Справа № 991/8859/25

Провадження № 2/991/37/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючої судді Чернової О.В.,

суддів Крикливої Т.Г., Ткаченка О.В.

за участю секретаря судового засідання Лаврук Н.Р.,

представника позивача прокурора Володіна В.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Колєснікової О.М.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гофельд Г.С.,

за результатами розгляду цивільної справи за позовною заявою Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

ВСТАНОВИВ:

І. Позовні вимоги

04.09.2025 Держава Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - Позивач, прокурор) звернулась до Вищого антикорупційного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1, Відповідач 2 відповідно) про:

(1) визнання необґрунтованим активу:

-автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_2, вартістю 2 218 740 грн;

(2) стягнення у дохід держави Україна вартості необґрунтованого активу, автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_2, у розмірі 2 218 740 грн.

ІІ. Історія провадження та заяви по суті сторін провадження

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.09.2025 вказану позовну заяву передано для розгляду раніше визначеній колегії суддів (якою було постановлено ухвалу про забезпечення позову до подання даної позовної заяви) у складі: головуючого судді Чернової О.В., суддів Крикливої Т.В. та Ткаченка О.В.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.09.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

24.09.2025 через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Колєснікової О.М., до суду надійшов відзив на позовну заяву (сформований в системі «Електронний суд» 23.09.2025).

30.09.2025 через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно- комунікаційної системи від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гофельд Г.С., до суду надійшов відзив на позовну заяву (сформований в системі «Електронний суд» у той же день).

Представник Позивача правом подати відповіді на відзиви не скористався.

07.10.2025 через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Колєснікової О.М., до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі (сформоване в системі «Електронний суд» 06.10.2025).

Ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа та зазначеною у протоколі судового засідання від 30.10.2025, було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гофельд Г.С., про залучення ОСОБА_3 як третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.10.2025 було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1, адвоката Колєснікової О.М., про допит у якості свідка ОСОБА_3, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Обґрунтування Позивачем позовних вимог

3.1. Статус відповідача ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що станом на дату набуття активу (04.01.2021) ОСОБА_1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого 9-ого відділу (моніторингу та координації) Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - ДСР НПУ).

Тобто, відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 8 ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для цілей цієї глави, в силу займаної посади ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

3.2. Родинні зв`язки

Згідно з відомостями декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), поданих ОСОБА_1 за 2020 та 2021 роки, до членів його сім`ї належать:

(1) дружина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

(2) син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також Позивач зазначив, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, є матір`ю дружини ( ОСОБА_6 ) та відповідно теща відповідача ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 - дочка ОСОБА_3 та відповідно рідна сестра дружини відповідача ОСОБА_1 .

3.3. Актив, обґрунтованість та законність набуття якого ставить під сумнів Позивач, та його вартість

16.12.2020 ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу № 941А/20 (далі - Договір) з ТОВ фірмою «Алмаз Мотор, ЛТД», предметом якого є транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 (далі - Актив).

Ціна товару з урахуванням Додаткової угоди № 1від 30.12.2020 до Договору, якою були внесені зміни в частині оплати товару та узгодження остаточної ціни, склала 2 218 740,00 гривень.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що право власності на транспортний засіб виникає у покупця з моменту підписання Акту прийняття товару.

Відповідно до Акту приймання-передання товару від 04.01.2021 до договору купівлі-продажу від 16.12.2020 № 941А/20 ОСОБА_3 прийняла Актив від ТОВ фірми «Алмаз Мотор, ЛТД».

Позивач стверджує, що необґрунтований актив - транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200 набуто 04.01.2021 ОСОБА_3 у власність за дорученням ОСОБА_1

05.01.2021 зазначений транспортний засіб зареєстровано у ТСЦ МВС № 1241 регіонального сервісного центру МВС України у Дніпропетровській та Запорізькій областях.

На підставі договору дарування від 05.08.2025 між ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_2 відбулась перереєстрація Активу на ОСОБА_2 .

На переконання Позивача, транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_2, є необґрунтованим активом, оскільки: (1) наявний зв`язок Активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та (2) набуття Активу за рахунок законних доходів не підтверджується.

3.4. Зв`язок Активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави

Згідно з твердженнями прокурора, вказаний Актив є набутим фізичними особами - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - за дорученням ОСОБА_1, який має можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо Активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, з огляду таке.

Прокурор стверджує, що ОСОБА_3 не мала законних доходів для придбання Активу.

Крім того, за інформацією Головного сервісного центру МВС в Єдиному державному реєстрі МВС відсутні відомості про видачу посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 .

У договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 941А/20 та додатковій угоді № 1 серед контактних даних покупця зазначено номер телефону НОМЕР_3, належний ОСОБА_1 (він регулярно здійснює його поповнення, вказує як власний номер у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування).

Вказаний транспортний засіб зареєстровано 05.01.2021 у ТСЦ МВС № 1241 регіонального сервісного центру МВС України у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Тобто, придбання Активу та його державна реєстрація відбулась не за місцем проживання ОСОБА_3 (Вінницька обл.), а за місцем проживання та роботи ОСОБА_1 (Дніпропетровська область).

Майже одразу після придбання транспортного засобу, 14.01.2021, ОСОБА_3 підписала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_6 розпоряджатись Активом.

Підписи ОСОБА_3 в Актах виконаних робіт щодо технічного обслуговування та документах щодо придбання Активу суттєво відрізняються один від одного, а інколи взагалі різні.

Технічне обслуговування Активу у період з 05.01.2021 по 26.08.2022 здійснювалось у м. ДніпроТОВ «Алмаз Мотор, ЛТД», яке знаходиться за місцем проживання і роботи ОСОБА_1, а не за місцем проживання ОСОБА_3 .

Придбання та технічне обслуговування Активу у період з 05.01.2021 по 23.01.2021 здійснювалися у м. Дніпро, тобто за місцем проживання ОСОБА_1, а довіреність ОСОБА_3 від 14.01.2021 посвідчено нотаріусом у м. Могилів-Подільський Вінницької обл, тобто за місцем її проживання.

На переконання прокурора, це свідчить про те, що розпоряджалась Активом не ОСОБА_3, а інша особа.

Відповідач ОСОБА_1 (1) 04.05.2021 сплатив 330,00 гривень з призначенням платежу: «Авто: СТО СП ТОВ ФІРМА АЛМАЗ МОТОР ЛТД, Дніпро, Слобожанский, 100а»

та (2) 26.08.2022 сплатив 19 642,00 гривень з призначенням платежу: «Авто: ТОВ ФІРМА АЛМАЗ МОТОР ЛТД, Дніпро, ш.Запорізьке, буд.35».

Окрім того, 11.01.2021, 29.01.2022, 02.06.2023 та 11.06.2024 ОСОБА_6 здійснила страхування Активу у страховій компанії ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ТРУП».

Згідно з отриманими від ДПП НП України відомостями щодо ОСОБА_3 наявні адміністративні стягнення за фактом вчинення на автомобілі TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1, адміністративних правопорушень за ч.1 ст.122 КУпАП (розмір штрафу - 340 гривень), зафіксованих в автоматичному режимі:

(1) 16.02.2024 за адресою: М21 Виступовичі - Житомир - Могилів - Подільський 294+567, що підтверджується відповідною постановою серії 4АВ № 04908800;

(2) 17.02.2024 за адресою: М30 Стрий-Умань - Дніпро - Ізварине 404+377, що підтверджується відповідною постановою серії 4АВ № 04919361.

За твердженнями Позивача, вказані штрафи були сплачені ОСОБА_1 19.02.2024 із застосуванням онлайн-платформи «Штрафи UA».

На підставі даних, зафіксованих за допомогою приладу TRUCAM ТС001146, ОСОБА_1 24.01.2025 вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП за фактом перевищення встановленої швидкості руху на 26 км/год у АДРЕСА_1, під час керування Активом, що підтверджується постановою № ЕНА 3925166. Відповідний штраф був сплачений ОСОБА_1 у той же день.

Вказані обставини доводять (1) факт того, що набуття Активу ОСОБА_3, яка лише виконала роль номінального власника, відбулося за дорученням ОСОБА_1, а також (2) можливість ОСОБА_1 прямо та опосередковано через ОСОБА_3 вчиняти щодо Активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Окрім того, у подальшому, на підставі договору дарування від 05.08.2025 між ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_2 відбулась перереєстрація Активу на останню.

На переконання прокурора, відчуження Активу відбулося за дорученням відповідача ОСОБА_1 з метою (1) уникнення можливої конфіскації активу, який в подальшому може бути визнано необґрунтованим, та (2) приховування зв`язку із ним, оскільки:

(1) придбання Активу 04.01.2021 відбулося за дорученням ОСОБА_1 та саме він фактично розпоряджається ним, а ОСОБА_3 виступила в ролі номінального власника;

(2) відчуження транспортного засобу 05.08.2025 було безоплатним;

(3) відчуження відбулося після отримання ОСОБА_1 (не пізніше 21.04.2025) запиту від НАЗК про надання пояснень щодо придбання ОСОБА_3 вказаного Активу та повідомлення про проведення моніторингу способу життя;

(4) Актив відчужено на користь членів сім`ї дружини ОСОБА_1 - рідну сестру ОСОБА_6 .

3.5. Необґрунтованість активів (різниця між вартістю Активу та законними доходами)

Щодо доходів ОСОБА_3 .

На переконання Позивача, ОСОБА_3 не мала законних доходів для придбання Активу, оскільки загальна сума її доходів за період із 1991 по січень 2021 року становить 298 082,79 гривень.

Щодо доходів відповідача ОСОБА_1 та членів його сім`ї, отриманих із законних джерел

Відповідно до щорічної декларації відповідача ОСОБА_1 за 2020 рік, станом на 31.12.2020, у нього та членів його сім`ї були наявні наступні заощадження у вигляді грошових активів:

(1) ОСОБА_1 - 6 000 USD, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2020, а саме 28,2746 гривень за 1 долар США, дорівнювало 169 647,6 гривень;

(2) ОСОБА_5 (син) - 10 000 EUR, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2020, а саме 34,7396 гривень за 1 EUR, дорівнювало 347 396 гривень.

(3) ОСОБА_6 (дружина) - 10 000 USD, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2020, а саме 28,2746 гривень за 1 долар США, що дорівнювало 282 746 гривень, а також 500 000,00 гривень, що загалом складало 782 746,00 гривень;

При цьому, згідно декларації за 2021 рік, грошові активи у вигляді заощаджень суб`єкта декларування та членів його сім`ї станом на 31.12.2021 року складали:

(1) ОСОБА_1 - 6 000 USD;

(2) ОСОБА_5 (син) - 10 000 EUR.

У зв`язку з цим прокурор зазначає, що частина заощаджень у вигляді 6 000 USD ОСОБА_1 та 10 000 EUR ОСОБА_5 не були використані на придбання Активу, а тому вони не враховуються при розрахунку різниці між вартістю Активу та законними доходами.

Заощадження ОСОБА_6 (дружини) у розмірі 10 000 USD та 500 000,00 гривень, тобто загалом сума коштів у розмірі 782 746,00 гривень, також не враховуються при розрахунку різниці між вартістю Активу та законними доходами, оскільки вказані кошти були використані ОСОБА_6 на придбання 19.10.2021 транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE вартістю 1 478 000 гривень.

Тобто, на 04.01.2021 ОСОБА_1 та члени його сім`ї не мали законних доходів на придбання Активу вартістю 2 218 740 гривень, отже різниця між їх законними доходами та вартістю набутого Активу дорівнює 2 218 740 гривень.

Таким чином, на переконання Позивача, різниця між вартістю набутих активів та законними доходами ОСОБА_1 і членів його сім`ї у 2021 році з урахуванням грошових заощаджень, які використовувались, склала: 4 298 931 (вартість видатків за 2021 рік) - 1 908 852 (законні доходи за 2021 рік + заощадження за 2020 рік) = 2 390 079 гривень.

Відтак, на переконання представника Позивача, набуття Активу за рахунок законних доходів не підтверджується.

У зв`язку з вказаним прокурор вважає, що Актив є необґрунтованим, а його вартість підлягає стягненню в дохід держави з Відповідачів.

3.6. Правова позиція Позивача, підтримана під час судового розгляду по суті

Під час судового розгляду по суті прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Просив (1) визнати необґрунтованим актив - автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_2,, що належить ОСОБА_2, та (2) стягнути в дохід держави Україна з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартість необґрунтованого активу у розмірі 2 218 740 гривень.

Вважав заперечення та докази сторони Відповідачів такими, що не спростовують доводи Позивача і не доводять безпідставність позову.

ІV. Обґрунтування позиції сторони Відповідачів щодо заявлених прокурором позовних вимог

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення. Їхнє представництво здійснювали адвокати Колєснікова О.М. та Гофельд Г.М. відповідно.

4.1. Позиція представника відповідача ОСОБА_1, викладена у відзиві на позовну заяву від 23.09.2025 та підтримана нею під час судового розгляду по суті

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Колєснікова О.М., у відзиві на позовну заяву від 23.09.2025 та під час судового розгляду по суті зазначила, що (1) матеріали справи не містять відомостей або фактичних даних, які б вказували на те, що Актив був набутий за дорученням ОСОБА_1, а він отримав можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо Активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

Стверджувала, що (2) придбання Активу було здійснене ОСОБА_3 виключно за наявні в останньої збереження, зокрема готівкові кошти та доходи від реалізації сімейних цінностей.

На її переконання, фактичні відомості, викладені у позовній заяві, не є обґрунтованими, подаються у формі припущень, а правові підстави заявленого позову не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вказані твердження представника відповідача ОСОБА_1 обґрунтовуються таким.

Щодо наявності у ОСОБА_3 грошових коштів на придбання Активу

Представник відповідача ОСОБА_1 зазначає, що останній не погоджується з твердженнями Позивача про те, що ОСОБА_3 не мала законних доходів для придбання спірного транспортного засобу.

Стверджує, що сім`ю утримував ОСОБА_7 - чоловік ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) засобами власного заробітку. Після його смерті ОСОБА_3 отримала у спадок спільно нажиті готівкові грошові кошти, які вони удвох заощаджували, а також колекційні монети та ювелірні вироби, сімейні цінності попередньо набуті чоловіком у спадок (після їх реалізації ОСОБА_3 стала власником відповідних грошових коштів).

ОСОБА_3 за період з 1999 по 2021 роки отримала заробітну плату у сумі 73 551,14 гривень, а також отримала пенсійні виплати за період з 01.10.2004 по 31.01.2021 включно на суму 219 301,99 гривень.

Всі свої доходи ОСОБА_3 конвертувала у іноземну валюту. За вказаний період загальний заробіток ОСОБА_3, який вона не витрачала, складав 23 537,265 доларів США.

Сума доходів та заощаджень, закумульованих до 1999 року, складається з заощаджень та сімейних цінностей, отриманих подружжям у спадок від родичів у вигляді цінних нумізматичних монет та речей антикварної цінності, та складала близько 70 000 доларів США.

Частину грошових коштів, виручених від продажу сімейних цінностей, ОСОБА_3 з метою допомоги в інвестуванні у комерційну діяльність передала старшій дочці - ОСОБА_6, яка була зареєстрована як ФОП та виступала в якості інвестора для розвитку діяльності агентства нерухомості (щодо купівлі та подальшого продажу нерухомого майна після його ремонту та покращення), яким остання розпочинала займатись спільно з іншими особами. Оформлення відносин ОСОБА_6 з цими особами було здійснено шляхом укладення відповідних договорів позики із наданням розписок.

А саме 15.09.2008 ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_6 у якості позики грошову суму готівкових коштів у розмірі 25 000 доларів США.

28.04.2008 грошові кошти у сумі 20 000 доларів США та 06.05.2008 у сумі 10 000 доларів ОСОБА_6 надала у борг ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

У зв`язку з несвоєчасним поверненням зазначених боргів ОСОБА_6 зверталася з позовами до Ленінського та Індустріального районних судів м. Дніпропетровська. У ході судових розглядів борги було повернуто і ОСОБА_6 відмовилася від заявлених позовних вимог через мирне врегулювання спорів.

Відтак, загальна сума повернутих грошових коштів за вказаними договорами позики складає 55 000 доларів США, які у подальшому ОСОБА_6 повернула своїй матері - ОСОБА_3 .

Таким чином, представник Відповідача 1 стверджує, що у ОСОБА_3 були наявні грошові кошти як для придбання Активу, так і придбання іншого рухомого і нерухомого майна, а також для витрат на життєві потреби.

Щодо відсутності зв`язку Активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави

ОСОБА_3 придбала Актив з метою збереження наявних в її власності грошових коштів як ліквідне майно, що за необхідності може бути реалізоване у стислі терміни та в майбутньому може скласти спадкову масу, яку успадкують її доньки.

ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, не має права керування транспортними засобами та ніколи не керувала ними, у зв`язку з чим фактично неможливо уявити собі факт самостійного (без сторонньої допомоги) вибору та придбання даного транспортного засобу шляхом її одноосібного звернення до салону продажу автомобілів.

Оспорюваним автомобілем інколи користувалась ОСОБА_6 для виконання доручень ОСОБА_3, а також для задоволення власних потреб у переміщенні. Оформлення страхових внесків (страхування транспортного засобу) здійснювала саме ОСОБА_6, а не ОСОБА_1, який у вказаних договорах страхування не зазначений.

Вказані обставини підтверджують той факт, що ОСОБА_1 не мав наміру використовувати даний транспортний засіб, не забезпечував його утримання та організацію страхування тощо.

Актив був зареєстрований у ТСЦ МВС №1241 регіонального сервісного центру МВС України у Дніпропетровській та Запорізькій областях, оскільки у місті Дніпро проживала ОСОБА_6 (дочка ОСОБА_3 ), яка здійснювала обслуговування, зберігання вказаного транспортного засобу та лише інколи його використовувала, маючи у своєму розпорядженні інший транспортний засіб - LAND ROVER.

Факт наявності довіреності, за відсутності використання даного транспортного засобу понад 180 днів, згідно чинних роз`яснень НАЗК не зобов`язує внесення відомостей про зазначений транспортний засіб до декларацій ОСОБА_1 .

Згідно з твердженнями представника відповідача ОСОБА_1, вказані Позивачем адміністративні правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, могли бути вчинено старшим сином Відповідача 1 - ОСОБА_11, який на вказаному автомобілі у ці дні здійснював перевезення ОСОБА_3 .

Керування 24.01.2025 та вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомогою приладу TRUCAM, обумовлене необхідністю надання допомоги у переміщенні чоловіку рідної сестри ОСОБА_6 - ОСОБА_12, який є військовослужбовцем і потребував невідкладної допомоги та доставки до лікарні (де перебував до 04.02.2025). Також на прохання своєї тещі Відповідач 1 возив останню в лікарню до ОСОБА_12 ..

Після цього Актив був поставлений на місце його постійного знаходження за місцем мешкання ОСОБА_6 . Факт перебування Активу здебільшого у м. Дніпро зумовлений перебуванням ОСОБА_3 поряд з донькою внаслідок поширення короновірусної хвороби територією України, та більш ймовірною можливістю на отримання там якісної медичної допомоги.

Жодного штрафу у місті Дніпро або Дніпропетровській області, де у 2019-2025 роках працював та мешкав відповідач ОСОБА_1, ані в автоматичному режимі, ані безпосередньо співробітниками поліції на останнього не накладалося.

Вказане підтверджує той факт, що даний транспортний засіб використовувався виключно або у місті Вінниця або поряд з даним населеним пунктом, тобто у місці проживання ОСОБА_3, та його використання безпосередньо пов`язано з потребами останньої або потребами її родини.

09.07.2024 ОСОБА_1 розраховувався за парковку у ТЦ «Гулівер» з оплатою паркінгу «Спортивна 1-А», оскільки відвозив до даного ТЦ саме ОСОБА_6 на автомобілі, належному матері останньої.

Відповідно вбачається, що Відповідач 1 розпоряджався поїздками та використовував зазначений автомобіль не на власний розсуд, а виключно у разі поїздок до міста Вінниці до ОСОБА_3, або на прохання останньої, або на прохання ОСОБА_6 для поїздки у місто Київ.

Після придбання Активу відповідач ОСОБА_1 своєю карткою не здійснював оплату послуг автозаправних станцій. Відсутність таких платежів свідчить про відсутність будь-якого регулярного користування Активом.

Відповідно, це підтверджує відсутність фактичного контролю Відповідача 1 над Активом, оскільки будь-яке регулярне використання потребувало несення ним витрат на пальне.

Відсутність необхідності у додатковому транспортному засобі у відповідача ОСОБА_1 підтверджується і тим, що він, перебуваючи на вказаній посаді використовував службові автомобілі, про що зазначається в поданих 06.10.2025 його представником додаткових доказах.

ОСОБА_6 допомагала ОСОБА_3 у виборі автомобіля та внесенні належних останній грошових коштів на сплату його вартості, підписанні документів, роз`ясненнями тощо.

Маючи нотаріальну довіреність на вчинення будь-яких дій щодо належного ОСОБА_3 . Активу, ОСОБА_6 виконувала всі необхідні дії щодо його страхування, ремонтних робіт, поточних робіт технічно-поліпшувального характеру, тощо.

Номер телефону відповідача ОСОБА_1 вказувався для вирішення технічно складних питань та прийняття виважених рішень стосовно рухомого майна, належного ОСОБА_3, оскільки остання не мала відповідних необхідних знань.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був розірваний 15.04.2025.

Унаслідок цього на підставі договору дарування від 05.08.2025 ОСОБА_3 подарувала Актив своїй доньці - ОСОБА_2, оскільки так рухоме майно буде перебувати у доньки, чоловік якої має достатньо технічних знань для належного утримання Активу у задовільному стані.

Заява про розірвання шлюбу була подана у лютому 2025 року, тобто без будь-якого зв`язку з проведенням моніторингу способу життя відповідача ОСОБА_1, про яке він дізнався не раніше квітня 2025.

На думку представника Відповідача 1, вказане свідчить про фізичну неможливість розпорядження будь-якими активами, належними родині колишньої дружини та нелогічність керування діями осіб, у минулому дотичних до родини Відповідача 1, у оформленні Активу на сестру колишньої дружини.

Представник Відповідача 1 стверджує, що Позивачем у позовній заяві не доведено зв`язок Активу з відповідачем ОСОБА_1 - позовна заява не містить відомостей, які б вказували, що Актив набутий за його дорученням, а останній отримав можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо Активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

Відповідач ОСОБА_1 лише допомагав ОСОБА_6 та ОСОБА_3 обслуговувати оспорюваний Актив.

4.2. Позиція представника відповідача ОСОБА_2, викладена у відзиві на позовну заяву від 30.09.2025 та підтримана нею під час судового розгляду по суті

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гофельд Г.С., у відзиві на позовну заяву від 30.09.2025, а також під час судового розгляду по суті стверджувала про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Позивачем не доведений опосередкований спосіб набуття Активу за дорученням ОСОБА_1, і що останній отримав можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо Активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

На її переконання, позиція прокурора в доведенні факту придбання ОСОБА_3 автомобіля за дорученням відповідача ОСОБА_1 має обвинувальний ухил, сформований без всебічного вивчення обставин.

Стверджувала про відсутність підстав для задоволення вимог Позивача з огляду на (1) наявність у ОСОБА_3 грошових коштів на придбання Активу за рахунок заощаджень й доходів від продажу дороговартісних колекційних нумізматичних монет та (2) відсутність зв`язку Активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

У зв`язку з вказаним, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гофельд Г.С., просила відмовити у задоволенні позову у вказаній цивільній справі.

Вказане представник відповідача ОСОБА_2 обґрунтувала таким.

Щодо наявності у ОСОБА_3 грошових коштів на придбання Активу

Батько Відповідачки 2 - ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) утримував сім`ю (харчування, побутові витрати, навчання тощо) засобами власного заробітку.

Мати - ОСОБА_3, працювала у ПАТ «Могилів-Подільський» машинобудівний завод, Будівельно-монтажному управлінні «Промжитлобуд», а також підробляла маляром. Накопичені за цей час кошти, а також нараховані пенсійні виплати ОСОБА_3 обмінювала на іноземну валюту.

Після смерті ОСОБА_7, його дружина ОСОБА_3 отримала спільно нажиті готівкові грошові кошти, які вони удвох заощаджували, а також колекційні монети та ювелірні вироби, сімейні цінності, набуті чоловіком у спадок.

Так, ОСОБА_7 від його дідуся, який помер ще у 1929 році, перейшла у власність велика колекція різних монет та ювелірних виробів, які вважались антикварними, що зберігались у його родині ще з 1920 років, та частина з них є та була досить дороговартісними, зокрема колекційні нумізматичні монети. Деякі з них ОСОБА_3 продала ще у 2005-2006 роках із допомогою ОСОБА_6 та її чоловіка - ОСОБА_1 .

Інша дочка ОСОБА_7 - ОСОБА_6 12.06.2008 створила ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНІПРО-НЕРУХОМІСТЬ" (код: 35984672) та співпрацювала з іншими особами з метою спільної діяльності з придбання квартир, проведення у них ремонтних робіт з покращення та подальшого їх продажу для отримання прибутку.

Для цього ОСОБА_3 надала дочці - ОСОБА_6, грошові кошти у сумі близько 60 тис доларів США на умовах строкового користування та повернення.

З особами, з якими ОСОБА_6 розпочинала вести спільну діяльність, у останньої виникли розбіжності у поглядах на ведення бізнесу та після звернення до суду надані дочкою цим особам кошти були повернуто ОСОБА_6 .

У 2009 році ОСОБА_6 повернула зазначені грошові кошти в повному обсязі ОСОБА_3, після чого остання продовжила їх зберігання в готівковій формі.

Сукупний офіційний дохід ОСОБА_3 за період з 1999 по 2021 роки складав у сумі оплати праці на 82 551,14 гривень та пенсійних виплат на 215 531,65 гривень.

Таким чином, лише частина заощаджених з офіційних джерел її доходів за 1999-2021 роки (до моменту придбання транспортного засобу) складає близько 24 000 доларів США.

Позивачем не взято до уваги наявність додаткових неофіційних джерел заробітку (підробітки, залишок коштів у спадок від ОСОБА_7, продаж спадкового золота (ювелірних антикварних виробів) та монет, коштів, що надавались доньками протягом життя, тощо.

Факт відсутності офіційної фіксації таких доходів не спростовує їх реальне існування.

Щодо відсутності зв`язку Активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави

З метою вкладення наявних грошових коштів ОСОБА_3 придбала транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2, як ліквідне майно, що в майбутньому може бути успадковане її доньками та за необхідності може бути реалізоване у стислі терміни.

На момент придбання спірного транспортного засобу ОСОБА_6 використовувався транспортний засіб MAZDA CX-5 2014 року випуску.

Відповідач ОСОБА_1 використовував службовий транспортний засіб Мерседес та не мав необхідності у використанні додаткового автомобіля, окрім автомобіля, належного його дружині - MAZDA CX-5, який він міг використовувати у разі нагальної потреби.

На переконання представника відповідача ОСОБА_2, ці відомості є самостійною підставою вважати відсутність необхідності в придбанні третього автомобіля у власних цілях.

Станом на 2021 рік у власності та користуванні ОСОБА_2 перебував автомобіль, який остання також інколи його використовувала для переміщення містом Дніпро та для поїздок у Вінницю та Вінницьку область.

Будь-яких пропозицій від ОСОБА_1 щодо вибору транспортного засобу не надходило, кошти на купівлю даного транспортного засобу він не надавав, а також не мав як наміру, так і можливості його використовувати, за рідким виключенням здійснення на ньому поїздок на прохання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Зокрема, чоловік ОСОБА_2, ОСОБА_12, який є військовослужбовцем, 24.01.2025 почав погано себе почувати, та з місця дислокації військової частини дістався до міста Дніпро. Звідти ОСОБА_1 відвіз його до міста Вінниця, де в подальшому ОСОБА_12 проходив лікування у КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» до 04.02.2025. Також ОСОБА_1 відвозив до цієї лікарні ОСОБА_3 .

Вказаним може бути пояснено і складення на ОСОБА_1 штрафу, про який зазначено у позовній заяві.

Виключні випадки використання ОСОБА_1 вказаного автомобіля пояснюються або проханнями тещі останнього, або проханнями дружини, але у будь-якому випадку пов`язані з потребами сім`ї, а не використанням ним авто на власний розсуд та за власними потребами.

Також варто зазначити, що факт перебування оспорюваного Активу здебільшого у м. Дніпро зумовлений частим перебуванням ОСОБА_3 у старшої дочки - ОСОБА_6, для допомоги з дітьми та на період пандемії COVID-19.

Факт реєстрації зазначеного транспортного засобу у ТСЦ МВС регіонального сервісного центру МВС України у Дніпропетровській та Запорізькій областях не може свідчити про купівлю зазначеного транспортного засобу за дорученням ОСОБА_1 .

У квітні 2025 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було розірвано.

У серпні 2025 року ОСОБА_3 вирішила подарувати Актив, оскільки через вказане припинення шлюбних відносин ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вона більше не була впевнена у зацікавленості ОСОБА_1 у допомозі в обслуговуванні Активу, через що здійснила дарування Активу ОСОБА_2, зважаючи на добрі відносини зі своїм зятем і чоловіком відповідачки - ОСОБА_12 .

Вказане не є логічним у випадку розпорядження ОСОБА_1 цим автомобілем, зважаючи на фактичне припинення шлюбних відносин та віднесення ОСОБА_1 вже до колишніх членів родини.

Зважаючи на достатньо значні суми своїх заощаджень, ОСОБА_3 намагалася забезпечити інтереси всіх дітей та справедливо розподіляти між ними сімейне майно чи накопичення.

Одночасно з оформленням договору дарування ОСОБА_2 спірного транспортного засобу, ОСОБА_3 здійснила передачу іншого належного останній майна на користь ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 критично ставиться до доводів Позивача про те, що ОСОБА_1 мав вплив під час придбання Активу з огляду на його зазначення у контактних даних для зв`язку з автосалоном.

Вказане спростовується тим, що, перебуваючи у шлюбних відносинах та родинних зв`язках, ОСОБА_1 надавав системну допомогу у вирішенні технічних питань з обслуговування авто.

На переконання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гофельд Г.С., Позивачем не доведений опосередкований спосіб набуття Активу.

Ані зміст позовної заяви, ані додані до неї матеріали та докази не містять відомостей або фактичних даних, які б вказували на те, що цей актив був набутий за дорученням ОСОБА_1, а він отримав можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

4.3. Факти, що визнаються Відповідачами:

(1) вказаних Позивачем родинних зв`язків, про які зазначено у п. 3.2 цього Рішення;

(2) обіймання ОСОБА_1 посади старшого оперуповноваженого 9-ого відділу (моніторингу та координації) Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України;

(3) надання ОСОБА_1 допомоги у вигляді усних порад та рекомендацій при виборі та обслуговуванні Активу;

(4) керування ОСОБА_1 . Активом у поодиноких випадках для цілей перевезення родини дружини або безпосередньо ОСОБА_3 ;

(5) перебування ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_7, та відсутності у неї права керування транспортними засобами;

4.4. Показання свідка ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 05.03.2026 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1, адвоката Колєснікової О.М., була допитана у якості свідка ОСОБА_3, яка у своїх показаннях повідомила зокрема таке.

ОСОБА_3 зазначила, що все життя разом зі своїм чоловіком вони накопичували кошти, за які й вирішила придбати актив, який у майбутньому дістанеться її дочкам у спадок.

Для реалізації цієї мети у 2021 році вона разом з дочкою - ОСОБА_6, поїхала в автосалон у м. Дніпро, де придбала транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200 за 2 100 000 грн, обґрунтованість набуття якого і вирішується в межах цієї цивільної справи.

Під час вибору та купівлі автомобіля всі документи вона підписувала особисто, при цьому була присутня дочка - ОСОБА_6, яка їй допомагала з вибором автомобіля та виключно за вподобаннями останньої був придбаний автомобіль великого розміру, оскільки такі подобаються дочці.

Зазначила, що була особисто присутня при виборі та купівлі автомобіля, та повідомила, що вона відвідувала автосалон та підписувала документи тільки одного разу. Пригадати, які саме документи підписувала, вона не може, не звертала уваги.

Сплата за транспортний засіб відбувалась у гривнях, попередньо конвертованих з наявних у неї збережень у доларах США. Після придбання Активу вона одразу повернулась до міста Могилів-Подільський Вінницької області, де постійно проживає.

Додатково також вказала, що транспортний засіб був придбаний виключно за належні їй кошти.

Протягом життя у неї були як офіційні, так і неофіційні доходи - від здійснення ремонту квартир інших осіб у післяробочий час. Всі отримані нею доходи вона конвертувала в долари. Окрім того, її, вже покійний, чоловік отримав у спадок ювелірні вироби, монети та прикраси, які в подальшому вона реалізувала. Також свідок додала, що вона продала будинок, який отримала у спадок від тітки, приблизно за 20-25 тисяч доларів США. Наголосила, що загальний розмір коштів, який був наявний у неї на час набуття спірного Активу (на 2021 рік), складав 70 000 доларів США.

Повідомила, що докази продажу монет та дорогоцінностей не збереглися.

Також ОСОБА_3 зазначила, що у 2008 році надала в борг дочці - ОСОБА_6, орієнтовно 50 000 доларів США, які остання повернула у 2010 році. Після цього всі наявні кошти вона зберігала вдома в готівковій формі, які після смерті чоловіка використовувала як засоби для існування. Наразі вона перебуває на утриманні дочок - ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які їй допомагають, зокрема сплачують комунальні послуги, забезпечують продуктами харчування тощо, тому її витрати є незначними.

ОСОБА_3 зазначила, що спірний автомобіль передала у користування дочки - ОСОБА_6 . Також повідомила, що за вчинення правопорушень на цьому автомобілі їй приходили повідомлення в застосунку «ДіЯ» про накладення штрафів. У таких випадках ОСОБА_3 невідкладно телефонувала ОСОБА_6, щоб та сплатила штраф, оскільки у вказаний час автомобілем керувала остання.

Свідок також зазначила, що відповідач ОСОБА_1 не просив придбати цей автомобіль та не надавав коштів для його придбання. Він завжди користувався виключно його службовими автомобілями. ОСОБА_1 міг використати TOYOTA LAND CRUISER 200 тільки у випадку перевезення ОСОБА_3 .

V. Правове регулювання

Відповідно до ч. 1 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з абз.1 ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.

Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4 ст. 290 ЦПК України).

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної у ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи.

У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (абз.2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», а саме:

- отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи;

- наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (ч. 1 ст. 291 ЦПК України).

У справах цієї категорії суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).

Тобто застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) або так званий баланс імовірностей (balance of probabilities). Тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж ні. Такий підхід при оцінці доказів становить процесуальну особливість інституту цивільної конфіскації.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.03.2026 у справі № 616/300/20, від 29.10.2025 у справі № 991/7187/24, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Отже, використаний в національній системі термін «більша переконливість доказів» означає, що існують розумні підозри вважати, що факт скоріше має місце. При цьому, вказаний стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

При вирішенні питання про визнання активів необґрунтованими для задоволення позовних вимог достатньою є підтверджена доказами сукупність фактичних обставин, з якими закон пов`язує набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відповідна різниця між їх вартістю та законними доходами.

Застосування для визнання необґрунтованими активів методів цивільного процесу пов`язане з покладенням на відповідача тягаря доказування обґрунтованості набуття майна. Власник активу має довести законність походження майна, а якщо має місце опосередковане набуття через третіх осіб (як у цій справі), - спростувати свій зв`язок з цим активом. Доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сукупності з неможливістю власником цього майна довести протилежне, достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 292 ЦПК України активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються у дохід держави.

У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

VІ. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні цивільного позову

Виходячи зі змісту статті 290 ЦПК України, суд під час розгляду справи про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх у дохід держави має встановити таке:

(1) статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

(2) поширення на Актив Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації назаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»;

(3) зв`язок Активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та набуття відповідачами Активу у один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України;

(4) набуття Активу за рахунок законних доходів;

(5) відповідність заявленого Позивачем об`єкта ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між його вартістю і законними доходами особи.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, свідка ОСОБА_3, суд встановив такі обставини і дійшов такого висновку.

6.1. Щодо статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у відповідача ОСОБА_1 .

Частина 4 статті 290 ЦПК України встановлює ознаки суб`єкта у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, яким зокрема може бути (1) особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, (2) а також інша фізична особа, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

За змістом п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до пп.«з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» до осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, належать, серед інших, поліцейські.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до листа ДСР НПУ № 30787/01-2025 від 11.03.2025 та витягу з наказу від 06.11.2019 № 23 о/с підполковник поліції ОСОБА_1 проходить службу в ДСР НПУ, із 07.11.2019 перебуває на посаді старшого оперуповноваженого 9-ого відділу (моніторингу та координації) Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України й станом на дату надання відповіді 11.03.2025 (т. 2 а.с.105-112).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент набуття ОСОБА_3 спірного Активу проходив службу в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, та відповідно належав до осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

6.1.2. Особи, пов`язані з відповідачем ОСОБА_1 .

ОСОБА_6 на момент придбання Активу - з 03.08.1991 та до 15.04.2025 була дружиною відповідача ОСОБА_1, відповідно до Актових записів про шлюб № 221 від 03.08.1991 та про розлучення № 63 від 15.04.2025 (т. 2 а.с.20-21; т. 5 а.с.19-20).

Згідно з Актовим записом про народження № 329 від 12.08.1971 ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_6 та відповідно - тещею та тестем відповідача ОСОБА_1 (т. 2 а.с.18-19).

ОСОБА_2 - інша дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_7, а також рідна сестра ОСОБА_6 (дружини відповідача ОСОБА_1 ) відповідно, згідно з Актовими записами про народження № 222 від 15.05.1980 та про шлюб № 143 від 27.07.2007 (т. 2 а.с. 22-23; 24-25).

У розумінні абз.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (мати та сестра дружини відповідно) є близькими особами ОСОБА_1, який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави (на момент набуття Активу ОСОБА_3 ).

Набутий ОСОБА_3 спірний Актив у подальшому (05.08.2025) був подарований відповідачці ОСОБА_2, у власності якої перебував на момент звернення з позовом.

За твердженнями прокурора, Актив був набутий у власність ОСОБА_2 саме за дорученням ОСОБА_1 з метою (1) уникнення можливої конфіскації активу, який в подальшому може бути визнано необґрунтованим, та (2) приховування зв`язку із ним.

6.2. Щодо поширення на Актив Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», тобто 28.11.2019, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 КК України.

Для цілей глави 12 ЦПК України:

- термін «активи» означає, зокрема грошові кошти та інше майно (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України),

- під «набуттям активів» слід розуміти, зокрема набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Судом встановлено, що Активом, щодо якого ставиться питання про його необґрунтованість, є транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_2, вартість якого становить 2 218 740 грн.

Так, відповідно до наданих документів, судом встановлено таке.

16.12.2020 укладено договір купівлі-продажу № 941А/20, де зазначено продавцем - ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД», а покупцем - ОСОБА_3 (т. 2 а.с.120-123).

Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД» зобов`язується передати ОСОБА_3 транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2, тобто актив, обґрунтованість набуття якого оспорюється Позивачем.

Ціна товару на дату укладання Договору складала 2 369 490 грн. Додатковою угодою № 1від 30.12.2020 були внесені зміни до вказаного Договору в частині ціни та оплати Товару (пункт 2.1), відповідно до якої ціна Активу становить 2 218 740,00 гривень(т. 2 а.с.125).

Вказана вартість Активу була сплачена 04.01.2021 відповідно до меморіального ордера № 6305221К від 04.01.2021, де в графі «призначення платежу» зазначено про надходження коштів за відповідним Договором від ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 ) (т. 2 а.с.97).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що право власності на транспортний засіб виникає у покупця з моменту підписання Акту прийняття товару (т. 2 а.с.121).

Згідно з Актом від 04.01.2021 приймання-передання товару до вказаного Договору, 04.01.2021 ОСОБА_3 прийняла вказаний Актив та відповідно набула його у власність (т. 2 а.с.56).

Відповідно до листа № 56419/0/06-25 від 17.03.2025 та доданих до нього документів, 05.01.2021 у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (ТСЦ МВС 1241) відбулась державна реєстрація Активу за ОСОБА_3 (т. 2 а.с.42-69; т. 3 а.с.17, 26).

09.08.2025 на підставі Договору дарування №НТХ753036 від 05.08.2025 між ОСОБА_3 та її дочкою ОСОБА_2 відбулась перереєстрація Активу на ОСОБА_2, яка є його власником дотепер - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (т. 3 а.с.31).

Вказані факти також не оспорюються учасниками справи у поданих ними документах по суті справи та у судовому засіданні під час розгляду справи, а також підтверджуються показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_3 .

Таким чином, з поданих сторонами доказів вбачається, що оформлення документів та вчинення інших дій, на підставі яких виникло право власності на спірний Актив, зокрема укладення відповідного договору купівлі-продажу (16.12.2020), додаткової угоди №1 (30.12.2020) та специфікацій до нього, проведення фінансових розрахунків (04.01.2021) за Договором, приймання Активу (04.01.2021) та державна реєстрація Активу на ОСОБА_3 (05.01.2021), мали місце у період перебування відповідача ОСОБА_1 на відповідній посаді в ДСР НПУ, тобто у статусі особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Отже, транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2, відповідає встановленим законом ознакам поняття «актив», був набутий після 28.11.2019 та, відповідно, може бути предметом позову у справі про визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави.

6.3. Щодо зв`язку Активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та набуття Активу у спосіб, передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний, зокрема навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не був безпосереднім набувачем Активу, про необґрунтованість якого стверджує позивач. Власником оспорюваного транспортного засобу була зазначена ОСОБА_3 (його теща).

Отже, при встановленні зв`язку Активу, про необґрунтованість якого стверджує Позивач, з собою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність відповідача ОСОБА_1 з Активом - транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 .

Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», обґрунтованість якого оспорюється та не визначає критеріїв такого зв`язку.

У питанні опосередкованого способу набуття активів нормативна конструкція має альтернативний характер - доведенню підлягає один із передбачених фактів:

(1) набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або (2) якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Термін «за дорученням», використаний у п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, відмінний від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повірених осіб.

Для визнання наявності певної домовленості учасників на здійснення відповідних дій (зокрема, набуття активу за дорученням) може бути достатнім встановлення наміру особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, погодити (скоординувати) поведінку набувача активу для подальшого його набуття у власне користування. При оцінці факту набуття активів за дорученням у справах про визнання активів необґрунтованими, слід брати до увагу саму ідею і природу відповідного провадження - держава через заявлений позов презюмує, що суб`єкт декларування в порушення свого обов`язку дотримання прозорості статків набуває активи через третіх осіб. Відповідно, очікувати або вимагати наявності в матеріалах таких проваджень доручень, оформлених відповідно до вимог цивільного законодавства, абсурдно з огляду на те, що цей суб`єкт намагається приховати набуття цих активів (через це, в тому числі, користується «послугами» третіх осіб на їх придбання).

За таких обставин вчинення дії «за дорученням» у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, в свою чергу, отримує вигоду від набутого активу.

Інша умова опосередкованого набуття активу третьою особою являє собою складну конструкцію «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження» особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Оскільки процедура визнання активів необґрунтованими за цією умовою базується на презумпції, що зареєстроване право власності на третю особу є формальним, а фактичним власником є суб`єкт декларування, не можна вимагати підтвердження здійснення ним права розпорядження в класичному розумінні.

При регламентації інституту цивільної конфіскації мова йде не про право розпорядження як таке, а про тотожність йому вчинюваних по відношенню до активу дій, які можуть вчинятися як прямо так і опосередковано (в тому числі як і набуття активу - через третю особу з подальшим оформленням на себе або членів своєї сім`ї або без такого). Також слід підкреслити, що для встановлення за цим критерієм умови набуття активів у власність третьою особою в інтересах відповідача, не має значення, чи здійснював він щодо активу відповідні дії, важливим є встановлення самої можливості їх вчинення. У справах про визнання необґрунтованими активів суд також повинен встановити, чи може (або міг) суб`єкт декларування контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності.

Можливість суб`єкта декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, охоплює значне коло факторів:

- користування активом, в тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування;

- систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним);

- наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо;

- придбання активу за дорученням та/або в інтересах особи, яка не зазначена його власником;

- здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу;

- здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу;

- поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби;

- можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї);

- можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу;

- можливість суб`єкта декларування впливати на долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо.

Будь-який із вказаних критеріїв як окремо, так і в сукупності з іншими, може свідчити про спроможність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, якщо особа здійснює усвідомлений вольовий акт. Без волі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчинення таких дій неможливе. Вольовий компонент визначає динаміку відносин особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з активом, необґрунтованість якого презюмується.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 991/366/22, фактичне володіння через третіх осіб (ч. 4 ст. 290, п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України) «за дорученням»:

(1) вказує на відносини, відмінні від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного;

(2) означає набуття суб`єктом декларування активів через третіх осіб з метою приховання факту набуття цих активів;

(3) вчинення дії «за дорученням» може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, у свою чергу, отримує вигоду від набутого активу.

У свою чергу «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження», означає:

(1) можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності;

(2) трактується ширше передбаченої статтею 16 ЦК України складової права власності.

За результатами дослідження поданих сторонами доказів, суд встановив наявність зв`язку відповідача ОСОБА_1 з набутим ОСОБА_3 . Активом.

(1) Так, згідно з наданою Головним сервісним центром МВС інформацією у листі від 20.03.2025, судом встановлена відсутність у ОСОБА_3 посвідчення водія (т. 2 а.с.40).

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 повідомила про відсутність у неї жодних навичок керування транспортними засобами та відсутність відповідного посвідчення водія. Вказане також визнається учасниками справи у наданих ними документах по суті справи.

Встановлені обставини свідчать про відсутність навіть абстрактної можливості користування вказаним транспортним засобом саме ОСОБА_3, та відповідним є висновок про те, що Актив використовувався іншою особою.

(2) За результатами дослідження реквізитів сторін Договору купівлі-продажу № 941А/20 від 16.12.2020 та додаткової угоди до нього 30.12.2020, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД» (м. Дніпро, Запорізьке шосе, 35), за якими був придбаний Актив, вбачається, що одним з реквізитів покупця у зазначеному договорі є номер телефону - НОМЕР_3 (т. 2 а.с.120-123).

Вказаний номер телефону належить відповідачу ОСОБА_1, що вбачається із копій декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 та 2021 роки, поданих ОСОБА_1, де в розділі «Загальні відомості» ним зазначено його номер телефону - НОМЕР_6 (т. 2 а.с.2, 9, 32).

Крім того, Відповідач 1 регулярно здійснює поповнення рахунку вказаного номеру телефону, що вбачається з наданих АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомостей про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 (ел.докази - т. 2 а.с.173; т. 3, а.с.50).

Відтак, суд констатує факт зазначення у Договорі купівлі-продажу № 941А/20 від 16.12.2020 та додатковій угоді до нього від 30.12.2020, за якими був набутий у власність Актив, як контактного номеру телефону, що належить ОСОБА_1

(3) З наявних матеріалів справи та повідомленої під час допиту свідка інформації вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а.с.43, 123, 125; т. 3 а.с.26).

У відповідних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 зазначав місцем роботи Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області ДСР НПУ, а місцем фактичного проживання - адресу: АДРЕСА_3, що збігається з зареєстрованим місцем проживання його дружини та сина (т. 2 а.с.2, 9).

Відповідно до заяви № 284104247 від 05.01.2021 про реєстрацію транспортного засобу, а також згідно з відповідною реєстраційною карткою, реєстрація Активу здійснена у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (ТСЦ МВС 1241), який у розташований у місті Дніпро. (т. 2 а.с. 42-69; т. 3 а.с. 17, 26).

Таким чином, судом встановлено, що придбання та реєстрація Активу відбувалися у місті Дніпро, тобто за місцем проживання та роботи ОСОБА_1, а не у Вінницькій області - за місцем проживання ОСОБА_3

(4) Судом встановлена наявність у дружини відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_6, довіреності №35 від 14.01.2021, посвідченої приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебряковою Ю.В. (т. 2 а.с. 115-116).

Відповідно до вказаної довіреності, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_6 розпоряджатись (продати, обміняти, здати в оренду, користуватись (експлуатувати), передавати в позичку тощо (крім договорів дарування) автомобілем TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 р.в., VIN-код: НОМЕР_2 .

З вказаного суд може зробити висновок про те, що відповідач ОСОБА_1 мав можливість контролювати цей транспортний засіб через надане члену його сім`ї (дружині - ОСОБА_6 ) право розпорядження Активом на підставі довіреності шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через ОСОБА_3, на яку оформлене відповідне право власності.

(5) Технічне обслуговування вказаного транспортного засобу також здійснювало ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД» у м. Дніпро, відповідно до актів наданих послуг БН-46567 від 05.01.2021, БН-47619 від 23.01.2021, БН-47702 від 23.01.2021, БН-47863 від 28.01.2021, БН-49217 від 19.02.2021, АЗ-2-02491 від 04.05.2021, АЗ-2-25925 від 03.08.2021, БН-81669 від 26.08.2022, у яких в графі «Замовник» вказана ОСОБА_3, від імені якої на вказаних актах наявні підписи (т. 2 а.с. 126-133).

Проте суд критично оцінює можливість саме ОСОБА_3 звернутись за отриманням послуг з технічного обслуговування Активу та підписати відповідні акти виконаних робіт.

Так, під час допиту в якості свідка ОСОБА_3 повідомила, що транспортним засобом вона особисто не користувалася, а транспортний засіб придбавався і використовувався її дочкою, ОСОБА_6 виключно для перевезення ОСОБА_3 .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вказані акти наданих послуг оформлювалися у місті Дніпро, що не є місцем проживання ОСОБА_3 .

Спірний Актив був набутий у власність 04 січня 2021 року та обслуговувався в місті Дніпро, зокрема 05, 23, 28 січня 2021 року відповідно до вказаних актів наданих послуг. Разом з тим вказана вище довіреність оформлена у місті Могилів-Подільський Вінницької області 14 січня 2021, що свідчить про перебування ОСОБА_3 у цей період за місцем її проживання. Крім того, ОСОБА_3 у своїх показаннях у якості свідка зазначила, що одразу після придбання спірного автомобіля вона повернулася з м. Дніпро до м. Могилів-Подільський Вінницької області.

Окрім того, ОСОБА_3 під час її допиту у якості свідка стверджувала про те, що під час придбання Активу вона підписувала документи та відвідувала автосалон лише один раз, а також не змогла пояснити, які саме документи нею підписувалися під час придбання Активу.

Втім, як убачається з наявних в матеріалах справи доказів, придбання Активу супроводжувалося укладенням (1) договору купівлі-продажу № 941А/20 (16.12.2020), (2) додаткової угоди № 1 до нього (30.12.2020), (3) проведення фінансових розрахунків за Договором (04.01.2021), а також (4) приймання товару (04.01.2021). Вчинення кожної із зазначених дій передбачало особисте підписання відповідних документів, які мають різні дати складання.

На переконання суду, вказані твердження ставлять під сумнів безпосередню участь ОСОБА_3 у придбанні спірного Активу.

З огляду на (1) показання ОСОБА_3, (2) значну територіальну віддаленість між вказаними населеними пунктами, а також (3) те, що довіреність та акти виконаних робіт оформлювались нібито за особистої присутності ОСОБА_3 у різних регіонах України в різні дні протягом короткого проміжку часу після придбання активу, суд критично оцінює можливість особистої присутності останньої під час придбання спірного Активу (оформлення всіх документів щодо придбання), а також можливість систематичного особистого звернення ОСОБА_3, яка проживає у м. Могилів-Подільський Вінницької області, до ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД»у місті Дніпро для обслуговування Активу.

Крім того, як вже встановлено судом, оформлена на ім`я ОСОБА_6 довіреність надавала їй повноваження щодо користування та розпорядження зазначеним транспортним засобом. За таких обставин, у разі фактичного користування автомобілем саме ОСОБА_6, відсутня об`єктивна необхідність оформлювати документи щодо обслуговування Активу від імені ОСОБА_3, оскільки її дочка мала належні повноваження діяти від власного імені.

При цьому суд звертає увагу, що підписи від імені ОСОБА_3, які містяться в актах виконаних робіт, істотно різняться між собою за графічними ознаками, що є помітним навіть без застосування спеціальних знань, та суттєво відрізняються від її підпису у договорі купівлі-продажу Активу, що ставить під сумнів їх здійснення безпосередньо ОСОБА_3 .

Вказане стороною Відповідачів не спростовано.

За таких обставин оформлення актів виконаних робіт від імені ОСОБА_3, попри відсутність права керування транспортними засобами та нездійснення фактичного користування Активом, а також за наявності у члена сім`ї відповідача ОСОБА_1 повноважень щодо користування та розпорядження Активом, свідчить про ймовірне використання її імені для формального оформлення відповідних документів.

Окрім того, відповідно до аналізу руху коштів на банківських рахунках ОСОБА_1, 04.05.2021 він сплатив 330 грн з призначенням платежу «Авто: СТО СП ТОВ ФІРМА АЛМАЗ МОТОР ЛТД, Дніпро, Слобожанский, 100а». Також 26.08.2022 він сплатив 19 642,00 грн з призначенням платежу: «Авто: ТОВ ФІРМА АЛМАЗ МОТОР ЛТД, Дніпро, ш. Запорізьке, буд.35» (ел. докази - т. 2 а.с.173; т. 3 а.с.50).

На переконання суду, сплата відповідачем ОСОБА_1 вартості послуг з обслуговування спірного транспортного засобу додатково може свідчити про його фактичний зв`язок Активом.

Сукупність наведених обставин узгоджується з доводами позивача про те, що фактичним користувачем спірного транспортного засобу був ОСОБА_1, який не мав повноважень на користування Активом, що могло зумовити оформлення документів від імені інших осіб.

При цьому суд зазначає, що наведені висновки не спрямовані на вирішення питання дійсності чи можливого підроблення відповідних актів, а враховуються виключно як обставини, що мають значення для встановлення фактичного користування Активом та його зв`язку з Відповідачем 1.

(7) Відповідно до інформації, наданої Департаментом інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України, 24.01.2025 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП за фактом перевищення встановленої швидкості руху на 26 км/год в населеному пункті м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 203а, під час керування транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 .

Відповідною постановою № ЕНА 3925166 від 24.01.2025, складеною УПП у Вінницькій області, на підставі даних, зафіксованих за допомогою приладу TRUCAM ТС001146, на ОСОБА_1 був накладений штраф у розмірі 340 грн. (т. 2, а.с.100-102)

Згідно з виписками, отриманими від АТ КБ «ПриватБанк», того ж дня штраф був сплачений ОСОБА_1, призначення платежу: «PATRULNA POLITSIIA, VINNYTSYA» (ел. докази - т. 2 а.с.173; т. 3 а.с.50).

Окрім того, відповідно до наданої Позивачем інформації з вебсайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі», судом встановлена наявність відповідних постанов серії 4АВ № 04908800 від 16.02.2024 та 4АВ № 04919361 від 17.02.2024, складених щодо ОСОБА_3 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксованих в автоматичному режимі. Сума штрафів відповідно до постанов складає 340 грн (т. 2, а.с.169-170).

Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Державної казначейської служби України, оплата вказаних штрафів від ОСОБА_3 була здійснена 19.02.2024 із застосуванням сервісу LiqPay (т. 2 а.с.136-137).

Оскільки сплата відповідних штрафів у розмірі 340 грн була здійснена у строки, визначені ч. 1 ст. 3001 КУпАП, постанови вважаються виконаними при сплаті 50% штрафу. Тобто, фактично сплачена сума становила 170 грн відповідно до кожної постанови.

Згідно з виписками АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів по рахунку ОСОБА_1 підтверджується, що 19.02.2024 він здійснив дві окремі оплати з однаковим призначенням платежу: «Державні послуги: LIQPAY*Shtrafy UA», кожна з яких становила 198,43 гривні (ел. докази - т. 2, а.с.173; т. 3, а.с.50).

З огляду на це, судом встановлено здійснення ОСОБА_1 видатку, розмір якого за своїми параметрами співвідноситься із сумою адміністративного штрафу за відповідне правопорушення та комісією мобільного застосунку, що використовується для сплати таких платежів.

Надаючи оцінку цьому факту, суд виходить із того, що у випадках фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі постанова виноситься щодо особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, незалежно від того, хто фактично керував ним у момент вчинення правопорушення. Така обставина є типовою для випадків номінального володіння транспортним засобом іншою особою.

Представник відповідача ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_13, стверджувала про те, що вказані правопорушення могли бути вчинені ОСОБА_11, тобто старшим сином ОСОБА_1, який на вказаному автомобілі у ці дні здійснював перевезення ОСОБА_3, внаслідок чого ОСОБА_1 сплатив зазначені штрафи за вчинені сином правопорушення.

Доказів цим твердженням стороною відповідачів не надано.

Також вказані твердження не узгоджуються із наданими під час допиту показаннями свідка ОСОБА_3, яка зазначила, що отримала сповіщення про штраф у мобільному застосунку «ДіЯ», після чого відразу звернулась до ОСОБА_6, у якої в той час автомобіль перебував у користуванні і яка вчинила відповідне правопорушення.

Окрім того, у випадку вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, іншою особою, тобто не власником майна, державою розроблений механізм звернення особи, що його вчинила, для заміни даних в системі, а також покладення адміністративної відповідальності на особу, яка безпосередньо керувала транспортним засобом.

Проте суду не надано доказів того, що ОСОБА_11 звертався з заявою про те, що правопорушення вчинялось саме ним, у результаті чого штраф було стягнуто саме з ОСОБА_3 як власника Активу.

Також стороною Відповідача 1 не надано доказів, якими спростовується, що вказаний штраф був сплачений кимось іншим, а не ОСОБА_1 .

З вказаного суд констатує, що у вказаний час спірний Актив не використовувався ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_3, з чого суд робить висновок про використання Активу у зазначений період саме ОСОБА_1

(8) Відповідно до інформації, наданої Моторним (транспортним) страховим бюро України у листі №9-03/3151 від 30.01.2025, ОСОБА_6 здійснила страхування Активу у страховій компанії ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП». Відповідні договори страхування укладені нею 11.01.2021, 29.01.2022, 02.06.2023, 11.06.2024 та підтверджується відповідними банківськими виписками про сплату страхових платежів (т. 2 а.с.35-37; ел.докази - т. 2 а.с.173, т. 3 а.с.50).

Суд бере до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_1 про те, що сплата ним 11.06.2024 страхового полісу на ім`я ОСОБА_6 щодо Активу відбулась у зв`язку з відсутністю коштів на її рахунку (ел. докази - т. 2 а.с.173, т. 3 а.с.50).

Втім, на переконання суду, участь члена сім`ї відповідача ОСОБА_1 у несенні витрат, пов`язаних з утриманням спірного Активу, у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами, узгоджується з висновком про наявність фактичного зв`язку Активу з відповідачем ОСОБА_1 та його використання ним або в інтересах останнього.

(9) Відповідно до листа ДБР № 10-3-02-02-30414 від 16.02.2024, автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», 2020 р.в., д.н.з. НОМЕР_7, був припаркований 09.07.2024 у період часу з 18:18 до 19:44 у підземному паркінгу ТОК «Gulliver», який розташований за адресою: площа Спортивна, 1-А, місто Київ.

Згідно з наданими ТОВ «Автопарк Центр» відомостями розрахунок за послуги паркування автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2020 р. в., державний номерний знак НОМЕР_8, у розмірі 120 гривень було здійснено через фізичний платіжний термінал.

За результатами аналізу інформації, отриманої від АТ КБ «ПриватБанк», про проведені операції (покупки) за рахунком № НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 ), який відкрито в АТ КБ «ПриватБанк» на ім?я ОСОБА_1, встановлено транзакцію, здійснену 09.07.2024 о 19:42, - оплата банківською карткою паркінгу «Спортивна 1-А» на загальну суму 120 грн (т. 3 а.с.37-42; ел. докази - т. 2 а.с.173, т. 3 а.с.50).

Відтак, суд враховує, що ОСОБА_1 здійснював оплату послуг з паркування спірного Активу у місті Києві, яке знаходиться в іншому регіоні порівняно з місцем проживання ОСОБА_3 та її дочки - ОСОБА_6 .

На переконання суду, вказане не узгоджується з доводами представників Відповідачів та показаннями ОСОБА_3, наданими у якості свідка, про те, що автомобіль використовувався виключно для перевезення ОСОБА_3, а ОСОБА_1 не використовував Актив без присутності останньої.

Натомість здійснення ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із паркуванням Активу в іншому регіоні, свідчить про його фактичне використання саме ОСОБА_1 та узгоджується з раніше встановленими судом обставинами щодо його участі у несенні витрат, пов`язаних з утриманням та експлуатацією цього Активу.

Відтак наведена обставина у сукупності з іншими доказами у справі додатково підтверджує фактичний зв`язок відповідача ОСОБА_1 зі спірним транспортним засобом та спростовує версію відповідачів щодо характеру його використання.

Суд також критично оцінює доводи представників Відповідачів про те, що придбання ОСОБА_3 спірного транспортного засобу було зумовлене наміром сформувати спадкову масу для подальшого її розподілу між дочками.

На переконання суду, вказане не узгоджується з об`єктивною економічною природою такого Активу, оскільки вартість транспортного засобу з часом зменшується, як правило, внаслідок його експлуатації та фізичного зносу тощо. За таких обставин використання автомобіля як інструменту збереження грошових заощаджень та для подальшого його спадкування виглядає нелогічним.

Крім того, матеріали справи свідчать, що у подальшому спірний транспортний засіб був подарований лише одній із дочок - ОСОБА_2 . При цьому доказів передання іншого майна другій дочці - ОСОБА_6, як стверджувала сторона відповідачів, суду не надано, а під час допиту як свідка ОСОБА_3 повідомила, що спірний автомобіль дотепер перебуває у ОСОБА_1 .

За відсутності доказів складення ОСОБА_3 заповіту або вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення рівного розподілу майна між спадкоємцями, така поведінка не узгоджується із заявленою метою формування спадкової маси для обох дочок.

Також суд критично оцінює доводи Відповідачів про те, що спірний транспортний засіб використовувався ОСОБА_6 переважно з метою виконання доручень ОСОБА_3, а також для задоволення потреб у пересуванні останньої.

Додатково суд враховує, що у кожної дочки ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (які проживають окремо одна від одної у різних населених пунктах - м. Дніпро та м. Могилів-Подільський Вінницької області відповідно), наявні власні транспортні засоби. Вказане об`єктивно зменшує необхідність використання саме спірного Активу для задоволення потреб ОСОБА_3 у переміщенні між значно віддаленими один від одного населеними пунктами.

Під час розгляду справи судом встановлено, автомобіль фактично зберігався та використовувався в іншому регіоні, ніж місце проживання ОСОБА_3 .

На переконанням суду, за таких обставин твердження про придбання та утримання автомобіля насамперед для забезпечення потреб у пересуванні ОСОБА_3 не узгоджується з логікою звичайного користування транспортним засобом.

Суд відхиляє доводи сторони Відповідачів про те, що наявність у відповідача ОСОБА_1 службових транспортних засобів виключає можливість користування ним спірним автомобілем. Сам по собі факт забезпечення особи службовим транспортом не виключає використання нею інших транспортних засобів, у тому числі задля особистих потреб.

Окрім того, згідно пунктами 104 роз`яснень НАЗК щодо декларування № 11 від 29.12.2021 (чинних у звітному періоді після придбання Активу), у декларації відображаються транспортні засоби, (1) які належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві власності або перебувають у їхньому володінні чи користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду, а також (2) які станом на останній день звітного періоду був об`єктом права власності третьої особи, але суб`єкт декларування (який є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, або обіймає посаду, пов`язану з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків) або член його сім`ї отримував чи мав право на отримання доходу від такого об`єкта або міг прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об`єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Відповідно до системного аналізу вказаних роз`яснень, наявність на останній день звітного періоду у ОСОБА_6 довіреності, яка фактично надає право розпорядження Активом, та зокрема, й відповідного права користування Активом. Вказане свідчить про необхідність відображення Активу у декларації суб`єкта декларування, тобто у декларації її чоловіка - ОСОБА_1 .

Вказане спростовує твердження представників Відповідачів, оскільки невідображення Активу у відповідних деклараціях за наявності ознак його використання свідчить про намагання уникнути розкриття реального зв`язку особи з відповідним Активом.

Суд також бере до уваги показання допитаної як свідка ОСОБА_3 про те, що спірний транспортний засіб зберігається не за місцем постійного проживання ОСОБА_6, а на території дачного будинку останньої, який відповідно до Декларацій розташований за адресою:

АДРЕСА_4 (т. 2 а.с.4, 12).

Зберігання автомобіля в іншому місці, ніж місце проживання ОСОБА_6, об`єктивно унеможливлює оперативне використання Активу саме для задоволення потреб у пересуванні ОСОБА_3, та не узгоджується з доводами представників Відповідачів про те, що 24.01.2025 ОСОБА_1 керував Активом задля надання невідкладної допомоги у переміщенні чоловіку рідної сестри ОСОБА_6 - ОСОБА_12, який є військовослужбовцем і потребував медичної допомоги.

Більше того, наявність в сім`ї відповідача ОСОБА_1 інших транспортних засобів (Mazda CX-5 та Land Rover Range Rover Evoque) ще більше зменшує потребу у використанні ним саме спірного автомобіля для надання невідкладної допомоги ОСОБА_12 .

Суд також відхиляє доводи представників Відповідачів про те, що відсутність зафіксованих у Дніпропетровській області порушень правил дорожнього руху, тобто за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6, за участю спірного транспортного засобу свідчить про його невикористання.

Сам по собі факт відсутності таких правопорушень не є належним підтвердженням того, що транспортний засіб не був у користуванні ОСОБА_1 у вказаний період.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд виходить із того, що надані суду докази свідчать про наявність сталого та безпосереднього зв`язку відповідача ОСОБА_1 зі спірним транспортним засобом.

Зокрема, встановлено обставини, які вказують на фактичне користування автомобілем відповідачем ОСОБА_1, його участь у несенні витрат, пов`язаних з утриманням зазначеного активу, а також здійснення платежів, що за своїми характеристиками узгоджуються з оплатою витрат, пов`язаних з його експлуатацією.

На переконання суду, така сукупність обставин є характерною для випадків використання механізмів формального оформлення майна на інших осіб з метою приховування фактичного зв`язку особи з відповідним Активом.

Суд зазначає, що конструкція п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України та законодавча техніка викладення цього нормативного припису не дає підстав ототожнювати «набуття активу у власність особи, уповноваженої на виконання функцій держави» лише з ситуаціями, за яких така особа набуває певний актив у приватну власність. Відсутність конкретизації виду та типу власності набуття активів, орієнтує на те, що під набуттям активів у власність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, слід розуміти як набуття їх у приватну власність, так і набуття у спільну (часткову або сумісну) власність або набуття права розпорядження відповідним Активом.

Відтак, на переконання суду, сукупність наданих Позивачем доказів є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів представників Відповідачів.

Встановлені судом у справі факти у своїй сукупності узгоджуються з доводами Позивача та свідчать про наявність фактичного зв`язку спірного Активу з відповідачем ОСОБА_1 .

Отже, сукупність наданих доказів свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1, хоч і не був безпосереднім власником Активу, однак набуття ОСОБА_3 спірного транспортного засобу може розглядатись як таке, що здійснене за дорученням ОСОБА_1 та свідчить про можливість вчинення ним щодо цього Активу дій, тотожних за змістом здійснення права розпорядження ним, що свідчить про набуття ОСОБА_1 . Активу у спосіб, передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

У той же час, суд не вбачає наявності зв`язку відповідача ОСОБА_1 з Активом після набуття його відповідачкою ОСОБА_2, з огляду на таке.

Суд зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про збереження у ОСОБА_1 зв`язку зі спірним Активом після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_6 .

Так, шлюб між відповідачем ОСОБА_1 і ОСОБА_6 було розірвано 15.04.2025, що підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу № 63 від 15.04.2025 (т. 5 а.с.19-20).

09.08.2025 на підставі договору дарування №НТХ753036 від 05.08.2025 між ОСОБА_3 та її дочкою ОСОБА_2 відбулась перереєстрація Активу на ОСОБА_2, яка є його власником дотепер - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (т. 3 а.с.31).

При цьому доказів, які б підтверджували подальше фактичне користування, володіння чи інший зв`язок ОСОБА_1 із цим Активом після розірвання шлюбу та укладення вказаного договору дарування, набуття такого Активу ОСОБА_2 саме за дорученням ОСОБА_1 . Позивачем суду не надано та матеріали справи доказів таких обставин не містять.

Вказані твердження також підтверджуються наданими показаннями свідка ОСОБА_3, які Позивачем не спростовані.

Отже, Позивачем не доведено наявності сукупності обставин, які б свідчили про (1) збереження такого зв`язку між ОСОБА_1 та спірним Активом після його подальшого відчуження та перереєстрації права власності за ОСОБА_2, (2) факту набуття такого Активу ОСОБА_2 саме за дорученням ОСОБА_1 .

Відтак, підстави для застосування щодо ОСОБА_2 правових наслідків, передбачених статтею 291-292 ЦПК України, відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення у тому числі із ОСОБА_2 вартості необґрунтованого Активу у розмірі 2 218 740 грн у дохід держави Україна задоволенню не підлягають.

6.4. Щодо набуття Активу за рахунок законних доходів

Відповідно до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_3 прийняла оспорюваний Актив та відповідно набула його у власність 04.01.2021.

З огляду на це, при вирішенні питання про обґрунтованість Активу, підлягає всебічному дослідженню фінансовий стан відповідачів за відповідний період, який передував придбанню ОСОБА_3 спірного транспортного засобу, зокрема: обсяг та джерела їх законних доходів; наявність заощаджень, грошових активів і майна; доходи членів сім`ї та близьких осіб; відповідність витрат рівню задекларованих доходів.

Лише після встановлення сукупності зазначених обставин є можливим висновок щодо наявності чи відсутності передбачених законом підстав для визнання активу необґрунтованим.

Щодо майнового стану відповідача ОСОБА_1 та членів його сім`ї

Судом здійснено аналіз майнового стану відповідача ОСОБА_1 та членів його сім`ї відповідно до поданих ним щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 та 2021 роки (далі - декларація) (т. 2 а.с.1-9, 10-15).

Згідно з інформацією, вказаною в обох звітних періодах у відповідних деклараціях, до членів сім`ї ОСОБА_1 належали:

(1) дружина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

(2) син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з розділом 12 декларації за 2020 рік, станом на 31.12.2020, у ОСОБА_1 та членів його сім`ї були наявні такі заощадження у вигляді грошових активів (т. 2 а.с.6):

- ОСОБА_1 - 6 000 USD.

- ОСОБА_5 - 10 000 EUR.

- ОСОБА_6 - (1) 10 000 USD та (2) 500 000,00 гривень. Офіційний курс НБУ станом на 31.12.2020 становив 28,2746 гривень за 1 долар США. Тобто наявні у ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 10 000 USD еквівалентні 282 746 гривень. З урахуванням гривневих заощаджень, загальна сума її заощаджень була еквівалентна 782 746,00 гривень.

При цьому, відповідно до розділу 12 декларації за 2021 рік, заощадження у вигляді грошових активів суб`єкта декларування та членів його сім`ї станом на 31.12.2021 складали:

- ОСОБА_1 - 6 000 USD;

- ОСОБА_5 - 10 000 EUR.

Тобто розмір вказаних коштів не змінився, отже вони не використовувались при придбанні оспорюваного Активу. Відповідно, суд не враховує їх при розрахунку різниці між вартістю Активу та законними доходами суб`єкта декларування та членів його сім`ї.

Судом встановлено, що у ОСОБА_6 станом на 31.12.2021 грошові заощадження відсутні, а також наявне фінансове зобов`язання - кредит, отриманий 21.10.2021 у розмірі 739 000 грн (з яких у 2021 році було сплачено 62 000 грн та проценти 1 400 грн -у сумі 63 400 грн).

У той же час, протягом 2021 року ОСОБА_6 набула у власність два легкових автомобіля загальною вартістю 1 538 000 грн на дату набуття права:

- Мazda CX-5, 2014 р.в., набутий 28.01.2021, вартістю 50 000 грн на дату набуття права;

- Land Rover Range Rover Evoque, 2021 р.в., набутий 19.10.2021, вартістю 1 478 000 грн на дату набуття права.

Судом встановлено загальний розмір доходів ОСОБА_1 та членів його сім`ї за 2021 рік у сумі 1 909 121 грн:

(1) заробітна плата ОСОБА_1 - 235 915 грн;

(2) дохід ОСОБА_1 від відчуження рухомого майна - 86 460 грн;

(3) дохід ОСОБА_6 від підприємницької діяльності - 65 000 грн.

(4) отриманий ОСОБА_6 кредит - 739 000 грн.

(5) наявні у ОСОБА_6 станом на 31.12.2020 готівкові грошові кошти - 500 000,00 грн та 10 000 USD (еквівалентні 282 746 грн). Загальна сума її заощаджень була еквівалентна 782 746 грн.

Згідно з банківськими виписками, наявними на відповідних оптичних дисках, судом було встановлено витрати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у вигляді товарів, робіт, послуг у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у загальному розмірі 488 791 грн:

- витрати ОСОБА_6 в АТ «А-Банк» - 56 310 грн;

- витрати ОСОБА_6 в АТ КБ «Приватбанк» - 212 922 грн;

- витрати ОСОБА_6 в АТ «Укрбудінвестбанк» - 304,98 грн;

- витрати ОСОБА_1 в АТ «Комінбанк» - 182,84 грн;

- витрати ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» - 219 071,49 грн.

Вказане підтверджується наданими Позивачем доказами (т. 2 а.с.173; т. 3 а.с.50), а також не заперечується представниками Відповідачів та не спростовується жодними доказами сторони Відповідачів.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлений загальний розмір витрат ОСОБА_1 та членів його сім`ї за 2021 рік, що в сумі становить 4 298 931 грн:

(1) придбання ОСОБА_6 транспортного засобу Мazda CX-5 - 50 000 грн;

(2) придбання ОСОБА_6 транспортного засобу Land Rover Range Rover Evoque - 1 478 000 грн;

(3) придбання транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_2, - 2 218 740 грн (з огляду на встановлений в попередньому розділі цього рішення зв`язок ОСОБА_1 з Активом);

(4) розмір сплачених у звітному періоді коштів у рахунок основної суми боргу за позикою (кредитом) - 62 000 грн;

(5) розмір сплачених у звітному періоді процентів за позикою (кредитом) - 1 400 грн.

(6) витрати у вигляді товарів, робіт, послуг у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 488 791 грн.

Відтак, з урахуванням встановлення наявного у розумінні ст. 290 ЦПК України

зв`язку відповідача ОСОБА_1 з Активом, судом встановлена від`ємна різниця між

законними доходами та видатками ОСОБА_1 та членів його сім`ї у 2021 році, що становить 2 389 810 грн.

Щодо майнового стану ОСОБА_3

Натомість сторона Відповідачів стверджує, що спірний транспортний засіб набуто за законні доходи ОСОБА_3, закумульовані нею та її чоловіком за все життя.

Судом встановлено, що відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду у Вінницькій області, ОСОБА_3 за період з 21.10.2020 по лютий 2021 року отримала пенсійних виплат на загальну суму 215 531,65 гривень (т. 2 а.с.72-77).

Згідно з відомостями, наданими Головним управлінням ДПС у м. Києві, сукупний отриманий від податкових агентів дохід ОСОБА_3 з 1999 по 2021 роки становить 82 551,14 гривень (т. 2 а.с.28-29).

Вказані факти не спростовуються учасниками справи у поданих ними заявах по суті справи та у судовому засіданні.

Дослідивши надані сторонами докази щодо доходів ОСОБА_3, суд дійшов до висновку, що сукупний обсяг отриманих останньою законних доходів за період з 1999 року і до набуття Активу не підтверджує наявності у ОСОБА_3 фінансової можливості для придбання спірного транспортного засобу. На переконання суду, за таких обставин зазначені доходи об`єктивно не могли забезпечити придбання ОСОБА_3 . Активу такої вартості.

Посилання сторони відповідачів на наявність у ОСОБА_3 неофіційних джерел доходу не підтверджуються жодними доказами - матеріали справи не містять будь-яких відомостей, які б свідчили про отримання нею додаткових грошових коштів у розмірах, співмірних із вартістю Активу.

За таких обставин суд констатує, що доводи представників Відповідачів про наявність у ОСОБА_3 неофіційних джерел доходу, достатніх коштів для придбання спірного транспортного засобу, базуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Суд також критично оцінює доводи сторони відповідачів про те, що джерелом коштів для придбання спірного активу могли бути реалізовані нею дорогоцінності та колекційні монети, отримані ОСОБА_3 у спадок від її померлого чоловіка - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 5 а.с.24).

Разом з тим матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт набуття ОСОБА_3 у власність відповідних дорогоцінностей чи колекційних монет, їхню орієнтовну вартість, а також обставини їх подальшого відчуження.

Зокрема, суду не надано доказів, які б свідчили про походження зазначеного майна, його зберігання, оцінку, передачу чи реалізацію, а також отримання ОСОБА_3 грошових коштів від такого продажу.

Виключно твердження сторони Відповідачів про можливість існування у ОСОБА_3 відповідних цінностей без підтвердження їх набуття та подальшого продажу не можуть вважатися достатнім доказом наявності у неї відповідних фінансових ресурсів.

Судом також досліджені копії розписок про надання ОСОБА_6 позик:

- 15.09.2008 - ОСОБА_8 у розмірі 25 000 доларів США;

- 28.04.2008 та 06.05.2008 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у загальному розмірі 30 000 доларів США;

Окрім того, судом також проаналізовано зміст копій відповідних судових документів, що стосуються невиконання зобов`язань боржниками ОСОБА_6 (т. 5 а.с.25-40).

Так, зі змісту копій ухвал Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від лютого 2009 року у справі № 2-2354/09 та ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2009 року у справі № 2-383/2009 вбачається (1) наявність спорів ОСОБА_6 з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у зв`язку з невиконанням останніми боргових зобов`язань, а також (2) те, що провадження у вказаних справах було закрите у зв`язку з відмовою позивачем від позову з огляду на вирішення спору мировим шляхом.

Разом з тим суд зазначає, що сам по собі зміст наданих ухвал не дає підстав для висновку про фактичне повернення грошових коштів або належне виконання боргових зобов`язань. Закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з огляду на врегулювання спору між сторонами не свідчить саме по собі про погашення заборгованості чи фактичне отримання позивачем відповідних грошових коштів. Така процесуальна дія може бути зумовлена різними обставинами, зокрема досягненням сторонами домовленостей, які не обов`язково передбачають повернення коштів у повному обсязі або можуть передбачати інші способи врегулювання правовідносин.

На переконання суду, вказані документи не можуть підтвердити твердження представників Відповідачів про (1) наявність у власності ОСОБА_3 коштів, отриманих від реалізації відповідних дорогоцінностей та колекційних монет, (2) надання їх дочці - ОСОБА_6, для інвестування в її підприємницьку діяльність та надання останньою саме цих коштів в борг зазначеним вище особам, а також (3) подальше повернення ОСОБА_6 вказаних коштів ОСОБА_3 .

Суд також критично оцінює доводи сторони відповідачів про те, що утримання сім`ї здійснювалося ОСОБА_7 - чоловіком ОСОБА_3, у зв`язку з чим остання нібито мала можливість всі власні зароблені кошти акумулювати у заощадження у доларах США.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували системне фінансове забезпечення сім`ї виключно за рахунок доходів ОСОБА_7 . Зокрема, стороною Відповідачів не надано доказів отримання ОСОБА_7 доходів у розмірах, які б дозволяли здійснювати його сім`ї значні заощадження, зберігання таких у готівковій формі, подальшу конвертацію або використання для придбання спірного Активу. Показань ОСОБА_3, наданих нею у якості свідка, недостатньо для встановлення такого факту за відсутності інших доказів.

Суд також критично оцінює показання ОСОБА_3 про те, що спірний Актив був придбаний виключно за наявні у неї готівкові кошти, розмір яких на той час становив 70 000 доларів США.

Як встановлено судом, станом на 04.01.2021 офіційний курс Національного банку України долара США щодо гривні становив 28,2746 грн за 1 долар США. За таких умов еквівалент наявних у ОСОБА_3 коштів становить 1 979 222 грн.

Водночас, нібито сплачена ОСОБА_3 вартість спірного Активу становить 2 218 740 грн, що перевищує зазначену суму. Відповідно, вказаний ОСОБА_3 розмір наявних у неї грошових коштів є недостатнім для придбання Активу, та таким чином її показання щодо придбання нею особисто спірного автомобіля та виключно за її кошти не підтверджуються.

Суд також враховує, що з аналізу офіційних курсів долара США у періоди, що передували 04.01.2021, вбачається неможливість придбання спірного Активу виключно за рахунок наявних у ОСОБА_3 коштів, оскільки будь-якому випадку гривневий еквівалент цієї суми був меншим за вартість Активу.

Відтак, вказані ОСОБА_3 твердження не узгоджуються з встановленими у справі обставинами та наявними доказами й не підтверджують можливість придбання спірного Активу виключно за рахунок неявних у неї власних коштів у розмірі 70 000 доларів США, що зберігались у готівкові формі.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про недоведення існування у ОСОБА_3 грошових коштів, а також доходів, отриманих із законних джерел, у розмірах, співмірних із вартістю спірного Активу.

6.5. Відповідність заявленого Позивачем об`єкта ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між його вартістю і законними доходами особи

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 290 ЦПК України суду слід з`ясувати, чи пред`явлений позов до активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» № 263-IX набрав чинності 28.11.2019.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.07.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 007,00 грн.

Тобто, відповідно до положень частини 2 статті 290 ЦПК України, позов може бути пред`явлений щодо активів, (1) набутих після 28.11.2019 та (2) різниця між вартістю яких і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування перевищує 1 505 250 грн (2 007,00 х 750 = 1 505 250 грн), але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.

Судом було встановлено, що Актив був набутий у 2021 році, отже, щодо нього може бути пред`явлений позов про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Водночас, кримінальна відповідальність за ст. 368-5 КК України встановлена за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на 3 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи (станом на дату пред`явлення позову).

Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році складав 3028 гривень.

Отже, в порядку цивільного судочинства підлягає розгляду спір щодо активів, різниця між вартістю яких та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перебуває в межах діапазону від 1 505 250 грн (750 х 2007 грн) до 9 084 000 грн (3 000 х 3 028 грн).

Судом установлено, що ОСОБА_1, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, набув Актив вартістю 2 218 740,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру законного доходу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, саме в розумінні глави 12 ЦПК України, суд враховує доходи суб`єкта декларування та членів його сім`ї, тобто ОСОБА_1 та його дружини - ОСОБА_6, які були правомірно отримані ними із законних джерел, зокрема визначених п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Судом були встановлені законні доходи членів сім`ї ОСОБА_1, зокрема його дружини - ОСОБА_6 (наявності доходів у сина ОСОБА_5 не встановлено), отримані ними станом на час набуття спірного Активу, у розмірі - 1 909 121 грн, а також видатки за відповідний період - 4 298 931 грн.

Отже, різниця (2 389 810 грн) між розміром витрат (4 298 931 грн), серед яких є зокрема витрати на придбання оспорюваного Активу, та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави та членів його сім`ї (1 909 121 грн), перебуває в межах діапазону від 1 505 250 грн до 9 084 000 грн, тому позов обґрунтовано розглядається в порядку цивільного судочинства.

VIІ. Висновки суду по суті позовних вимог

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дійшов висновку про те, що сукупність доказів Позивача є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів сторони Відповідачів.

За результатами судового розгляду у цій справі, шляхом співставлення доказів сторін, суд встановив зв`язок спірного Активу із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_1, констатуючи (1) набуття ОСОБА_3 . Активу за дорученням ОСОБА_1 та (2) можливість вчинення ним щодо Активу дій, тотожних за змістом здійснення права розпорядження ним, що свідчить про набуття ОСОБА_1 . Активу у спосіб, передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

Також судом встановлено, що різниця між вартістю таких активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - ОСОБА_1, та членів його сім`ї, перебуває у межах, визначених ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

Відповідно ч. 1 ст. 291 ЦПК України, суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необґрунтованість Активу - транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, як набутого ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_1, який міг вчиняти щодо Активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, - тобто у спосіб, передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 292 ЦПК України, активи, визнані судом відповідно до ст. 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

У той же час, судом встановлена недоведеність Позивачем наявність сукупності обставин, які б свідчили про (1) збереження такого зв`язку між ОСОБА_1 та спірним Активом після розірвання шлюбу із ОСОБА_6, та після подальшого відчуження Активу й перереєстрації його за ОСОБА_2, (2) факту набуття такого Активу ОСОБА_2 саме за дорученням ОСОБА_1 .

Відтак, суд дійшов висновку, що в частині стягнення вартості Активу з ОСОБА_2, яка дотепер є власником Активу, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач просив стягнути вартість визнаного судом необґрунтованого Активу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З огляду на вказаний вище висновок суду, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст. 292 ЦПК України вартість визнаного судом відповідно до ст. 291 ЦПК України необґрунтованим активу - транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN-код: НОМЕР_2, у розмірі 2 218 740 грн підлягає стягненню в дохід держави з ОСОБА_1 .

VIІІ. Заходи забезпечення позову

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02.09.2025 у справі №991/8859/25 (провадження 2-з/991/32/25) задоволено заяву прокурора про забезпечення позову та накладено арешт на актив, який є предметом спору, а саме на транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN-код: НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 на праві власності.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову врегульовано нормами ст. 158 ЦПК України, відповідно до яких суд, зокрема з власної ініціативи, може скасувати заходи забезпечення позову.

Вказаний арешт був накладений судом на майно, що належить ОСОБА_2, з урахуванням (1) вказаного прокурором у заяві про забезпечення позову предмету майбутнього позову - визнання необґрунтованим та стягнення у дохід держави належного ОСОБА_2 зазначеного вище Активу, (2) необхідності дослідження всіх обставин набуття ОСОБА_2, в інтересах та за дорученням ОСОБА_1, Активу, (3) ризику відчуження Активу, а також (4) висновку суду про те, що у разі доведеності позову, цей актив може бути визнаний необґрунтованим і стягнутий в дохід держави, а (4) невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду (у разі задоволення позовної заяви).

Натомість, як вбачається, позов пред`явлено про визнання необґрунтованим активу та стягнення його вартості в дохід держави.

Відтак, з огляду на прийняте рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості Активу з ОСОБА_2, у власності якої він перебуває натепер, на переконання суду, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

ІХ. Щодо розподілу судових витрат

Одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

Оскільки позовні вимоги у даній справі не є об`єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 89, 259, 263-265, 268, 290-292 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - задовольнити частково.

2. Визнати необґрунтованим актив, а саме: автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_2, вартістю на день набуття 2 218 740 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11, адреса: АДРЕСА_5 ) в дохід держави Україна вартість необґрунтованого активу у розмірі 2 218 740 (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч сімсот сорок) гривень.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02.09.2025 у справі №991/8859/25 (провадження 2-з/991/32/25) на майно, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_12, адреса: АДРЕСА_6 ), а саме:

- транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 .

6. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Інформація про сторони:

Позивач: Спеціалізована антикорупційна прокуратура (ЄДРПОУ: 45252419, адреса: вулиця Ісаакяна, 17, місто Київ, 01135)

Відповідач 1: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_5 )

Відповідач 2: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_12 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_6 )

9. Повне рішення суду складене 16 березня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Чернова

Судді Т.Г. Криклива

О.В. Ткаченко