Партс Естейт» у розмірі 300 тис. грн.

В апеляційній скарзі з доповненнями до неї адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Стверджує, що слідчий суддя, будучи обізнаним про те, що ОСОБА_7 перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», всупереч положенням КПК України розглянув клопотання про арешт майна за відсутності підозрюваного та його захисника, чим позбавив ОСОБА_7 права на захист та права надати пояснення у суді. При цьому, слідчий суддя, накладаючи арешт на банківські рахунки, не врахував, що ОСОБА_7 є єдиним годувальником в сім`ї та на його утриманні перебуває вагітна від нього ОСОБА_10, з якою вони перебувають у фактичних шлюбних відносинах, а також двоє малолітніх дітей ОСОБА_10 . Вказане свідчить, що арешт рахунків ОСОБА_7 позначається на інтересах інших осіб, зокрема його утриманців. Щодо накладення арешту на частки ОСОБА_7 в статутних капіталах товариств, то органом досудового розслідування не надано доказів, які б свідчили про внесення підозрюваним вартості цих часток до статутних капіталів зазначених у клопотанні юридичних осіб. Вказане свідчить, що накладення арешту на частки в статутних капіталах, які згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань належать ОСОБА_7, є передчасним, оскільки органом досудового розслідування не доведена можливість ОСОБА_7 приховувати дане майно від кримінального переслідування чи відчужувати його на користь інших осіб.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.

Прокурор САП ОСОБА_9 подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності у зв`язку із зайнятістю в іншій судовій справі та зазначив, що заперечує проти її задоволення, оскільки оскаржувана ухвала постановлена з урахуванням всіх матеріалів клопотання, є законною та обґрунтованою (т. 4 а.с. 94-97).

Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, а також те, що прокурор належним чином повідомлений та не був позбавлений можливості прибути в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що його неявка не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційну скаргу розглянуто за його відсутності.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р.

19.11.2025 року ОСОБА_7 в межах даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також визнав достатніми підстави вважати, що, виходячи із санкцій ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у випадку його подальшого засудження може бути призначено покарання у вигляді конфіскації майна. Водночас, слідчий суддя наголосив на відсутності підстави для арешту майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки стороною обвинувачення належним чином не обґрунтовано цивільну відповідальність підозрюваного за заподіяну шкоду внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та не долучено доказів, що до ОСОБА_7 у цьому провадженні заявлено цивільний позов.

4. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

В апеляційній скарзі не ставиться під сумнів висновок оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, натомість її доводи зводяться лише до необґрунтованості арешту, тому колегія суддів перевіряє її законність виключно в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.

Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Як вже зазначалось вище, 19.11.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України він має статус підозрюваного і щодо його майна може вирішуватися питання про застосування заходів забезпечення, зокрема арешту. Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, не вирішуючи наперед питання про доведеність його вини та остаточної кваліфікації дій, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

При цьому, арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ст. 170 КПК України).

Санкції ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, що інкримінуються ОСОБА_7, передбачають відповідальність у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, відтак, у випадку визнання його винуватим у вчиненні вказаних злочинів суд може призначити йому додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно з матеріалами клопотання, у користуванні ОСОБА_7 перебуває низка банківських рахунків в АТ «А-Банк», АТ «Банк Восток», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал банк» (т. 1 а.с. 47-49).

Крім того, ОСОБА_7 є засновником ряду товариств, у зв`язку з чим йому належить частка номінальною вартістю 10 тис. грн., що складає 100% статутного капіталу в ТОВ «Вендібл Продакт», частка номінальною вартістю 30 тис. грн., що складає 100% статутного капіталу в ТОВ «Кнап»,частка номінальною вартістю 1 млн. 150 тис. грн., що складає 100% статутного капіталу в ТОВ «Новострой 2008», частка номінальною вартістю 300 тис. грн. у ТОВ «Партс Естейт» (т. 1 а.с. 50-78).

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про безпідставність накладення арешту на частки ОСОБА_7 в статутних капіталах вказаних юридичних осіб через ненадання доказів, які б свідчили про внесення ним вартості часток до статутних капіталів товариств, а відтак, недоведеність можливості приховувати дане майно від обтяжень у кримінальному провадженні, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_7 є засновником вказаних товариств, при цьому обставини, на які посилається захисник, не мають жодного значення при вирішенні питання щодо накладення арешту на його частки в статутних капіталах цих юридичних осіб.

При цьому, з огляду на повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція яких передбачає додатковий обов`язковий вид покарання у вигляді конфіскації майна, у нього є вагомі причини для відчуження майна, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що корпоративні права ОСОБА_7 підлягають арешту із забороною відчуження та розпорядження, зважаючи на встановлені вище ризики. При цьому, гроші у будь-якій валюті готівкою та у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, цінні папери, що знаходяться на рахунках, в індивідуальних банківських сейфах, відкритих на ім`я ОСОБА_7, підлягають арешту із забороною користування ними, оскільки користування коштами фактично означає їх витрачання та може призвести до їх приховування, втрати, передачі чи перетворення. Відтак, відсутність відповідної заборони унеможливить виконання завдань арешту та надасть змогу ймовірно причетним особам розпорядитись відповідними активами на власний розсуд та уникнути в майбутньому можливої конфіскації.

Що стосується доводів апеляційної скарги про перебування на утриманні ОСОБА_7 ОСОБА_10, з якою підозрюваний перебуває у фактичних шлюбних відносинах, та двох її неповнолітніх дітей, у зв`язку з чим накладений оскаржуваною ухвалою арешт на гроші, в тому числі кошти та цінності, цінні папери, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_7, негативно позначається на їх інтересах, колегія суддів зазначає, що стороною захисту не надано жодних доказів перебування останніх на утриманні ОСОБА_7 .

Враховуючи, що завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження, та зважаючи на обставини, що розслідуються у даному провадженні, а також можливість конфіскації майна ОСОБА_7 за вироком суду у разі доведення його вини, заявлена стороною обвинувачення мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, з метою запобігання ризику його відчуження.

При цьому, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав.

Відтак, враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р. здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, а саме у заволодінні майновим комплексом Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська область, який є державною власністю і належить ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання, загальною площею 3026 кв.м, вартістю 59 717 000 грн., шляхом зловживання в.о. начальника ДП «Чоразморшлях» ОСОБА_11 своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12, яка раніше оцінювала майно ДП «Чоразморшлях», та ОСОБА_13, який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю, а також у розпорядженні вищевказаним майном, щодо якого фактичні обставини провадження свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, колегія суддів вважає, що застосований судом засіб забезпечення кримінального провадження не порушує справедливий баланс між потребами досудового розслідування та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_7 та відповідає принципу розумності та є співрозмірним. Отже, доводи захисника ОСОБА_6 в цій частині не заслуговують на увагу.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на процесуальні порушення слідчого судді, зокрема через розгляд клопотання про арешт майна за відсутності підозрюваного та його захисника та ненадання їм права висловити свої заперечення, то згідно з п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом. З матеріалів провадження вбачається, що детектив у клопотанні про арешт майна з метою захисту від розголошення інформації, що містить таємницю досудового розслідування, просив про здійснення закритого судового засідання. Положеннями ч. 2 ст. 172 КПК України визначено, що клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисника чи представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Отже, таке рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, слідчим суддею вірно визначено правові підстави для накладення арешту, надано оцінку розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.11.2025 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4