Справа № 991/2615/26

Провадження №11-сс/991/272/26

 

 

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 

14 квітня 2026 року місто Київ

 

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 ,

розглянула апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2026 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026000000000104 (далі - апеляційна скарга).

Історія провадження

1.У кримінальному провадженні № 42026000000000104 від 12.03.2026 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 426-1, частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).

2.19.03.2026 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна.

3.20.03.2026 слідчий суддя наклав арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 (далі - ухвала слідчого судді).

4.10.04.2026 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 на зазначену ухвалу.

Короткий зміст і мотиви ухвали слідчого судді

5.Оскаржуваною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора про арешт майна та накладено арешт на: (1) гараж 19/18, площею: 23.8 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3100301518040 (далі - гараж); (2) житловий будинок 30/2, площею: 85.2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3078118618040 (далі - будинок); (3) земельну ділянку з кадастровим номером: 1822055600:03:001:0089, площею: 0.0028 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3054723418220; (4) земельну ділянку з кадастровим номером: 1822082500:02:001:1939, площею: 0.08 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2554394518040; (5) земельну ділянку з кадастровим номером: 1822082500:02:001:0583, площею: 0.0925 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2514596118040; (6) земельну ділянку з кадастровим номером: 1820387800:05:000:0353, площею: 2.0 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2512056118020; (7) земельну ділянку з кадастровим номером: 1822082500:02:001:0521, площею: 0.072 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2056163518220; (8) земельну ділянку з кадастровим номером: 1822082500:02:001:1315, площею: 0.12 га., розташована за адресою: Житомирська обл., Житомирський р., с. Зарічани, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 427976818220 (далі - земельні ділянки); (9) 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 5174505 (далі - частина квартири); (10) автомобіль марки «АЗЛК», коричневого кольору, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , номер шасі: НОМЕР_3 (далі - автомобіль) [разом - нерухоме майно].

6.Арешт накладено на майно з метою забезпечення його конфіскації як міри покарання з таких мотивів:

(1) ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 28, частиною 5 статті 426-1, частиною 3 статті 369 КК [1) закінчений замах на перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а також 2) пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненої за попередньою змовою групою осіб];

(2)на цьому етапі досудового розслідування підозра є обґрунтованою;

(3)правовою підставою для арешту зазначеного у клопотанні прокурора майна є пункт 3 частини 2 статті 170 КПК - арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання;

(4)санкцією частини 3 статті 369 КК за вчинення відповідного кримінального правопорушення ОСОБА_7 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна;

(5)23.01.1999 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, водночас у актовому записі про шлюб № 290 від 02.03.2018 містяться відомості про розірвання попереднього шлюбу ОСОБА_9 (тобто між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ) на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23.06.2017 у справі № 278/1072/17;

(6)згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.03.2026 ОСОБА_7 на праві власності належить: (а) квартира, набута у власність 25.05.2004; (б) гараж, набутий у власність 03.03.2025; (в) будинок, набутий у власність 27.01.2025; (г) земельні ділянки, набуті у власність в період з 27.02.2020 по 27.11.2024; (д) автомобіль, набутий у власність 10.12.2024;

(7)зазначена у клопотанні квартира набута ОСОБА_7 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_9 , тому, відповідно до наведених вище положень Сімейного кодексу України, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; інші ж об`єкти нерухомого майна, зазначені у клопотанні, набуті ним самостійно (після розірвання шлюбу), належать йому на праві приватної власності;

(8)оскільки ОСОБА_7 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді конфіскації майна, та має вищенаведене майно (частину на праві спільної власності подружжя), яке за вироком суду може бути конфісковане, наявні підстави для арешту відповідного майна з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання;

(9)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії корупційним кримінальним правопорушенням;

(10)ненакладення арешту на майно ОСОБА_7 може призвести до вжиття ним заходів щодо подальшої перереєстрації нерухомого майна, його приховування, а також передачі чи відчуження на користь інших осіб з метою уникнення конфіскації.

Вимоги та доводи апеляційної скарги

7.В апеляційній скарзі захисник просив: (1) поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді; (2) скасувати оскаржувану ухвалу та (3) постановити нову ухвалу, якою відмовити у накладенні арешту на майно.

8.Необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження обумовлено тим, що: (1) підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник не були повідомлені та не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна; (2) про накладення арешту на майно підозрюваного стороні захисту стало відомо тільки після отримання копії відповідної ухвали слідчого судді засобами поштового зв`язку 04.04.2026, доказом чого є копія конверту та трекінгу цього відправлення, копії яких додається до апеляційної скарги.

9.В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначив, що: (1) з урахуванням обставин вчинення злочинів, розміру предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369 КК, це кримінальне правопорушення згідно приписів пункту 2 частини 5 статті 216 КПК відноситься до підслідності Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ); (2) згідно частини 5 статті 36 КПК забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ, іншому органу досудового розслідування, крім випадків наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування НАБУ чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану; (3) прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42026000000000104 допустив порушення чинного закону визначивши своєю постановою від 25.02.2026 підслідність за слідчими ГСУ Державного бюро розслідувань; (4) відповідно до частини 3 статті 8-1 Закону України «Про прокуратуру» саме на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру покладено функцію здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування НАБУ; (5) згідно до Положення про Департамент нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора, існує пряма заборона Генерального прокурора щодо організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, які підслідні НАБУ, прокурорами Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора; (6) з клопотанням про накладення арешту до слідчого судді звернулась неуповноважена особа, так як прокурор ОСОБА_5 є прокурором Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора, що унеможливлює здійснення ним процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних НАБУ (минуло 23 дні після встановлення факту належності кримінального провадження до підслідності НАБУ); (7) постанова першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 про визначення групи прокурорів у цьому провадженні від 23.01.2026 не надає повноважень на здійснення процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні після 25.02.2026, так як вищевказана постанова була прийнята ще до моменту, коли виникла обставина, що є беззаперечною підставою для передачі даного провадження за підслідністю до НАБУ та відповідно здійснення процесуального керівництва прокурорами САП; (8) після встановлення даної обставини, а саме 25.02.2026, прокурором не було вчинено жодних процесуальних дій для вирішення питання підслідності у даному провадженні у відповідності до приписів закону та мотивів ухвали слідчого судді ВАКС від 27.02.2026 у справі № 991/1855/26, та ухвали АП ВАКС від 09.03.2026 у справі № 991/1855/26; (9) станом на момент подачі даної апеляційної скарги з моменту виявлення вказаної обставини пройшло 43 дні, проте справу так і не передано за підслідністю до НАБУ, а всі слідчі та інші процесуальні дії здійснюється тільки прокурором, що свідчить про неправомірність процесуальної активності прокурора.

Позиції учасників провадження

10.Захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

11.Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

12.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційних скарг. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

(1) Щодо клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження

13.Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК).

14.Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абзац 2 частини 3 статті 395 КПК).

15.Оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику особи, яка її оскаржує.

16.Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.11.2019 (справа № 760/12179/16-к) прийшла до висновку, що за змістом абзацу 2 частини 3 статті 395 КПК, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

17.В апеляційній скарзі зазначено, що про накладення арешту на майно підозрюваного стороні захисту стало відомо тільки після отримання копії відповідної ухвали слідчого судді засобами поштового зв`язку 04.04.2026 (конверт, трекінг Укрпошти - том 1 а. с. 177-178). Доказів отримання скаржником копії ухвали слідчого судді раніше зазначеної дати матеріали провадження не містять.

18.Апеляційна скарга була надіслана через кабінет системи «Електронний суд» 09.04.2026.

19.Із урахуванням викладеного, Суд приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді для захисника не є пропущеним, отже немає підстав для його поновлення.

(2) Перегляд ухвали слідчого судді по суті скарги

20.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг (частина 1 статті 404 КПК).

21.Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги, Суд повинен вирішити питання про характер та вплив можливих порушень підслідності та тривалості здійснення прокурором слідчих та інших процесуальних дій на арешт майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.

22.При цьому Суд переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді з врахування попередніх висновків колегії суддів та раніше встановлених обставин у цьому кримінальному провадженні, які мають значення для розгляду апеляційної скарги [зокрема, наявності обґрунтованої підозри]. Так, колегія суддів, яка розглядає цю справу, вже здійснювала судовий контроль у кримінальному провадженні № 42026000000000104, зокрема, переглядала ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 , тому обізнана з обставинами, які розслідуються в межах цього кримінального провадження, доказами, наданими на їх підтвердження (ухвала Апеляційної палати ВАКС від 09.03.2026 у справі № 991/1855/26).

(2.1) Щодо обґрунтованості підозри та правових підстав накладення арешту на майно

23.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 1 частини 3 статті 132 КПК).

24.Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації. Висновки оскаржуваної ухвали слідчого судді щодо існування обґрунтованої підозри про вчинення кримінального правопорушення, описаного в клопотанні прокурора, апелянтом не ставились під сумнів, в цій частині рішення не оскаржувалось.

25.Суд погоджується з висновками слідчого судді про наявність достатніх підстав стверджувати, що розслідувані кримінальні правопорушення могли мати місце. Матеріали клопотання свідчать про ймовірне існування фактів, за якими здійснюється досудове розслідування, і наданих матеріалів наразі достатньо для вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.

26.Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні вищезазначених злочинів за таких обставин.

27.22.05.2025 Повітряним командуванням «ІНФОРМАЦІЯ_2 ЗСУ [на виконання протоколу наради щодо невідкладеного вирішення проблемних питань по будівництву (закупівлі) арочних укриттів] було направлено на погодження в Генеральний штаб ЗСУ проектну документацію споруди інженерного захисту «Нове будівництво захисної збірно-розбірної залізобетонної арочної споруди» на військових об`єктах.

28.28.05.2025 Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що ця проектна документація не забезпечує другий рівень інженерного захисту, та для усунення виявлених зауважень рекомендовано дотримуватись рекомендацій і вимог концепції «Країна-фортеця», затвердженої постановою КМУ від 26.04.2024 № 471.

29.Незважаючи на вищевказані недоліки в проектній документації, 26.06.2025 уповноважена службова особа визначеної військової частини в порушення пункту 4 «Порядку затвердження проектів будівництва і проведення експертизи», затвердженого постановою КМУ від 11.05.2011 № 560, уклала з суб`єктами господарювання 6 договорів на здійснення будівництва арочних укриттів згідно вищевказаної проектної документації.

30.У подальшому 21.10.2025, з метою повторного погодження проектної документації щодо будівництва арочних укриттів, посадові особи військової частини звернулися з листом до Генерального штабу ЗСУ. За результатом розгляду цього листа Генеральним штабом ЗСУ виявлено ряд зауважень та недоліків, які зазначені у направлених на адресу військової частини листах від 14.11.2025 та 18.11.2025.

31.Ігноруючи вищевказані зауваження, службові особи військової частини у період листопада-грудня 2025 року уклали з суб`єктами господарювання 21 договір на будівництво арочних укриттів за одним (типовим) проектом, які не відповідають другому рівню інженерного захисту.

32.Наприкінці грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено авансові платежі на користь суб`єктів господарювання для здійснення будівництва арочних укриттів на суму понад 1 млрд грн.

33.У подальшому управлінням ІНФОРМАЦІЯ_3 СБУ вжито заходи, направлені на перешкоджання незаконній діяльності групи підприємств, які відповідно до укладених договорів виконують роботи з будівництва арочних укриттів на військових об`єктах, які за попередньо встановлених обставин не відповідають другому рівню інженерного захисту.

34.Надалі ОСОБА_11 , обіймаючи посаду у Департаменті військової контррозвідки СБУ та виконуючи покладені на нього обов`язки щодо здійснення заходів реагування на нераціональне використання бюджетних коштів службовими особами Командування ПС ЗСУ, отримав інформацію від підлеглих йому осіб про пропозицію командувача логістики Командування ПС ЗСУ ОСОБА_7 зустрітися з метою вирішення питань, пов`язаних із виконанням ОСОБА_11 своїх службових повноважень.

35.Так, ОСОБА_7 не пізніше грудня 2025 року залучив ОСОБА_12 [начальника Управління СБУ у Житомирській області] до злочинної діяльності, пов`язаної із 1) перевищенням влади та службових повноважень шляхом сприяння групі компаній у неналежному будівництві арочних укриттів, які не відповідають другому рівню інженерного захисту, та 2) пропозицією та наданням неправомірної вигоди службовій особі ІНФОРМАЦІЯ_3 СБУ за невжиття контррозвідувальних заходів в частині реагування на неналежне будівництво арочних укриттів.

36. ОСОБА_12 відповідно до відведеної йому ролі пособника, використовуючи авторитет серед працівників СБУ за займаною посадою, з метою усунення перешкод у вигляді здійснення можливих контррозвідувальних заходів повинен був сприяти ОСОБА_7 у налагоджені спілкування із службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 СБУ ОСОБА_11 .

37.30.01.2026 ОСОБА_7 здійснив пропозицію надати ОСОБА_11 грошові кошти у розмірі 1 % від вартості укладених договорів на будівництво арочних укриттів за невжиття підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 СБУ визначених законодавством заходів реагування.

38.У свою чергу ОСОБА_12 повідомляв ОСОБА_11 : (1) під час зустрічі 03.02.2026 про: (1.1) обізнаність щодо обставин привласнення ОСОБА_7 та підконтрольними суб`єктами господарювання, які здійснюють будівництво арочних укриттів, державних коштів під час воєнного стану, (1.2) особисте залучення ним одного з таких підприємств для проведення вказаних робіт та (1.3) здійснив пропозицію надання неправомірної вигоди у розмірі 1 % від вартості укладених договорів; (2) під час зустрічі 12.02.2026 про те, що: (2.1) ОСОБА_7 [з метою усунення можливих негативних наслідків за результатами проведення державного аудиту щодо відповідності будівництва арочних укриттів встановленим нормам] ініціює проведення додаткового аудиту, який проводитимуть приватні спеціалісти, та результатом якого буде висновок без суттєвих порушень, та (2.2) готовність ОСОБА_7 зустрітися із ОСОБА_11 для передачі йому неправомірної вигоди.

39.25.02.2026 ОСОБА_7 надав службовій особі ІНФОРМАЦІЯ_3 СБУ ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 320 000 доларів США.

40.Суд у цьому ж складі, за результатами перегляду ухвали слідчого судді про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ухвалі від 09.03.2026 дійшов висновків, що: (1) матеріали провадження підтверджують наявність на цьому етапі досудового розслідування доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК), рівень обґрунтованості підозри у цій частині є на високому рівні та, відповідно, є достатнім для цілей застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; (2) сукупність наявних у матеріалах доказів свідчить, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 28 - частиною 5 статті 426-1 КК, є обґрунтованим на мінімальному рівні.

41.У цьому провадженні сторонами не надано нових доказів, які б спростовували зазначені вище висновки.

42.КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

43.У випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна (частина 5 статті 170 КПК).

44.Стороною захисту не оспорювались встановлені слідчим суддею висновки щодо належності арештованого майна підозрюваному.

(2.2) Щодо підслідності кримінального провадження та повноважень прокурора на звернення до слідчого судді із клопотанням на цьому етапі досудового розслідування

45.У контексті доводів апеляційної скарги із посиланням на висновки ухвали АП ВАКС від 09.03.2026 у справі № 991/1855/26 Суд повторює раніше сформовані висновки та встановлені обставини:

(1)встановлена слідчим суддею належність кримінального провадження № 42026000000000104 до підслідності НАБУ на підставі пункту 2 частини 5 статті 216 КПК є правильною у зв`язку із тим, що: (а) це провадження стосується кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК; (б) наявна умова, передбачена пунктом 2 частини 5 статті 216 КПК (за ознакою розміру предмету злочину у поєднані із спеціальним правовим статусом суб`єктів, які вчинили кримінальне правопорушення);

(2)конкретний розмір фактично ймовірно наданої неправомірної вигоди [який в свою чергу визначає наявність умови, передбаченої пунктом 2 частини 5 статті 216 КПК, та відповідно належність кримінального провадження до підслідності НАБУ] був найбільш імовірно встановлений 25.02.2026 під час надання цієї вигоди в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 СБУ. Наведене підтверджується також тим, що в постанові про визначення підслідності від 25.02.2026 прокурор зазначив, що умова віднесення провадження до підслідності НАБУ стала відома лише 25.02.2026;

(3)саме по собі ймовірне порушення правил підслідності з 25.02.2026 автоматично не позбавляє прокурора Офісу Генерального прокурора повноважень у кримінальному провадженні, зокрема, права подавати клопотання. Так, до моменту належного вирішення питання про підслідність кримінального провадження прокурор уповноважений здійснювати процесуальні дії;

(4)на момент подання клопотання про застосування запобіжного заходу (27.02.2026) до слідчого судді матеріали справи містили копії постанов прокурора про доручення здійснення досудового розслідування та визначення органу досудового розслідування від 23.01.2026 та 16.02.2026, водночас під час апеляційного розгляду прокурор зазначав, що на момент розгляду клопотання та апеляційних скарг не було визначено слідчого (слідчої групи), який здійснюватиме досудове розслідування;

(5)закон допускає процесуальну активність прокурора у кримінальному провадженні в частині самостійного проведення слідчих дій, а в окремих випадках визначає його як суб`єкта з виключними процесуальними повноваженнями щодо вчинення окремих процесуальних дій чи прийняття певних процесуальних рішень. Процесуальна активність прокурора повинна визнаватись неправомірною лише у разі, коли комплекс слідчих дій, проведений прокурором, настільки значний за обсягом, що це нівелює таку конституційну функцію прокуратури як нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку (досудове розслідування проведене прокурором призвело до фактичної відсутності нагляду, як необхідного правового механізму контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування) та не викликана необхідністю, яку можна розумним чином пояснити (ухвала Апеляційної палати ВАКС від 19.02.2021 у справі № 487/5684/19, яка залишена без змін постановою ККС ВС від 22.10.2021).

46.З урахуванням специфіки вирішеного слідчим суддею питання (арешт майна для забезпечення можливої конфіскації як міри покарання) Суд додатково зазначає про таке:

(1)у кримінальному провадженні досі не визначено слідчого (слідчої групи), який здійснюватиме досудове розслідування, група прокурорів, визначена постановою Першого заступника Генерального прокурора від 23.01.2026, не змінювалась;

(2)19.03.2026 з клопотанням про арешт майна звернувся старший групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 ;

(3)з мотивами повного тексту ухвали АП ВАКС від 09.03.2026 у справі № 991/1855/26 прокурор мав можливість ознайомитись лише 16.03.2026;

(4)звернення із зазначеним клопотанням не спрямоване на збір доказів чи їх збереження з огляду на мету арешту майна в цьому провадженні;

(5)відповідно до пункту 10 частини 2 статті 36 КПК уповноважений прокурор має право самостійно подавати слідчому судді клопотання про інші процесуальні дії у випадках, передбачених КПК, тому реалізація такого повноваження прокурора не суперечить здійсненню ним функції процесуального керівництва та нагляду за досудовим розслідуванням;

(6)таких підстав як порушення правил підслідності чи надмірно тривала самостійна процесуальна активність прокурора не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна, ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт (частини 1 та 2 статті 173 КПК).

47.Отже, Суд дійшов висновку, що слідчий суддя правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм відповідну правову оцінку на підставі наявних матеріалів та дійшов обґрунтованого висновку, що наявні достатні підстави вважати, що зазначене вище нерухоме майно належать підозрюваному ОСОБА_7 , а також те, що суд у разі ухвалення обвинувального вироку може призначити покарання у виді конфіскації майна.

48.Специфіка вирішеного слідчим суддею питання та мінімальний строк, який минув з моменту ознайомлення прокурора з мотивами ухвали Суду від 09.03.2026 (зокрема, про порушення правил підслідності у цьому кримінальному провадженні та встановлені КПК обмеження щодо можливості самостійного здійснення прокурором досудового розслідування) до моменту звернення із клопотанням про арешт майна, не дають Суду підстав на цьому етапі констатувати факт зловживання прокурором своїми повноваженнями та розглядати це як можливу підставу для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна з метою, передбаченою пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК.

(3) Щодо розумності, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження

49.Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт 2 частини 3 статті 132 КПК).

50.Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частини 1 статті 7 КПК). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК). Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

51.У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того, щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

52.Враховуючи вищенаведене, Суд оцінює ступінь втручання у право мирного володіння майном як пропорційний з урахуванням потреб кримінального провадження з огляду на такі обставини. Високий суспільний інтерес у цій справі обумовлений також такими обставинами:

(1) значенням належного забезпечення обороноздатності держави в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану та триваючої широкомасштабної збройної агресії рф проти України. Так, питання належного інженерного захисту військових об`єктів безпосередньо впливає на спроможність держави забезпечувати оборону, виконання бойових завдань, збереження військової техніки й особового складу, а також підтримання бойового потенціалу авіації ПС ЗСУ. У зв`язку з цим питання здійснення належного будівництва арочних укриттів для авіаційної техніки має важливе значення для обороноздатності держави;

(2) значним розміром наданої неправомірної вигоди службовій особі органу безпеки України, направленої на невжиття встановлених заходів щодо реагування на порушення під час будівництва інженерних споруд (арочних укриттів) для захисту авіаційної техніки. Пропозиція та надання неправомірної вигоди у такому розмірі [320 000 доларів США] свідчить про масштаб можливої протиправної діяльності та її спрямованість на фактичне блокування (перешкоджання) реагування уповноважених осіб на можливі порушення під час використання значних бюджетних коштів у сфері оборони та загрози національній безпеці. Такі дії можуть призводити до блокування механізмів державного контролю, створення умов для подальших зловживань у сфері оборонних закупівель та будівництва військових об`єктів, а також до послаблення обороноздатності держави.

53.Отже, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що арешт майна не порушуватиме принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та про дотримання справедливого балансу між публічними та приватними інтересами у цьому провадженні. Тому з урахуванням обставин цього кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

54.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина 3 статті 407 КПК).

55.Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а мотиви ухвали слідчого судді не спростовані, Суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.

56.Керуючись статтями 98, 132, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2026 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий           ОСОБА_1 

Судді            ОСОБА_2 

ОСОБА_3