Справа № 991/14/25

Провадження 1-кп/991/1/25

У Х В А Л А

17 лютого 2026 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 та клопотання ОСОБА_6 про зміну додаткового обов`язку, покладеного на нього у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 . Разом з цим, ОСОБА_6 подано клопотання про зміну додаткових обов`язків, покладених судом на нього.

2. Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків та клопотання зміну додаткових обов`язків

Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою та покладанням на ОСОБА_6 низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов`язки продовжувалися ухвалою суду від 22.12.2025 строком до 22.02.2026 включно. Даною ухвалою продовжені такі обов`язки: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Вказуючи на продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці. Існування ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, відсутністю міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_6 на території України через проживання дружини та дітей за кордоном, матеріальним становищем родини, яке дозволяє проживати сім`ї проживати за кордоном тривалий час.

Обвинувачений ОСОБА_6 в клопотанні про зміну додаткового обов`язку зазначає таке. Зміна обов`язку «не відлучатися за межі території України без дозволу суду» на обов`язок «повідомляти суд про свій виїзд за межі території України із зазначенням дати виїзду та повернення в Україну, країни до якої буде здійснено виїзд та адреси перебування у цій країні» або «не відлучатися за межі території України без дозволу суду в дні, на які призначено судові засідання» не завдасть шкоди кримінальному провадженні і дозволить досягти мети кримінального провадження. Підставою для зміни раніше покладеного на обвинуваченого обов`язку ОСОБА_6 називає необхідність мати оперативну можливість виїхати з країни у разі виникнення такої потреби для взяття участі в процесі лікування свого сина, який перебуває на території Сполучених Штатів Америки. Названа оперативність виїзду пов`язана з рекомендаціями лікарів для кращого проходження лікування дитини з залученням батька. Також, як підставу для оперативного виїзду, обвинувачений посилається на необхідність ефективного здійснення професійної та громадської діяльності щодо залучення гуманітарної допомоги. Поряд з цим, ОСОБА_6 посилається на свою зразкову процесуальну поведінку, та підтвердження відсутності ризику переховування фактом неодноразового виїзду за межі України та самостійне повернення в зазначені судом терміни.

3. Позиція учасників кримінального провадження

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав та зазначив, що дотепер продовжує існувати ризик можливого переховування обвинуваченого від суду з підстав названих у клопотанні. Просив клопотання задовольнити та продовжити строк дії обов`язків на два місяці.

Обвинувачений ОСОБА_6 наполягав на задоволенні клопотання сторони захисту про зміну додаткового обов`язку, покладеного на нього. Послався на необхідність свого залучення до лікування сина, що підтверджується висновком лікарів. Окремо послався на свою процесуальну поведінку за весь час існування провадження та не порушення жодного з обов`язків.

Захисник ОСОБА_7 надав пояснення стосовно того, що ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв`язки на території України, які постійно тільки зміцнюються. На підтвердження даних доводів сторона захисту кожного разу надає нові документи. Неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого призведене не тільки до негативних наслідків у виді стягнення застави, але і миттєвого краху його ділової репутації. Яку ОСОБА_6 напрацьовував роками. З огляду на викладене, захисник посилається на відсутність ризику переховування. Що є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_8, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_9 підтримали позиції захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_10 стосовно відсутності підстав для задоволення клопотання прокурора.

4. Вивчивши клопотання та додані до них матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, суд дійшов таких висновків

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас вказаною ухвалою визначено, як альтернативний запобіжний захід, заставу у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 3 028 000 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть застосовані до ОСОБА_6 у разі внесення застави.

26.02.2024 у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_6 звільнено з-під варти та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням низки процесуальних обов`язків.

У подальшому покладені на ОСОБА_6 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє обов`язки продовжені ухвалою суду від 22.12.2025 строком на два місяці, тобто до 22.02.2026 включно.

На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти такі обов`язки: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України)

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Разом з цим, ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Таке клопотання, як і клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків, розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

З сукупного аналізу приписів Кримінального процесуального законодавства вбачається, що підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення встановлених ризиків.

За наведених обставин, зважаючи, що розгляд клопотань прокурора та захисника вимагає з`ясування одних і тих же обставин, Суд вважає за можливе розглянути їх одночасно.

Так, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_6 та зміни раніше покладеного на обвинуваченого обов`язку, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попередніми судовими рішеннями ризики зменшилися/не зменшилися та чи продовжують вони бути актуальними для цього кримінального провадження.

Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на останнього.

Розглядаючи питання наявності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Попереднім судовим рішенням, яким продовжено строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, встановлено існування ризику можливого переховування останнього від суду.

Зазначений ризик, за змістом клопотання та твердженнями прокурора у судовому засіданні, не втратив своєї актуальності дотепер.

Так, заслухавши доводи прокурора та ознайомившись з клопотанням, Суд погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду виходячи з такого.

Інкримінований ОСОБА_6 злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_6, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Водночас Суд враховує, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia). До таких факторів, зокрема, належать характер особи, її місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язків з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).

У цьому контексті Суд бере до уваги відсутність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_6 на території України, та наявність нерухомого майна за кордоном у родини обвинуваченого. Факт відсутності міцних соціальних зв`язків Суд пов`язує з фактом проживання родини обвинуваченого (дружини та дітей) поза межами України протягом тривалого часу. Посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого роботи на території України, проживання в Україні батьків похилого віку, зайняття політичною, громадською, волонтерською та науковою діяльність, на переконання Суду, не є настільки стримуючими факторами за наявності яких можливо стверджувати про повну відсутність ризику переховування. Також Суд приймає до уваги факт наявності у родини ОСОБА_11 житла за кордоном, а саме в США. Так, дружина обвинуваченого на території США проживає в квартирі, яка належить компанії, засновником якої до квітня 2024 року були мати ОСОБА_6 та його теща. Таким чином, тривале проживання родини обвинуваченого за кордоном, на переконання суду, свідчить про набуття останніми соціальних зв`язків, кола спілкування та житла в іноземній країні, що створює можливість останньому, у разі прийняття відповідного рішення, вчинити дії з метою переховування за кордоном.

Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

Враховуючи наведені обставини, оскільки в судовому засіданні підтверджено існування ризику переховування обвинуваченого від суду, Суд переконаний, що продовження строку дії таких процесуальних обов`язків, як повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відлучатися за межі території України без дозволу суду, є виправданим, та буде спрямовано саме на мінімізацію даного ризику. Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.

Водночас, на підставі викладених обставин щодо існування ризику переховування, Суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого про зміну раніше покладеного на нього обов`язку задоволенню не підлягає. Суд наголошує, що покладання обов`язків на особу є способом запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам, а не способом забезпечення участі певної особи в судовому засіданні. На переконання суду зміна наявного обов`язку може негативно вплинути на хід судового розгляду, що в свою чергу негативно відобразиться і на меті кримінального провадження.

Стосовно дотримання прав обвинуваченого та його малолітньої дитини Суд зазначає таке. ОСОБА_6 має право на звернення до суду з метою отримання дозволу на виїзд за межі України. Як свідчать матеріали судової справи ОСОБА_6 про вказане право достеменно відомо і він ним неодноразово користувався, звертаючись до суду засобами електронного зв`язку (з метою забезпечення оперативності звернення) для отримання такого дозволу. Своєю чергою Суд ставлячись з повагою та розумінням до необхідності виїзду обвинуваченого за кордон розглядав відповідні клопотання без надмірного затягування та в найкоротші строки надавав ОСОБА_6 дозвіл на виїзд. Таким чином, звернення обвинуваченого до Суду ніяким чином не обмежує та не порушує як його прав, так і прав дитини.

Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_6 у зміні додаткового обов`язку.

Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:

1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії ухвали встановити до 17 квітня 2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_12