Cправа №991/308/26

Провадження №11-сс/991/143/26

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участю:

захисників ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року про арешт майна,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 13.01.2026 клопотання задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти у межах загальної суми 90 669 096,00 грн або в іншій валюті в еквіваленті до вказаної суми (станом на день виконання ухвали слідчого судді), шляхом заборони видаткових операцій, що зберігаються на банківських рахунках ОСОБА_5, відкритих у:

1) АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406):

НОМЕР_1,

НОМЕР_2,

НОМЕР_3,

НОМЕР_4,

НОМЕР_5 ;

2) ТОВ «НоваПей» (ЄДРПОУ 38324133): НОМЕР_6 ;

3) АТ «ЮНЕКС БАНК» (ЄДРПОУ 20023569): НОМЕР_7 ;

4) АТ «А-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080):

НОМЕР_8,

НОМЕР_9,

НОМЕР_10,

НОМЕР_11 ;

5) АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352):

НОМЕР_12,

НОМЕР_13,

НОМЕР_14,

НОМЕР_15,

НОМЕР_16,

НОМЕР_17,

НОМЕР_18,

НОМЕР_19,

НОМЕР_20,

НОМЕР_21,

НОМЕР_22,

НОМЕР_23,

НОМЕР_24,

НОМЕР_25,

НОМЕР_26,

НОМЕР_27,

НОМЕР_28,

НОМЕР_29,

НОМЕР_30 ;

6) АТ «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714): НОМЕР_31 ;

7) АТ АБ «РАДАБАНК» (ЄДРПОУ 21322127): НОМЕР_32 ;

8) АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080):

НОМЕР_9,

НОМЕР_10,

НОМЕР_33,

НОМЕР_34,

НОМЕР_35 .

На вказану ухвалу захисником підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій посилається на таке.

Слідчим суддею застосовано арешт - заборону видаткових операцій з банківських рахунків ОСОБА_5 через наявність виключно двох підстав - пред`явленої підозри та «встановленого слідством» розміру збитків. Однак, слідчий суддя не посилався на докази та обставини, з яких він дійшов висновку про наявність події кримінального правопорушення, причетність до такого і роль у ньому ОСОБА_5, оскільки сама по собі пред`явлена підозра, без належного її аналізу судом на стадії прийняття рішення про обмеження майнових прав особи, не може бути самодостатнім необхідним доказом, що свідчить про неповноту судового розгляду.

Слідчим суддею не наведено доказів, якими підтверджується розмір збитків.

ОСОБА_5 підозрюється у пособництві службовим особам Держспецзв`язку у розтраті коштів державного бюджету через ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», чим нібито задано збитки 90 669 096,00 грн, однак арешт коштів ОСОБА_5 накладено з метою конфіскації в межах 90669096,00 грн, як завданого, на думку слідчого судді, збитку саме всією групою осіб, а не виключно ОСОБА_5 .

Встановлено, що ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» повернуло на рахунок Держспецзв`язку кошти за додатковими угодами на значні суми, в тому числі 151 296 813,76 грн, що спростовує твердження слідчого судді про «встановлення досудовим розслідуванням збитку у сумі 90 669 096,00 грн».

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 31.10.2025 на майно ОСОБА_5 та на 1/2 частку майна дружини підозрюваного ОСОБА_8, що належить ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації.

Накладення арешту на кошти ОСОБА_5 на банківських рахунках в межах суми 90669096,00 грн призводить до надмірного і безпідставного обтяження майна ОСОБА_5 для забезпечення однієї і тієї ж суми без врахування інших обтяжень для її забезпечення, створює надмірний фінансовий тиск на підзахисного та позбавляє його можливості розпоряджатись коштами для забезпечення власного існування, здійснення потреб своєї родини - дружини та двох малолітніх дітей, порушуючи його конституційні права та засади кримінального провадження.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС від 13.01.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт коштів ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52023000000000600.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор САП ОСОБА_9 посилається на такі обставини.

Арешт грошових коштів підозрюваного ОСОБА_5 обумовлюється п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Доводи про не відображення слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі посилання на докази, які доводять подію злочину та розмір завданих збитків є голослівними, оскільки до матеріалів клопотання детективом додано копію повідомлення про підозру ОСОБА_5, а також судові експертизи, як докази підтвердження завдання підозрюваним майнової шкоди.

Вказані документи є належними і достатніми для накладення арешту.

Згідно з відомостями з банківських установ арешт на кошти ОСОБА_5 в межах суми 90 669 096,00 грн було накладено на такі належні йому кошти:

1. на поточному рахунку в ПАТ «Універсал банк» у сумі 67350,02 грн, 252,61 Євро;

2. на поточному рахунку в ПАТ «Радабанк» у сумі 28760 грн;

3. на поточному рахунку в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» у сумі 57 529 грн.

Ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 13.01.2026 - без змін.

Прокурор САП ОСОБА_9 у судове засідання не прибув. У матеріалах справи міститься його заява, у якій просить розгляд апеляційної скарги проводити за його відсутності.

ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаної особи.

У судовому засіданні захисники підозрюваного ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали вимоги поданої апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 й ОСОБА_7, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої апеляційної скарги.

Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст.368, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування службові особи Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: розтрату, за попередньою змовою з представниками ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Кріон-М» та іншими задіяними компаніями, грошових коштів державного бюджету України в особливо великих розмірах (90 669 096,00 грн) під час закупівлі у 2023 році безпілотних літальних апаратів (далі - БПЛА) марки «Autel EVO Max 4T» та безпілотних авіаційних комплексів (далі - БПАК) марки «DЛ Mavic 3», у тому числі за контрактами № 179- 10 від 19.05.2023 та № 363-10 від 05.09.2023, за завищеними цінами, та у подальшому виведенні (легалізації) грошових коштів, які становили різницю між ринковою ціною на вказані БПЛА та їх закупівельною ціною, чим завдали шкоди державному бюджету України в особливо великих розмірах.

У межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 28.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у пособництві в розтраті бюджетних коштів в особливо великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 31.10.2025, яку ухвалою Апеляційної палати ВАКС залишено без змін, накладено арешт у вигляді заборони відчуження та розпорядження на рухоме та нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_5 та на 1/2 майна його дружини ОСОБА_8, що належить підозрюваному ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Детективом НАБУ подано клопотання до ВАКС про накладення арешту на грошові кошти у межах загальної суми 90 669 096,00 гривень або в іншій валюті в еквіваленті до вказаної суми (станом на день виконання ухвали слідчого судді), шляхом заборони видаткових операцій, що зберігаються на банківських рахунках ОСОБА_5 .

Частково задовольняючи клопотання детектива про арешт майна, слідчий суддя дійшов таких висновків: досудовим розслідуванням встановлено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень; грошові кошти, що зберігаються на банківських рахунках ОСОБА_5, є предметом можливої конфіскації майна у кримінальному провадженні; наявний ризик відчуження такого майна; застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт грошових коштів, що знаходяться на рахунках ОСОБА_5, із забороною видаткових операцій, відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження, забезпечить конфіскацію майна як вид покарання, не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, оскільки такі відповідають вимогам законодавства та узгоджуються з встановленими обставинами кримінального провадження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Частиною 5 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд крім іншого повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011) зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У рішенні від 30.08.1990 у справі Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства ЄСПЛ вказано, що від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, стандарт доказування «обґрунтована підозра» є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення та не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Слідчий суддя, проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, дійшов правильного висновку про існування обставин, встановлених досудовим розслідуванням, які свідчать про імовірне вчинення злочину, окрім інших ОСОБА_5, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Колегія суддів приходить до переконання, що на даній стадії досудового розслідування кримінальне провадження містить достатньо фактів та інформації, які пов`язують особу ОСОБА_5 із вчиненим злочином, зокрема пособництво в розтраті бюджетних коштів в особливо великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, що могло б переконати об`єктивного спостерігача.

При цьому, стороною захисту не наведено у апеляційній скарзі обставин, які б спростували наявність події кримінального правопорушення, а також причетність ОСОБА_5 до нього.

Відтак, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та існування підстав для накладення арешту на майно підозрюваного.

Посилання у апеляційній скарзі захисника на неповноту судового розгляду не знайшло свого підтвердження з огляду на вищевикладене.

Встановлено, що органом досудового розслідування, на виконання вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, призначено судові експертизи для встановлення збитків, завданих державному бюджету.

Так, із долучених до клопотання копій висновків експертів (від 20.10.2025 № 2433-25 та від 21.10.2025 2434-25) убачається, що, розрахунок економічного показника майнової шкоди (збитків), а саме різниця між вартістю безпілотних авіаційних комплексів DJI Mavic 3 у кількості 400 одиниць, поставлених та оплачених за Договором від 19.05.2023 № 179-10 про закупівлю товару за державні кошти, укладеним між ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» і Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, та вартістю аналогічної кількості безпілотних авіаційних комплексів за цінами, визначеними у висновку експертів від 01.07.2025 № 263/1/25, на дати фактичного постачання товару склала 21 824 164, 00 грн; розрахунок економічного показника майнової шкоди (збитків), а саме різниця між вартістю безпілотних літальних апаратів (квадрокоптерів) Autel EVO MAX 4Т у кількості 1 300 одиниць, поставлених та оплачених за Договором від 05.09.2023 № 363-10 про закупівлю товару за державні кошти, укладеним між ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» і Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, та вартістю аналогічної кількості безпілотних літальних апаратів (квадрокоптерів) за цінами, визначеними у висновку експертів від 01.07.2025 № 262/1/25, на дати фактичного постачання товару склала 68 844 932,00 грн.

Загальний збиток встановлений досудовим розслідуванням станом на момент звернення з відповідним клопотанням становить 90 669 096,00 грн.

Відтак, неспроможним є посилання у апеляційній скарзі сторони захисту на не підтвердження збитків у вказаному кримінальному провадженні.

Твердження у апеляційній скарзі про повернення ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» на рахунок Держспецзв`язку коштів за додатковими угодами на значні суми, в тому числі 151296813,76 грн, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки факт повернення коштів не спростовує наявності збитків державному бюджету, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У випадку ухвалення обвинувального вироку з призначенням покарання ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Відтак, попередньо накладений арешт на майно ОСОБА_5 та на 1/2 частку майна дружини підозрюваного ОСОБА_8, що належить ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, та накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках банків підозрюваного не суперечить завданням кримінального провадження, оскільки призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна є безальтернативним, та передбачає конфіскацію як усього майна, так і його частини.

Відповідно до положень ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації всього майна або його частини, а також обставини вчиненого злочину, розмір збитків державному бюджету, слід визнати, що арешт грошових коштів у межах завданих збитків державному бюджету, забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на кошти, розміщених на банківських рахунках підозрюваного ОСОБА_5, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3