Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 березня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого в режимі

відеоконференції ОСОБА_6

його захисника - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, поданих у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великий Житин Рівненського р-ну Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2026 року головуючим суддею справи № 991/372/26 (провадження № 1-кп/991/4/26) визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 20 січня 2026 року, яке неодноразово відкладалось за клопотанням сторони захисту.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року колегіально у складі трьох суддів задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2026 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

27 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання із додатками прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 а саме: прибувати до прокурора та суду у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за кожною вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_6, в цьому кримінальному провадженні, з іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, та свідками: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, а також особами, які вказані в повідомленні про підозру ОСОБА_6, а саме які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5 147 600 грн. Із застосуванням запобіжного заходу на підозрюваного ОСОБА_6 покладено процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

В подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду. Останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2026 року строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, продовжено до 12 березня 2026 року, включно.

Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покаранню сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_6 може планувати втечу за кордон або на тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність у ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 22 листопада 2017 року та достатніх матеріальних статків, останній має можливість тривалий час переховуватися як закордоном, так і на території України. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_6 . Заявлений ризик станом дотепер не змінився, оскільки обставини, які обумовлюють його існування, не перестали існувати. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії раніше покладених на ОСОБА_6 обов`язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що останній у період вчинення інкримінованих йому злочинів і на даний час є довіреною особою ОСОБА_8 . Посада Міністра аграрної політики та продовольства України, яку донедавна обіймав ОСОБА_8, сама по собі, а також набуті ним зв`язки, дають йому можливість незаконно впливати на всю вертикаль органів Держгеокадастру та його службових осіб, у тому числі з метою впливу на показання як свідків працівників ГУ ДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів. Також ОСОБА_8 може здійснювати такий вплив як особисто, так і через довірену особу - ОСОБА_6 . Крім того, ОСОБА_6 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби зв`язку. Також, ОСОБА_6 брав безпосередню участь у забезпеченні фінансування діяльності ПП «Ромни-Проект» по розробленню проєктів землеустрою, а тому він має можливість впливати на працівників землевпорядної організації з метою викривлення чи зміни ними показань. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_10, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що у ході досудового розслідування за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення слідчим суддею ВАКС 04 жовтня 2023 року постановлено ухвали про дозвіл на проведення обшуку ряду житлових та офісних приміщень (судові справи № 991/8699/23, № 991/8700/23, № 991/8697/23, № 991/8698/23, № 991/8696/23), які пов`язані безпосередньо з ОСОБА_8 та його довіреними особами, у тому числі ОСОБА_6 . Строк дії ухвал слідчим суддею визначено 1 місяць - до 04 листопада 2023 року. У подальшому стороною обвинувачення отримано відомості про витік інформації, що стосується вищевказаних обшуків, які заплановано провести у жовтні 2023 року. Окрім цього, відповідно до інформації детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000620, невстановленими особами з використанням логіну та паролю судді Шевченківського районного суду м. Києва із застосуванням певного доступу здійснено контекстний пошук: 52019000000000585, а також перегляд 100 судових рішень постановлених у цьому кримінальному провадженні. За рахунок цього, невстановлені особи одержали доступ до інформації, що становить державну таємницю досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Наведене, на думку сторони обвинувачення, свідчить про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню.

З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов`язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

02 березня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, в якому він просить змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 з застави в розмірі 1700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 147 600 грн. на особисте зобов`язання без зазначення обсягу обов`язків, які підлягають покладенню на обвинуваченого у разі застосування такого запобіжного заходу.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що впродовж 1 року і 9 місяців запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не змінювався, в той час як обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні перебуває на розгляді Вищого антикорупційного суду з січня 2026 року. З моменту застосування до ОСОБА_6 зазначеного запобіжного заходу останнім покладені на нього обов`язки виконуються сумлінно та з його сторони відсутні будь-які відсутні будь-які дії, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_6, згідно з останнього клопотання сторони обвинувачення, може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Захист звертає увагу, що кількість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України за час застосування запобіжного заходу зменшилась з 4-х. до 3-х. Водночас, кількість обов`язків, виконання яких покладено слідчими суддями під час проведення досудового розслідування зменшилася з 6-х до 4-х. До того ж ОСОБА_6 за період досудового розслідування, так і з моменту передачі обвинувального акту до суду, не вчинив жодного іншого правопорушення. Це, на переконання сторони захисту, зайвий раз свідчить як про відсутність ризиків, які дають суду вважати, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, так і про відсутність нових ризиків, які б виправдовували застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 147 600 грн. До того ж, сума застави повинна бути оцінена з врахуванням особи обвинуваченого та його активів. Дохід ОСОБА_6 з травня 2024 року по січень 2026 року становить 714 тисяч гривень. Крім того, захист послався на те, що ОСОБА_6 перебуває у шлюбі та утримує малолітню дитину 2019 року народження, матір та батька пенсійного віку, має постійне місце проживання та місце роботи, яке не змінювалося протягом тривалого часу, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, та відсутність судимості.

В запереченнях на клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, захисник останнього - адвокат ОСОБА_7 просить відмовити у задоволенні такого клопотання.

Мотиви заперечень зводяться до того, що обвинувачення щодо ОСОБА_6 є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи. Імовірні ризики, на які посилається сторона обвинувачення, не підтверджені жодними доказами. У додатках до клопотання відсутні будь-які докази, що підтверджують обґрунтованість висунутого ОСОБА_27 обвинувачення, викладеного в описі обставин клопотання сторони обвинувачення. Посилання на наявність ризиків має формальний характер та не підкріплене належними матеріалами, а отже фактично ґрунтується лише на припущеннях. У додатках до клопотання відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливість виникнення таких ризиків або про ймовірність невиконання обов`язків, передбачених КПК України. Крім того, прокурор просить продовжити строк дії обов`язків, покладених саме на підозрюваного, тоді як щодо обвинуваченого сторона обвинувачення такого прохання не заявляє. Відтак відсутні правові підстави для продовження строку дії обов`язків, які фактично не були покладені на обвинуваченого. На думку прокурора, про ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду свідчать обставини, які вказують на мотив і на спроможність такого переховування, зокрема тяжкість покарання за інкримінований злочин в сукупності з вагомістю доказів причетності до його вчинення. З даного приводу сторона захисту звертає увагу, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. На думку захисту, у відповідності до змісту клопотання та обвинувачення, обставини, що на думку сторони обвинувачення мали місце та до яких нібито причетний ОСОБА_6 відбувалися упродовж 2017-2021 років. В той же час, після викладених у клопотанні подій, ОСОБА_6 не намагався змінити місце проживання або іншим чином переховуватися від слідства та суду. Також, у клопотанні зазначено, що підозрюваний є володільцем паспорта громадянина України для виїзду за кордон та у зв`язку з чим має можливість переховуватися за кордоном. Однак, на думку сторони захисту, наявність паспорту для виїзду за кордон це лише свідчення того, що ОСОБА_6, як будь-який громадянин України, лише скористався своїм правом на отримання такого документу, але аж ніяк не підтверджує припущення сторони обвинувачення, що за допомогою цього паспорту останній намагатиметься переховуватися від органів досудового розслідування шляхом залишення України. Тим більше паспорт для виїзду за кордон зданий. Захист звертає увагу, що слідчим суддею ОСОБА_28 вже підтверджено міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання ОСОБА_6, в тому числі наявність в нього родини та утриманців. Будь-якого документального підтвердження наявності чи спроб впливу на свідків чи інших підозрюваних стороною обвинувачення не надано, а тому відсутній ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта чи спеціаліста в цьому кримінальному провадженні. Натомість прохання сторони обвинувачення продовжити обов`язок «утримання від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні» пов`язаний із обмеженням прав сторони захисту та порушує загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 7 КПК України, зокрема порушує рівність перед законом і судом та забезпечення права на захист. Відтак, обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_6 в опитуванні певного кола осіб, а відповідно збирання доказів, у тому числі на підставі відомостей з пояснень, зумовлює надання привілеїв стороні обвинувачення у процесуальних правах. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтовує виключно припущеннями без їх підтвердження необхідними доказами, вся мотивація черговий раз зводиться до опису ухвал про проведення обшуку у інших осіб, але жодного посилання на докази причетності до їх проведення за участі саме ОСОБА_6, клопотання не містить.

Позиції учасників кримінального провадження

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала власне клопотання та зазначила, що на даний час продовжують існувати заявлені ризики, а саме: ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, ризик незаконного впливу на обвинувачених, свідків у цьому кримінальному провадженні та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, їх ступінь не зменшився, а тому з огляду на необхідність забезпечення ефективності кримінального провадження та недопущення реалізації зазначених ризиків, прокурор вказала на доцільність продовження строку дії покладених обов`язків ще на два місяці.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу. На її думку, захисником не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що з моменту застосування запобіжного заходу відповідні ризики зменшилися настільки, щоб були підстави для його зміни.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим. На його думку, посилання прокурора на наявність ризиків є безпідставними та не підтверджені жодними належними доказами. Крім того, у додатках до клопотання відсутні будь-які матеріали, які б могли скомпрометувати ОСОБА_6 або підтвердити як наявність ризиків, так і обґрунтованість висунутого обвинувачення.

Власне клопотання про зміну запобіжного заходу підтримав з огляду на те, що кількість ризиків та обов`язків зменшилась в ході досудового розслідування, а тому вважає доречним застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що клопотання прокурора є безпідставним, оскільки він належним чином виконує всі покладені на нього обов`язки, жодних порушень не допускав та своєчасно з`являвся за викликами. У зв`язку з цим він просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та повністю підтримав позицію свого захисника.

На запитання суду повідомив, що йому повних 37 років, проживає та зареєстрований за адресами, які викладені в обвинувальному акті. Одружений, має дитину, працює в ТОВ "Межиріччя Агро" та ТОВ "Вилиця Агро". Заставу за нього внесли знайомі. Не судимий. Інших повідомлень про підозру не має. Доступу до зброї не має. Стан здоров`я задовільний.

Суд, вирішуючи подані сторонами клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 (справа № 991/3713/24, провадження 1-кс/991/3750/24) до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5147600 грн. з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України (том 8, а.с. 168-178).

Колегією суддів апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2024 року (справа № 991/3713/24, провадження 11-сс/991/354/24) вищевказану ухвалу слідчого судді залишено без змін (том 8, а.с. 179-184).

З клопотання прокурора вбачається, що в подальшому ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 червня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 15 жовтня 2024 року, 12 грудня 2024 року, 06 лютого 2025 року, 01 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 25 липня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 20 листопада 2025 року продовжувалися строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2026 року у справі № 991/28/26 (1-кс/991/27/26) строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 продовжено до 12 березня 2026 року включно, а саме: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні, з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та зі свідками: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, а також особами, які вказані в повідомленні про підозру ОСОБА_6, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області (том 8, а.с. 185-191).

Також судом досліджено відомості щодо особи ОСОБА_6, які наявні у матеріалах провадження, та які повідомлені суду в ході опитування.

Щодо обгрунтованості підозри.

Прокурор у клопотанні послалась на фактичні обставини інкримінованих, зокрема і ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та послалась на матеріали, які обґрунтовують підозру останнього за версією обвинувачення. Захист у цьому контексті послався на відсутність доказів вини обвинуваченого.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування (том 1 а.с. 4-250), клопотання про продовження строку дії обов`язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче провадження), на якій вирішуються питання підготовки до судового розгляду, в ході якого сторона обвинувачення у змагальному судовому процесі зобов`язана буде довести, зокрема, вину осіб, у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Оцінка судом доводів прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування обвинуваченого від суду.

На підтвердження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду прокурор зазначив, що такий ризик зумовлений тяжкістю інкримінованих йому злочинів та невідворотністю покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим. Крім того, прокурор вказав на реальну можливість ухилення обвинуваченого від суду шляхом виїзду за межі України, перебування на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території або переховування на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначене, на думку сторони обвинувачення, підтверджується наявністю у ОСОБА_6 паспорту для виїзду за кордон та достатніх матеріальних ресурсів, за рахунок яких, останній має можливість тривалий час переховуватися як за кордоном так і на території України.

Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_6 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів. Відтак судом встановлено наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_2 від 22 листопада 2017 року.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. У зв`язку з цим, сам по собі факт передання ним на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов`язків отримання у розпорядження ОСОБА_6 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачені мають можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з навеедними судом обставинами, підтверджують існування ризику переховування останнього від суду на високому рівні.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_6 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Також поза увагою суду не залишилося і те, що згідно за версією обвинувачення, яка викладена в обвинувальному акті, ОСОБА_6 як пособник та довірена особа ОСОБА_8 брав безпосередню участь у забезпеченні фінансування діяльності ПП «Ромни-Проект» по розробленню проектів землеустрою, а тому він має можливість впливати на працівників землевпорядної організації з метою викривлення чи зміни ними показань.

Крім того, Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 потенційно має можливість незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Цей ризик обумовлений тим, що співучасники вчинення злочинів мають у своєму розпорядженні персональні дані власників та засоби для контакту з ними, що створює реальну загрозу тиску на цих осіб з метою приховування правдивих обставин справи або сприяння уникненню відповідальності.

Також суд звертає увагу, що інкримінований злочин за версією обвинувачення вчинено за змовою групою осіб, а відтак суд у разі здійснення судового розгляду змушений буде встановлювати узгодженість дій і вчинків обвинувачених між собою, встановлювати наявність/відсутність умислу інкримінованих дій, а відтак існує ймовірність впливу на інших обвинувачених з метою надання ними неправдивих показань з метою униклення покарання. Безумовно визначення змісту показань кожного з обвинувачених є формою обраного способу захисту. Однак такий вибір має бути сформований індивідуально, а не внаслідок зовнішнього впливу, змови тощо.

З огляду на вищевикладене, Суд визнає наявність реального ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, обвинувачених та інших осіб, що може перешкоджати об`єктивному судовому провадженню.

При цьому Суд зазначає, що для встановлення ризику такого незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується проаналізованою вище сукупністю обставин.

При цьому суд переконався, що в обвинувальному акті зазначений чисельний, але вичерпний перелік осіб, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Також до суду надійшло клопотання про допит як свідків осіб, земельні ділянки яких арештовані у межах кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті (т.4 а.с. 35-36). Також частина вказаних осіб має намір та бажання активно брати участь у судовому провадженні, реалізуючи вказане право через відповідних представників, якими до суду уже надано чисельні клопотання у їх інтересах.

З огляду на вказане суд погоджується із прокурором про наявність потенційної можливості допиту в якості свідків обвинувачення чи захисту осіб, щодо яких нею заявлено встановлення обмеження на спілкування. Перелік таких осіб є вичерпним та обмежується їх даними, зазначеними в обвинувальному акті, а тому вказаний у клопотанні обов`язок стосується визначеного кола осіб та є застосовним у розумінні п.4) ч.5 ст. 194 КПК України. Покладення вказаного обов`язку зможе запобігти прямому чи опосередкованому впливу на вказаних осіб, з метою схиляння останніх до надання неправдивих показань, у разі їх виклику для допиту в якості свідків тощо. Колегія суддів виходить з того, що за результатми розгляду кримінального провадження, суд робить свої висновки виключно з огляду на оцінку сукупності досліджених доказів.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а є реальним та обґрунтованим.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України)

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалами слідчого судді ВАКС від 04 жовтня 2023 року було надано дозвіл на проведення обшуків у низці житлових та офісних приміщень, які за версією обвинувачення безпосередньо пов`язані із ОСОБА_8 та його довіреними особами, у тому числі ОСОБА_6 із визначенням строку дії таких ухвал до 04 листопада 2023 року. Разом із тим у ході досудового розслідування стороною обвинувачення отримано відомості, які об`єктивно свідчать про можливий витік інформації щодо запланованих слідчих дій.

З інформації, доданої до клопотання (том 8, а.с. 192-209), вбачається, що після винесення ухвали від 04 жовтня 2023 року про проведення обшуку у приміщенні, де здійснювали діяльність ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_16 та інші особи, встановлено витік інформації, що стосується такого обшуку; мали місце призупинення діяльності офісу однієї з осіб, пов`язаних із ОСОБА_6, до закінчення строку дії ухвали про обшук, зміна паролів в систему, також заміна мобільних терміналів і переінсталяція месенджерів іншими особами, щодо яких також було надано дозвіл на проведення обшуків; 23 грудня 2021 року невстановлені особи, використовуючи облікові дані судді Шевченківського районного суду м. Києва, здійснили несанкціонований доступ до матеріалів іншого кримінального провадження, у тому числі шляхом контекстного пошуку за номером провадження, та перегляду значної кількості судових рішень; за фактами такого витоку інформації порушене кримінальне провадження № 52023000000000620 від 18 грудня 2023 року.

Такі дії з високим ступенем ймовірності свідчать про обізнаність відповідних осіб із намірами органу досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень сторони обвинувачення щодо наявності, зокрема у ОСОБА_6 відповідних зв`язків, у тому числі в правоохоронних органах. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що, зокрема, ОСОБА_6 може використати зазначені зв`язки з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином мало місце на стадії досудового розслідування. Наразі, захист у своїй промові зосередився на спростуванні та іншій оцінці вказаних доводів обвинувачення, не наводячи суду аргументів того, які обставини змінились з часу встановлення вказаного ризику і до даного часу, чи існує ймовірність і надалі будь-яким чином перешкоджати провадженню в суді тощо. Відтак суд приходить до переконання, що встановлений ризик хоч і зменшився, але продовжує існувати на мінімальному рівні.

Також суд звертає увагу, що прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у прохальній частині свого клопотання, зокрема, просив зобов`язати останнього утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими щодо обставин, викладених в письмовому повідомленні про підозру.

Однак, на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, обвинувальний акт надійшов до суду, а особи набули процесуального статусу обвинувачених. У зв`язку з цим, у розпорядженні Суду наразі відсутнє повідомлення про підозру як процесуальний документ, що визначав обсяг підозри на стадії досудового розслідування. За таких обставин, з урахуванням зміни стадії кримінального провадження та процесуального статусу осіб, доречним та юридично правильним суд вважає формулювання відповідних обов`язків із врахуванням змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, що зумовило зміну статусу осіб, зазначених в ньому тощо. При цьому, таке уточнення формулювання покладених обов`язків не є встановленням нових обов`язків, не розширює їх змісту та жодним чином не погіршує процесуального становища обвинувачених, а має на меті виключно приведення їх викладу у відповідність до стадії судового розгляду та чинного процесуального статусу учасників кримінального провадження.

З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, у редакції, яка відповідає стадії кримінального провадження, а також виходячи із змісту обвинувального акту, з усуненням зайвих повторів, а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні, з іншими обвинуваченими, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, зі свідками: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду, впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

Оцінка судом доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Розмір застави визначається, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 1, 4 ст. 201 КПК України).

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, положення статті 201 КПК України вказують тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються його доводи. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Сторона захисту наполягала на зміні запобіжного заходу з застави у розмірі 1 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5147600 грн. на більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання без будь-яких обов`язків, посилаючись на добросовісну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 протягом усього періоду досудового розслідування, міцність соціальних зв`язків, а також на часткове припинення існування та істотне зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з перебігом досудового розслідування.

Однак, оцінюючи наведені доводи сторони захисту у сукупності з матеріалами кримінального провадження, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання, оскільки на даний час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Так, під час первісного обрання запобіжного заходу слідчий суддя, окрім наявності обґрунтованої підозри, виходив із існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, а саме: можливості переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. З огляду на це до ОСОБА_6 було застосовано заставу з покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема обов`язку не відлучатися за межі Київської області (крім міста Києва) без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю (ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2024 року у справі № 991/3713/24, провадження 1-кс/991/3750/24)

Разом з тим, у подальшому, під час розгляду клопотань про продовження строку дії покладених обов`язків, встановлено, що ризик знищення чи спотворення доказів втратив свою актуальність у зв`язку із завершенням відповідних процесуальних дій на стадії досудового розслідування. Відтак, відпала і необхідність у збереженні обов`язку не відлучатися за межі Київської області (крім міста Києва) без дозволу слідчого, прокурора або суду та носити електронний засіб контролю. Таким чином, один із ризиків, який був покладений в основу визначення розміру застави у сумі 5 147 600 грн., фактично припинив існування. Разом із тим таке зменшення рівня ризиків не є настільки суттєвим, щоб обґрунтовувати можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 найм`якшого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Колегія суддів звертає увагу, що запобіжним заходом, застосованим до обвинуваченого ОСОБА_6 визначена застава, яка є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання колегії суддів, застосування запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі, що викликатиме острах втрати грошових активів, є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та гарантування його участі у судовому розгляді. Така застава у визначеному судом розмірі, у сукупності з продовженими додатковими обов`язками, є законним, співмірним, адекватним і обґрунтованим заходом, що відповідає характеру наявних ризиків, враховує процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та забезпечує належний баланс між необхідністю їх запобігання і дотриманням його прав та законних інтересів, а також здатна забезпечити належну поведінку під час судового провадження.

Доводи сторони захисту про відсутність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 не можуть бути визнані переконливими з огляду на таке.

Сторона захисту помилково стверджує, що прокурор обґрунтовує ризик переховування виключно тяжкістю покарання. Насправді тяжкість покарання, передбаченого за інкримінований злочин, у поєднанні з висунутим обвинуваченням та встановленням у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні такого злочину є вагомим фактором, який об`єктивно підвищує ймовірність ухилення особи від правосуддя. Усвідомлення обвинуваченим ОСОБА_6 реальної перспективи суворого покарання саме по собі створює значний мотив для уникнення кримінальної відповідальності.

Твердження захисту про те, що ОСОБА_6 раніше не змінював місце проживання та не переховувався, не спростовує наявності ризику втечі на даному етапі кримінального провадження. До моменту повідомлення про підозру та пред`явлення обвинувачення ОСОБА_6 міг не усвідомлювати реального обсягу доказів, зібраних стороною обвинувачення, та тяжкості можливих правових наслідків. Саме після повідомлення про підозру, ознайомлення з матеріалами провадження та усвідомлення невідворотності кримінальної відповідальності ризик переховування суттєво зростає.

Факт того, що інкриміновані події відбувалися у 2017-2021 роках, також не свідчить про відсутність ризику переховування. Тривалий час між вчиненням кримінального правопорушення та активною фазою кримінального переслідування не усуває можливості того, що обвинувачений ОСОБА_6, усвідомивши реальність можливість притягнення до відповідальності та суворість можливого покарання, може вдатися до спроб уникнути правосуддя. Оцінка ризику втечі повинна здійснюватися не лише на підставі попередньої поведінки особи, але й з урахуванням сукупності обставин кримінального провадження, характеру обвинувачення, тяжкості покарання, а також стадії кримінального процесу. Наявність обґрунтованої підозри та достатніх доказів причетності ОСОБА_6 до особливо тяжкого злочину об`єктивно створює стимули для ухилення від суду. Наведені стороною захисту аргументи фактично зводяться до твердження про добросовісну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 у минулому, однак такі обставини самі по собі не виключають і не нівелюють існування реального ризику його переховування від органів досудового розслідування та суду. В сукупності з тяжкістю інкримінованого злочину та вагомістю зібраних доказів ці обставини, навпаки, підтверджують обґрунтованість позиції сторони обвинувачення щодо наявності відповідного ризику.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 за кордоном є також необґрунтованими.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_6 скористався правом на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дійсно не є протиправним. Водночас наявність такого документа об`єктивно свідчить про реальну можливість швидкого залишення території України, що відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства підлягає оцінці судом під час встановлення ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Слід зазначити, що при вирішенні питання про наявність ризиків суд враховує не лише факти вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 конкретних дій, спрямованих на втечу, а й обставини, які потенційно створюють можливість такого переховування, зокрема наявність документів для виїзду за кордон, зв`язків за межами України, а також тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та можливість призначення суворого покарання.

Крім того, посилання сторони захисту на те, що паспорт для виїзду за кордон зданий, також не спростовує зазначений ризик. Передача такого документа на зберігання не виключає можливості використання інших способів незаконного перетину державного кордону, що в умовах воєнного стану та значної протяжності державного кордону не може бути повністю виключено.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків у зв`язку з нібито підтвердженою слідчим суддею міцністю соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_6 є також необґрунтованими та не спростовують наявності ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Сам по собі факт наявності у ОСОБА_6 постійного місця проживання, родини чи утриманців не може безумовно свідчити про відсутність ризику його переховування від органів досудового розслідування та суду. Такі обставини підлягають оцінці судом у сукупності з іншими даними, зокрема тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, можливістю призначення суворого покарання, поведінкою обвинуваченого та іншими факторами, які можуть спонукати особу уникати кримінальної відповідальності.

Крім того, посилання сторони захисту на висновки слідчого судді не може розцінюватися як безумовне підтвердження відсутності ризиків у подальшому. Оцінка ризиків у кримінальному провадженні має динамічний характер і здійснюється судом щоразу під час розгляду відповідного процесуального питання з урахуванням усіх актуальних обставин провадження. Наявність родини, утриманців або місця проживання сама по собі не виключає можливості переховування особи, оскільки судова практика свідчить, що навіть особи з усталеними соціальними зв`язками можуть ухилятися від слідства та суду, особливо у випадках, коли їм загрожує значна міра кримінальної відповідальності.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків та необґрунтованості продовження обов`язку утримуватися від спілкування з певним колом осіб є безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм кримінального процесуального законодавства.

Насамперед слід зазначити, що для застосування або продовження процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не вимагається обов`язкового встановлення факту вже вчиненого впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження. Достатнім є наявність обґрунтованої ймовірності такого впливу, що випливає з характеру інкримінованого кримінального правопорушення, кола осіб, які підлягають допиту у кримінальному провадженні, а також можливості обвинуваченого ОСОБА_6 контактувати з ними.

Посилання сторони захисту на відсутність документально підтверджених фактів впливу не спростовує наявності відповідного ризику, оскільки метою покладення такого обов`язку є саме запобігання можливому незаконному впливу, а не реагування на вже вчинені дії. В іншому випадку застосування такого запобіжного механізму втратило б превентивний характер.

Крім того, твердження захисту про те, що покладення обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами нібито порушує право на захист та принцип рівності сторін, передбачений ст. 7 КПК України, є необґрунтованим. Зазначений обов`язок не позбавляє сторону захисту права збирати докази, а лише встановлює обмеження на безпосередні контакти обвинуваченого ОСОБА_6 з певним колом осіб з метою недопущення впливу на їх показання. При цьому сторона захисту не обмежена у реалізації своїх процесуальних прав, оскільки отримання пояснень, збирання доказів та комунікація з учасниками кримінального провадження можуть здійснюватися через захисника, у встановленому законом процесуальному порядку, що повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та не створює жодних привілеїв для сторони обвинувачення.

Відтак, покладення та продовження обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами щодо обставин кримінального провадження є законним, пропорційним та спрямованим виключно на забезпечення належного перебігу судового розгляду, а наведені стороною захисту доводи не спростовують необхідності застосування такого обмеження.

Доводи сторони захисту про те, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином нібито ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджений доказами, є безпідставними.

Насамперед слід зазначити, що під час вирішення питання про наявність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, суд оцінює не лише факти вже вчиненого перешкоджання кримінальному провадженню, але й обставини, які об`єктивно створюють можливість такого перешкоджання. Закон не вимагає доведення того, що обвинувачений уже вчинив відповідні дії, достатнім є наявність обґрунтованої ймовірності їх вчинення.

Посилання сторони захисту на те, що в клопотанні наведено ухвали про проведення обшуків у інших осіб, однак відсутні прямі докази причетності до таких обставин ОСОБА_6, не спростовує наявності відповідного ризику. Суд вище послався на конкретні документи, якими обгрунтовано наявність даного ризику.

Крім того, наявність інших осіб, які фігурують у відповідному кримінальному провадженні, а також проведення щодо них процесуальних дій, свідчить про існування зв`язків між учасниками подій, що досліджуються судом. У таких умовах не можна виключати можливість узгодження позицій між фігурантами провадження, спотворення фактичних обставин справи або впливу на свідків, показання яких ще не були досліджені судом.

Таким чином, відсутність на даний момент встановлених фактів безпосереднього перешкоджання кримінальному провадженню з боку ОСОБА_6 не виключає наявності встановлених судом ризиків, оскільки процесуальні обмеження мають превентивний характер та спрямовані на забезпечення належного та безперешкодного здійснення судового розгляду.

Посилання захисту на те, що кримінальне провадження перебуває в суді з січня 2026 як на підставу зниження рівня ризиків, суд вважає нікчемним, адже жодного разу підготовче засідання не було розпочате по суті з огляду виключно на поведінку сторони захисту. Суду вдалось вирішити лише ряд невідкладних клопотань, явка на розгляд осіб, яких воно стосується, зумовлена виключно заінтересованістю в результатах розгляду. Використання подібних аргументів достеменно свідчить про те, що захист уже використовує аргумент сплину часу на свою користь, при цьому штучно створює передумови для подібного. Однак сама по собі тривалість судового провадження без його реальної динаміки не може бути аргументом для подібних заяв, адже процес пізнання у суду наразі обмежений виключно повідомленими сторонами провадження обставинами та наданими документами, які безумовно будуть повторюватись з часом. Ніяких нових висновків без динаміки провадження, яке наразі виключно відкладається, здійснено бути не може.

Суд звертає увагу, що, зокрема, поведінка учасників проваження є критерієм для визначення розумних строків у кримінальному провадженні у розумінні ст. 28 КПК України та враховується як національним судом, так і міжнародними судами, юрисдикція яких поширюється на державу Україна.

Відтак, з огляду на велику кількість учасників, суд вважає за необхідне фіксувати в усіх процесуальних рішеннях будь-які прояви зловживань, спрямованих на порушення таких строків, аби у будь-кого не виникло враження, що суд здійснює свої повноваження у спосіб потурання очевидним чи прихованим зловживанням учасників, які можуть призвести до порушення розумних строків розгляду справи чи спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000585 від 15 липня 2019 року- задовольнити частково.

Продовжити на два місяці, тобто до 10 травня 2026 року включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні, з іншими обвинуваченими, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, зі свідками: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_6, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 .

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, поданого в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - відмовити.

Надати обвинуваченому ОСОБА_6 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді:

ОСОБА_3

ОСОБА_2