Справа № 991/7016/25

Провадження 1-кп/991/89/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченої ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену, та клопотання захисника по зміну запобіжного заходу

у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,

ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України,

установив:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають зазначені кримінальні провадження, матеріали яких об`єднані у справі № 991/7016/25.

14 січня 2026 року прокурор подала до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .

У клопотанні прокурором наведено рух кримінального провадження № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року та короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, його правова кваліфікація.

Прокурор зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 9 000 000 грн та покладено обов`язки, а саме: прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52024000000000633, а також суду; не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, представниками ТОВ «КУА ОЗОН» та ТОВ «Близниця»; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року змінено суму застави підозрюваній ОСОБА_6 з 9 000 000 грн на 242 240 грн, в іншій частині ухвалу слідчого судді від 06 червня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року продовжено строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, окрім здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та змінено обов`язок на «не відлучатись за межі території України без дозволу детектива, прокурора або суду».

У подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 991/10103/25 та ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 01 грудня 2025 року строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6 продовжено, востаннє до 01 лютого 2026 року.

Прокурор зазначає, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні.

Обгрунтовуючи продовження існування ризику переховуватися від суду, прокурор посилається на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Також на майновий стан обвинуваченої, її чоловіка, близьких осіб. Прокурор зазначила, що ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві в набутті її чоловіком ОСОБА_8 упродовж 2020-2023 років активів загальною вартістю 72 840 521,40 грн, що на 72 138 169,36 грн більше за законні доходи та заощадження її родини упродовж цього періоду. Водночас, відомості про набуття ОСОБА_8 нових активів після 30 травня 2023 року у органу досудового розслідування відсутні, що може свідчити про наявність у родини готівкових коштів, іншого майна, ще не встановленого органом досудового розслідування у зв`язку з укладенням попередніх договорів купівлі-продажу або договорів купівлі-продажу майнових прав, а також майна за межами території України. Крім того, у жовтні 2024 року ОСОБА_6 було відчужено нерухоме майно у м. Горлівка, Донецької області, на загальну суму 1 740 000 грн. Наявність таких активів свідчить про високу фінансову спроможність ОСОБА_6 та можливість тривалий час ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

Також прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, який дійсний до 15 квітня 2035 року. Так, у період дії воєнного стану обвинувачена тричі виїжджала з України, а саме: з 26 червня по 31 липня 2022 року, з 03 по 24 серпня 2023 року та з 23 червня по 10 липня 2024 року. Окрім цього, прокурор стверджує, що посада її чоловіка - керівника Антимонопольного комітету України передбачає можливість наявності необхідних зв`язків для організації перетину державного кордону як йому, так і дружині. Зокрема і через те, що перед призначенням на посаду Голови Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_8 обіймав посаду військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України.

Прокурор у клопотанні зазначає і про можливість ОСОБА_6 переховуватися на тимчасово окупованій території України, оскільки подружжя ОСОБА_19 мали нерухомість у Донецькій області, яка була продана ними у 2024 році рідному дядькові ОСОБА_6, крім цього, батьки та близькі особи ОСОБА_8 проживають на тимчасово окупованій території України у Донецької області.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків прокурор зазначає, що значна частина свідків у кримінальному провадженні є або знайомими (сусідами) ОСОБА_6, або можуть мати дружні чи інші ділові стосунки з нею, що зумовлює можливість впливати на них для викривлення наданих ними показань. Крім цього, чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_8 може використати авторитет займаної посади та наявні зв`язки для впливу на свідків, та використати особистий фінансовий ресурс для впливу шляхом підкупу. Прокурор стверджує, що майже всі свідки дали викривальні показання, що прямо або опосередковано підтверджує вчинення ОСОБА_6 пособництва у незаконному збагаченні ОСОБА_8 .

Прокурор зазначила, що судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, а обсяг матеріалів сторони обвинувачення, які планується долучити, а також кількість свідків у справі є значним, тому існує необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, для забезпечення судового розгляду.

19 січня 2026 року захисник ОСОБА_7 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, у якому просив скасувати обов`язок: не відлучатися за межі території України без дозволу детектива, прокурора або суду.

На обґрунтування вимог клопотання захисник зазначив, що запобіжний захід застосований до ОСОБА_6 без належних правових підстав, а покладені на ОСОБА_6 обов`язки втратили свою актуальність.

Так, захисник стверджував про необґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_6 . Навів цитати з обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, у яких міститься оцінка дій ОСОБА_6, та зазначив, що наразі склалась така ситуація, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, який він, за версією обвинувачення вчинив самостійно без співучасті. Разом з тим, його дружина ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві вчинення ОСОБА_8 злочину. На думку захисника, зміна позиції правоохоронного органу та повідомлення про підозру дружині посадовця свідчить про намагання чинити тиск безпосередньо на ОСОБА_8, щоб змусити його піти на угоду зі слідством або судом, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази незаконного збагачення ОСОБА_8 .

Захисник, посилаючись на положення ч. 5 ст. 27 КК України та описані в повідомленні про підозру ОСОБА_6 дії, вважає, що такі дії останньої, з великими зусиллями могли б кваліфікуватися як дії виконавця (співвиконавця) злочину. Однак ОСОБА_6 не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 368-2 КК України, оскільки не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Отже, правоохоронні органи, не зважаючи на положення закону про кримінальну відповідальність, але, маючи мету - через повідомлення про підозру дружині вчинити тиск на її чоловіка ОСОБА_8, щоб схилити до співпраці, кваліфікували дії ОСОБА_6 як пособника.

Зазначив, що у клопотаннях про обрання запобіжного заходу та про продовження строку дії обов`язків прокурор посилався на обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України, однак більшість цих матеріалів жодним чином не свідчать про будь-яку причетність ОСОБА_6 до вчинення будь-яких злочинів.

Захисник наполягав на тому, що певна участь ОСОБА_6 під час вибору об`єктів нерухомості є цілком законною, звичною, традиційною практикою, коли діти допомагають батькам похилого віку. На жодній з цих угод ОСОБА_8 не був присутній, жодні з цих дій не відбувались під контролем ОСОБА_8 . Твердження сторони обвинувачення про зворотнє, як і твердження про те, що ОСОБА_6 діяла у співучасті з ОСОБА_8, є необґрунтованим припущенням. Жоден документ у справі та жоден свідок не підтверджують твердження про пособництво ОСОБА_6 у незаконному збагаченні ОСОБА_8 . У справі немає жодного доказу впливу чи доручення ОСОБА_8 на реальних власників майна. Майно придбано іншими особами за їхні кошти, тому, відсутні підстави для застосування будь-якого запобіжного заходу.

Захисник стверджував про необґрунтованість застосування обов`язку «не відлучатися за межі території України без дозволу детектива, прокурора або суду», оскільки станом на сьогодні обставини кримінального провадження змінилися і потреба у збереженні цього обов`язку відсутня. Сторона захисту вважає, що продовження дії цього обов`язку є безпідставним та надмірним, суперечить нормам ст. 33 Конституції України. Водночас відсутні будь-які факти чи докази того, що ОСОБА_6 має намір залишити територію України.

Захисник звернув увагу, що наразі ситуація в країні дуже нестабільна, продовжуються обстріли території України державою агресором, через що наявні ускладнення з електроенергією, водою та теплопостачанням. ОСОБА_6 є матір`ю неповнолітніх дітей, тому, з огляду на сучасні реалії, існує велика вірогідність того, що можливо їй доведеться терміново забезпечити безпечні умови для них, а зазначений обов`язок не надасть можливості ОСОБА_6 оперативно зреагувати та виїхати за межі України для збереження життя дітей.

Окрім цього захисник просив врахувати, що ОСОБА_6 заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, в Київській області проживають її батьки-пенсіонери, тобто вона має місці соціальні зв`язки за місцем проживання.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6, підтримав, просив задовольнити. У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу просив відмовити з огляду на те, що з часу покладення на ОСОБА_6 такого обов`язку остання жодного разу не зверталась до сторони обвинувачення чи суду з клопотанням про надання їй дозволу на виїзд. Тому відсутні підстави вважати, що цей обов`язок якимось чином ускладнює життя обвинуваченої.

Захисник ОСОБА_7 підтримав подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу, та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, з тих же підстав, які зазначені ним у клопотанні про зміну запобіжного заходу, а також оскільки стороною обвинувачення не доведено, що ризики продовжують існувати. Обвинувачена ОСОБА_6 жодного разу не порушила покладені на неї обов`язки, її поведінка навпаки свідчить про глибоке почуття відповідальності та дотримання вимог діючого законодавства. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала позицію захисника, додатково зазначила, що вона є матір`ю двох дітей, які беруть участь у різних змаганнях, а тому не виключається можливість необхідності виїзду за кордон.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до них матеріали, колегія судів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Питання застосування запобіжних заходів врегульовані главою 18 Кримінального процесуального кодексу України.

За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року (т. 19 а.с. 1).

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились в пособництві у набутті Головою Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_8, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року активів, вартість яких на 72 138 169,36 грн, тобто більш ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, перевищує його законні доходи, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України (т. 17 а.с. 20).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року у справі № 991/5453/25 застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 9 000 000 грн та покладено обов`язки, а саме:

прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють досудове розслідування і процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, а також суду;

не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора та суду;

повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну місця проживання;

утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, представниками ТОВ «КУА ОЗОН» та ТОВ «Близниця» з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру;

здати на зберігання до Оболонського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (т. 19 а.с. 109-116).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року скасовано частково, постановлено нову ухвалу, якою визначено розмір застави 242 240 грн, в іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін (т. 19 а.с. 150-158).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року у справі № 991/7815/25 задоволено частково клопотання сторони обвинувачення та продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6, водночас слідчим суддею змінено обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, на обов`язок «не відлучатися за межі території України без дозволу детектива, прокурора або суду» та не продовжено строк дії обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 19 а.с. 159-166).

У подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 991/10103/25 строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6, у редакції згідно ухвали слідчого судді від 05 серпня 2025 року, продовжено (т. 19 а.с. 167-173).

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 01 грудня 2025 року продовжено строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6, у той же час частково змінено їх формулювання, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року (т. 21 а.с. 95-105).

Тобто, станом на 19 січня 2026 року щодо обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 242 240 грн та діють обов`язки відповідно до ухвали суду від 01 грудня 2025 року.

Щодо наявності обґрунтованості підозри.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України остання наразі перебуває у статусі обвинуваченої.

Водночас колегія суддів враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень щодо застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом. Висновки з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду становитимуть порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім цього, колегія суддів не бере до уваги посилання сторони захисту ОСОБА_6 щодо необґрунтованості підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення. Оскільки, з огляду на стадію кримінального провадження, суд наразі здійснює дослідження доказів сторін з метою перевірки доведеності обґрунтованості обвинувачення і надасть оцінку цим доказам у судовому рішенні.

Щодо доведеності ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Прокурор у клопотанні доводить продовження існування двох ризиків, які на її переконання, на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням призначення у кримінальному провадженні судового розгляду актуалізувались, а саме: обвинувачена може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.

При визначенні імовірності продовження існування ризику переховуватися від суду колегія суддів враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України, оскільки відповідно до ст. 12 КК України та примітки до ст. 45 КК України цей злочин класифікується як тяжкий і відноситься до корупційних. Тому звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовується (окрім випадку укладення угоди у кримінальному провадженні).

Тобто, тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю можливого реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченої вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності.

Окрім цього колегія суддів враховує характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, а також наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченої та близьких осіб (т. 1 а.с. 208-221, 227-238, т. 11 а.с. 19-156, 174- 194, 219-342, т. 14 а.с. 16-267, т. 15 а.с. 99-188).

Також, на переконання колегії суддів, не є безпідставними посилання прокурора на те, що ОСОБА_6 може залишити територію України, скориставшись зв`язками її чоловіка - ОСОБА_8 з працівниками військових та правоохоронних органів, набутими ним під час перебування на посадах Голови Донецької обласної державної адміністрації та військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, для безперешкодного перетину державного кордону, враховуючи, у тому числі і наявні в матеріалах справи відомості щодо виїзду ОСОБА_6 за кордон в період з 2022 по 2024 роки (т. 2 а.с. 60).

Не залишається поза увагою суду і те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено до 03 лютого 2026 року. Тому, оскільки перевага у виїзді закордон у зв`язку з відповідними обставинами надається жінкам, дітям та людям похилого віку, то ОСОБА_6 як мати двох малолітніх дітей для їх супроводу може виїхати за межі території України, та переховуватися від суду у будь-якій країні світу.

Доказів на підтвердження суттєвої зміни цих обставин, стороною захисту не надано, а лише саме посилання на те, що цей ризик відсутній не є достатнім.

Так, вищенаведені обставини у сукупності дають підстави для висновку про актуальність ризику переховування від суду незалежно від стадії кримінального провадження, а отже наявні підстави для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченої на свідків, колегія суддів враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та їх дослідження. На переконання колегії суддів, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачена стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а саме: досліджуються докази сторони обвинувачення, свідки судом ще не допитані, тому існує ризик того, що внаслідок можливого впливу на них, у тому числі з боку обвинуваченої ОСОБА_6, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від надання показань у суді.

Тому, наразі наявні підстави для продовження строку дії обов`язку, покладеного на обвинувачену ОСОБА_6, а саме: утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Прокурор у клопотанні також посилається на наявність ризику незаконного впливу на інших учасників у цьому кримінальному провадженні, разом з тим хто саме ці учасники (інший обвинувачений, спеціаліст чи експерт) у клопотанні не зазначено, як і те, яким чином обвинувачена може на них впливати, тому суд вважає недоведеним існування ризику в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що продовження обов`язків обумовлене наявністю встановлених вище ризиків, яке забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченої з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Суд вважає, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов`язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.

З урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 19 березня 2026 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6, підлягає задоволенню.

Щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

За ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом.

Так, кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Норми ст. 22, 201 КПК України встановлюють лише те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Скасування чи зміна додаткових обов`язків може мати місце, коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про покладення/продовження додаткових обов`язків, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття відповідного рішення, зокрема, якщо під час кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу чи покладення додаткових обов`язків, а також обставини, які враховувалися під час їх застосування (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я підозрюваного, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, тощо).

Захисник ОСОБА_7 у клопотанні про зміну запобіжного заходу просив скасувати обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Разом з тим колегією суддів не встановлено обставин для задоволення клопотання захисника з огляду на таке.

Як встановлено у судовому засіданні, що не заперечувалось і стороною захисту, з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не виникали обставини, які могли б слугувати підставою для звернення до прокурора чи суду з клопотанням про надання дозволу обвинуваченій на виїзд за кордон.

Також не залишається поза увагою суду неузгодженість, яка полягає у тому, що захисник пов`язує необхідність скасування цього обов`язку можливою необхідністю терміново забезпечити безпечні умови для проживання дітей, тобто виїхати за межі України, тоді як обвинувачена покликається на можливі виїзди для супроводу дітей за межі України на змагання.

У той же час, обставини, на які посилається сторона захисту носять загальний характер, без належного обґрунтування. Стороною захисту не надано доказів того, що наявність цього обов`язку буде якимось чином перешкоджати нормальній життєдіяльності ОСОБА_6 чи її дітей.

Колегія суддів звертає увагу, що строк дії покладених на обвинувачену обов`язків є обмеженим, і роз`яснює, що у разі необхідності сторона захисту не позбавлена права звернутися до суду з мотивованим клопотанням про надання дозволу на виїзд за кордон, надавши підтверджуючі документи.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків належить задовольнити, а підстави для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відсутні.

Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 185, 193, 194, 199, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6, строком до 19 березня 2026 року, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченій негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3