Справа № 991/6717/25

Провадження 1-кп/991/84/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_4,

його захисника ОСОБА_5,

представника потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17.10.2024 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

25.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У результаті проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді ОСОБА_1 25.06.2025.

Ухвалою суду від 27.06.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 03.07.2025, яке за клопотанням сторони захисту відкладено на 07.07.2025.

Ухвалами суду від 07.07.2025 у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження та зміну запобіжного заходу відмовлено, призначено судовий розгляд кримінального провадження.

09.03.2026 до суду від прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

10.03.2026 в судовому засіданні від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання з додатками про зміну запобіжного заходу в частині зменшення розміру застави ОСОБА_4, визначеного ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.07.2025 у справі №991/6717/25.

ІІ. Щодо поданих сторонами кримінального провадження клопотань відносно заходів забезпечення кримінального провадження

2.1. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 внесено заставу, визначену ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.07.2025, у розмірі 908 400,00 грн, у зв`язку із чим його звільнено з СІЗО та почався відлік строку виконання обов`язків, який неодноразово продовжувався, та наразі закінчується 15.03.2026. Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 процесуальних обов`язків з урахуванням продовження існування ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування обвинуваченого від суду та здійснення ним незаконного впливу на свідків.

На переконання сторони обвинувачення, з огляду на тяжкість та невідворотність покарання за вчинення корупційних правопорушень, наявність цивільного позову, існує ймовірність переховування від суду та виїзду ОСОБА_4 за кордон з метою уникнення цивільної та кримінальної відповідальності.

У своєму клопотанні прокурор також вказує, що, зважаючи на необхідність безпосереднього дослідження доказів судом, можливість настання негативних наслідків для кримінального провадження через вплив на свідків зберігається до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх аналізу на стадії судового розгляду, та не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування. ОСОБА_4, з високим ступенем ймовірності, може незаконно впливати на свідків з огляду на обіймання останнім керівних посад в Міністерстві оборони України, де в силу займаної посади та напрямку діяльності мав достатній авторитет та вплив на службових осіб.

Метою продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, є забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

2.2. Обґрунтування заявленого захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_5 клопотання про зменшення розміру застави

Захисник ОСОБА_5 зазначає, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.07.2025 у справі №991/6717/25 обвинуваченому ОСОБА_4 визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400,00 грн. Розмір визначеної застави значно перевищує встановлену межу застави за вчинення тяжкого злочину, в якому обвинувачується його підзахисний. ОСОБА_4 сумлінно виконує покладені на нього обов`язки та не зловживає своїми процесуальними правами. Наразі у обвинуваченого виникли істотні майнові труднощі, що зумовило необхідність залучення кредитних коштів та призвело до значного боргового навантаження, про що надав відповідні виписки з банківських установ. Також зазначив, що ризики, які враховувались при вирішення питання про застосування запобіжного заходу, об`єктивно зменшились. Наразі стороною обвинувачення вже досліджено всі письмові докази, а судовий розгляд перейшов до допиту свідків сторони обвинувачення, що саме по собі зменшує можливість будь-якого незаконного впливу та є істотною обставиною для зміни запобіжного заходу в бік його пом`якшення. Просив зменшити заставу до мінімального розміру, передбаченого п.2 ч.5 ст. 182 КПК України для тяжкого злочину, а саме з 300 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн.

2.3. Позиції учасників щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, та клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про зменшення розміру застави

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання з мотивів, викладених у ньому. Послався на обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а також на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування ОСОБА_4 від суду та здійснення з його боку незаконного впливу на свідків.

Зазначив, що на теперішній час існує необхідність у продовженні обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . Вказані в клопотанні ризики не перестали існувати. На думку прокурора, продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та запобігання вказаним ризикам. На переконання сторони обвинувачення, обрання інших більш м`яких запобіжних заходів, зокрема особистої поруки чи особистого зобов`язання, не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти переховуванню ОСОБА_4 від суду, впливу ним на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності та цивільної відповідальності у вигляді заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 93 871 730,52 грн. У той же час зауважив, що виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків підтверджує дієвість обраного запобіжного заходу.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави, оскільки це не забезпечить виконання ОСОБА_4 в належній мірі покладених на нього обов`язків. Саме застава у визначеному ухвалою розмірі дисциплінує обвинуваченого та утримує його від спроб перешкоджати кримінальному провадженню.

Захисник ОСОБА_5 зазначив, що сторона захисту не заперечує проти продовження встановлених ОСОБА_4 обов`язків, однак не погоджується з існуванням заявлених прокурором ризиків та заявленою матеріальною шкодою. Разом з цим, подав письмове клопотання, в якому просив змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в частині її розміру, зменшивши до 66 560,00 грн, з огляду на сумлінне виконання його підзахисним покладених на нього обов`язків, відсутністю зловживання процесуальними правами, стадією судового розгляду та наявністю у ОСОБА_4 боргових зобов`язань перед кредиторами. Заставу просив повернути заставодавцю, дружині його підзахисного. Пославшись на практику ВАКС зазначив, що з плином часу ризики втрачають свою інтенсивність, а наближення провадження до завершення судового розгляду, дослідження доказів та допит свідків є обставинами, які можуть обґрунтовувати зменшення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Додатково вказав, що ризик переховування від суду відсутній, оскільки такого наміру він не має, паспорт громадянина України для виїзду за кордон строком дії закінчився. Родина проживає в Україні, син проходить службу в складі ЗСУ, покидати їх він наміру не має.

2.4. Обставини, встановлені судом

Суд, на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 у справі №757/52975/24-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 12.01.2025. Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним, обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 16 512,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50 000 000,00 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.01.2025 у справі №757/401/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.02.2025 включно, із визначенням розміру застави 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000,00 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 у справі №991/1053/25 відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.04.2025 включно, із визначенням розміру застави у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 3 028 000,00 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №757/15634/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.06.2025, із визначенням розміру застави 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 573 800 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №757/25567/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.08.2025, із визначенням розміру застави 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено до 01.08.2025 включно.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.07.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21.09.2025 з одночасним визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі внесення застави ухвалено покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 21.09.2025 включно.

28.07.2025 ОСОБА_4 звільнено з СІЗО у зв`язку із внесенням за нього застави у розмірі 908 400,00 грн у зв`язку із чим почався відлік строку виконання обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.09.2025 продовжено на два місяці, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано); носити електронний засіб контролю. Встановлено строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, до 18.11.2025.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.11.2025 продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано). Встановлено строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, до 17.01.2026 включно.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.01.2026 Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, задоволено частково. Продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі України без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано). Встановлено строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, до 15.03.2026 року включно.

2.5. Оцінка судом доводів прокурора щодо клопотання про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п.9 ч.2 ст.131 КПК України).

Частинами 1-3 ст.331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Зі змісту ч. 6 ст. 182 КПК України слідує, що з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Оцінюючи доводи прокурора, викладені у поданому клопотанні та висловлені у судовому засіданні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

Водночас, в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховування від суду та ризик впливу на свідків.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

2.5.1. Ризик переховування обвинуваченого від суду

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор послався на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, розмір заподіяної шкоди та тяжкість покарання.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленого у ст. 12 КК України, належить до тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з реальним відбуванням покарання в місцях позбавлення волі.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Таким фактором в рамках даного кримінального провадження є також цивільний позов, за яким, у разі встановлення винуватості ОСОБА_4, може бути стягнуто на користь Міністерства оборони України 93 871 730,52 грн у якості відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом з тим, суд допускає, що ОСОБА_4, з огляду на займану ним раніше посаду, має відповідні соціальні зв`язки, які він може використати задля ухилення від суду.

Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, розмір заявлених МОУ заподіяних злочином збитків, покарання без альтернативи звільнення від його відбування з випробуванням, та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду, який наразі не зменшився та продовжує існувати.

2.5.2. Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні

Наявність ризику незаконного впливу на свідків пов`язана із тим, що свідками у кримінальному провадженні є, зокрема, службові особи МОУ, які виконували свої повноваження у зв`язку з укладенням та виконанням договорів. Те, що ОСОБА_4 із 17.01.2022 обіймав посаду начальника Управління контролінгу Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, з 01.06.2023 начальника Управління контролінгу Департаменту ресурсного забезпечення МОУ, та з 11.02.2023 т.в.о. за вакантною посадою директора Департаменту ресурсного забезпечення МОУ, може вказувати на здатність впливати на працівників та службових осіб, які перебували в його підпорядкуванні, службовій залежності, з метою ненадання ними правдивих та/або повних показань про відомі їм обставини кримінального провадження. Той факт, що ОСОБА_4 вже не обіймає ці посади, не виключає вірогідності використання ним набутого за час роботи службового авторитету і сформованих відносин із особами (працівниками, службовими особами), які були йому підпорядковані або з якими він взаємодіяв за посадою, для спроби позапроцесуального впливу на свідків.

На даний час обвинувачений ОСОБА_4 після відкриття матеріалів досудового розслідування обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та персональні дані, що створює передумови для можливої спроби позапроцесуального впливу на свідків.

Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду.

Отже, залишається загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

2.6. Оцінка судом доводів сторони захисту щодо зменшення розміру застави

Згідно вимог ст.182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.

Таким чином, застава у відповідному розмірі продовжує забезпечувати виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та є засобом запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, за умови застосування до нього запобіжного заходу, сумлінне виконання ним покладених на нього обов`язків, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику, а навпаки може вказувати на дієвість застосованого запобіжного заходу.

У цьому контексті суд також звертає увагу на суперечливість позиції сторони захисту, оскільки повна відсутність ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на що посилається сторона захисту у своїх поясненнях, відповідно до положень ст. 194 КПК України виключає можливість застосування запобіжного заходу як такого. Всупереч цьому сторона захисту погоджується на продовження застосування застави, але наполягає на зменшенні її розміру, що з урахуванням вищевикладених висновків суду має свідчити про зменшення ступеня ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а не їх повну відсутність.

Разом з цим, не знайшли свого підтвердження в суді і доводи сторони захисту про зменшення існування ризиків через наближення судового процесу до закінчення. Суд зазначає, що наразі триває допит свідків сторони обвинувачення, що свідчить про те, що ризик впливу на свідків продовжує існувати та не втратив своєї актуальності.

Суд також відхиляє доводи захисника щодо необхідності зменшення застави через наявність кредитних зобов`язань у ОСОБА_4 .

Частиною 2 ст. 182 КПК України передбачена можливість внесення застави не тільки підозрюваним або обвинуваченим, а й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи, заставу у розмірі 908 400,00 грн внесено дружиною обвинуваченого ОСОБА_9 .

Погоджуючись внести заставу, заставодавець самостійно обирає джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави. При цьому заставодавець усвідомлює, принаймні має усвідомлювати, що по-перше, ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України), по-друге, існує ризик неповернення застави - звернення її в дохід держави (ч. 8 ст. 182 КПК України). З огляду на вищезазначені законодавчі положення, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що кошти, внесені ним у якості застави за обвинуваченого, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший строк до припинення дії цього запобіжного заходу.

За наведених обставин, судом не встановлено обставин, які б обумовили необхідність зміни заснованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави.

ІІІ. Висновки суду щодо доводів клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, та щодо доводів клопотання захисника ОСОБА_5 про зменшення розміру застави

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками його переховування від суду та впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд дійшов таких висновків.

Покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 зазначених у клопотанні обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти ризику його переховування від суду та незаконного впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Разом з цим, встановлені ухвалою суду ризики, а саме переховування ОСОБА_4 від суду та незаконний вплив на свідків не втратили свою актуальність та продовжують існувати, а стороною захисту не надано доказів на їх спростування чи зменшення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, та про відсутність обставин, які б давали підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, у тому числі, зміни розміру застави, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17.10.2024, - задовольнити.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, до 10.05.2026 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, - відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024000000000913 від 17.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1