Справа № 991/13063/25

Провадження 1-кс/991/1664/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) після апеляційного оскарження захисником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_4 ухвали слідчого судді ВАКС про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 від 22.12.2025 у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 на новий розгляд 23.02.2026 надійшли матеріали клопотання за зверненням старшого детектива, погодженого прокурором, про застосування підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтовуючи подане клопотання, старший детектив посилається на те, що в рамках кримінального провадження № 42020160000000766 від 02.09.2020, досудове розслідування у якому здійснюють детективи ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), за процесуального керівництва ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, які полягають: в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб; у набутті, володінні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочинів з таким майном, вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

Отже, за версією слідства ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна (ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України).

Так, 19.11.2025 ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру та направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у відповідності до вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України.

Під час досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_6 встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать про те, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

До того ж, 26.11.2025 підозрюваний ОСОБА_6 оголошений в міжнародний розшук, про що свідчить відповідна постанови детектива НАБУ ОСОБА_5 ..

Враховуючи викладене, на переконання старшого детектива, наявні достатні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Варто зауважити, що до початку розгляду вказаного клопотання по суті захисником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_4 заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_1, якому доручено розгляд клопотання про тримання під вартою на підставі протоколу про автоматизоване визначення слідчого судді від 23.02.2026. Втім, ухвалою слідчого судді ВАКС від 03.03.2026 було відмовлено у задоволенні відводу.

У судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_3 підтримав подане клопотання з викладених вище підстав та просив його задовольнити.

Не погоджуючись з поданим клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6, сторона захисту заперечила проти його задоволення з огляду на його безпідставність та необґрунтованість. Основними доводами, які зауважувалися стороною захисту, був факт неналежного повідомлення та не набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у цьому провадженні. На переконання адвоката ОСОБА_4, стороні обвинувачення було достеменно відомо про перебування ОСОБА_6 поза межами України, який перетнув кордон ще 18.02.2022 та до України не повертався, а відтак вручення останньому повідомлення про підозру мало відбуватися в порядку міжнародної правової допомоги. Поміж тим, сторона захисту посилається на ряд доказів, які зібрані в період часу з 22.06.2021 по 12.03.2024 з порушенням підслідності, що, на думку адвоката ОСОБА_4, є недопустимими в розумінні ст. 87 КПК України. Також захисник наполягав на відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, що свідчать про необґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_6 .. При цьому адвокат ОСОБА_4 зауважив, що продаж майна відбувався з торгів, тобто по максимально прозорій процедурі та по ринковій вартості. Тож з огляду на відсутність предикатного злочину, на переконання сторони захисту, автоматично відсутні будь-які підстави для підозри у вчиненні злочину, передбаченого ст. 209 КК України.

Крім того, під час судового засідання захисником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_4 ініційовано клопотання про надання дозволу на здійснення тимчасового доступу до речей та документів операторів мобільного зв`язку, з метою отримання всієї інформації щодо користування номером телефону, належного ОСОБА_6 ..

Слідчий суддя зауважив, що клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів не може бути прийняте та розглянуте в межах процедури розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.

Відповідно до ст. 131 КПК України, як тимчасовий доступ (п. 5 ч. 2), так і запобіжні заходи (п. 9 ч. 2) є окремими видами заходів забезпечення кримінального провадження. Процедура розгляду клопотання про обрання тримання під вартою чітко регламентована ст. 193 та ст. 194 КПК України, які встановлюють вичерпний перелік обставин, що підлягають дослідженню (наявність обґрунтованої підозри та ризиків). Розгляд інших заходів забезпечення в межах цього процесу законом не передбачений. При цьому клопотання про тимчасовий доступ подається та розглядається за правилами Глави 15 КПК України (зокрема ст.ст.160, 163).

Таким чином, КПК України чітко розмежовує ці процесуальні дії як окремі види клопотань, що мають різні правові підстави, предмет доказування та порядок розгляду. Одночасний розгляд вимог про тимчасовий доступ до речей і документів у межах провадження щодо обрання запобіжного заходу є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що суперечить положенням ст. 19 Конституції України, а також принципу правової визначеності, що нівелює засади диспозитивності та змагальності (ст. 22, 26 КПК України). Слідчий суддя має розглядати кожне клопотання в межах окремого провадження, ініційованого у встановленому законом порядку. Відтак, слідчий суддя відмовляє стороні захисту в долученні такого клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів до матеріалів справи, оскільки воно подане з порушенням встановленої законом процедури.

В ході розгляду клопотання стало відомо про здійснення відносно підозрюваного ОСОБА_6 спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 10.02.2026.

Слідчим суддею вживались заходи для повідомлення підозрюваного ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду клопотання, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, наявність у судовому засіданні його захисника, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, свідчить про обізнаність ОСОБА_6 про розгляд клопотання та судові засідання.

Беручи до уваги положення ч. 6 ст. 193 КПК України, клопотання розглядається за відсутності підозрюваного.

Заслухавши думку прокурора та сторони захисту з приводу клопотання про обрання запобіжного заходу, дослідивши матеріали, надані учасниками процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Частиною 6 ст. 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені положення закону слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 3) наявність та достатність доказів того, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук; 4) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 5) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42020160000000766 від 02.09.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 384 КК України, в рамках якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7, будучи виконуючим обов`язків начальника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 », в силу освіти, досвіду, своїх службових повноважень та ділових зв`язків, розуміючи, що підприємство готується до приватизації, що на процедуру приватизації він вплинути не зможе, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, у період з травня по грудень 2019 року, вирішив протиправно обернути на свою користь чуже майно, а саме майновий комплекс Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої в АДРЕСА_2, який є державною власністю та належить ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на праві господарського відання.

Водночас на примусовому виконанні у головного державного виконавця ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » коштів на користь фізичних та юридичних осіб, до якого входило 39 виконавчих документів на загальну суму 37 737 221,10 грн.

За твердженнями сторони обвинувачення, ОСОБА_7, з метою керування підготовки та вчинення злочину, взяв на себе функції організатора, а саме: визначив коло осіб, залучених до вчинення злочину; розробив злочинний план та довів його до учасників; розподілив між учасниками функції; підшукав «покупця» державного майна; організував незаконну примусову реалізацію майна державного підприємства; забезпечив проведення заздалегідь визначим оцінювачем оцінки майнового комплексу із визначенням істотно заниженої вартості; підшукав осіб, які виступили б формальними учасниками електронних торгів з метою їх спотворення та забезпечення придбання майнового комплексу за заниженою вартістю наперед визначеним підконтрольним учасником.

При цьому, ОСОБА_7 залучив до злочинної діяльності як виконавця ОСОБА_9, з яким підтримував дружні відносини; як пособника ОСОБА_10, яка раніше оцінювала майно ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; як співорганізатора ОСОБА_6, який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю, а також інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, тим самим вступивши у попередню змову для вчинення злочинних дій спрямованих на протиправне обернення чужого майна на користь учасників групи.

Так, за версією слідства, ОСОБА_6 з метою досягнення спільної злочинної мети, будучи зацікавленим у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю, мав забезпечити фінансування кримінального правопорушення, створити товариство з обмеженою відповідальністю, до статутного фонду якого буде передано нерухоме майно, придбане ОСОБА_9 на торгах. Таким чином, ОСОБА_6 виступив співорганізатором кримінального правопорушення.

Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як організатори злочину, особистими діями та діями залучених до злочину виконавців забезпечили придбання нерухомого майна ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за заниженою вартістю на електронних торгах.

Безпосередньо ОСОБА_6 орган досудового розслідування інкримінує вчинення наступних дій у процесі підготовки та проведення торгів:

1) ОСОБА_6, з метою запобігання можливому перевищенню особливої ставки ОСОБА_9 іншими учасниками торгів, забезпечив участь в торгах підконтрольного підприємства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », яке у разі перевищення ставки ОСОБА_9 повинно було здійснити свою ставку;

2) ОСОБА_6, будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », забезпечив перерахування коштів в сумі 323 000,00 грн на рахунки підконтрольного йому ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Після цього з рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » здійснено платіж в сумі 322 774,74 грн на рахунок ДП « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в якості гарантійного внеску за участь у торгах;

3) ОСОБА_6 надав ОСОБА_9 кошти для оплати за придбане на торгах нерухоме майно ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 », які ОСОБА_9 вніс через каси банківських установ на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень, а саме: через касу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » вніс 6 000 000,00 грн, через касу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » - 5 000 000,00 грн, через касу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » - 1 825 000,00 грн;

4) ОСОБА_6, діючи за розробленим злочинним планом, з метою подальшого обернення вказаного майна у власність підконтрольного підприємства шляхом передачі ОСОБА_9 майна до статутного капіталу іншого товариства з обмеженою відповідальністю, 29.05.2020 прийняв рішення про створення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».

Згодом, після проведення розрахунків за придбане на торгах нерухоме майно ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 », 13.07.2020 ОСОБА_9 на підставі вищезазначеного акту про проведені електронні торги отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 282 від 13.07.2020, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11, та в той же день зареєстрував за собою право власності на Об`єкт, який належав державі Україна, та був закріплений на праві господарського відання за ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

У той же день, 13.07.2020 ОСОБА_9, увійшов до складу засновників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » із внеском до статутного капіталу товариства нерухомого майна, яке раніше належало ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

14.07.2020, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_6 щодо придбання майна, ОСОБА_9 за місцем здійснення діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3 уклав договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі та акт приймання-передачі часток у статутному капіталі, за якими здійснив відчуження ОСОБА_6 83,34% частки в статутному капіталі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », що складає 15 000 000,00 грн.

Таким чином, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 з корисливих мотивів, діючи у співучасті із виконувачем обов`язків начальника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, фінансував вчинення, керував підготовкою та вчиненням заволодіння, а також заволодів виробничим будинком з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 3026 кв.м, вартістю 59 717 000,00 грн.

Крім того, своїми діями ОСОБА_6 по забезпеченню передачі до статутного капіталу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 3026 кв.м, вартістю 59 717 000,00 грн, вчинив дії по легалізації такого майна, здобутого злочинним шляхом.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

На підтвердження можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, до клопотання додано матеріали кримінального провадження, які досліджені слідчим суддею, а саме: Статут Державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_15 », затверджений наказом ІНФОРМАЦІЯ_16 № 639 від 27.12.2011; наказ ІНФОРМАЦІЯ_16 від 19.07.2017 № 79-0; лист ІНФОРМАЦІЯ_17 від 19.01.2021 № 619/16/10-21; лист ІНФОРМАЦІЯ_18 від 10.02.2021 №10-57-2598; лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 23.01.2020 № 001/11; лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 27.02.2020 № 001/30; Звіт з незалежної оцінки ринкової вартості нерухомого майна; висновок експерта судової оціночної-будівельної експертизи № 21- 1520-1946 від 24.11.2021; заявка про передачу майна від 24.03.2020; протокол огляду аукціону « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 18.08.2025; протокол проведення електронних торгів № 479412 від 13.05.2020; акт про проведені електронні торги від 26.06.2020; свідоцтво від 13.07.2020 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; Рішення №1 загальних зборів учасників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » від 29.05.2020; довіреність від 03.06.2020, видана ОСОБА_6, якою ОСОБА_13 уповноважено представляти інтереси ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; Протокол №2 учасників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » від 13.07.2020; акт прийому-передачі нерухомого майна від 13.07.2020; акт приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » від 14.07.2020; Іпотечний договір від 16.09.2020; лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № 001-54 від 01.06.2020; розпорядження № 54939348В-7 від 02.06.2020; заява ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на приєднання до договору від 01.06.2020; заява ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » про відкриття поточного рахунку від 16.06.2020; лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № 001/82 від 24.06.2020; лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № 001/81 від 24.06.2020; платіжне доручення № 347 від 02.06.2020; лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 24.06.2020 № 001/81; довіреність від 27.05.2020, видана компанією « ІНФОРМАЦІЯ_20 » на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 »; Договір про надання представницьких послуг № 01-05/2020 від 27.05.2020 між компанією « ІНФОРМАЦІЯ_20 » на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 »; Договір № 1206/1 від 12.06.2020, укладений між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та компанією « ІНФОРМАЦІЯ_20 »; лист ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » від 04.06.2020 № 0403/01; Статут ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у редакції від 12.04.2005; лист ІНФОРМАЦІЯ_22 від 15.10.2025 № 26966/16/10-25; запит до компанією « ІНФОРМАЦІЯ_20 » від 03.12.2021 № 4/3-4937 та відповідь на нього; виписка за період з 2020 по 2022 рік по рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » НОМЕР_1 ; протокол огляду від 31.07.2025 інформації наданої операторами зв`язку про телефонні з`єднання; лист ІНФОРМАЦІЯ_18 від 27.01.2021 № 10-15-1576; лист ІНФОРМАЦІЯ_18 від 13.09.2022 № 10-07-02179; Протокол засідання ІНФОРМАЦІЯ_23 від 14.08.2020 № 23; лист ІНФОРМАЦІЯ_24 від 15.02.2021 №1276/452-26-21/20.4.1; лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 12.12.2017 № 001/051; ухвала ІНФОРМАЦІЯ_25 від 25.10.2018; лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 01.11.2018 № 001/297; Звіт про незалежну оцінку 04.01.2018 ТОВ ІКБ « ІНФОРМАЦІЯ_26 »; Розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_27 від 19.10.2020 № 729/од-2020; заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень№ 42113175 від 22.10.2020; лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 22.10.2020 001/109; лист ТОВ ІКБ « ІНФОРМАЦІЯ_26 » від 15.04.2021; Рецензія звіту від 29.04.2024 № 99-24-00489; інформація, надана ДП « ІНФОРМАЦІЯ_10 », відповідно до якої ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » здійснюють реєстрацію на електронні торги в один день та з однієї ІР-адреси; протокол огляду від 20.07.2025 щодо реєстраційних справ ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_28 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 »; протокол огляду від 09.07.2025 вмісту мобільного телефону, належного ОСОБА_9 ; протокол огляду від 15.11.2025 вмісту мобільного телефону, належного ОСОБА_9 ; Наказ ІНФОРМАЦІЯ_16 від 21.06.2018 № 284 «Про утворення робочої групи з питань повернення в Україну теплоходів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » із додатком; лист від 02.12.2019 № 6152/3-500-1486 Посольства України в Республіці Індія; лист від 30.10.2019 6152/3-500-1322 Посольства України в Республіці Індія; лист від 05.01.2022 6152/17-540-512 Посольства України в Республіці Індія; повідомлення б/н від 01.06.2020 від ОСОБА_7 на адресу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 »; протокол від 17.11.2025 огляду речей, документів та комп`ютерних даних АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_30 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_31 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_32 ».

Дослідивши зміст повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 19.11.2025, слідчий суддя дійшов висновку, що він відповідає вимогам КПК України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Заперечуючи проти доведеності стороною обвинувачення обґрунтованої підозри, сторона захисту посилається, окрім іншого, на те, що майно, яке було виставлено на торги і продано на виконання судових рішень про стягнення заробітної плати саме по собі не було законним, а лише трактувалося стороною обвинувачення як протиправне на тій підставі, що схоже за назвою підприємство перебувало в переліку Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999, яке відрізняється за назвою, ідентифікаційним кодом та організаційно-правовою формою. Так відповідно до додатку № 1 вказаного Закону до об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації належить ІНФОРМАЦІЯ_33 (код НОМЕР_2 ), тоді як в Статуті значиться Державне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_15 » (код НОМЕР_14).

Слідчий суддя на стадії обрання запобіжного заходу не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою. Для вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу стандарт «обґрунтованої підозри» передбачає лише наявність даних, які об`єктивно можуть переконати стороннього спостерігача в тому, що особа могла вчинити правопорушення.

Тож, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_6, на думку слідчого судді, дослідження вищевказаних документів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, що об`єктивно пов`язують та підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити вказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів у зв`язку з порушенням правил підслідності, слідчий суддя зазначає, що згідно зі ст.ст. 89, 94 КПК України, повна та всебічна оцінка допустимості кожного доказу здійснюється судом під час розгляду справи по суті. На стадії обрання запобіжного заходу слідчий суддя здійснює лише попередню оцінку доказів на предмет їх вагомості для підтвердження обґрунтованості підозри. Слідчий суддя не наділений повноваженнями визнавати докази недопустимими на цій стадії, якщо порушення не є очевидним та грубим. Питання підслідності (особливо предметної чи територіальної) часто є дискусійним і потребує детального дослідження в цілому, що виходить за межі розгляду клопотання про запобіжний захід. Тому таке порушення не є очевидним у розумінні ст. 87 КПК України на цьому етапі.

Враховуючи викладене, оскільки наведені захистом порушення не мають характеру очевидної недопустимості та потребують додаткового дослідження в сукупності з іншими матеріалами провадження, слідчий суддя не вбачає підстав для визнання цих доказів недопустимими на даній процесуальній стадії.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В свою чергу, роль ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується вищевказаними документами, у тому числі, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, проведених стосовно ОСОБА_6 та інших учасників, у яких зафіксовані відомості, що дають підстави для висновку про пов`язаність ОСОБА_6 із злочинною організацією та схемою незаконного відчуження майна ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Вище вказані обставини дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаних протиправних дій, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами та доказами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності вказують на можливу причетність підозрюваного до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.

Як слідує з клопотання, 19.11.2025 за результатами досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42020160000000766 від 02.09.2020 стосовно ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру за вчинення вищевикладених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Намагаючись вжити заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, а також повістки про виклик 24, 25 та 26 листопада 2025 року для допиту як підозрюваного, детективи НАБУ 19.11.2025 здійснили виїзд за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на те, що двері квартири ніхто не відчинив, а в ході проведення цієї процесуальної дії детективами встановлено, що в помешканні більше року проживає інша особа (орендар ОСОБА_15 ), яка не знає ОСОБА_6, то вручення повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, а також повістки про виклик 24, 25 та 26 листопада 2025 року для допиту як підозрюваного було здійснено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, зокрема: (1) вручено представнику житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ), а саме ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_34 » ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; (2) направлено поштою з описом цінного вкладення на адресу реєстрації ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ); (3) направлено поштою з описом цінного вкладення направлено за місцем роботи ОСОБА_6 на адресу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 », а саме: АДРЕСА_4 .

Як свідчать подані матеріали клопотання, орган досудового розслідування також вживав додаткові заходи з метою повідомлення ОСОБА_6 про підозру, зокрема, направляв письмове повідомлення про підозру на електронну скриньку, якою користується ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_35 та на абонентський номер телефону ОСОБА_6 НОМЕР_4 .

Згідно з даними з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон («Аркан»), ОСОБА_6 18.02.2022 перетнув державний кордон України в пункті пропуску « ІНФОРМАЦІЯ_36 » в напрямку російської федерації. Після цього, користуючись належними йому паспортами громадянина України для виїзду за кордон, до України не повертався.

У той же час, оскільки місце перебування ОСОБА_6 не було встановлене, він перетнув державний кордон України 18.02.2022 через пункт пропуску « ІНФОРМАЦІЯ_36 » на кордоні з росією, постановою детектива НАБУ ОСОБА_5 від 26.11.2025 ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.

Не погоджуючись із таким ходом подій, сторона захисту наполягала на порушенні зі сторони обвинувачення порядку повідомлення особі про підозру, зокрема відсутності звернення про міжнародну правову допомогу для вручення такого повідомлення особі, яка перебуває за кордоном, при цьому зауважуючи, що слідству достеменно було відомо про перебування ОСОБА_6 у Швейцарській Конфедерації.

Слідчий суддя не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 19.11.2025 мало бути направлено на його адресу у Швейцарській Конфедерації, де наразі фактично перебуває ОСОБА_6 ..

Так, в ході судового засідання стало відомо, що ОСОБА_6 на даний час перебуває поза межами України, а саме у Швейцарській Конфедерації, до якого застосовано спеціальне досудове розслідування ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_37 від 10.02.2026. До того ж захисником надано документальне підтвердження перебування ОСОБА_6 у Швейцарській Конфедерації у м. Еггенвіл.

Однак, відповідно до матеріалів провадження станом на дату повідомлення про підозру ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Тим більше, матеріали провадження не містять будь-яких належних доказів того, що ОСОБА_6 у розумінні КПК України не має місця проживання та/або місця реєстрації в Україні.

Поряд з цим, матеріали провадження також містять відомості про те, що ОСОБА_6 на дату повідомлення про підозру працював директором юридичної особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 », місцем реєстрації якої є: АДРЕСА_4 .

За наведеного, доводи захисту про обізнаність органу досудового розслідування про перебування ОСОБА_6 на час повідомлення про підозру саме у Швейцарській Конфедерації не відповідають дійсності, оскільки з поданих матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_6 дійсно здійснювалась оплата бронювання в Еггенвіл Швейцарської Конфедерації (ймовірно проживання в готелі), але станом на 20.12.2022. Втім оплата готелю у 2022 році не є релевантним доказом перебування особи за кордоном у тому самому місті у 2025 році (повідомлення про підозру). Це застаріла інформація, яка, на переконання слідчого судді, не дає підстав для застосування механізмів міжнародної правової допомоги. При цьому наявність реєстрації в Україні зобов`язує сторону обвинувачення здійснювати процесуальні дії за внутрішньою адресою особи.

Слідчий суддя також відхиляє твердження сторони захисту про постійне перебування підозрюваного ОСОБА_6 за кордоном з моменту його виїзду - 18.02.2022, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами клопотання. Зокрема, згідно з даними повного витягу Єдиного реєстру довіреностей (адміністративного), 22.04.2024 підозрюваним ОСОБА_6 було видано довіреність ОСОБА_17 у нотаріуса ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5 . Хоча в матеріалах клопотання на даний час відсутні прямі відомості з бази даних ДПСУ щодо офіційного перетину підозрюваним ОСОБА_6 державного кордону у цей період, сам факт існування вказаного нотаріального документа дає обґрунтовані підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний міг фактично повернутися та перебувати на території України безпосередньо за рік до складання відносно нього підозри та під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020, тож мав об`єктивну можливість повідомити органи реєстрації чи органи влади про своє актуальне місце проживання за кордоном, чого зроблено не було.

Такий висновок ґрунтується на приписах ст. 43 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, системний аналіз яких вказує на відсутність можливості вчинення нотаріальної дії без особистої присутності особи. За таких обставин, твердження захисту про безперервне перебування підозрюваного за кордоном викликають у слідчого судді обґрунтований сумнів, оскільки вони входять у суперечність із процедурою оформлення вищезгаданої довіреності.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про ймовірність перебування підозрюваного ОСОБА_6 в межах України всупереч версії захисту.

Слідчий суддя зауважує, що обов`язок органу досудового розслідування щодо вручення повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України) та повісток про виклик (ст. 135 КПК України) реалізується шляхом їх направлення за останнім відомим місцем проживання особи. Оскільки підозрюваний не знявся з реєстрації в Україні та не надав органам влади офіційних відомостей про своє постійне місце проживання за кордоном (наприклад, через консульську установу), а отримання детективами оперативної інформації про можливий перетин кордону не покладає на них обов`язок вважати будь-яку закордонну адресу місцем проживання особи у розумінні ст. 135 КПК України за відсутності офіційного підтвердження, на переконання слідчого судді, сторона обвинувачення діяла правомірно та у відповідності до норм КПК України.

Таким чином, твердження захисту про те, що органу досудового розслідування було відоме місцезнаходження підозрюваного за кордоном, є необґрунтованими.

Крім того, надана стороною захисту копія посвідки ОСОБА_6 на проживання у Швейцарській Конфедерації від 24.03.2025, не є документом, яка у встановленому законодавством порядку будь-яким чином змінює визначене місце проживання/місце реєстрації ОСОБА_6 в Україні. Отримання посвідки на проживання в іноземній державі є лише підтвердженням права на тимчасовий в`їзд/перебування, а не доказом зміни постійного місця проживання. Відповідно до положень КПК України, належною адресою для здійснення викликів та повідомлень є офіційно зареєстроване місце проживання особи в Україні, яке на момент складання повідомлення про підозру було актуальним і не зміненим у встановленому законом порядку.

Вартим уваги є те, що у матеріалах провадження знаходиться довіреність від 21.12.2022, яку ОСОБА_6 особисто оформлював у Посольстві України у Швейцарській Конфедерації, де зазначена саме адреса реєстрації АДРЕСА_1, тобто, саме відповідно до чинного законодавства України.

З огляду на викладене, відповідно до положень ст. 135, 136 КПК України, ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про підозру та набув статус підозрюваного в кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020.

Слід заначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, особа може вважатися такою, що набула статусу «підозрюваного» (англ. "criminal charge") навіть без офіційного вручення повідомлення про підозру, якщо їй стало відомо, що проти неї ведеться кримінальне переслідування, і це суттєво вплинуло на її ситуацію.

ЄСПЛ при тлумаченні терміна «обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення» (англ. "criminal charge") в контексті статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) застосовує не формальний, а субстантивний (сутнісний) підхід.

Зокрема у справі Simeonovi v. Bulgaria [Grand Chamber], 12.05.2017 §110-111: (№21980/04) суд визнає, що особа стала підозрюваною, навіть якщо їй формально не вручено підозру, але вона усвідомлює, що перебуває у фокусі кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження додатково, серед іншого, підтверджують, що підозрюваний ОСОБА_6 обізнаний про здійснення щодо нього досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020, а також про наявність судового розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу в справі № 991/13063/25. Про цей факт свідчить клопотання сторони захисту про участь підозрюваного в засіданні в режимі відеоконференції, яке було задоволено слідчим суддею під час первісного розгляду цього клопотання про тримання під вартою.

Також, Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15.07.1982, п. 73).

У свою чергу, уникнення особою вручення їй письмового повідомлення про підозру, наслідком чого є неможливість її кримінального переслідування, суперечить ст. 2 КПК України яка передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слід також зазначити, що КПК України жодним чином не обумовлює необхідність доведеності факту перебування особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ шляхом винесення постанови від 26.11.2025 про оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачена можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

КПК України не розкриває зміст понять «розшук» та «міжнародний розшук» та не визначає відмінностей між ними, проте поняття «міжнародний розшук» використовується в КПК як обов`язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia).

Системне тлумачення норм КПК України свідчить, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами відповідно до національного законодавства в місцях можливого перебування розшукуваних осіб, тоді як у свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що здійснюється у відповідності до норм й національного, й міжнародного законодавства та проводиться поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав силами правоохоронних органів запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_38 ».

Також КПК України не визначає моменту часу, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Однак, ч.ч. 1, 2 ст. 281 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Тобто, для того щоб підозрюваний вважався оголошеним у розшук має бути наявна постанова про відповідне оголошення такої особи в розшук або у міжнародний розшук. При цьому КПК України не зобов`язує сторону обвинувачення доводити слідчому судді саме факт перебування підозрюваного у розшуку та цілком достатнім є факт оголошення такої особи в міжнародний розшук.

Згідно із ст. 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол від 13.06.1956, який набув чинності для України 04.11.1992, цілями такої організації є: (1) забезпечувати та підтримувати найширшу взаємну допомогу між усіма органами кримінальної поліції в межах законодавства різних країн та в дусі Загальної декларації прав людини; (2) створювати та розвивати всі інституції, які можуть ефективно сприяти попередженню та припиненню загальнокримінальних злочинів.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи ІНФОРМАЦІЯ_39, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_40, ІНФОРМАЦІЯ_41, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_42, Державного бюро розслідувань, ІНФОРМАЦІЯ_43, ІНФОРМАЦІЯ_44 від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5 (зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_45 04.09.2020 за №849/35132), цілями міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу зокрема є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції).

Пунктом 1 розділу IV цієї ж Інструкції визначено, що Уповноважений підрозділ запитує публікацію ІНФОРМАЦІЯ_46 оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну. Публікація ІНФОРМАЦІЯ_47 оповіщення запитується за таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців. Для запиту публікації ІНФОРМАЦІЯ_48 надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення, а також, зокрема таку інформацію та документи: завірену копію постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування); завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії досудового розслідування.

Отже, на момент звернення із запитом до Інтерполу особа вже має бути оголошена в розшук, відтак момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу прийняття постанови органу досудового розслідування про оголошення у міжнародний розшук, а належним доказом факту оголошення у міжнародний розшук є наявність процесуального рішення (постанови) про оголошення такої особи в міжнародний розшук.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає доведеним те, що ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук.

Разом з тим, детективом надано слідчому судді докази складення повідомлення про підозру, його надсилання у порядку, встановленому КПК України, оголошення підозрюваного в міжнародний розшук.

За наведених обставин, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у відповідності до вимог ст.ст. 135, 136, 278 КПК України. Вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 19.11.2025 саме у спосіб, передбачений чинним КПК України обумовлене його відсутністю за місцем проживання станом на день складення такої підозри та є виправданим. Враховуючи, що 18.02.2022 ОСОБА_6 залишив територію України в пункті пропуску через державний кордон « ІНФОРМАЦІЯ_36 » та з того часу на територію України не повертався, направлення повідомлення про підозру поштою, у тому числі, і за місцем роботи, електронною поштою, вручення представнику ЖЕО за місцем проживання, на виконання вимог ст. 135 КПК України є обґрунтованим.

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що з врахуванням того, що на час складення повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 19.11.2025 його точне місце перебування з об`єктивних причин не було встановлено, стороною обвинувачення вжито всіх можливих заходів для вручення йому такого повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні. Відтак доводи сторони захисту з цього приводу слідчий суддя визнав безпідставними.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, - слідчий суддя прийшов висновку, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на особливу тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні повністю підтримав заявлені в клопотанні ризики та наголошував на їх існуванні, що в свою чергу, повністю заперечувалося стороною захисту.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 щодо підозрюваного ОСОБА_6, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Прокурор зауважив, що при визначенні ймовірності ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду слід враховувати особливу тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, оскільки санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Крім того, з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, на переконання прокурора, ОСОБА_6, використовуючи закордонний паспорт та достатній майновий стан, може залишити територію України і проживати за кордоном.

Оцінюючи даний ризик, слідчий суддя зазначає, що ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Зокрема, кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 191, 209 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 69, 75 КК України, норми про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням не можуть бути застосовані у випадку засудження за корупційний злочин.

При встановленні наявності/відсутності вказаного ризику слідчий суддя враховує, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) також і загроза відносно суворого покарання. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 (параграф 80, заява № 33977/96), в якому зазначено, що ця обставина сама по собі вже може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення підозрюваного. Разом з тим, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання. Наведені обставини вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Матеріали провадження свідчать про те, що ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду закордон серія НОМЕР_5 від 01.10.2020, що вказує на можливість його виїзду за межі України. До того ж в ході розгляду цього клопотання стало відомо про наявність від 10.02.2026 спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6, який оголошено в міжнародний розшук. Вказані факти в сукупності свідчать про безумовну можливість виїзду за межі України та вбачається ризик переховування.

Разом з тим, слідчий суддя враховує інформацію, отриману від ІНФОРМАЦІЯ_49, за період з 1998 по 2025 рік про те, що ОСОБА_6 задекларовано дохід, нарахований податковими агентами у сумі 15 167 737 грн. Окрім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_6 має у власності п`ять об`єктів нерухомого майна. При цьому ОСОБА_6 володіє значними частками корпоративних прав шести юридичних осіб, що вбачається із даних Інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок», а також відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За наведеного, достатній майновий стан підозрюваного переконує слідчого суддю в існуванні у ОСОБА_6 можливості тривалий час забезпечувати свою життєдіяльність як в Україні, так і за її межами.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.

Отже, на переконання слідчого судді, такий ризик доведений стороною обвинувачення на даній стадії кримінального провадження.

Фактором, що може братися до уваги при оцінці реальності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення щодо ОСОБА_6 є те, що за версією сторони обвинувачення, грошові кошти в сумі 13 500 000 грн, необхідні для участі в аукціоні, могли бути передані ОСОБА_9 саме ОСОБА_6, а отже зумовлює необхідність у дослідженні обставин причетності ОСОБА_6 до виведення грошових коштів з рахунків ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на рахунки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » та можливість їх подальшого заволодіння.

Варто зауважити, що на цей час органом досудового розслідування не знайдено документів, які б відображали джерела походження грошових коштів в сумі 13 500 000 грн, якими ОСОБА_6 міг розраховувався за придбання об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 3026 кв.м. Поміж тим, стороною обвинувачення також не віднайдено отриманих ОСОБА_9 від представника ОСОБА_6 - ОСОБА_13 грошових коштів в сумі 15 млн грн.

За наведеного, слідчий суддя вбачає наявні підстави вважати, що вищевказані кошти та документи, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, можуть умисно приховуватися ОСОБА_6, а відтак слідчий суддя приймає до уваги такий ризик.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя, виходить із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, а тому ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та інших осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Стороною обвинувачення доведено, що наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.

За доводами сторони обвинувачення, на цей час не встановлено місцезнаходження (та не допитано у якості свідка) директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » ОСОБА_19, який перебуває за межами України. До того ж не допитано у якості свідка ОСОБА_14, яким 24.04.2020 о 17:51:39 год без реальної мети придбання майна здійснено особливу ставку в сумі 81 000 000,00 грн.

З огляду на значний майновий стан та інші обставини провадження, зберігається ризик впливу ОСОБА_6 на службових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_50 » код ЄДРПОУ НОМЕР_6, ПП ВТФ « ІНФОРМАЦІЯ_51 » код ЄДРПОУ НОМЕР_7, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_52 » код ЄДРПОУ НОМЕР_8, ПП « ІНФОРМАЦІЯ_62 » код ЄДРПОУ НОМЕР_9, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 » код ЄДРПОУ НОМЕР_10, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_54 » (колишня назва « ІНФОРМАЦІЯ_55 ») код ЄДРПОУ НОМЕР_11, ПП ФГ « ІНФОРМАЦІЯ_61 » код ЄДРПОУ НОМЕР_12, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_56 » код ЄДРПОУ НОМЕР_13, а також на головного державного виконавця ОСОБА_8 (яка підготувала, та керівника ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_22 (яка підписала заявку 10.03-3132/В-7 щодо передачі на реалізацію арештованого майна), щодо зміни або перешкоджання надання показання вказаними особами.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги той факт, що ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено повідомлення про підозру, при цьому слід зауважити, що місцезнаходження останньої слідству невідоме, тож вжито заходів для її повідомлення у спосіб, передбачений КПК України. На переконання слідчого судді, цей факт являє собою об`єктивно існуючу загрозу того, що ОСОБА_6 може координувати свідчення з іншими учасниками, схиляти їх до відмови від надання показів або до їх зміни на свою користь, використовуючи особисті зв`язки чи матеріальну залежність. Такий ризик є особливо актуальним на початковому етапі досудового розслідування, допоки не проведено всі очні ставки, не допитано всіх співучасників та не закріплено їхні покази процесуально. Втім, ризик впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом відповідних свідчень та дослідження їх судом. При цьому, слідчий суддя враховує приписи ч. 4 ст. 95 КПК України, за якими суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України. Тож такий ризик встановлений та на даний час існує, тому слідчий суддя вважає його доведеним.

Про наявність ризику вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6, слідчий суддя враховує доводи сторони обвинувачення, та вважає такий ризик спроможним, оскільки в ході досудового розслідування встановлені обставини, які свідчать про те, що: (1) ОСОБА_6 можливо причетний до виведення та перетворення в готівку грошових коштів в сумі 11 154 692,72 грн з рахунків ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 »; (2) об`єкт злочинного посягання було внесено у статутний капітал ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », власником якого був ОСОБА_6, тобто легалізував майно, одержане злочинним шляхом; (3) після вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень сприяв іншим особам у вчиненні аналогічних дій, пов`язаних з ймовірним ухиленням від сплати податків, легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом, переведення їх з безготівкової форми в готівку, вчинення фіктивних фінансових операцій та правочинів.

Наведене може свідчити про продовження злочину, або про ризик вчинення ОСОБА_6 інших аналогічних злочинів.

На думку слідчого судді, такі доводи сторони обвинувачення не є вочевидь необґрунтованими, тож такий ризик приймається слідчим суддею до уваги.

За таких обставин зазначені в клопотанні детектива ризики, передбачені п.п.1-3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на думку слідчого судді, знайшли своє підтвердження в ході дослідження матеріалів клопотання та не були спростовані стороною захисту.

До того ж, варто зазначити, що ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, за наведених вище обставин судом встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжких корупційних правопорушень, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6, перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки на даний час останній перебуває за межами України, на територію України не повертається, оголошений у міжнародний розшук, використовуючи своє становище, може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, сприяти знищенню доказів, або вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Водночас, слідчим суддею приймається до уваги те, що ОСОБА_6 виїхав за межі України, протягом тривалого часу не з`являється на виклики. Достатніх та переконливих підстав, які б перешкоджали йому з`явитися на виклики стороною захисту не наведено.

Таким чином, для нівелювання вказаних ризиків необхідним є застосування до підозрюваної запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Кримінальний процесуальний закон передбачає, що відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, тобто, виїхав за межі України і не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, слідчий суддя може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, заслухавши сторони обвинувачення та захисту, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановленого факту оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в міжнародний розшук, переховування останнього від органу досудового розслідування, встановлення в ході судового розгляду ризиків, передбачених п.п.1-3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що є підстави для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді виключно тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи в даному випадку не застосовуються. Позаяк за своєю правовою природою ухвала про фактично заочний арешт є підставою для затримання особи та її подальшої екстрадиції в Україну, такі заходи як домашній арешт, особисте зобов`язання чи застава вимагають безпосередньої присутності особи для їх виконання та контролю, що неможливо, поки підозрюваний переховується за кордоном. Тож клопотання детектива, за погодженням прокурора, про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на переконання слідчого судді, підлягає задоволенню.

Варто додати, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду, або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що у разі затримання ОСОБА_6 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде повторно розглядатися судом у встановленому законом порядку.

Положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України встановлено порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Поряд з цим варто додати, що згідно з Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - ІНФОРМАЦІЯ_38, затвердженої спільним наказом МВС, ОГП, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_57, ІНФОРМАЦІЯ_58, ІНФОРМАЦІЯ_59, ІНФОРМАЦІЯ_60 від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію ІНФОРМАЦІЯ_46 оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.

Положеннями ст. 562 КПК України встановлено, що у разі, якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов`язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.

Аналіз норм ч. 6 ст. 193 КПК України свідчить, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України.

За наведеного, строк дії ухвали слідчого судді в такому випадку не обмежений, з огляду на положення ч. 2 ст. 562 КПК України.

Керуючись статтями 176-178, 183-184, 193, 194, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання.

Обрати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю міста Ясинувата, Донецької області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1