Справа № 991/247/26

Провадження № 22-ц/991/19/26

Головуючий суддя в суді першої інстанції Ткаченко О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючої судді Калугіної І. О.,

суддів Глотова М. С. та Семенникова О. Ю.,

секретар судового засідання Шубіна М. С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка Олександра Анатолійовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16.01.2026, якою відмовлено в забезпеченні позову Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка Олександра Анатолійовича до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованим активом дохід у розмірі 909 600 гривень, отриманий від визнаного судом необґрунтованим активу,

за участю:

прокурора Іванющенка О. А.,

представника ОСОБА_1 адвоката Шпакової О. С.,

У С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини

20.08.2025 Вищий антикорупційний суд задовольнив позов Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнав необґрунтованим активом автомобіль «Land Rover Range Rover Voque», номер кузова НОМЕР_1, 2021 року випуску та стягнув в дохід держави його вартість - 3 290 400 грн. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду вказане рішення від 20.08.2025 залишила без змін (постанова від 27.11.2025).

08.01.2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка О. А. про забезпечення позову. За змістом цієї заяви, прокурор послався на те, що протягом десяти днів з моменту подання цієї заяви про забезпечення позову ним буде пред`явлено позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (його доньки) про визнання необґрунтованими й стягнення в дохід держави таких активів - доходу у розмірі 909 600,00 грн, отриманого від визнаного судом необґрунтованим активу - автомобіля «Land Rover Range Rover Voque», який своєю чергою був проданий 14.09.2024 ОСОБА_3 за 4 200 000,00 грн.

На думку прокурора, дохід в сумі 909 600 грн, який складає різницю між отриманими коштами після продажу авто та витраченими перед цим коштами на його придбання, є необґрунтованим активом, який підлягає стягненню та має бути забезпечений, шляхом накладення арешту на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості. А тому, просив суд першої інстанції забезпечити позов шляхом накладення арешту на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів (доходів від необґрунтованих активів) та їх стягнення в дохід держави, а саме:

- машиномісце № НОМЕР_4, вартістю на час придбання 81 130 грн, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- квартира, вартістю на час придбання 100 000 грн, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- земельна ділянка кадастровий номер 5123755800:01:003:5625, вартістю на час придбання 3140 грн, право власності, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- автомобіль марки Toyota, модель C-HR Hybrid, номер кузова НОМЕР_2, 2020 року, д.н.з. НОМЕР_3, із забороною переміщення за межі території України.

За результатами розгляду заяви, Вищий антикорупційний суд відмовив у її задоволенні (ухвала від 16.01.2026).

Суд першої інстанції виходив з того що, накладення арешту має на меті тимчасово обмежити особу розпоряджатися належним їй на праві власності майном до вирішення судом спору по суті. Водночас визначена прокурором ціна позову і надані ним матеріали на обґрунтування заяви про забезпечення позову дають суду підстави для висновку про те, що у такому випадку відсутні визначені ч. 2 ст. 290 ЦПК України підстави для пред`явлення ним позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки визначена ним різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є нижчою за встановлений законом поріг для звернення з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор не погодився з ухвалою від 16.01.2026, вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, а тому звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Прокурор вважає, що суду першої інстанції помилково поширив вимогу щодо мінімального порогу вартості активів (750 прожиткових мінімумів) на спірні правовідносини, хоча у цій справі предметом є не сам актив, а дохід, отриманий від уже визнаного необґрунтованого активу. Відповідно, до таких доходів не застосовується вимога щодо мінімального розміру, що прямо випливає зі змісту абз. 4 ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Отже, висновок суду про неможливість розгляду позову через недостатній розмір суми (909 600 грн) є помилковим. Також на думку прокурора, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність належних доказів вартості майна та його належності відповідачу. У матеріалах справи містяться офіційні документи з державних реєстрів, договори купівлі-продажу, реєстраційні документи на транспортні засоби та інші докази, які підтверджують як право власності ОСОБА_2 на відповідне майно, так і його вартість. Крім того, ці обставини вже були встановлені судом у попередніх рішеннях і не спростовувались відповідачами, а тому вимога суду щодо додаткового підтвердження станом на момент подання заяви не ґрунтується на законі.

Відзив на апеляційну скаргу та узагальнені доводи особи, яка його подала

Представник ОСОБА_2 адвокат Сініченко І. С. подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду відзив на апеляційну скаргу. Уважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що заявлена прокурором ціна позову 909 600 грн є нижчою за встановлений ст. 290 ЦПК України поріг, який позбавляє його права на звернення з позовом про визнання необґрунтованими активами та їх стягнення в дохід держави. Це унеможливлює задоволення заяви про забезпечення позову. Твердження прокурора про відсутність обмежень щодо суми доходу від необґрунтованого активу є безпідставним. Крім того, адвокат наголошує на тому, що суд своїм рішенням стягнув саме з ОСОБА_1 в дохід держави вартість автомобіля, а тому забезпечення виконання рішення шляхом майна ОСОБА_2 є незаконним та прямо порушує її право власності. Таке майно ОСОБА_2 придбала за власні кошти, та ніякого відношення до ОСОБА_1 воно немає. Також представник ОСОБА_1 посилається на те, що прокурор не надав суду оцінку майна, на яке він просить накласти арешт, станом на день звернення із заявою про забезпечення позову. Вартість майна наразі є значно більшою ніж на час придбання. Посилання прокурора на встановлення судом вартості майна під час розгляду цивільної справи № 991/1453/25 є помилковим, адже суд не встановлював дійсну вартість майна, а лише встановив вартість майна на дату його придбання.

Додатково у відзиві зазначається, що суд у справі № 991/1453/25 скасував арешти на належне ОСОБА_2 майно, при цьому зазначив - боржником є виключно ОСОБА_1, а тому немає підстав для продовження вжиття заходів щодо майна ОСОБА_2 для забезпечення реального виконання судового рішення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор у повному обсязі підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, у судове засідання не з`явились, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Виходячи з положень ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом подати відзив/заперечення на апеляційну скаргу та визначити свою участь в судовому засіданні.

Зважаючи на вимоги ст. 128, 130, 360, 372 ЦПК України колегія суддів визнає повідомлення (усіх учасників справи) про розгляд справи у суді апеляційної інстанції належним, а неявку осіб та відсутність відзиву на апеляційну скаргу, такими, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті оскаржуваного судового рішення та поданої апеляційної скарги, вислухала пояснення учасників справи, провела судові дебати, дослідила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, та дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного її вирішення, колегія суддів має визначити: чи дійсно між сторонами виник спір (виходячи з предмета спору та обсягу позовних вимог), що дає позивачу підставу звернутись з клопотанням про забезпечення позову до пред`явлення позову, обґрунтованість накладення арешту.

Чи дійсно між сторонами виник спір (виходячи з предмета спору та обсягу позовних вимог), що дає позивачу підставу звернутись з клопотанням про забезпечення позову до пред`явлення позову

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво21, зазначено, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави визначені Главою 12 ЦПК України.

Положеннями ч. 2 ст. 290 ЦПК України передбачено, що позов пред`являється щодо:

1. активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 750 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України;

2. активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 750 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за ст. 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі п. 3, 4, 5, 8, 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;

3. доходів, отриманих від вказаних вище активів.

Тобто при вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з`ясуванню, серед іншого, підлягатимуть обставини чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що Вищий антикорупційний суд рішення від 20.08.2025 у справі № 991/1453/25 задовольнив позов Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Визнав необґрунтованим активом автомобіль «Land Rover Range Rover Voque» та стягнув в дохід держави його вартість - 3 290 400 грн. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду це рішення залишила без змін (постанова від 27.11.2025).

14.09.2024 на підставі відповідного договору купівлі-продажу вказаний автомобіль був відчужений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за 4 200 000 грн.

Отже, предметом спору є визнання необґрунтованим активом доходу у розмірі 909 600 грн, отриманого від визнаного судом необґрунтованим активом - автомобіля марки «Land Rover Range Rover Voque».

У зв`язку з цим позивач просив забезпечити позов до подання позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованим активом доходу у розмірі 909 600,00 грн, отриманого від визнаного судом необґрунтованим активом - автомобіля марки ««Land Rover Range Rover Voque». На думку прокурора, дохід в сумі 909 600,00 грн, отриманий від продажу необґрунтованого активу, підлягає стягненню та має бути забезпечений шляхом накладення арешту на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості.

Положення абз. 4 ч. 2 ст. 290 ЦПК України не містить прямої вимоги щодо встановлення мінімального розміру необґрунтованих активів, а тому необхідність обов`язкової наявності різниці між вартістю активів посадовця та його законними доходами, яка дорівнює або перевищує 1 505 250 грн, для можливості звернення з позовом у цьому випадку не застосовується.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність спору між сторонами щодо визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави, а саме доходів, отриманих від необґрунтованих активів, дає підстави дійти висновку, що заява по забезпечення позову, виходячи з положення абз. 4 ч. 2 ст. 290 ЦПК України, є прийнятною.

Щодо обґрунтованості арешту

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається до пред`явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Як виснував Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.12.2024 у справі за № 522/3061/24, провадження № 61-14568св24, забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками (постанова Касаційного цивільно суду у складі Верховного Суду від 25.12.2024 у справі за № 522/3061/24, провадження № 61-14568св24).

Частиною 4 статті 290 ЦПК України передбачено, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`являється щодо доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини.

Як було зазначено вище, рішенням Вищого антикорупційного суду від 20.08.2025 у справі № 991/1453/25, залишеним без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.11.2025, було задоволено позов Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, визнано необґрунтованим активом автомобіль «Land Rover Range Rover Voque», та стягнуто в дохід держави його вартість - 3 290 400,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

14.09.2024 на підставі відповідного договору купівлі-продажу вказаний автомобіль був відчужений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за 4 200 000,00 грн, що може свідчити про те, що отриманий дохід може бути предметом майбутнього позову про визнання необґрунтованими і стягнення в дохід держави таких активів - доходу у розмірі 909 600,00 грн, отриманого від визнаного судом необґрунтованим активу - автомобіля марки «Land Rover Range Rover Voque».

Колегія суддів наголошує, що у межах розгляду заяви про забезпечення позову не оцінює доведеність тверджень про необґрунтованість активів, позаяк це може бути здійснене виключно у ході розгляду позовної заяви по суті, однак констатує належність ОСОБА_1 до суб`єктів, щодо яких може бути подано позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та заяву про його забезпечення.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи (оформлення майна особи, уповноваженої на виконання функцій держави на іншу фізичну особу, приховування факту володіння ними, надання недостовірних відомостей НАЗК, продаж частини активів в процесі здійснення НАЗК моніторингу способу життя ОСОБА_1, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 12.01.2022, справа № 568/525/21).

У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів (ч. 3 ст. 292 ЦПК України)

Термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Колегія суддів встановила, що право власності на: машиномісце № НОМЕР_4 розташоване за адресою АДРЕСА_1 ;, квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:01:003:5625, та автомобіль марки Toyota, модель C-HR Hybrid, зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу транспортного засобу.

При цьому колегія суддів звертає увагу на той факт, що з моменту придбання ОСОБА_2 майна та до часу розгляду заяви сплив незначний проміжок часу, протягом якого ціни на майно кардинально не змінювались, тому суд бере до уваги ту вартість, яка зазначена в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договорі купівлі-продажу транспортного засобу. Разом із тим, колегія суддів вважає можливим оцінити співмірність вартості майна, що арештовується, заявленим вимогам, виходячи із вартості зазначеної у вищевказаній інформації, оскільки така співмірність не передбачає повну відповідність вартості арештованого майна ціні позову. Повна оцінка вартості майна буде проводитися в процесі виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З огляду на встановлення ризику невиконання судового рішення, враховуючи предмет майбутніх позовних вимог, визначений ЦПК України, безальтернативний вид заходу забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, колегія суддів дійшла висновку, що накладення арешту на вищевказане майно є доцільним, а їх орієнтовна вартість є цілком співмірною із предметом майбутніх позовних вимог.

Також, колегія суддів вважає, що існує ризик переміщення автомобіля марки автомобіль марки Toyota, модель C-HR Hybrid, за межі території України з метою унеможливлення виконання рішення суду у разі визнання активів необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією прокурора щодо необхідності встановлення заборони переміщення цього транспортного засобу за межі України.

Колегія суддів наголошує, що накладення арешту на майно (активи) не є припиненням або позбавленням права власності на нього, а має виключно тимчасовий характер заходу забезпечення позову до вирішення спору судом, що не перешкоджає реалізації права користування ним.

Окремо суд приймає посилання позивача на відсутність підстав, передбачених ст. 154 ЦПК України, для зустрічного забезпечення, позаяк власник не обмежується у праві володіння та користування майном.

Таким чином, захід забезпечення позову передбачений п. 11 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, є обґрунтованим, адекватним і співмірним із предметом майбутньої позовної вимоги, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, не урахував доводів прокурора, не надав їм належної правової оцінки, не перевірив матеріали справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Висновки суду

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Вищого антикорупційного суду від 16.01.2026 підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16.01.2026 скасувати.

Постановити нове рішення, яким задовольнити заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка О. А. про забезпечення позову.

Накласти арешт на:

- машиномісце № НОМЕР_4, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2109697651101, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), вартістю на час придбання 81 130 грн;

- квартиру АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2209629151101, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), вартістю на час придбання 100 000 грн;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:003:5625, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2815893751237, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), вартість на час придбання 3 140 грн;

- автомобіль марки Toyota, модель C-HR Hybrid, номер кузова НОМЕР_2, 2020 року, д.н.з. НОМЕР_3, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ).

Заборонити переміщення автомобіля марки Toyota, модель C-HR Hybrid, номер кузова НОМЕР_2, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), за межі території України.

Копію цієї постанови про забезпечення позову надіслати заявнику, відповідачам, а також відповідним державним органам для виконання.

Постанова про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Роз`яснити, що згідно зі статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Повний текст постанови складено 13.04.2026.

Головуючий суддя І. О. Калугіна

Судді М. С. Глотов

О. Ю. Семенников