Справа № 991/4179/25

Провадження № 1-кп/991/63/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 лютого 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000303 від 11.07.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Самбір Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Старий Яр Яворівського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У Вищому антикорупційному суді на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження.

Прокурор ОСОБА_10 26.01.2026 подав суду клопотання, у якому просив продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання обґрунтоване тим, що зібрані матеріали досудового розслідування містять достатні докази для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. До ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді застави та покладено на нього низку обов`язків. Востаннє строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків продовжений ухвалою суду до 03.02.2026. Необхідність продовження строку дії обов`язків прокурор мотивував тим, що встановлені раніше ризики (переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення) не зменшились. У разі зменшення обсягу або не продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, суттєво підвищяться зазначені ризики.

У клопотанні прокурор навів відомості, які, на його думку, вказують на наявність відповідних ризиків, та зазначив інформацію про обвинуваченого, яка має враховуватись при застосуванні запобіжного заходу, і додав копії документів щодо місця проживання, виїздів за кордон, майнового стану обвинуваченого.

Позиції сторін у судовому засіданні

Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_10 з наведених у ньому підстав і просив задовольнити. Пояснив, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення вбачає з обговорення обвинуваченим намірів організувати отримання неправомірної вигоди за незаконне переміщення товарів через митний кордон України із залученням працівників митниці.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, а в разі протилежного рішення - не продовжувати обов`язки, що не дозволяють виїжджати за кордон, оскільки відповідні обов`язки перешкоджають йому влаштуватись на посаду на підприємстві, яка передбачає закордонні відрядження, а також здійснювати волонтерську діяльність зі збирання за кордоном потрібних речей для військових. Вважає, що зазначені прокурором ризики відсутні, адже свідки під час досудового розслідування надали показання на його користь, наявність обов`язків не впливає на можливість вчинення особою іншого кримінального правопорушення. Твердження прокурора про ризик переховування є неправильним, адже він міг втекти після першого допиту, однак не робив цього, не уникав слідства.

Захисник ОСОБА_6 вважав ризики необґрунтованими, просив відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. Зазначив, що навіть у разі визнання ризиків наявними сума застави у понад 58 млн грн є достатньою сама по собі для запобігання їм, тому відсутня необхідність покладати на ОСОБА_4 додаткові обов`язки, щоб він виконував процесуальні обов`язки обвинуваченого. З кожним судовим засіданням позиція захисту укріплюється по мірі дослідження матеріалів сторони обвинувачення. Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11 у своїх показаннях повідомили, що не знають ОСОБА_4, тобто їхні показання не мають вирішального значення, відсутня необхідність в обвинуваченого впливати на них. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, про який зазначив прокурор, є суто гіпотетичним, припущенням сторони обвинувачення, адже ОСОБА_4 досі не повідомили жодної підозри в інших кримінальних провадженнях. Зауважив, що діючий обов`язок утримуватись від спілкування із ОСОБА_5 передбачає фактичну заборону на спілкування між ними з будь-яких тем, тобто порушує їхнє право на дружнє спілкування.

Мотиви та висновки суду

У ч. 1-3 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

У зв`язку із застосуванням запобіжного заходу, який не пов`язаний із триманням під вартою, у вигляді застави, слідчий суддя, суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України в ухвалі зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. У частині 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Однак у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах судового провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.07.2024 у справі № 991/5766/24 щодо ОСОБА_4 в межах кримінального провадження № 52023000000000303 від 11.07.2023 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 000 000 грн, з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України на строк до 08.09.2024. Визначена сума застави була внесена в період 12.07.2024-31.08.2024 частинами: ПСП «Дмитрівка» - 51 700 004 грн, ОСОБА_14 - 6 000 000 грн, ОСОБА_4 - 700 000 грн, ОСОБА_15 - 799 998 грн, ОСОБА_16 - 799 998 грн.

У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів (останній раз під час досудового розслідування ухвалою від 16.04.2025 у справі № 991/3329/25) та під час судового провадження останній раз ухвалою суду від 03.12.2025 - на два місяці до 03.02.2026. Обвинуваченому ОСОБА_4 був продовжений строк дії таких обов`язків: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Підставами для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення; існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення), і що відповідні обов`язки мають запобігати зазначеним ризикам. Ухвалою суду від 10.06.2025 задоволено частково клопотання захисника і змінено раніше визначену заставу в сумі 60 млн грн на заставу в розмірі 19 155 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 58 001 340 грн.

У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, на два місяці.

Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000303 від 11.07.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та копії окремих матеріалів досудового розслідування, наявні в судовій справі, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2025 про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що в цьому випадку є достатні підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.

Аргументи захисника про те, що досліджені під час судового розгляду докази, які подав прокурор, підтверджують позицію захисту, що ОСОБА_4 не вчиняв кримінального правопорушення, у якому його обвинувачено, що свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11 не знають ОСОБА_4, на цьому етапі судового розгляду є оцінкою захисту змісту і значення частини відповідних доказів сторони обвинувачення з точки зору не підтвердження викладеної в обвинувальному акті кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 . Однак наразі, коли досліджені не всі докази сторін, не допитані свідки, суд вважає, що матеріали кримінального провадження, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

У клопотанні прокурор зазначив, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, тому є необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, щоб у такий спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час судового провадження.

На думку суду, прокурор обґрунтував продовження існування тих ризиків, які вказані у клопотанні.

Щодо ризику переховування ОСОБА_4 від суду

ОСОБА_4 висунуте обвинувачення у вчиненні незакінченого тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Зазначене покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, абз. 1 ч. 1 ст. 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання). Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду.

ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дійсний до 11.05.2032, що підтверджується копією особової картки Державної міграційної служби України на його ім`я. У період 2022-2024 роки неодноразово виїздив за межі України (останній раз виїздив 10.06.2024, повернувся 19.06.2024), що підтверджується інформацією про перетин ним державного кордону від 28.06.2024. Як раніше у судовому засіданні повідомила сторона захисту, ОСОБА_4 виїздив за межі України за дозволами для здійснення волонтерської діяльності під час дії у країні режиму воєнного стану.

Суд враховує і відомості про майновий стан ОСОБА_4 за попередні роки - останній офіційний дохід отримав у 2015 році (у тому числі наявну інформацію щодо офіційного рівня, джерел і систематичності доходів його батьків за попередні 15 років). Водночас у 2024 році ОСОБА_4 набув у власність автомобіль, вартістю 4 018 500 грн, регулярно користувався (під час виїзду за межі України) автомобілем, вартістю 4 665 490 грн (зареєстрований за юридичною особою і, зі слів обвинуваченого, орендувався ним на час закордонних поїздок), його мати 08.01.2024 придбала житловий будинок у Києві за договірною ціною 18 997 833 грн (хоча в оголошенні про його продаж вказувалась ціна в понад 7 разів вища). Надані суду відомості щодо придбання нерухомого майна і транспортного засобу, користування дороговартісним автомобілем показують витрати обвинуваченого і його батьків у значно більших сумах, аніж офіційні, задекларовані доходи цих осіб.

Суд також зважає на те, що ОСОБА_4 розлучений і має малолітнього сина, документальні відомості про місце роботи або навчання ОСОБА_4 після 2015 року відсутні, нерухоме майно на його ім`я не зареєстроване. Такі обставини вказують на достатньо слабкі соціальні зв`язки обвинуваченого в Україні.

Прокурор на підтвердження своєї позиції вчергове надав суду публікації в медіа, де ОСОБА_4 згадується як особа, яка причетна до організації корупційних схем у митних органах, проте зміст цих публікацій суд розцінює як суб`єктивне оціночне судження їхніх авторів (за відсутності відповідних кримінальних проваджень щодо повідомлених обставин та притягнення особи до кримінальної відповідальності), тому не може брати до уваги в якості підтвердження заявленого ризику переховування від суду або іншого ризику.

У своїй сукупності зазначені відомості є достатніми аби вважати, що ОСОБА_4 має можливість і достатні неофіційні фінансові ресурси для вчинення дій з метою переховування від суду як на території України, так і за її межами.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні

Те, що такий ризик залишається, пов`язане з тим, що свідками у кримінальному провадженні, згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування та змістом обвинувального акта, є, зокрема, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а другим обвинуваченим - ОСОБА_5 . На думку прокурора, з боку обвинуваченого ОСОБА_4 можливий незаконний вплив на цих осіб, що зашкодить судовому розгляду.

Зі змісту обвинувального акта і наявних матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 має давні партнерські відносини із ОСОБА_5 . Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_12 є одним з кількох осіб, яких ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визначили як бажаного ними кандидата на призначення ОСОБА_11 на посаду керівника регіональної митниці; ОСОБА_13 мав безпосередньо спілкуватись зі ОСОБА_11 і висловити пропозицію від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про надання йому неправомірної вигоди. За таких умов обвинувачений ОСОБА_4 заінтересований у тому, щоб зазначені особи не надали в суді показання, які би підтверджували висунуте йому обвинувачення.

Наразі під час судового розгляду досліджуються докази сторони обвинувачення (зокрема результати проведення НСРД на електронних носіях інформації), суд поки не допитав осіб, яких прокурор вважає свідками обвинувачення, у зв`язку з чим продовжує існувати вірогідність позапроцесуального впливу на цих осіб зі сторони обвинуваченого для забезпечення надання ними певних показань або утримання від давання показань у суді.

Висловлена думка сторони захисту, що показання ОСОБА_12 і ОСОБА_11 як свідків не матимуть вирішального значення для доказування висунутого обвинувачення, що вони не знайомі із ОСОБА_4, не свідчить про те, що стосовно цих осіб взагалі відсутній ризик впливу на них з боку обвинуваченого, адже в обвинувальному акті йдеться про намір та дії, спрямовані на вчинення кримінального правопорушення із залученням інших осіб, а не виключно самим ОСОБА_4 .

Суд також зважає на визначену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ураховуючи наведене, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні залишається на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань відповідних осіб як свідків та їх дослідження з участю прокурора і сторони захисту.

Обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 під час спілкування між собою можуть узгоджувати свої показання щодо обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого їх обвинувачують, та дії під часу судового провадження з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення

Зі змісту висунутого обвинувачення і відображених у протоколах аудіоконтролю щодо ОСОБА_5 відомостей про розмови (за твердженням сторони обвинувачення) із ОСОБА_13, ОСОБА_4, вбачається, що останній повідомляв про свій попередній досвід одержання неправомірної вигоди і організацію з порушенням визначеного законом порядку переміщення товарів через державний кордон із залученням інших осіб, працівників митниці. Та обставина, що ОСОБА_4 не повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення за понад півтора роки з часу повідомлення про підозру в цьому кримінальному провадженні, не спростовує зазначеного висновку суду про існування ймовірності вчинення іншого кримінально протиправного діяння. Для встановлення такого ризику не є обов`язковим фактичне вчинення особою іншого кримінального правопорушення та/або реєстрація іншого кримінального провадження щодо дій обвинуваченого. У цьому випадку має значення вірогідність таких дій у майбутньому з огляду на зафіксовані попередні висловлювання, що згідно з протоколами НСРД належать обвинуваченому.

У кримінальному провадженні під ризиком розуміють певну ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зважаючи на обставини кримінального провадження, застосування до ОСОБА_4 застави під час досудового розслідування та судового провадження у великому розмірі із покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є одним із суттєвих чинників, який забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та невчинення ним під час досудового розслідування до внесення суми застави дій, спрямованих на ухилення від слідства, не є свідченням того, що на час судового розгляду зазначені вище ризики зменшились чи перестали існувати.

Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають суду достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_4 від суду, незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, які виправдовують подальше покладення на особу обов`язків, пов`язаних із їх існуванням.

Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку зі встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов`язки як: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, - сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обов`язок утримуватись від спілкування з другим обвинуваченим та свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 має попереджати реалізацію ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас суд вважає необхідним щодо обов`язку утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим ОСОБА_5 визначити тематику, з якої вони не повинні спілкуватися між собою, а саме з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо них. Уточнення (обмеження) обсягу цього обов`язку забезпечить баланс між завданням запобіжного заходу попереджувати встановлені ризики та правом особи на спілкування з товаришем на інші теми.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив, що на одному з підприємств є посада, на яку він міг би влаштуватись, за умови, що не будуть продовжені обов`язки, які унеможливлюють його виїзди за межі України, оскільки робота передбачає закордонні відрядження. Також послався на те, що такі обов`язки перешкоджають здійсненню ним волонтерської діяльності з постачання речей із-за кордону. З цього приводу суд зазначає, що озвучена обвинуваченим інформація щодо можливості працевлаштування та здійснення волонтерської діяльності, для яких необхідно виїздити за кордон, не підтверджена жодним документом зі сторони потенційного роботодавця, осіб, яким ОСОБА_4 раніше надавав яку-небудь волонтерську допомогу.

За таких умов суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, з урахуванням стадії судового розгляду. Такі обов`язки на цей час є необхідними та достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у кримінальному провадженні та запобіганню існуючим ризикам.

Судовий розгляд кримінального провадження триває і досліджено лише частину доказів сторони обвинувачення, тому суд вважає, що строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, слід продовжити на два місяці.

Отже, клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 182, 194, 199, 331, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_5 - з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та зі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, визначити до 03.04.2026.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1