Справа № 991/2654/26

Провадження № 2-з/991/10/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Олійник О.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О.,

з участю:

секретаря судового засідання Вінцковської О.І.,

позивача прокурора Спеціалізованої

антикорупційної прокуратури Польщикова І.В.,

розглянувши у судовому засіданні заяву прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова Ігоря Валерійовича про забезпечення позову, подану одночасно з позовною заявою Держави в особі прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова Ігоря Валерійовича до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

УСТАНОВИВ:

23.03.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов позов Держави в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова І.В. (далі позивач, прокурор) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 . Провадження у цивільній справі за вказаним позовом відкрите ухвалою суду від 31.03.2026.

Одночасно з пред`явленням позову позивач подав суду заяву про забезпечення зазначеного позову.

Наказом голови Вищого антикорупційного суду від 17.03.2026 № 158/к судді, які визначені для розгляду цієї справи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, були направлені для підготовки в Національній школі суддів України, яку проходили згідно з графіком із 23 до 27 березня 2026 року. Графіком підготовки суддів було визначено, що у вказаний період суддя ОСОБА_3 здійснює правосуддя 23.03.2026, судді Литвинко Т.В., Сікора К.О. 26.03.2026. У зв`язку із вказаним заява позивача про забезпечення позову не могла бути розглянута у передбачений ч. 5 ст. 153 ЦПК України триденний строк із дня її надходження до суду.

Заява про забезпечення позову обґрунтована посиланням на те, що ОСОБА_1 у період з 06.08.2020 по 30.11.2021 проходив військову службу та був військовою посадовою особою іншого військового формування, тобто був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до підпункту «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». У цей період ОСОБА_1 набув спірні активи № 1-5 на загальну суму 6 393 068,00 грн, а саме, майнові права на квартири та машиномісце у ЖК «Русанівська Гавань»: 31.08.2020 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2647682880000) та на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2646746680000) (активи № 1, № 2); 30.10.2020 на квартиру АДРЕСА_3, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2649115580000) та на машино-місце АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2659922280000) (активи № 3, № 4); 22.10.2020 майнові права на квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3153044180000) (актив № 5), які оформив на свою матір ОСОБА_6 та за які одразу сплатив повні суми грошових коштів. Те, що державна реєстрація права власності на вже готовий об`єкт нерухомого майна проведена у 2023 році для визначення часу фактичного набуття цих активів ОСОБА_1 як суб`єктом декларування, значення немає.

За період з 01.12.2021 по 30.11.2024, під час якого ОСОБА_1 був увільнений від займаних посад та зарахований у розпорядження у військовому формуванні (перебував «поза штатом»), тобто не мав статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, він набув право власності на інші спірні активи № 6-8 на загальну суму 6 130 220,39 грн, а саме: 26.04.2022 транспортний засіб (автомобіль) марки та моделі «MERCEDES-BENZ GLE 350», 2022 року випуску, номер кузова (VIN-код) НОМЕР_1 (актив № 6); 15.09.2022 машино-місце АДРЕСА_6 (РНОНМ 2574845480000) (актив № 7); 14.07.2023 майнові права вартістю 2 312 368,80 грн на однокімнатну квартиру із проєктним № НОМЕР_2 у житловому будинку з проєктним № 13-17, що будується по АДРЕСА_7 (актив № 8).

Як під час проходження військової служби, так і під час перебування «поза штатом» ОСОБА_1 та його дружина не мали законних доходів, які б дали їм можливість акумулювати відповідні кошти для придбання зазначених активів. Вважає, що активи № 6-8 були набуті ОСОБА_1 за рахунок незаконного доходу, отриманого під час виконання ним функцій держави або місцевого самоврядування.

Прокурор детально навів обставини, які дають йому підстави стверджувати про набуття активів іншими особами матір`ю ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після смерті якої переоформив успадковані активи на чоловіка матері (вітчима) дружини ОСОБА_2, та ОСОБА_2 у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України за дорученням ОСОБА_1 та про те, що останній може опосередковано через дружину вчиняти щодо відповідних активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

На переконання прокурора зібрані документи вказують на необґрунтованість активів загальною вартістю 12 523 288,39 гривень, а саме наявність визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сумі 8 643 428,73 грн, яка у 750 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом на день набрання чинності Законом України від 31.10.2019 № 263-ІХ (1 505 250 грн), та не перевищує межу, передбачену ст. 368-5 Кримінального кодексу України (у 2023 році 8 723 000 грн). З метою об`єктивного встановлення відповідної різниці до уваги взято законні доходи ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_7 (члена сім`ї станом на 2000-2023 роки), з урахуванням інформації про документально підтверджені здійснені видатки подружжя. Проведений аналіз відомостей про задекларовані суми доходів, заощаджень, про законні доходи цих осіб, про підтверджені видатки у 2020-2023 роках, вказують на те, що спірні активи ОСОБА_1 не міг набути за рахунок законних доходів.

Посилаючись на ст. 149 ЦПК України, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на п`ять активів чотири квартири і машино-місце, накладення арешту на транспортний засіб із забороною відчужувати його та переміщати через митну територію України (такі активи є предметом спору і зареєстровані за ОСОБА_2 ). Оскільки у позовній заяві є вимога про стягнення з ОСОБА_1 вартості майнових прав на дві квартири на загальну суму 3 545 428,34 грн, то просить накласти арешт на інше майно квартиру та 6 земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 .. Вказує, що загальна вартість цих активів здатна забезпечити виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 вартості майнових прав на суму більше 3,5 млн грн.

Зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову (у разі задоволення пред`явленого позову) може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду через відчуження спірних активів та іншого майна відповідача ОСОБА_1 . Наявність ризику відчуження спірного майна пов`язує із тим, що ОСОБА_1 та його дружина у 2025 і 2026 роках продали належні їм три квартири та автомобіль, що вказує на вжиття заходів з відчуження належного їм вартісного майна з метою уникнення можливих негативних наслідків, пов`язаних із перевіркою НАЗК та пред`явленням позову. Активне відчуження майна почалося саме після спрямування на адресу відповідача Національним агентством неодноразових запитів про надання пояснень в 2025 році.

Необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони переміщати спірний автомобіль через митну територію Україну мотивує досягненням мети не допустити в майбутньому реалізацію цього активу під час виконання рішення суду. Так, дружина відповідача ОСОБА_1 не має обмежень щодо виїзду за кордон, має діючу довіреність від ОСОБА_2 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тому може вивезти його за межі України з метою уникнення майбутнього стягнення в дохід держави.

Прокурор переконаний, що на самі майнові права, щодо яких подано позов, неможливо накласти арешт, оскільки відповідний механізм накладення арешту на такий вид активу не передбачений.

Оскільки ОСОБА_1 та його адвокат обізнані про перевірку з боку НАЗК, а також про те, що НАЗК спрямувала відповідні документи до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для підготовки позову, то є високим ризик відчуження або надання у заставу спірних активів для уникнення їх стягнення в дохід держави.

У зв`язку з наведеним прокурор просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та транспортний засіб.

Розгляд заяви

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Прокурор Польщиков І.В. просив розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на те, що повідомлення цих осіб про розгляд заяви про забезпечення позову поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову, адже відповідачі в короткий строк можуть відчужити нерухоме майно і транспортний засіб, що призведе, у випадку задоволення позову, до неможливості виконання рішення суду. Так, через застосунок «Дія» власник транспортного засобу може відчужити його протягом лічених хвилин без відвідування сервісного центру МВС та навіть не зустрічаюсь фізично із покупцем. ОСОБА_1 достеменно знає про те, що НАЗК проводило щодо нього відповідну перевірку (моніторинг способу життя), а також те, що матеріали перевірки спрямовані до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (адвокат відповідача звертався із відповідним адвокатським запитом до НАЗК та отримав відповіді). Прокурор звернув увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 упродовж тривалого часу був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства і тому передбачає наслідки визнання активів необґрунтованими. ОСОБА_1 набув (та відчужив) не один актив через пов`язаних осіб, вчиняв заходи щодо надання вигляду законності набуття у власність майна, а отже знає способи і методи того, як ефективно та швидко приховувати необґрунтовані активи.

Зважаючи на наведені обставини, з урахуванням відомостей про відчуження з боку ОСОБА_2 машиномісця 21.03.2026, про відчуження ОСОБА_1 квартир ІНФОРМАЦІЯ_2, 17.03.2026 і автомобіля 11.11.2025, продаж його дружиною ОСОБА_7 квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 після виплати за неї іпотечного кредиту банку та після початку перевірки НАЗК, суд прийняв рішення про розгляд заяви без повідомлення відповідачів.

Прокурор Польщиков І.В. у судовому засіданні підтримав подану заяву і просив вжити вказаних у ній заходів забезпечення позову. На підтвердження доводів про необхідність забезпечення позову надав суду додатково копію договору купівлі-продажу машиномісця, укладеного ОСОБА_2 як продавцем 21.03.2026, та актуальну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.03.2026 про права власності відповідачів на те нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України Вищий антикорупційний суд розглядає справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Отже, заява про забезпечення позову, що подається одночасно з пред`явленням позову, надійшла від належного суб`єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, що допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах збереження умов для реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6- 605цс16).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Також позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, представник позивача повинен навести в достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий висновок узгоджується із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

У заяві про забезпечення позову (з посиланням на деталізацію в позовній заяві) прокурор Польщиков І.В. вказує на обставини, які, на його переконання, свідчать про те, що:

1) ОСОБА_6 (мати ОСОБА_1 ) набула у 2020 році активи № 1-5, загальною вартістю 6 393 068,00 грн, за дорученням ОСОБА_1, який був на час їх набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та міг опосередковано вчиняти щодо цих активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження;

2) ОСОБА_2 (чоловік матері (вітчим) дружини ОСОБА_7 ) набув у 2022 і 2023 роках активи № 6-8, загальною вартістю 6 130 220,39 грн, за дорученням ОСОБА_1, який на час їх набуття був увільнений від займаних посад та зарахований у розпорядження у військовому формуванні (перебував «поза штатом»), тобто не мав статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рахунок невідомого доходу, отриманого під час виконання ним ( ОСОБА_1 ) функцій держави або місцевого самоврядування (до 01.12.2021), та останній може опосередковано через дружину вчиняти щодо відповідних активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

3) У подальшому активи № 1-5, які успадкував ОСОБА_1 після своєї матері ОСОБА_6, були перереєстровані ним на ОСОБА_2, та ОСОБА_1 може опосередковано через дружину вчиняти щодо відповідних активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

При цьому прокурор стверджує, що ОСОБА_1, як особа, уповноважена на виконання функцій держави, на час придбання відповідного майна не мав для цього необхідних законних доходів. Відомості про доходи відповідача ОСОБА_1 (з урахуванням доходів дружини ОСОБА_7 ) зібрані за 1998-2018 та за 2019-2023 роки із різних джерел місця служби, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, банківських установ, декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які подав ОСОБА_1 .

Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України. Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, у дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

Наведене вказує на наявність спору між сторонами, а також зв`язок між обраним представником позивача заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки в разі задоволення позову необґрунтовані активи або їх вартість стягуються в дохід держави.

Документи, додані до заяви про забезпечення позову та до позовної заяви, містять відомості про ті обставини, на які послався прокурор.

Так, у доданих до позовної заяви копіях архівних витягів з наказів і витягу з наказу (для службового користування) наявні відомості, що ОСОБА_1 в період з 06.08.2020 по 30.11.2021 проходив військову службу та був військовою посадовою особою іншого військового формування. Тобто відповідно до положень підпункту «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також наявні відомості, що в період з 01.12.2021 по 30.11.2024 ОСОБА_1 був увільнений від займаних посад та зарахований у розпорядження у військовому формуванні (перебував «поза штатом»), тобто не мав статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебувають у шлюбі із 10.07.2004. ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_8 матері ОСОБА_7, тобто її вітчимом. Такі відомості наявні у відповідних витягах з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_7 є та ОСОБА_6 була близькими особами ОСОБА_1 .

Обставинами, на які посилається прокурор і які у своїй сукупності можуть підтверджувати факт набуття активів у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України (набуття активів за дорученням ОСОБА_1 та наявність у нього можливості опосередковано через дружину вчинити дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження цими активами), є такі:

- угоди із набуття права власності на спірні активи їх номінальні власники ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не укладали особисто, замість них від їх імені діяла ОСОБА_7 на підставі довіреностей: ОСОБА_6 видала 05.05.2015 довіреності на ОСОБА_7 і на ОСОБА_1 на вчинення усіх юридично значимих дій із рухомим та нерухомим майном на строк 7 років; ОСОБА_2 видав довіреність 19.08.2021 ОСОБА_7 на вчинення усіх юридично значимих дій із рухомим та нерухомим майном на строк 9 років;

- оплату вартості усіх активів здійснювали ОСОБА_1 та/або його дружина шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_6 та ОСОБА_2, та/або оплачували вартість активів від їх імені на підставі довіреностей (з їх рахунків або без відкриття рахунків);

- активами № 1-4, 7 у ЖК «Русанівська Гавань» по вул. Микільсько-Слобідська, номінальним власником яких є ОСОБА_2, фактично користується та розпоряджається ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_2 перебував на підконтрольній уряду України території протягом невеликого проміжку часу: з 19.05.2018 по 30.05.2018, з 14.08.2021 по 12.09.2021. Відомості, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в інші дати перетинали державний кордон України, відсутні. Це може свідчити, що центр їх життєвих інтересів не перебував на підконтрольній Уряду Україні території, де відповідач ОСОБА_1 набув спірні активи. Під час перетину державного кордону ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_9 не декларували ввезення на територію України валютних цінностей в обсягах, що підлягають письмовому декларуванню, отже відповідних сум грошових коштів для придбання нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_9 не ввозили.

У пункті 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України закріплений термін «законні доходи», що означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Зібрані відомості про джерела і розмір доходів, заощаджень, про витрати ОСОБА_1 і його дружини ОСОБА_7 за період з 1998 по 2023 рік можуть вказувати на відсутність станом на 31.08.2020, 30.10.2020, 22.10.2020 та станом на 26.04.2022, 15.09.2022, 14.07.2023 достатніх фінансових ресурсів і заощаджень із офіційних джерел, які би дозволили придбати активи сукупною вартістю 12 523 288,39 гривень.

Так, прокурор зазначає, що за період з 1998 по 2018 рік подружжю ОСОБА_10 сукупно нараховано доходів на загальну суму 1 584 713,54 грн (без вирахування податків), на кінець 2019 року залишки на банківських рахунках подружжя ОСОБА_10 становили сукупно 13 211,25 грн. Загальний річний дохід подружжя ОСОБА_10 за 2019 рік склав 604 459,17 грн. З урахуванням (1) наявності в подружжя двох неповнолітніх дітей 2009 та 2017 р.н., які потребують витрат на їх утримання; (2) набуття дружиною суб`єкта декларування у 2018 році машиномісця за 117 900 грн; (3) набуття ОСОБА_1 у 2018 році нового транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2018 р.в., за 668 578 грн та необхідності його утримувати; (4) наявності у ОСОБА_7 з 2008 року фінансового зобов`язання перед АТ «ПУМБ» відповідно до договору іпотеки від 30.01.2008 (для придбання квартири по АДРЕСА_8 ); (5) звичайних життєвих (побутових) витрат на утримання себе, родини та майна, - прокурор вважає малоймовірним здатність подружжя накопичити значні грошові активи (заощадження) станом на 31.12.2019. Дохід подружжя за 2020 рік позивач розрахував у сумі 705 793,59 грн. Враховуючи суму отриманих законних доходів, прокурор доводить, що відповідач ОСОБА_1 не мав фінансової можливості набути у 2020 році майнові права на активи № 1-5 на загальну суму 6 393 068 грн (нерухоме майно у ЖК «Русанівська гавань» та у ЖК «OKLAND» в м. Києві).

Протягом 2021-2023 років спадкове майно ( ОСОБА_1 08.12.2021 оформив спадщину після смерті матері ОСОБА_6 ) чи інше майно подружжя ОСОБА_10 не відчужувало.

Дохід подружжя ОСОБА_10 за 2021 рік позивач розрахував у сумі 790 464,76 грн. У декларації за 2021 рік (після звільнення) ОСОБА_1 задекларував грошові активи подружжя на загальну суму 357 943,4 грн станом на 31.12.2021.

За 2022 рік доходи подружжя ОСОБА_10 становили 1 087 809,19 грн. З урахуванням задекларованих заощаджень станом на кінець 2021 року загальна сума можливих грошових активів за 2022 рік становила 1 445 752,59 грн (без вирахування податків та витрат на утримання родини і майна). Водночас загальна вартість активів, які позивач вважає набутими ОСОБА_1 шляхом оформлення прав власності на ОСОБА_2, транспортного засобу (актив № 6) і машиномісця (актив № 7) склала суму 3 618 178,59 грн. Тобто, за твердженням позивача, реальної фінансової можливості на таке придбання за рахунок законних доходів ОСОБА_1 не мав.

За 2023 рік доходи подружжя ОСОБА_10 становили 937 848,72 грн (без вирахування податків та витрат на утримання родини і майна). У 2023 році ОСОБА_1 шляхом оформлення на ОСОБА_2 набутий спірний актив № 8 майнові права на квартиру з проєктним номером АДРЕСА_9 (в будинку, що будується у ЖК «Русанівська гавань») на суму 2 312 368,8 грн. Тобто, за твердженням позивача, реальної фінансової можливості на таке придбання за рахунок законних доходів ОСОБА_1 теж не мав.

Відповідно до розрахунків позивача, сума законних та відомих доходів подружжя за період з 2020 по 2023 рік склала 3 879 859,66 грн (з урахуванням задекларованих заощаджень за 2021 рік та з урахуванням витрат на погашення кредиту), а вартість набутих активів ОСОБА_1, як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, становить 12 523 288,39 грн. Різниця між вартістю активів і законними доходами ОСОБА_1 та його дружини за вказаний період становить 8 643 428,73 грн. Зазначена різниця в сумі 8 643 428,73 грн перевищує мінімальну межу виміру 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» 1 505 250 грн, та не перевищує межу, встановлену ст. 368?5 КК України (у редакції Закону № 263-IX від 31.10.2019, що діяла до 17.07.2025) 8 723 000 грн.

Такі відомості можуть вказувати на те, що відповідні активи № 1-5, набуті на ім`я ОСОБА_6 (у подальшому переоформлені на ОСОБА_2 ), та активи № 6-8, набуті на ім`я ОСОБА_2, які є предметом позову, відповідають ознакам активів, щодо яких може бути пред`явлений позов держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання цих активів необґрунтованими та стягнення їх або їх вартості в дохід держави.

При цьому суд цілком свідомий того, що питання обґрунтованості позовних вимог вирішуватиметься за результатами розгляду поданого позову відповідно до ст. 291 ЦПК України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2, як титульний власник активів, які є предметом спору, має правомочність розпоряджатись ними (зокрема відчужити), а також те, що ОСОБА_7 дружина відповідача ОСОБА_1 має дійсну довіреність від 19.08.2021, яку видав їй ОСОБА_2 і якою останній уповноважив її на вчинення усіх юридично значимих дій із його рухомим та нерухомим майном, суд припускає, що відповідач ОСОБА_2 особисто або через свого представника ОСОБА_7 під час судового провадження може вжити заходи для відчуження третім особам зазначених активів. Так, ОСОБА_2 21.03.2026 за договором купівлі-продажу машиномісця продав належне йому із 2024 року машиномісце (не є предметом позову), що підтверджується наданими позивачем копією вказаного договору та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.03.2026. Також суд бере до уваги, що після початку проведення перевірки НАЗК у 2025 році щодо ОСОБА_1, останній та його дружина, відповідно до наданих позивачем відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснили відчуження належного їм майна: ОСОБА_1 продав 09.07.2025 квартиру та 17.03.2026 продав іншу квартиру; ОСОБА_7 продала квартиру ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім того, ОСОБА_1 11.11.2025 продав свій власний автомобіль.

Необхідність накладення арешту на інші активи, які належать ОСОБА_1 та не є предметом спору, із забороною відчуження: квартиру АДРЕСА_10, (РНОНМ 1392513921101); земельну ділянку із кадастровим номером 3222457400:03:003:0015 (РНОНМ 2522457232140); земельну ділянку із кадастровим номером 3222457400:03:003:0014 (РНОНМ 2088737432224); земельну ділянку із кадастровим номером 3222457400:03:003:5013 (РНОНМ 1476568932224); земельну ділянку із кадастровим номером 3222457400:03:003:5012 (РНОНМ 1476565132224; земельну ділянку із кадастровим номером 3222457400:03:003:5011 (РНОНМ 1476561232224; земельну ділянку із кадастровим номером 3221881200:12:087:0233 (РНОНМ 1139691332218) позивач мотивував тим, що в позовній заяві (у пункті 3 прохальної частини) заявлені позовні вимоги про стягнення з цього відповідача в дохід держави вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3153044180000) в сумі 1 233 059,54 грн, та вартості майнових прав на квартиру із проєктним № НОМЕР_2 у житловому будинку з проєктним № 13-17, що будується по АДРЕСА_7, у сумі 2 312 368,80 грн (активи № 5 і № 8 у тексті позовної заяви) що сукупно становить 3 545 428,34 грн, а також тим, що на самі майнові права неможливо накласти арешт, оскільки відповідний механізм накладення арешту на такий вид активу не передбачений.

Загальна вартість перелічених інших активів відповідача ОСОБА_1, згідно з довідками про оціночну вартість об`єктів нерухомості, сформованих 20.03.2026, становить 3 838 816,60 + 470 087,43 + 280 298,07 + 229 116,51 + 221 349,30 + 220 690,52 + 426 476,36 = 5 686 834,79 грн. Тобто надані суду відомості про вартість нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, свідчать, що загальна вартість таких об`єктів є значно вищою, аніж заявлені позовні вимоги про стягнення вартості необґрунтованих активів. Ураховуючи засади пропорційності та законності, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, розумним та спроможним забезпечити фактичне виконання рішення суду в повному обсязі щодо позовних вимог про стягнення вартості необґрунтованих активів, у разі задоволення позову, буде накладення арешту на один об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_10, який за своєю вартістю на даний час (3 838 816,60 грн) є співставним із сумою заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 . Накладення арешту на інші зазначені у заяві прокурора об`єкти нерухомого майна (шість земельних ділянок, сукупною оціночною вартістю 1 848 018,19 грн), що належать на праві власності ОСОБА_1, буде явно надмірним та суперечитиме законній меті забезпечення позову, що визначена в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

За наведених обставин, суд переконаний, що відсутність арешту (який означає заборону розпорядження майном до ухвалення рішення щодо позовних вимог прокурора) на три квартири, два машино-місця і транспортний засіб, що є предметом спору, та на інше майно відповідача ОСОБА_1 квартиру, може унеможливити виконання рішення суду про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх, їхньої вартості в дохід держави в разі задоволення позову.

У заяві прокурор просив також забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії заборонити переміщати транспортний засіб (автомобіль) марки та моделі «MERCEDES-BENZ GLE 350», 2022 року випуску, номер кузова (VIN-код) НОМЕР_1, через митну територію України. У наданих суду документах є інформація про те, що ОСОБА_7 має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий 04.11.2021 та дійсний до 04.11.2031. Тобто ОСОБА_7, не маючи обмежень для виїзду за межі України, маючи дійсну довіреність, видану титульним власником ОСОБА_2, може вивезти цей автомобіль за межі України. У зв`язку з цим суд вважає, що відсутність обмеження щодо вивезення автомобіля за межі України може істотно ускладнити виконання рішення суду в частині стягнення цього майна в дохід держави, у випадку задоволення позову прокурора.

Отже, наданими суду відомостями підтверджуються: існування спору між особами, які є сторонами у цивільній справі; зв`язок між обраними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог (трьома квартирами, двома машино-місцями, транспортним засобом, вартістю майнових прав); існування ризиків неможливості та істотного ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в частині цих активів. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину вказаних у заяві активів відповідачів та заборони на вивезення (переміщення) транспортного засобу за межі території України.

Такі заходи забезпечення позову здатні досягнути мети, задля якої вони застосовується, і попередити виникнення ситуації, коли рішення суду, у разі задоволення позову, неможливо буде виконати або його виконання буде істотно ускладненим.

Арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта майна це перешкода у вільному розпорядженні майном (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19). Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном ОСОБА_2 чи іншими визначеними ним особами (орендарями), у той час як заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у даному випадку не розглядається.

Оскільки правомочність розпорядження включає в себе можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі шляхом знищення, видозмінення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам тощо, накладення арешту на майно включає в себе заборону його відчужувати.

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). В цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки особи, за якими майно зареєстроване на праві власності та які мають статус відповідачів, не обмежуються у праві володіння та користування майном та, як наслідок, відсутні підстави вважати, що власнику чи іншій особі будуть завдані збитки, пов`язані із забезпеченням позову.

За наведених обставин заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 149, 150-153, 260, 261, 290-292, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт (шляхом заборони розпорядження) на активи, які є предметом спору, та належать ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме:

1) квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2647682880000);

2) квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2646746680000);

3) квартиру АДРЕСА_3, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2649115580000);

4) машино-місце АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2659922280000);

5) машино-місце № НОМЕР_4 у паркінгу 35 по АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2574845480000).

Накласти арешт (із забороною відчуження) на актив, який є предметом спору, та належить ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), транспортний засіб (автомобіль) марки та моделі «MERCEDES-BENZ GLE 350», 2022 року випуску, номер кузова (VIN-код) НОМЕР_1, та заборонити вивезення (переміщення) цього транспортного засобу за межі території України.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), із забороною його відчуження, а саме: квартиру АДРЕСА_10, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1392513921101).

У іншій частині вимог заяви відмовити.

Примірник цієї ухвали надіслати прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикову Ігорю Валерійовичу для відома і виконання у відповідній частині, відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 для відома, а також державним органам реєстрації транспортних засобів, митного контролю для виконання у відповідній частині.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три місяці з наступного дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Стягувачем на підставі цієї ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками:

ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_5, адреса проживання: АДРЕСА_12 );

ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_5, РНКОПП НОМЕР_3, адреса реєстрації: АДРЕСА_13 ).

Повна ухвала складена 31.03.2026.

Головуючий суддя О.В. Олійник

Судді Т.В. Литвинко

К.О. Сікора