Справа № 760/9481/17

Провадження № 1-кп/4910/34/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1,

суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), та захисника - адвоката ОСОБА_6,

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),

у об`єднаному кримінальному провадженні за № 52017000000000106 від 15.02.2017, № 52017000000000602 від 07.09.2017 стосовно:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу,

установив:

30.03.2026 на електронну пошту суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу (Вх. № 14952/26).

І. Суть клопотання

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2017 у справі № 760/3817/17 ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою, з можливістю внесення застави у розмірі 3 200 000 грн. Застава внесена у повному обсязі заставодавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Покладені на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, перестали існувати у лютому 2019 року.

Востаннє ухвалою суду від 01.08.2025 визначений обвинуваченому розмір застави був зменшений до 711 580 грн.

Обвинувачений вважає, що запобіжний захід підлягає зміні шляхом зменшення розміру застави до 266 240 грн у зв`язку з такими обставинами:

а) тривалістю дії запобіжного заходу у виді застави (більше 9 років), без обґрунтованого визначення підстав її застосування та будь-яких ризиків;

б) непропорційністю розміру застави, яка після 9 років дії становить 711 580 грн, при тому, що у більшості обвинувачених у цьому кримінальному провадженні немає жодних запобіжних заходів вже більше 6 років або ж їх розмір неодноразово зменшувався;

в) бездоганною процесуальною поведінкою обвинуваченого, який протягом 9 років не ухилявся від суду, завчасно з`являвся на кожне призначене судове засідання;

г) відсутністю ризику переховування від суду, з урахуванням того, що його тимчасовий виїзд спричинений діями рф та необхідністю вибору безпечного місця для проживання. Докази, які підтверджували б існування такого ризику, у справі відсутні, а посилання на тяжкість санкції не є достатнім для його доведення;

ґ) встановленням у попередніх рішеннях суду відсутності ризику незаконного впливу на свідків;

д) неможливістю продовження дії застави тільки через тяжкість імовірного покарання;

е) встановленням Європейським судом з прав людини у справі «Сергієнко проти України» істотних порушень прав людини з боку правоохоронних органів, зокрема під час затримання та обрання запобіжного заходу. На переконання обвинуваченого, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2016 є недопустимим доказом, що породжує такі правові наслідки: усі подальші рішення про запобіжні заходи є незаконними; внесена на підставі рішення застава втрачає свою юридичну підставу; повернення застави. Попри ці обставини, до нього досі застосована застава, що становить негативні наслідки констатованих міжнародною судовою установою порушень при обранні запобіжного заходу.

ІІ. Позиції учасників провадження

Обвинувачений ОСОБА_5 просив задовольнити подане ним клопотання. Зазначив, що він був звільнений з-під варти на початку квітня 2017 року і з того часу перебуває під дією запобіжного заходу - застави. Розмір застави з того часу змінювався: за два роки розгляду справи у Солом`янському районному суді м. Києва її було зменшено майже вдвічі, тоді як у Вищому антикорупційному суді з 2019 року - менш ніж удвічі. У попередніх клопотаннях зазначав адресу місця свого проживання у Англії та контактний номер мобільного телефону. Ці дані є відкритими та не змінювались протягом останніх трьох років. Наразі він не працює, зокрема через те, що кожного вівторка призначені засідання у цій справі, доходів не має, проживає на субсидії, яку надає йому Велика Британія.

Захисник ОСОБА_6 клопотання обвинуваченого просив задовольнити. Зазначив, що ризики відсутні, своєю процесуальною поведінкою обвинувачений показує бажання розглянути справу, довести свою невинуватість та отримати справедливе судове рішення. Відомостей про те, що обвинувачений переховувався від суду або впливав на свідків сторона обвинувачення не надала.

Прокурор ОСОБА_7 заперечила щодо задоволення клопотання сторони захисту. Вважає, що зазначені у клопотанні обставини вже були предметом розгляду суду. Обвинувачений ОСОБА_5 - єдиний із учасників провадження, який знаходиться за кордоном. Такі обставини самі по собі є суттєвим ризиком переховування від суду. У цій справі ще не здійснювався допит свідків, тому ризик впливу на них продовжує існувати. Розмір застави поступово зменшується, але підстав для її чергового зменшення немає.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду

Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думки осіб, які беруть участь у його розгляді, колегія суддів (далі - Суд) дійшла таких висновків.

Частинами першою та другою статті 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони захисту має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Обґрунтованість застосування запобіжного заходу, на переконання Суду, підлягає періодичному судовому контролю з метою перевірки наявності чи відсутності ризиків, які стали підставою для його застосування, а також у зв`язку з виникненням інших обставин, що можуть зумовлювати зміну цього запобіжного заходу у бік його пом`якшення або скасування. Враховуючи, що в ухвалах суду строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не визначено, його тривале застосування без урахування конкретних обставин кримінального провадження може призвести до порушення прав, свобод та інтересів обвинуваченого.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 зменшено розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 711 580 грн.

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_5 просить змінити застосований до нього запобіжний захід шляхом зменшення розміру застави до 266 240 грн.

До клопотання додані (у електронному вигляді): лист Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини «Щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» від 21.08.2025; скріншоти електронних листів із темою «execution of the judgment in the case Sergiyenko v. Ukraine (application No. 72678/16)» (англійською мовою, без перекладу).

До клопотання також додано скріншот екрану технічного пристрою про направлення клопотання про зміну запобіжного заходу з вкладенням на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Оцінюючи наведені стороною захисту обставини як підстави для зміни запобіжного заходу, Суд зазначає про таке.

Під час розгляду попередніх клопотань обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, Судом враховувались зазначені у цьому клопотанні обставини, які стосуються тривалості розгляду кримінального провадження у часі, за результатами чого розмір застави неодноразово зменшувався.

На момент розгляду клопотання призначено та проводиться судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження на підставі обвинувального акта, досліджуються письмові докази сторони обвинувачення у порядку, встановленому судом, а також продовжують існувати ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків, хоча вони істотно зменшились із плином часу та у зв`язку з завершенням стадії досудового розслідування.

Дії, до яких обвинувачений ОСОБА_5 може вдатись, висунення йому обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів (у тому числі корупційних), передбачених ч. 1 ст. 255 (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна), ч. 5 ст. 191 (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна), ч. 3 ст. 209 КК України (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна) та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, його тимчасовий виїзд за межі території України, пов`язаний із повномасштабним вторгнення рф на територію України, проживання на території іноземної країни протягом тривалого часу (на території на території інших держав та станом на сьогодні у Великої Британії, загалом чотири роки), а також відсутність у сторони обвинувачення дієвих механізмів попередження існуючих ризиків, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави.

Зазначення обвинуваченим адреси місця свого проживання на території Великої Британії у попередніх клопотаннях саме по собі не свідчить про відсутність ризику переховування від суду. Постійне проживання за кордоном, навіть таке, що викликане умовами дії воєнного стану в Україні, може істотно ускладнити контроль за виконанням покладених на нього процесуальних обов`язків та створює обґрунтований ризик їх невиконання.

Більш того, обвинуваченим до клопотання не долучено належних документів, які можуть підтверджувати його місце проживання за кордоном (зокрема посвідку на проживання, штамп «постійне проживання» у паспорті громадянина України для виїзду за кордон із зазначенням дати прийняття відповідного рішення, назви країни, посади, прізвища та підпису консульської посадової особи, довідку про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, передбачені Порядком провадження в закордонних дипломатичних установах України за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2017 № 573).

Неодноразове посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, на переконання Суду, також не є беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, тоді як у разі їх невиконання положення КПК України передбачають можливість звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий.

Посилання обвинуваченого на прийняття Європейським судом з прав людини рішення у справі «Сергієнко проти України» досліджувалось Судом під час попереднього перегляду застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави (10.12.2024, 03.01.2025, 14.02.2025, 07.04.2025 та 29.04.2025). Суд знову зазначає, що не приймає цей довід у якості підстави для зміни запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні лише констатує факти порушень прав, інтересів та свобод людини, але не скасовує національні судові акти. Рішення Суду є юридично обов`язковим для держави в частині присудженої компенсації, зміни законодавства або практики, проте воно автоматично не змінює та/або не скасовує конкретні судові рішення.

Встановлені Європейським судом з прав людини у справі «Сергієнко проти України» порушення стосувалися саме жорстокого поводження з заявником з боку службових осіб правоохоронного органу та тривалості розгляду апеляційним судом скарги на рішення суду першої інстанції про його незаконне затримання, а не повноти чи законності самого судового рішення про застосування запобіжного заходу чи права на справедливий суд під час розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу.

Суд також не враховує як підставу для зміни запобіжного заходу твердження обвинуваченого про перебування його у іншому процесуальному положенні у порівнянні з іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, оскільки воно містить загальну інформацію та за своїм змістом є його суб`єктивною думкою/оцінкою певних подій.

Станом на 02.04.2026 до обвинувачених у цьому об`єднаному кримінальному провадженні застосовані запобіжні заходи у вигляді застави, а саме: до обвинуваченого ОСОБА_10 - у розмірі 242 240 грн; до обвинуваченого ОСОБА_5 - у розмірі 711 580 грн; до обвинуваченого ОСОБА_11 - у розмірі 711 580 грн, до обвинуваченого ОСОБА_12 - у розмірі 908 400 грн. Застосовані до обвинувачених ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 запобіжні заходи припинили свою дію.

Крім того, усі обвинувачені, крім ОСОБА_5, перебувають на території України та так само беруть участь у судових засіданнях, призначених у межах цієї справи, будучи безпосередньо присутніми у залі судових засідань у м. Києві або ж у режимі відеоконференції відповідно до положень ч. 1 ст. 336 КПК України.

Отже, перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під дією запобіжного заходу у вигляді застави не ставить його у гірше процесуальне становище, порівнюючи з іншими обвинуваченими у цьому провадженні, враховуючи, що цей запобіжний захід слугує засобом забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, забезпечує судовий контроль за поведінкою останнього, зберігає за ним певну свободу дій та передбачає можливість звернутися до суду з клопотанням про зменшення розміру застави.

Визначений обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 розмір застави відповідає межам, визначеним п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України (від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), та станом на 02.04.2026 становить 213,8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину (санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років). Таким чином, розмір застави узгоджується із законодавчо визначеними приписами, не виходить за межі, встановлені законом, та є співмірним із тяжкістю інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.

Більш того, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликана забезпечити присутність обвинуваченого на слуханні. Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з заставодавцями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі (GAFA v. MALTA, no. 54335/14, 22 травня 2018 року, п. 70).

У цьому випадку саме такий розмір застави створює належний стримуючий ефект, оскільки здатний гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Належних відомостей про те, що зазначена сума є явно непомірною для обвинуваченого під час розгляду клопотання надано не було.

За таких обставин Суд вважає, що застосований ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі є достатньою та необхідною мірою, яка гарантує виконання ним процесуальних обов`язків, визначених ст. 42 КПК України, не є непомірною для нього та не вступає у суперечність із гарантією, передбаченою п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання.

Суд вкотре звертає увагу, що внесення застави за ухвалою суду було правом третьої особи, яке не обумовлювалось ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Її внесення не було б можливим без взаємної згоди підозрюваного та заставодавця, який висловив своє добровільне волевиявлення на її внесення, надав свої власні кошти та зобов`язався нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку така застава вноситься, усвідомлюючи існування ризику її неповернення (у випадку її можливого звернення в дохід держави). Крім того, внесені в якості застави кошти підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України, які у клопотанні відображені не були.

Враховуючи існування ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків, обмежені можливості контролю процесуальної поведінки обвинуваченого, а також те, що менший розмір застави не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3