Справа № 991/2141/26

Провадження 1-кс/991/2158/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

заявника ОСОБА_3,

представника володільця речей і документів (Національного антикорупційного бюро України) - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4,

про тимчасовий доступ до речей і документів

у кримінальному провадженні №52025000000000404 від 16.07.2025

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

09.03.2026 до ВАКС надійшло клопотання від 06.03.2026 адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 (далі - заявник) про тимчасовий доступ до речей і документів, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ВАКС ОСОБА_1, яким здійснено судовий розгляд 12.03.2026.

2. Короткий виклад клопотання і позицій учасників судового провадження.

2.1. Заявник у клопотанні просила: «Надати адвокату АО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 … дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 … а саме до документів (інформації) з можливістю вилучення (отримання) належним чином завірених копій документів щодо: а), призначення, переміщення та звільнення з посади, б) періодів відсторонення від посади в т.ч. під час дисциплінарного провадження, в) відрядження/повернення з відрядження, г). періодів відсутності у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, перебування на лікарняному, навчанням тощо, ґ) періодів перебування у відпустках (щорічних основних, додаткових тощо) з врахуванням випадків відкликання для виконання невідкладних завдань, - за період з 29.07.2019 по 09.10.2025 включно відносно наступних співробітників (в т.ч. колишніх) Національного антикорупційного бюро України: - ОСОБА_5, - ОСОБА_6, - ОСОБА_7,- ОСОБА_8, - ОСОБА_9,- ОСОБА_10,- ОСОБА_11,- ОСОБА_12,- ОСОБА_13,- ОСОБА_14, - ОСОБА_15, - ОСОБА_16, - ОСОБА_17,- ОСОБА_18,- ОСОБА_19,- ОСОБА_20,- ОСОБА_21, - ОСОБА_22,- ОСОБА_23, - ОСОБА_24, - ОСОБА_25, - ОСОБА_26, - ОСОБА_27, - ОСОБА_28, - ОСОБА_29, - ОСОБА_30, - ОСОБА_31, - ОСОБА_32, - ОСОБА_33, - ОСОБА_34, - ОСОБА_35, - ОСОБА_36, - ОСОБА_37, - ОСОБА_38, - ОСОБА_39, - ОСОБА_40, - ОСОБА_41, - ОСОБА_42 ».

що обґрунтовувалось зокрема таким: «Групою детективів НАБУ за процесуального керівництва прокурорів САП здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні 52019000000000660 від 29.07.2019 відносно ОСОБА_4 та інших осіб.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4, будучи директором ДП ДГЗП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в складі організованої групи з іншими особами заволодів грошовими коштами даного підприємства, а також коштами державних оборонних підприємств - комітентів за договорами комісії з ДП ДГЗП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з подальшою легалізацією таких грошових коштів шляхом підроблення завідомо неправдивих офіційних документів та залучення для сприяння укладенню зовнішньоекономічних контрактів у сфері військово-технічного співробітництва в країнах Європи компанії « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (Чеська Республіка) у якості агента, яка нібито не надавала жодних агентських послуг на підставі агентських угод та додаткових угод до них.

В межах вказаного кримінального провадження 11.02.2025 відносно ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 209 КК України.

16.07.2025 прокурором на підставі ч. 3 ст. 217 КПК України прийнято рішення про виділення з кримінального провадження 52019000000000660 матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_4 та інших підозрюваних в окреме провадження за 52025000000000404 від 16.07.2025.

Аналізом матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та у об`єднаних із ним кримінальних провадженнях у період часу з 29.07.2019 по 09.10.2025 слідчі дії проводили, процесуальні рішення приймали, процесуальні документи складали та підписували (погоджували) наступні посадові особи НАБУ: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 .

З метою надання належної правничої допомоги клієнту, для недопущення грубого порушення прав і основоположних свобод ОСОБА_4, а також задля протидії протиправним діям правоохоронних органів щодо незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4, враховуючи завдання кримінального провадження, передбачені ст. 2 КПК України, а саме, забезпечення швидкого та неупередженого розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, з метою встановлення всіх обставин подій, які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні, зокрема і для встановлення факту недопустимості доказів, на даний час виникла необхідність в отриманні доступу до інформації щодо повноважень у кримінальному провадженні вказаних вище посадових осіб НАБУ.

У зв`язку із викладеним, сторона захисту, керуючись ст.ст. 3, 22, 26, 93 КПК України, ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_5 із адвокатським запитом 07/307-02-26 від 12.02.2026 про надання інформації та копій документів, щодо підтвердження повноважень у кримінальному провадженні вказаних вище посадових осіб, в т.ч. щодо періодів відсторонення від посад, відряджень, перебування у відпустках, відсутності у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю тощо.

У наданні вказаної інформації стороні захисту було відмовлено (лист НАБУ 112-296/5877 від 18.02.2026). Відмова аргументована тим, що запитувана інформація (документи) фактично розкриває відомості про проходження служби працівниками НАБУ, поширення яких з урахуванням вимог пп. 1.1-1.3 п. 1, п.п. 2, 3 наказу Директора Національного бюро «Щодо порядку надання відомостей, що стосуються проходження служби у Національному антикорупційному бюро України» 39-А від 29.03.2021 заборонено.

Звертає на себе увагу той факт, що наказ директора НАБУ 39-А від 29.03.2021, які і затверджений ним «Порядок надання відомостей, що стосуються проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 », на який міститься посилання у вказаному листі відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.02.2026 на адвокатський запит, відсутні у відкритих джерелах в т.ч. на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідному розділі «Акти Національного бюро» ( ІНФОРМАЦІЯ_7

Це унеможливлює аналіз їх змісту, перевірку чинності, та, зокрема, порушує принцип правової визначеності, який є складовою частиною такої загальної засади кримінального провадження, як верховенство права…

Отримання тимчасового доступу до зазначених у клопотанні речей і документів надасть стороні захисту можливість додатково обґрунтувати клопотання про визнання доказів недопустимим, зокрема отримання зазначених у клопотанні відомостей, потрібне для доведення факту відсутності необхідних повноважень у співробітників НАБУ, які були залучені до проведення процесуальних дій та підписання документів в межах досудового розслідування, а отже вказані відомості мають суттєве значення для кримінального провадження, оскільки стосуються питання допустимості доказів.

Оскільки відповідно до п. 3 розділу І Порядок 104 володільцем персональних даних співробітників є НАБУ, відповідно наявні всі підстави вважати, що вказані речі й документи зберігаються саме у ІНФОРМАЦІЯ_6 …

Що стосується можливості виконання завдання, для виконання якого сторона захисту звертається із даним клопотанням, зауважу, що оскільки документи та речі до яких сторона захисту просить надати доступ, можуть бути використані для додаткового обґрунтування клопотання про визнання доказів недопустимими, то завдання яке ставиться стороною захисту, є таким, що в повній мірі може бути виконане із застосуванням запитуваного заходу забезпечення кримінального провадження».

2.2. В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 підтримала клопотання і просила таке задовольнити, додавши копії такого: постанов детектива ОСОБА_22 про доручення проведення досудового розслідування слідчій групі від 29.07.2019, 31.05.2021, детектива ОСОБА_25 про доручення здійснення досудового розслідування слідчій групі від 23.07.2021, 16.11.2021, 14.12.2021, 11.01.2022, детектива ОСОБА_43 про доручення здійснення досудового розслідування слідчій групі від 19.01.2022, детектива ОСОБА_21 про доручення здійснення досудового розслідування слідчій групі від 20.01.2022; витягів з ЄРДР, адвокатських запитів про надання інформації до ІНФОРМАЦІЯ_8, відповідь з ОГП щодо перебування у відпустці та службовому відрядженні керівника ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_44, лист ІНФОРМАЦІЯ_8 про надання інформації щодо перебування прокурорів на робочому місці з 09.01.2024, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_8 як юридична особа була зареєстрована 09.01.2024; ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_45 від 09.10.2025 у справі №991/9551/25 про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №5202500000000404.

Представник володільця документів (НАБУ) в судове засідання не прибув, що не перешкоджало розгляду клопотання відповідно до частини 4 статті 163 КПК.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Частиною 1 статті 7 КПК зокрема визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать законність, зміст чого розкриває стаття 9 КПК, згідно із частиною 2 якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Частинами 2 і 6 статті 22 КПК визначено зміст однієї з засад кримінального провадження-змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а саме, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Стаття 93 КПК встановлює порядок збирання доказів як стороною обвинувачення, так й стороною захисту, й згідно із її частиною 3, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

3.2. Згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 5 частини 2 статті 131 КПК передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до статті 159 КПК, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Статтею 162 КПК визначено перелік інформації та відомостей, що належать до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, а саме: 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця; 10) таємниця фінансового моніторингу; 11) відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Частиною 5 статті 163 КПК визначено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Згідно з частиною 6 статті 163 КПК, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 164 КПК, в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено строк дії ухвали, який не може перевищувати двох місяців з дня постановлення ухвали, за виключенням ухвал, постановлених на виконання вимог частини другої статті 562 цього кодексу (тобто при зверненні за допомогою в іноземній державі).

3.3. Належить зазначити, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 №2402-ІХ) із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та згодом строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема чинним Указом від 12.01.2026 №40/2026 (затверджений Законом України №4757-IX від 14.01.2026) продовжено строк дії воєнного стану в Україні на 90 діб до 05.30 04.05.2026 включно.

Відповідно до пункту 20-7 розділу ІХ КПК, під час дії надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у пунктах 2, 5, 7, 8 частини 1 статті 162 цього кодексу (тобто до відомостей, які можуть становити лікарську таємницю, банківську таємницю, інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних) здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури.

3.4. Дослідивши клопотання із доданими матеріалами, слідчий суддя встановив, що заявник просила надати тимчасовий доступ до відомостей, які належать до охоронюваної законом таємниці згідно із пунктом 4 частини 1 статті 162 КПК, тобто конфіденційної інформації, яка знаходиться у володінні НАБУ, та необхідність такого тимчасового доступу обґрунтовувалась винятково необхідністю збирання відомостей щодо повноважень детективів НАБУ, за допомогою яких сторона захисту намагатиметься довести у суді недопустимість зібраних такими доказів.

3.5. Слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно із статтею 91 КПК, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації.

Частиною 1 статті 94 КПК встановлено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Тобто в кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування повинно здійснюватись всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів, однак оцінка таких доказів здійснюється в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. Згодом під час розгляду кримінального провадження за сутністю, суд, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, може прийняти рішення щодо наявності складу кримінального правопорушення або встановити відсутність в діях особи такого складу.

3.6. Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ОП ККС ВС) у постанові від 07.04.2025 в справі №349/508/16-к зроблено такий правовий висновок:

«Здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні має здійснюватися повноважними суб`єктами. Факт наявності процесуальних повноважень може бути поставлений учасниками під сумнів, що викликає необхідність їхньої перевірки.

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, то він, як було зазначено вище, не має права досліджувати докази. Проте засудження особи за пред`явленим обвинуваченням вимагає від касаційного суду ретельної перевірки тверджень про повноважність того чи іншого суб`єкта на проведення досудового розслідування.

Повноваження суду касаційної інстанції спрямовані на перевірку дотримання судами попередніх інстанцій норм кримінального процесуального закону в частині оцінки доказів на предмет їх допустимості, що виявляється, серед іншого, й у перевірці відповідних процесуальних підстав здійснювати владні повноваження прокурором та слідчим.

Процесуальні документи, які підтверджують наявність повноважень у певної особи не є доказами у провадженні, тому колегія суддів об`єднаної палати вважає, що суд касаційної інстанції може перевірити наявність повноважень у слідчого, прокурора на проведення ними тих чи інших процесуальних дій у цьому провадженні на підставі наданих прокурором документів.

Необхідно відрізняти дослідження доказів у кримінальному провадженні від перевірки й оцінки доводів учасників щодо процесуальних повноважень прокурора чи слідчого. Долучення і оцінка процесуальних документів, які підтверджують повноваження прокурора або слідчого у кримінальному провадженні, не є дослідженням доказів, а тому може здійснюватися й судом касаційної інстанції, який здійснює касаційний перегляд обвинувачення, визнаного доведеним судами попередніх інстанцій. Необхідність такої перевірки не може бути безумовною підставою для скасування ухвалених у цьому провадженні судових рішень, якими визнано доведеною винуватість особи, оскільки скасування судових рішень з такою метою перевірки призведе до затягування судового розгляду, оскільки оцінку наявності або відсутності повноважень у вказаних осіб може надати суд касаційної інстанції.

Наявність у прокурора чи слідчого відповідних повноважень у кримінальному провадженні не залежить від того, суд якої інстанції перевірить відповідні процесуальні документи. Адже оцінка наявності чи відсутності повноважень судом є ретроспективною, оскільки певні повноваження мали бути у прокурора на певному етапі руху кримінального провадження.

Якщо стороною обвинувачення відповідні процесуальні підстави прокурором долучено на стадії касаційного розгляду і сторона захисту має можливість ознайомитися із відповідними процесуальними рішеннями, висловити свої міркування щодо них, то суд касаційної інстанції має повноваження оцінити обґрунтованість доводів сторони захисту про здійснення досудового розслідування неуповноваженими особами, про недопустимість доказів на цій підставі.

ІНФОРМАЦІЯ_10 у постанові від 14 лютого 2022 року в справі № 477/426/17 (провадження №51-4963кмо20) висловлювалася з цього приводу і вказала, що відповідні процесуальні документи, які стосуються підтвердження наявності повноважень у слідчих або прокурорів можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

\З огляду на викладене колегія суддів об`єднаної палати вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Третьої судової палати ККС ВС від 26 січня 2024 року у справі №466/9158/14-к, та сформулювати висновок про те, що з метою належного касаційного перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій, які визнали доведеним пред`явлене особі обвинувачення, надані під час касаційного розгляду кримінального провадження документи на підтвердження повноважень прокурора чи слідчого оцінюються судом касаційної інстанції, оскільки вони за своєю суттю не є доказами у відповідному кримінальному провадженні, а лише підтверджують наявність або відсутність повноважень у вказаних вище суб`єктів на вчинення певних процесуальних дій».

3.7. З огляду на вищезазначене, заявник не навела будь-яких належних доводів на підтвердження того, що документи, до яких вона просила надати тимчасовий доступ, будь-яким чином підтвердять чи спростують факти кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4, тобто всупереч вимогам частин 5, 6 статті 163 КПК не довела того, що самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження такі документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні і можливість використання їх як доказів, оскільки відомості щодо повноважень слідчих чи прокурорів вочевидь не належать до таких й відповідно до статті 91 КПК не входять до переліку обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та лише можуть бути перевірені судом під час судового розгляду.

Окрім того, слідчий суддя зазначає, що вищенаведені норми пункту 20-7 розділу ХІ КПК є спеціальною нормою, яка прямо визначає, що під час дії воєнного стану на території України тимчасовий доступ до відомостей, які зокрема містять персональні дані особи, що знаходяться в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних (до яких безумовно належать документи щодо призначення, переміщення, звільнення чи відсторонення від посади, перебування у відрядженні, відпустці, у стані тимчасової непрацездатності тощо) здійснюється винятково на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури, із врахуванням того, що упродовж більш ніж 4-х років за час дії воєнного стану будь-які зміни КПК жодним чином не обмежили чи виключили застосування згаданого пункту 20-7 розділу ХІ КПК.

Відповідно до статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом, та недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення, й відтак надання слідчим суддею права на тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю, без дотримання безпосередньо визначеної КПК процедури може призвести у подальшому до недопустимості отриманих доказів, та як наслідок до невиконання завдань кримінального провадження.

3.8. З огляду на вищезазначене, слідчий суддя вважає належним відмовити у задоволенні клопотання.

Керуючись статтями 131, 132, 159-166, 309, 369-372, 532 КПК суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 17.03.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1 _____________