ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

справа № 991/4379/23

провадження № 51-1990км24

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 січня 2025 року про повернення апеляційної скарги.

Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини

Вищий антикорупційний суд (далі - ВАКС) ухвалою від 20 грудня 2024 року задовольнив клопотання захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та обвинувачених ОСОБА_15, ОСОБА_16 і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрив кримінальне провадження № 12014000000000496 стосовно обвинувачених за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_21, ОСОБА_22, а також обвинуваченої за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 364 КК ОСОБА_23 у зв`язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності.

Цивільний позов прокурора та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСЕРВ Україна» у частині вимог до вказаних осіб залишено без розгляду.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_24 про звільнення ОСОБА_25 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 364 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, суд відмовив.

Не погодившись із таким рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.

Суддя Апеляційної палати ВАКС ухвалою від 6 січня 2025 року, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, оскільки оскаржене ОСОБА_5 судове рішення не стосується прав, свобод чи інтересів обвинуваченого.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Аргументуючи заявлену вимогу, наводить доводи, які зводяться до того, що згаданий суд, повертаючи скаргу, порушив загальні засади, гарантоване законом право ОСОБА_5 на апеляційне оскарження, адже положення п. 3 ч. 1 ст. 393 КПК не обмежують предмет перегляду для особи, котра є обвинуваченою в кримінальному провадженні; крім того, оспорюване в апеляційному порядку рішення, яке стосується прав та інтересів скаржника через пов`язаність обвинувачення, було прийнято без його участі.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції (далі - Суд) обвинувачений та його захисник підтримали подану скаргу, прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

За правилами ч. 2 ст. 424 КПК ухвалу суду першої інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку лише після її апеляційного перегляду. Ураховуючи зазначене та положення ч. 6 ст. 399 вказаного Кодексу, в цій справі предметом касаційної перевірки є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Тому наведені в касаційній скарзі доводи про незаконність ухвали ВАКС від 20 грудня 2024 року Суд не уповноважений ревізувати.

Аргументи скаржника про необґрунтованість ухвали апеляційного суду й обмеження в доступі до правосуддя не можна визнати прийнятними.

Згідно зі ст. 21 КПК доступ до правосуддя означає гарантування кожній особі права на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до законодавчого регулювання право на апеляційне оскарження суб`єктів, зазначених у п. 3 ч. 1 ст. 393 КПК (підозрюваного, обвинуваченого, його законного представника чи захисника), гарантується у разі, якщо судове рішення, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 392 цього Кодексу, безпосередньо стосується їхніх прав та свобод і процедура перегляду необхідна для їх відновлення або виправлення судової помилки.

Разом із тим, на відміну від позиції скаржника, положення п. 3 ч. 1 ст. 393 КПК визначають не предмет, а суб`єктів апеляційного оскарження.

Отже, посилання ОСОБА_5 у касаційній скарзі на вказану норму та свій процесуальний статус як на підставу, котра доводить його право на апеляційне оскарження судового рішення стосовно інших обвинувачених, не ґрунтується на чинному законодавстві.

У цій справі, як видно з її матеріалів, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 уважав незаконним рішення суду першої інстанції через порушення порядку розгляду клопотань інших учасників кримінального провадження та нез`ясування його позиції з цього питання. Тобто ініціював апеляційний перегляд ухвали, при постановленні якої було застосовано належну правову процедуру до осіб, щодо котрих прийнято рішення.

Однак така процесуальна поведінка скаржника не узгоджується з принципом res judicata як одним із фундаментальних аспектів верховенства права, за яким жодна зі сторін не вправі вимагати перегляду рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Крім того, міркування скаржника про вплив рішення суду першої інстанції стосовно інших осіб на його права та інтереси через пов`язаність висунутого обвинувачення перебувають поза межами питання, за наслідками розгляду якого було постановлено ухвалу від 20 грудня 2024 року. Юридичний підхід, за яким ухвала місцевого суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й закриття кримінального провадження стосується виключно прав, свобод та інтересів цієї особи, відображений у практиці Суду (наприклад, див. постанови від 19 вересня 2019 року, 2 лютого 2023 року в справах № 510/905/17, 752/20991/18 відповідно).

З огляду на викладене висновок апеляційного суду про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не наділений правом на оскарження ухвали ВАКС від 20 грудня 2024 року, є обґрунтованим, а рішення про повернення поданої апеляційної скарги відповідає п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК.

Щодо посилань автора касаційної скарги на порушення апеляційним судом засад змагальності, рівності сторін, права на захист, то вони не корелюють зі змістом статей 10, 20, 22 вказаного Кодексу. Під час вирішення питання про прийнятність апеляційної скарги не було застосовано привілеїв чи обмежень у процесуальних правах за будь-якими ознаками, ухвала судді Апеляційної палати ВАКС не торкається суті висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, її постановлення не було пов`язане зі збиранням та поданням до суду доказів чи клопотань і таких даних у касаційній скарзі не відображено.

Істотних порушень норм процесуального права, які зумовлюють обов`язкове скасування оскарженої ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться в поданій скарзі, під час касаційного розгляду не встановлено.

Тому касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 січня 2025 року про повернення апеляційної скарги залишити без зміни, а касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3