Справа № 991/13412/25

Провадження №11-сс/991/100/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

учасники судового провадження: власник майна ОСОБА_5, представник власника майна адвокат ОСОБА_6, прокурор ОСОБА_7,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого суді Вищого антикорупційного суду від 06.01.2026 про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, вилученого 19.12.2025 в ОСОБА_5, в кримінальному провадженні № 52024000000000663 (далі - апеляційна скарга).

Історія провадження

1.31.12.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_8 про арешт майна ОСОБА_9 .

2.06.01.2026 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду це клопотання прокурора задоволено частково (далі- ухвала слідчого судді).

3.21.01.2026 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.

Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали

4.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

5.Слідчий суддя обґрунтував відмову в задоволенні клопотання прокурора тим, що: (1) органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10, ОСОБА_9 та інші невстановлені особи, керуючись єдиним умислом, діючи за попередньою змовою групою осіб, висловили ОСОБА_11 прохання надати, а ОСОБА_11 обіцяв надати та надав, неправомірну вигоду в загальній сумі 30 000 доларів США, та одержали частину неправомірної вигоди у розмірі 15 000 доларів США за забезпечення ними позитивного голосування депутатами фракції ВО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та прийняття рішень ІНФОРМАЦІЯ_2 та Волинською обласною радами, які дадуть можливість проводити будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по АДРЕСА_1 ; (2) мобільний телефон iPhone 17, imei: НОМЕР_1 (далі - мобільний телефон) та грошові кошти в сумі 24 000 доларів США були вилучені під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, з протоколу обшуку від 19.12.2025 вбачається, що відповідний мобільний телефон був наданий добровільно ОСОБА_5 та при попередньому огляді у ньому виявлено листування з абонентом ОСОБА_10, а також виявлено ознаки видалення інформації, для відновлення якої необхідно проводити експертизу, також у сейфі у вітальні виявлено грошові кошти у сумі 24 000 доларів США; (3) мобільний телефон містить відомості, які мають значення для кримінального провадження, з огляду на наявні відомості про обізнаність ОСОБА_12 про обставини розслідуваного злочину, втім орган досудового розслідування не вчинив дії, покликані на фіксацію віднайдених відомостей, зокрема не проведено огляд із залученням спеціаліста, не здійснено спроб копіювання відомостей, не встановлено перешкод на їх здійснення, а також не призначено експертне дослідження, яке було метою вилучення майна відповідно до змісту протоколу обшуку, та про яке зазначав прокурор у судовому засіданні; з часу вилучення майна минув достатній час для виконання будь-якої із вказаних дій, які би свідчили про процесуальну зацікавленість та необхідність органу досудового розслідування в збереженні відповідного речового доказу; (4) вилучений мобільний телефон належить адвокату ОСОБА_12, незважаючи на те, що діюче законодавство не надає адвокатам окремих гарантій, що їх мобільні телефони не можуть бути вилучені та оглянуті на предмет наявної на них інформації в ході розслідування, але існує загальна вимога забезпечити захист від втручання в адвокатську таємницю, судова практика виробила підхід, за яким такий огляд має здійснюватися за участі представника ради адвокатів регіону або спільно з адвокатом, у якого вилучено пристрій; тривале невирішення цих питань свідчить про відсутність переслідуваної мети та недоведеність можливості досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням, за допомогою арешту; (5) прокурором не доведено, що вилучені кошти відповідають ознакам речового доказу, в силу неконкретизованості та неспростування доводів представника власника майна про можливість законного володіння ОСОБА_5 коштами у сумі, яка відшукана, зокрема 24 000 доларів США (два договори купівлі-продажу земельної ділянки від 29.09.2025 та 09.12.2025, задекларований власником майна дохід за 2024 рік); (6) у судовому засіданні ОСОБА_5 не заперечував факт того, що виконував зобов`язання щодо зберігання коштів, переданих ОСОБА_10, зокрема у його банківській скриньці АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » зберігалися кошти у сумі 65 000 доларів США, які були вилучені під час обшуку; (7) на даний час було зафіксовано передачу виключно 15 000 доларів США, натомість відшукані у будинку кошти явно перевищують суму переданої неправомірної вигоди, а інших відомостей про протиправність здобуття цих коштів прокурором не наведено.

Вимоги і доводи апеляційної скарги прокурора

6.В апеляційній скарзі прокурор просив: (1) скасувати ухвалу слідчого судді; (2) постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна, накласти арешт на майно ОСОБА_5 із встановленням заборони на користування, відчуження, розпорядження майном, а саме на мобільний телефон «Iphone 17» (imei: НОМЕР_1 ) та грошові кошти - 24 000 доларів США, вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 .

7.Доводи апеляційної скарги стосуються неправильного встановлення слідчим суддею фактичних обставин. Так, слідчий суддя не врахував такі обставини: (1) відповідно до пояснень спеціаліста від 26.12.2025 (додано до доповнень) при огляді вилученого мобільного телефону «Apple Iphone Аіr» (imei1: НОМЕР_1 ) не вдалось здійснити копіювання файлової системи телефону, внаслідок необхідності введення код-паролю телефону та проходження запиту автентифікацїї за допомогою технології «FaceID»; (2) неодноразові факти передачі підозрюваними ОСОБА_10 та ОСОБА_9 грошових коштів ОСОБА_13 для зберігання як у банківській скриньці, так і за місцем проживання ОСОБА_13 [так, 19.08.2025 ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, що були поміщені в прозорий полімерний пакет, при цьому ОСОБА_5 вказав на наповненість скриньки та залишення їх за місцем проживання, зазначивши при цьому, що всі грошові кошти, які там знаходяться належать ОСОБА_10 ; (3) вилучені кошти у ОСОБА_5 є грошовими коштами, отриманими ОСОБА_10 внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, а подальша їх передача ОСОБА_5 для зберігання містить в собі ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтею 209 КК.

Позиції учасників провадження

8.У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу.

9.Власник майна ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити без змін ухвалу слідчого судді.

Оцінка та мотиви Суду

10.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК).

11.Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, Суд повинен перевірити аргументи щодо (1) правильності встановлення слідчим суддею фактичних обставин щодо походження вилучених грошових коштів; (2) відповідності арештованих речей критеріям речового доказу; (3) наявності потреби органу досудового розслідування в більш тривалому утриманні вилученого мобільного телефону.

(1) Щодо правових підстав для арешту мобільного телефону та можливого порушення адвокатської таємниці

12.Слідчий суддя відмовив в накладенні арешту на мобільний телефон, виходячи з мотивів, зазначених у підпунктах 2-4 пункту 5 цієї Ухвали.

13.Прокурор наполягав на необхідності задоволення клопотання в цій частині через те, що при огляді вилученого мобільного телефону не вдалось здійснити копіювання його файлової системи через необхідність введення код-паролю телефону та проходження запиту автентифікацїї за допомогою технології «FaceID». На підтвердження цієї тези надав службову записку від 22.12.2025 та пояснення спеціаліста від 26.12.2025.

14.Суд погоджується з висновками слідчого судді та додатково звертає увагу на такі обставини.

15.Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

16.Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

17.З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

18.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає (1) наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є (2) достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

19.Щодо наявності достатніх підстав, які обумовлюють необхідність більш тривалого утримання вилученого майна, порівняно зі строками тимчасового утримання, Суд зазначає таке.

20.Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині 3 статті 236 КПК. Якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп`ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку. Особи, які володіють інформацією про зміст комп`ютерних даних та особливості функціонування комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку, відомості про що вносяться до протоколу обшуку (частина 6 статті 236 КПК).

21.При обшуку слідчий, прокурор має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (частина 7 статті 236 КПК).

22.З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів (частина 1 статті 236 КПК)

23.Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста (частина 2 статті 168 КПК).

24.Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього КПК (частина 1 статті 100 КПК).

25.Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (частина 5 статті 171 КПК).

26.Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абзац 2 частини 3 статті 170 КПК).

27.Отже, КПК передбачає такі можливості для сторони обвинувачення тимчасового обмеження права власності для отримання доказової інформації, що міститься на електронних носіях (які самі по собі не є засобом, знаряддям злочину, не набуті в результаті його вчинення тощо), залежно від характеру об`єктивних перешкод її здобуття та фіксації:

(1) безпосередньо на місці обшуку/огляду шляхом відображення в протоколі обшуку та/чи копіювання вмісту таких носіїв за допомогою залученого спеціаліста без їх вилучення. Тобто, за наявності відповідних умов на цьому етапі (участь спеціаліста у разі необхідності, носій не захищений системою логічного захисту або доступ надано володільцем, система захисту подолана слідчим на місці всупереч волі володільця, немає інших перешкод копіювання інформації, відсутня потреба в експертному дослідженні носія тощо) відсутня необхідність і підстави для тимчасового вилучення та арешту таких носіїв в подальшому;

(2) протягом строку тимчасового вилучення, передбаченого частиною 5 статті 171 КПК. Тобто, за наявності відповідних умов (спеціаліста було залучено після обшуку, вдалося подолати систему логічного захисту в цей строк та/чи скопіювати усю необхідну доказову інформацію, відсутня потреба в подальшому експертному дослідженні самого носія тощо) немає потреби і підстав для подальшого більш тривалого утримання таких носіїв та накладення арешту майна з цією метою;

(3) протягом більш тривалого строку до моменту, коли відпаде потреба (стаття 174 КПК), на підставі ухвали слідчого судді, суду про арешт майна. Така необхідність може бути обумовлена, окрім вищенаведених перешкод, зокрема, необхідністю збереження речового доказу для представлення його в суді для безпосереднього дослідження.

28.Отже, для арешту такого майна з метою забезпечення збереження речових доказів потрібно довести також необхідність саме тривалого його утримання і неможливість отримання доказової інформації першими двома способами (без його вилучення або в строк, встановлений для тимчасового вилучення майна без рішення суду про його арешт).

29.У своїх поясненнях під час судового та апеляційного розгляду ОСОБА_5 (та його представник) зазначали, що: (1) він є діючим (практикуючим) адвокатом, (2) вилучений в нього під час обшуку мобільний телефон містить інформацію (відомості), що становить адвокатську таємницю, (3) законом [положення статті 22, 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), частини 3 статті 10 Правил адвокатської етики, частини 2 статті 397 КПК] встановлено гарантії здійснення адвокатської діяльності, відповідно обшук, вилучення, арешт та огляд належного йому телефону є незаконним втручанням в гарантії адвокатської діяльності, а саме порушенням адвокатської таємниці. Такі дії є недопустимими, тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.

30.З цього приводу Суд звертає увагу на таке.

31.Одним із ключових елементів ефективного представництва адвокатом інтересів клієнта є принцип захисту конфіденційності інформації, якою вони обмінюються. Цей привілей заохочує відкрите та чесне спілкування між клієнтами та юристами. Конфіденційне спілкування з адвокатом захищається Конвенцією як важлива гарантія права людини на захист (наприклад, рішення у справі Castravet v. Moldova від 13.03.2007, заява № 23393/05, § 49).

32.Адвокатська професійна таємниця має велике значення як для адвоката, так і для його клієнта, а також для належного відправлення правосуддя. Безсумнівно, це один із фундаментальних принципів, на якому ґрунтується відправлення правосуддя в демократичному суспільстві. Однак воно не є недоторканним (рішення у справі Michaud v. France від 06.03.2013, заява № 12323/11, § 123). Втручання у листування між адвокатом та ув`язненим може бути дозволено лише за виняткових обставин, коли влада має достатні підстави вважати, що привілеєм зловживають, оскільки зміст листа загрожує безпеці в`язниці або безпеці інших або іншим чином має кримінальний характер. Те, що можна вважати «розумною причиною», залежатиме від усіх обставин, але це передбачає наявність фактів або інформації, які б запевнили об`єктивного спостерігача у тому, що привілейованим каналом зв`язку було зловжито (рішення ЄСПЛ у справі Campbell v. The United Kingdom від 25.03.1992, заява № 13590/88, § 48). При цьому, ЄСПЛ виходить з того, що втручання в гарантії адвокатської діяльності має відбуватися «згідно з законом», переслідувати одну із «законних цілей» і бути «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї мети. При цьому, поняття необхідності передбачає, що є нагальна суспільна потреба і втручання є пропорційним щодо переслідування законної мети.

33.Забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності (пункт 4 частини 1 статті 23 Закону). Речами і документами, до яких заборонено тимчасовий доступ, є, зокрема, листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв`язку з наданням правової допомоги (пункт 1 частини 1 статті 161 КПК).

34.Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності (частини 1, 2 статті 22 Закону).

35.Суд вважає, що інформація, яка становить предмет адвокатської таємниці і стосується «привілейованого» каналу комунікації «адвокат-клієнт», як з позицій ЄСПЛ, так і національного закону може зазнавати втручання з боку держави (за умови додержання додаткових процесуальних гарантій адвокатської діяльності) у разі наявності достатніх підстав вважати, що адвокат зловживає таким привілеєм з метою вчинення злочину (чи полегшення його вчиненню іншими особами). При цьому абсолютно заборонено вилучати у захисника, оглядати, використовувати документи, що містять адвокатську таємницю, для отримання стороною обвинувачення незаконної та необґрунтованої переваги у розслідуваному нею кримінальному провадженні з метою здобуття доказів винуватості особи (підзахисного).

36.Суд наголошує на таких обставинах щодо предмету апеляційного перегляду та кримінального провадження в цілому. Досудове розслідування в ньому проводиться щодо інших осіб, адвокату ОСОБА_5 про підозру не повідомлялося. Під час обшуку ОСОБА_5 добровільно надав мобільний телефон у розблокованому стані. Мобільний телефон з високою вірогідністю може містити відомості, що становлять адвокатську таємницю, та/або дані, що стосуються приватного життя. У клопотанні про арешт майна не наведено конкретних відомостей, які були виявлені в ході первинного огляду мобільного телефону, які б мали вагоме доказове значення (окрім наявності чату в інтернет-месенджері підозрюваним ОСОБА_10 з ознаками видалення повідомлень). Так, згідно зауважень до протоколу обшуку від 19.12.2025 представника ради адвокатів Волинської області адвоката ОСОБА_14 у цій переписці з ОСОБА_10 не віднайдено відомостей щодо часу та місця отримання грошових коштів, часу і способу їх зберігання, їх сум, способу використання тощо, тобто відомостей, які були метою надання дозволу на обшук володіння особи (том 1 а. с. 233-234). З моменту вилучення мобільного телефону (19.12.2025) до моменту апеляційного розгляду минув тривалий проміжок часу, який міг бути використаний для копіювання інформації та/чи подолання системи логічного захисту. Згідно наданих пояснень спеціаліста від 26.12.2025: для доступу до меню телефона застосовувався пароль ( НОМЕР_2 ), водночас створити копію мобільного телефону не видалось за можливе через відсутність даних для автентифікації за технологією Face ID та/або технічних можливостей для обходу системи логічного захисту. Згідно пояснень прокурора під час апеляційного розгляду необхідність дослідження електронного вмісту мобільного телефону обумовлена потребою більш точного з`ясування джерела походження вилучених під час обшуку грошових коштів у сумі 24 000 доларів США (перевірки версії про їх можливий зв`язок із обставинами кримінального провадження). Водночас необхідні відомості про суми грошових коштів, переданих ОСОБА_10 на зберігання ОСОБА_12 (час, місце, спосіб) частково вже встановлені в межах досудового розслідування іншими джерелами доказів (протокол НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю від 31.12.2025 - том 1 а. с. 279 -286). Згідно відомостей цього протоколу вбачається, що ОСОБА_10 (можливо з ОСОБА_9 ) міг зберігати грошові кошти в сумі 65 000 доларів США у ОСОБА_5 ОСОБА_5 під час обшуку та судового розгляду підтвердив належність вилучених з його банківської комірки коштів в сумі 65 000 доларів США ОСОБА_10 . Прокурор підтвердив, що на ці кошти накладено арешт слідчим суддею. Твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що і вилучені в ОСОБА_5 за місцем проживання кошти в сумі 24 000 доларів США також належать ОСОБА_10 та мають злочинне походження спростовуються іншими доказами, які свідчать про зберігання ОСОБА_5 саме 65 000 доларів США, які вже були віднайдені.

37.Враховуючи це, Суд погоджується із висновками слідчого судді, що на цій стадії кримінального провадження не вбачається достатніх підстав для більш тривалого утримання вилученого мобільного телефону шляхом накладення на нього арешту. Потреби досудового розслідування не виправдовують ступеня можливого втручання у право власності, право на повагу до приватного життя та гарантій збереження адвокатської таємниці.

(2) Щодо правових підстав для арешту вилучених грошових коштів

38.Слідчий суддя відмовив в накладенні арешту на вилучені грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_5, в сумі 24 000 доларів США.

39.Прокурор наполягав на необхідності задоволення клопотання в цій частині через те, що зібраними матеріалами підтверджуються факти передачі підозрюваними ОСОБА_10 та ОСОБА_9 грошових коштів ОСОБА_13 для зберігання як у банківській скриньці, так і за місцем проживання ОСОБА_13 [так, 19.08.2025 ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, що були поміщені в прозорий полімерний пакет, при цьому ОСОБА_5 вказав на наповненість скриньки та залишення їх за місцем проживання, зазначивши при цьому, що всі грошові кошти, які там знаходяться належать ОСОБА_10 ].

40.Суд відхиляє ці доводи апеляційної скарги з огляду на висловлені вище аргументи, а також такі обставини.

41.Згідно матеріалів НСРД 19.08.2025 в ході розмови з ОСОБА_10 ОСОБА_5 після отримання коштів (імовірно 20 000 доларів США) зазначив, що «може дома положу… там я не знаю даже чи влізе, бо в мене там невеличка ця… тож ваші там всі лежать» (імовірно йшлося про банківську комірку) [том 1 а. с. 116-118], тобто твердження ОСОБА_5 про намір зберігання цієї суми коштів за місцем проживання не було категоричним (у разі якщо не помістяться в банківську комірку). Крім того, як наведено вище, згідно протоколу НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю від 31.12.2025 у ході розмов ОСОБА_10 з ОСОБА_9, що мали місце 16.12.2025 та 18.12.2025 щодо підбиття підсумків про отримані суми коштів та порядок їх зберігання (тобто значно пізніше після 19.08.2025) зазначалось про зберігання грошових коштів в сумі 65 000 доларів США у ОСОБА_5 («в нашого друга 65» - а. с. 282). ОСОБА_5 під час обшуку та судового розгляду підтвердив належність вилучених під час обшуку з його банківської комірки коштів в сумі 65 000 доларів США ОСОБА_10 . Крім того, прокурором не спростована версія представника власника майна про законність джерел та особистий характер вилучених заощаджень ОСОБА_5 в іноземній валюті.

42.Таким чином, Суд поділяє висновки слідчого судді щодо відсутності достатніх підстав вважати вилучені 19.12.2025 під час обшуку домоволодіння ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 24 000 доларів США такими, що: (1) належать ОСОБА_10 ; (2) мають злочинне походження; (3) відповідають ознакам речових доказів.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

43.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

44.Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження відносно вилучених під час обшуку грошових коштів та мобільного телефону, а мотиви ухвали слідчого судді не спростовані, Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.

45.Керуючись статтями 26, 132, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.01.2026 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3