ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року

м. Київ

справа № 489/2740/19

провадження № 51-4625км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,прокурора захисників представника потерпілогоОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., жителя м. Миколаєва

на вирок Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2024 року.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_9 засуджено:

- за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади у органах влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки з конфіскацією майна;

- за частиною 1 статті 366 КК до обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки.

2. На підставі статей 49, 74 КК його звільнено від призначеного за частиною 1 статті 366 КК покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

3. Суд визнав доведеним, що засуджений, перебуваючи на посаді головного інженера обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (Облтеплоенерго), будучи відповідальним за загальне керівництво виконанням Інвестиційної програми на 2015 рік щодо встановлення приладів обліку теплової енергії в житлових будинках м. Миколаєва, уклав з ТОВ «Компанія Укренергосервіс» (Укренергосервіс) 138 договорів підряду з встановлення цих приладів, а також виготовив та надав на підписання директору підрядника акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про їх вартість та затрати до вказаних договорів, вказавши в них завідомо неправдиві відомості щодо вартості та комплектації встановлених теплових лічильників.

4. На підставі цих документів Облтеплоенерго перерахувало на рахунок Укренергосервіс гроші, з яких 1 751 687,25 грн становила сума завищення вартості теплових лічильників. В подальшому ці кошти було перераховано на рахунок ДП «Компанія Укренергосервіс-М» (Укренергосервіс-М), кінцевим бенефіціарним власником якого був засуджений, в якості оплати за модульні плати до теплових лічильників, які поставлені не були. Таким чином, засуджений шляхом зловживання службовим становищем заволодів коштами Облтеплоенерго на загальну суму 1751687,25 грн.

5. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без зміни.

Вимоги і доводи касаційної скарги

6. Захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

7. Він стверджує, що:

суд першої інстанції при винесенні вироку вийшов за межі висунутого обвинувачення та фактично визнав фіктивним договір від 01 січня 2016 року;

дії засудженого кваліфіковано неправильно;

факт вчинення засудженим інкримінованих йому злочинів не доведено поза розумним сумнівом;

апеляційний суд відмовив у визнанні недопустимими доказами висновків експерта від 14 січня, 04 березня та 16 квітня 2019 року безпідставно, оскільки ці висновки були складені з порушеннями, та відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про призначення комісійної товарознавчої та судово-економічної експертизи для об`єктивного визначення розміру збитків;

8. Крім цього, зазначає, що суди попередніх інстанцій:

поклали в основу вироку висновок експерта від 04 березня 2019 року, який ґрунтується на припущеннях;

не взяли до уваги, що повідомлення про підозру засудженому було вручено поза межами строків досудового розслідування;

строк досудового розслідування продовжувався прокурором, а не слідчим суддею.

9. Представник потерпілого ОСОБА_8 направила до Суду письмові заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких навела свої аргументи щодо необґрунтованості доводів сторони захисту.

Позиції учасників касаційного розгляду

10. У судовому засіданні сторона захисту підтримала доводи касаційної скарги, просила її задовольнити.

11. Прокурор та представник потерпілого заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Оцінка Суду

12. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

13. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412-414 КПК.

14. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

15. За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, керуючись якими суд відкидає докази обвинувачення.

16. При перевірці судових рішень Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Щодо доведення винуватості та кваліфікації дій засудженого

17. Сторона захисту оспорює обґрунтованість оцінки судами обставин справи і доказів. Крім цього, стверджує, що дії засудженого кваліфіковано неправильно, оскільки, на її думку, якщо події, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності, то дії засудженого слід кваліфікувати за статтею 190 КК.

18. Суд нагадує, що обов`язковою складовою злочину, передбаченого статтею 191 КК, є наявність в обвинуваченої особи спеціальних повноважень щодо розпорядження відповідним майном[1]. У випадку обвинувачення у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем має бути доведено, що обвинувачений мав право оперативного управління цим майном або мав владні повноваження, які давали можливість впливати на осіб, яким це майно ввірене чи у віданні яких перебуває[2].

19. Суд неодноразово зазначав, що оцінка доказів у справі є перш за все задачею судів попередніх інстанцій і КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку[3].

20. Суд першої інстанції належним чином вмотивував своє рішення про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, послався на докази, безпосередньо досліджені в ході судового розгляду, зокрема показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, висновками експертів та іншими письмовими доказами.

21. Апеляційний суд, переглядаючи вирок, частково дослідивши докази, допитавши експертів, погодився з висновками суду першої інстанції

22. Виходячи зі встановлених обставин справи, засуджений скористався наданими йому повноваженнями, зокрема, підписав документи, які стали підставою для перерахування Облтеплоенерго коштів підряднику. Тому доводи касаційної скарги сторони захисту не дають Суду підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про кваліфікацію діянь засудженого.

Щодо виходу за межі пред`явленого обвинувачення

23. Сторона захисту стверджує, що суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення та фактично визнав фіктивним договір від 01 січня 2016 року.

24. При цьому у своєму рішенні суд першої інстанції констатував, що засуджений заволодів коштами Облтеплоенерго шляхом залучення підконтрольного йому та очолюваного ним підприємства, а укладення договору від 01 січня 2016 року Укренергосервіс-М та Укренергосервіс мало на меті заволодіння майном потерпілого шляхом включення його до сфери володіння підконтрольного Укренергосервіс-М, кінцевим бенефіціаром якого був засуджений, а тому мав право опосередковано брати участь у розподілі прибутку підприємства, одержувати його частку та дивіденди, а також розпоряджатися його коштами.

25. Суд не висловлювався з питань юридичної чинності укладених договорів, оскільки це питання не могло позначитися на висновках про наявність у діях складу злочину. Як зазначав суд, наявність укладених цивільно-правових правочинів не виключають можливості кваліфікації діяння особи як злочинного заволодіння майном, оскільки можуть бути частиною реалізації умислу особи на таке заволодіння.[4]

26. Враховуючи викладене, Суд не вбачає будь-яких порушень з боку суду першої інстанції та вихід ним за межі висунутого обвинувачення при ухваленні вироку у справі.

Щодо недопустимості висновків експерта

27. Сторона захисту зазначає, що апеляційний суд безпідставно не визнав недопустимими доказами висновки експерта від 14 січня, 04 березня та 16 квітня 2019 року, оскільки ці висновки були складені з порушеннями, а також відмовив у призначенні комісійної товарознавчої та судово-економічної експертизи для об`єктивного визначення розміру збитків.

28. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, частково задовільнивши клопотання сторони захисту про дослідження доказів та допит експертів, повторно дослідив згадані висновки експертів, допитав експертів ОСОБА_19 та ОСОБА_20 та погодився з судом першої інстанції про допустимість вказаних доказів, навівши належне обґрунтування свого висновку.

29. Суд не має підстав ставити під сумнів висновки апеляційного суду та відхиляє вказані доводи сторони захисту.

30. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, під час апеляційного розгляду захисником ОСОБА_6 було заявлено клопотання про призначення комісійної товарознавчої та судово-економічної експертизи.

31. Вказане клопотання було розглянуто під час судового засідання 06 червня 2024 року та в його задоволенні було відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю.

32. Згідно з частиною 1 статті 332 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Відповідно до частини 2 цієї статті суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності. Залежно від обставин конкретного кримінального провадження, необхідність проведення експертизи виноситься на розсуд суду, який має право, а не обов`язок доручити експертам її проведення[5].

33. Відмова в задоволенні клопотання не є порушенням вимог кримінального процесуального закону, а свідчить лише про те, що це клопотання не було належним чином умотивовано та не містило підстав, які би доводили необхідність призначення експертизи[6].

34. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Щодо строків досудового розслідування

35. Сторона захисту стверджує, що суд першої інстанції неправомірно не звернув увагу, а суд апеляційної інстанції неправомірно не прийняв до уваги, що повідомлення про підозру засудженому було вручено поза межами строків досудового розслідування, оскільки строки досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжувались лише прокурором. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року[7].

36. Суд вважає необґрунтованими вказані доводи сторони захисту.

37. Так, як вбачається з матеріалів справи, 10 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за № 12017150000000487 (№ 0487) було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК. В подальшому, 31 жовтня 2018 року до ЄРДР за № 52018000000001090 (№ 1090) було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК, які 13 листопада 2018 року об`єднані в провадження № 0487.

38. У кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а також у тих провадженнях, що були об`єднані або виділені з інших, у яких початок строку досудового розслідування мав місце до вказаної дати, продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня[8].

39. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Підсумок

40. Таким чином, суди попередніх інстанцій дослідили сукупність доказів, представлених в ході змагальної процедури, які з урахуванням обставин цієї справи дозволили з`ясувати усі передбачені статтею 91 КПК обставини і встановити винуватість засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

41. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши вмотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги захисника. Його ухвала відповідає вимогам статті 419 КПК.

42. Отже, у ході касаційного розгляду кримінального провадження Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які дають підстави для скасування або зміни оскаржених судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанови Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 517/639/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92021190; від 14 вересня 2023 року, справа № 503/700/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113560996; ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2013 року у справі № 5?5728км12, https://reyestr.court.gov.ua/Review/29418730

[2] Ухвала Верховного Суду України від5 липня 2011 року у справі № 5?1201км11,

https://reyestr.court.gov.ua/Review/16938314

[3] Постанови від 07 грудня2020 року в справі № 728/578/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93595821;

від 20 жовтня 2021 року в справі № 759/14119/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100614114; від 16 лютого

2022 року в справі № 662/729/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/103466918

[4] Постанови від 11 вересня 2025 року в справі № 752/3924/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/130231721;

від 16 серпня 2022 року в справі № 442/3912/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/105852838

[5] Постанова від 27 лютого 2025 року у справі № 204/2952/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/125605322;

[6] Постанова від 18 вересня 2025 року у справі № 607/9004/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/130494865;

[7] https://reyestr.court.gov.ua/Review/107219619;

[8] Постанова від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302600;