справа № 991/960/26

провадження №11-сс/991/204/26

слідчий суддя:  ОСОБА_1 

доповідач: ОСОБА_2 

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року          місто Київ

 

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 , 

захисника ОСОБА_6 , 

прокурора ОСОБА_7 , 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2026 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52025000000000150 від 12.03.2025 р. відносно:

 

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 

 

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, -

в с т а н о в и л а:

 

10.03.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 13.03.2026 року передано судді-доповідачу та цього ж дня її призначено до розгляду. 

 

1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги. 

 

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10 , погоджене з прокурором САП ОСОБА_11 , та обрано ОСОБА_9 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також визначено, що після затримання останнього не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає розгляду слідчим суддею за його участю у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_9 підозри у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки у матеріалах провадження, окрім показань ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , відсутні докази факту зустрічі або змови між ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . Відтак, твердження сторони обвинувачення про попередню змову ґрунтується лише на показаннях осіб, зацікавленість яких потребує перевірки. Крім того, у повідомленні про підозру зазначається про спричинену ОСОБА_9 шкоду та причинно-наслідковий зв`язок, з посиланням на результати експертних досліджень. Втім, з матеріалів провадження неможливо встановити, чи всі експертні дослідження, отримані стороною обвинувачення у межах даного провадження, долучені до клопотання, та яким чином ОСОБА_9 використав матеріали перевірки ДФС АТ «Ощадбанк», які витребував запитом у порядку ст. 93 КПК України. Стверджує, що оскаржувана ухвала суперечить принципам пропорційності та співмірності в частині обраного ОСОБА_9 запобіжного заходу, оскільки не містить обґрунтувань застосування найсуворішого заходу, при наявності лише двох ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду відсутній, оскільки ОСОБА_9 брав участь у судовому розгляді клопотання про обрання йому запобіжного заходу в режимі відеоконференції. Більше того, стороні обвинувачення відомо про місце перебування ОСОБА_9 за кордоном, а відтак, повістка про його виклик мала вручатись у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України. ОСОБА_9 після переїзду до Федеративної Республіки Німеччини отримав посвідку на проживання, що підтверджує його законний статус перебування за кордоном. Втім, не дивлячись на це, детектив незаконно оголосив ОСОБА_9 у міжнародний розшук. Що стосується ризику незаконного впливу на свідків у провадженні, то він може бути виключений при застосуванні до ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки останній наразі не перебуває на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора, а відтак, комунікація з його колишніми колегами виключена. Окремо наголосив, що слідчим суддею не враховано відомості про особу підозрюваного, зокрема те, що на його утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей, які проживають у Німеччині та залежать від батьківської участі, а також те, що ОСОБА_9 є учасником бойових дій. 

 

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

 

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та просила її задовольнити з підстав, наведених у ній. 

Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. Додатково зазначив, що у матеріалах провадження наявні показання колишнього Генерального прокурора ОСОБА_15 , які долучені до клопотання та підтверджують наявність обставин, викладених у повідомленні ОСОБА_9 про підозру. Наголосив, що діями ОСОБА_9 та інших підозрюваних у даному провадженні державним інтересам завдано збитків, а їх розмір визначено висновками експертиз. Сторона захисту згідно положень КПК України також може надати суду свій експертний висновок для підтвердження своєї позиції. Зауважив, що ОСОБА_9 , будучи обізнаним про дане провадження, на виклики детектива не з`являвся, хоча йому було запропоновано надати показання. Крім того, ОСОБА_9 перебуває у міжнародному розшуку у рамках іншого провадження про державну зраду, судовий розгляд якого відбувається у порядку спеціального судового провадження. За таких обставин, наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги захисника.

Захисник ОСОБА_16 , яким подано апеляційну скаргу в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , належним чином повідомлений про час та місце її розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався. 

Підозрюваний ОСОБА_9 повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем реєстрації та проживання у м. Києві, а також, на виконання вимог ст. ст. 193, 297-5 КПК України, шляхом публікації у виданні газети «Урядовий кур`єр» повідомлення про судове засідання та розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик у судове засідання (т. 4 а.с. 137, 145, 146). 

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що за умови виконання судом обов`язку щодо належного повідомлення учасників провадження про дату, час та місце апеляційного розгляду, чим забезпечено можливість реалізації ними процесуальних прав, та виходячи з положень ч. 4 ст. 405 КПК України, відсутні перешкоди для розгляду апеляційної скарги за відсутності вищевказаних учасників.

 

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

 

За змістом клопотання про обрання запобіжного заходу, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52025000000000150 від 12.03.2025 р. за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

За версією органу досудового розслідування, протягом 2013-2016 р.р. АТ «Ощадбанк» обслуговував відкриті у ньому депозитні рахунки та рахунки в цінних паперах низки нерезидентів - компаній країни резиденції Республіки Кіпр. Протягом цього періоду АТ «Ощадбанк» виплачував таким клієнтам доходи у вигляді процентів за депозитами та цінними паперами, і як податковий агент здійснював нарахування та сплату до бюджету податку з доходів нерезидентів. За результатами проведеної працівниками ОВПП ДФС планової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання АТ «Ощадбанк» вимог податкового законодавства встановлено, що АТ «Ощадбанк» як податковим агентом не сплачено до бюджету податок з доходів нерезидентів у вигляді процентів на загальну суму 480 886 502,89 грн. Такі порушення відбулись внаслідок безпідставного застосування АТ «Ощадбанк» пониженої ставки податку з доходів підприємств-резидентів Республіки Кіпр протягом 2013-2016 р.р. 

30.03.2017 року ОВПП ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення, яким АТ «Ощадбанк» нараховано суму грошового зобов`язання на загальну суму 841 532 781 грн., на яке АТ «Ощадбанк» подано скаргу до ДФС. 

25.04.2017 року директором Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ОСОБА_17 прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги АТ «Ощадбанк» до 08.06.2017 року. У подальшому, вказаним Департаментом підготовлено проект рішення, згідно з яким ДФС скасовує податкове повідомлення-рішення у частині нарахувань з податку на доходи нерезидентів за період 2013 року і у відповідній частині штрафні санкції з вказаного податку та у частині застосування штрафних санкцій за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення - залишає без змін. Відтак, грошове зобов`язання АТ «Ощадбанк» зменшене до 641 401 707,80 грн.

Після чого невстановлені посадові особи АТ «Ощадбанк» вступили у злочинну змову із заступником начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва ГПУ ОСОБА_9 та першим заступником Голови ДФС ОСОБА_12 , з метою уникнення АТ «Ощадбанк» сплати донарахованих податків та штрафних санкцій до бюджету. 

Так, постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_18 від 18.05.2017 р. ОСОБА_9 визначено старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017000000001533 від 18.05.2017 р. Не пізніше 02.06.2017 року ОСОБА_9 , перебуваючи у кабінеті ОСОБА_12 , висловив прохання останньому посприяти у задоволенні скарги АТ «Ощадбанк», на що ОСОБА_12 відповів, що не може прийняти таке рішення, оскільки позиція ОВПП ДФС підтримується всіма профільними департаментами ДФС, а у разі неприйняття ним рішення за результатами розгляду скарги у встановлені строки, відповідальність за це буде на ньому особисто. Після чого, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_12 не приймати рішення до 08.06.2017 року, а в останній день розгляду скарги, він, використовуючи для цього можливості кримінального провадження, вилучить усі матеріали по скарзі АТ «Ощадбанк», що створить видимість неможливості прийняття ОСОБА_12 рішення і забезпечить ухилення його від відповідальності. На таку пропозицію ОСОБА_12 погодився.

02.06.2017 року ОСОБА_17 надав на підпис ОСОБА_12 примірник проекту рішення за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк» та повідомив про необхідність прийняття рішення до 08.06.2017 року, оскільки неприйняття рішення у цей строк тягне за собою автоматичне задоволення скарги на користь платника податків, що унеможливить у подальшому стягнення з АТ «Ощадбанк» нарахованих сум зобов`язання. Втім, ОСОБА_12 не підписав наданий йому проект рішення.

07.06.2017 року ОСОБА_17 , перебуваючи на лікарняному, скерував за допомогою електронної системи документообігу АІС «Управління документами» доповідну записку на ім`я ОСОБА_12 , у якій нагадав про необхідність підписання рішення за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк». Цього ж дня ОСОБА_17 на ім`я в.о. Голови ДФС ОСОБА_19 скерував доповідну записку про наявність загрози непідписання ОСОБА_12 рішення за результатами розгляду скарги у встановлений строк. Втім, ОСОБА_19 у той час перебував у відпустці.

При цьому, ОСОБА_9 , будучи старшим групи прокурорів у провадженні № 42017000000001533, підготував запит до ДФС України від 07.06.2017 р. у порядку ст. 93 КПК України про витребування всіх наявних документів щодо розгляду скарги АТ «Ощадбанк». При цьому, він, не маючи доступу до реквізитів документів, які треба витребувати у ДФС, за невстановлених обставин отримав їх та використав при підготовці запиту. Крім того, щоб створити видимість неможливості прийняти рішення за скаргою АТ «Ощадбанк», ОСОБА_9 у запиті прохав видати всі наявні в паперовому та електронному вигляді документи. Більше того, для досягнення злочинної мети ОСОБА_9 включив до запиту заборону працівникам ДФС виготовляти світлокопії документів, які витребовуються. 

З метою надання вказаному запиту ГПУ важливості ОСОБА_9 виготовив його від імені заступниці Генерального прокурора ОСОБА_20 , яка не була обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_9 , а тому підписала вказаний запит.

Крім того, кримінальне провадження № 42017000000001533, в межах якого направлено запит до ДФС, зареєстровано за фактом «повторного сприяння невстановленими особами діяльності злочинної організації під керівництвом ОСОБА_21 шляхом підроблення документів для апеляційного оскарження вироку Краматорського міського суду Донецької області з метою заволодіння грошовими коштами злочинної організації». Тобто, досудове розслідування у вказаному провадженні здійснювалось за іншим фактом та обставинами, ніж перевірка ДФС, та її результати. Враховуючи відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за фактом проведення ДФС перевірки АТ «Ощадбанк» та її результатів, запит ГПУ направлено до ДФС у вже зареєстрованому провадженні за іншим фактом.

Крім того, у підготовленому ОСОБА_9 запиті зазначено, що його метою є перевірка обґрунтованості висновків акту ДФС від 15.03.2017 р., правомірності винесення податкового повідомлення-рішення та проведення у зв`язку із цим судової експертизи. Проте, для цього відсутня потреба у вилученні всіх примірників документів у паперовому та електронному вигляді. 

Після надходження запиту ГПУ ОСОБА_12 не підписав заздалегідь наданий йому ОСОБА_17 проект рішення за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк», а своєю резолюцією від 08.06.2017 р. доручив виконання запиту ГПУ ОСОБА_17 та іншим керівникам підрозділів. Оскільки 08.06.2017 року ОСОБА_17 не перебував на роботі, доручення ОСОБА_12 виконав начальник управління супроводження судових спорів ОСОБА_22 . Відтак, 08.06.2017 року ГПУ надано зазначені у її запиті документи. Після чого, ОСОБА_22 в цей же день направив ОСОБА_12 доповідну записку про виконання доручення. 

Внаслідок неприйняття ОСОБА_12 рішення за скаргою АТ «Ощадбанк», що відбулось за пособництва ОСОБА_9 , державним інтересам спричинено тяжкі наслідки у вигляді втрати права вимоги до АТ «Ощадбанк» як податкового агента щодо сплати податків і штрафних санкцій в Державний бюджет України на суму 641 401 707,8 грн.

15.01.2026 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України. 

За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у клопотанні, та дійшов висновку, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_9 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. Також, встановив наявність ризиків, визначених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно вплинути на свідків у цьому провадженні.

Слідчий суддя також визнав доведеним оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук, як обставини, яка обумовлює розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного.

 

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України. 

Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб. 

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. На початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_9 з інкримінованим кримінальним правопорушенням, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення провадження.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали наведено перелік відповідних доказів та на достатньому рівні розкрито їх зміст (т. 4 а.с. 82-84). Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_9 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного злочину. 

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підозра, повідомлена ОСОБА_9 , не підтверджує спільний умисел останнього з іншим підозрюваним у провадженні ОСОБА_12 - першим заступником Голови ДФС на вжиття заходів щодо неприйняття останнім рішення за скаргою АТ «Ощадбанк», натомість ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, колегія суддів зазначає, що обставини пособництва ОСОБА_9 у вчиненні злочину, яке полягає в усуненні перешкод, а саме ризиків для ОСОБА_12 бути притягнутим до будь-якого виду відповідальності за необґрунтоване та безпідставне неприйняття рішення по скарзі АТ «Ощадбанк» у встановлені законом строки, внаслідок чого державним інтересам спричинено тяжкі наслідки у вигляді втрати права вимоги до АТ «Ощадбанк» щодо сплати податків і штрафних санкцій в Державний бюджет України на суму 641 401 707,8 грн., і становлять предмет розслідування у даному провадженні. При цьому, з матеріалів клопотання вбачається участь ОСОБА_9 у реалізації злочинного механізму із неприйняття та ненадіслання рішення скаржнику - АТ «Ощадбанк» у встановлений законом строк, оскільки саме він, будучи старшим групи прокурорів у провадженні № 42017000000001533, для створення видимості неможливості прийняти рішення за скаргою АТ «Ощадбанк», підготував запит від 07.06.2017 р. у порядку ст. 93 КПК України до ДФС про витребування всіх наявних документів щодо розгляду скарги АТ «Ощадбанк», у якому вимагав видати всі наявні у паперовому та електронному вигляді документи та заборонив працівникам ДФС виготовляти їх світлокопії. Крім того, кримінальне провадження № 42017000000001533, в межах якого ОСОБА_9 підготовлено запит до ДФС, зареєстровано за іншим фактом, тобто досудове розслідування у ньому не стосувалось перевірки ДФС та її результатів. 

Вищенаведене об`єктивно пов`язує ОСОБА_9 із досліджуваними обставинами, оскільки він ймовірно діяв спільно з іншими особами, причетність яких до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень також розслідується у даному провадженні.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника про те, що повідомлення про підозру ґрунтується лише на показаннях зацікавлених осіб, а саме - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , колегія суддів звертає увагу на те, що в обґрунтування підозри стороною обвинувачення до матеріалів клопотання у трьох томах долучено письмові докази, серед яких також містяться протоколи допиту свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_15 . Більше того, на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності чи достовірності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною та за встановлених обставин достатньою для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування підозри.

У даному випадку, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну недопустимість доказів, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, а їх оцінка може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті.

Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньо правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. 

Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи захисту щодо відсутності у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, та інші подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування. До того ж, згідно з положеннями ст. 279 КПК України, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.

Враховуючи викладене та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_9 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.

 

4.2. Щодо доводів апеляційної скарги про ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного та незаконне оголошення його у міжнародний розшук.

 

Як вже зазналося вище, в апеляційній скарзі наголошується, що ОСОБА_9 не набув статусу особи, якій повідомлено про підозру, оскільки йому не вручено повідомлення про підозру. 

З такими доводами колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.

Згідно зі ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Відповідно до ч .2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

З наведеного, з урахуванням положень ст. 278 КПК України, вбачається, що на слідчого, прокурора покладається обов`язок вручити підозрюваному письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику у провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

15.01.2026 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України (т. 1 а.с. 27-40).

При цьому, у матеріалах провадження наявні докази спроби органу досудового розслідування здійснити особисте вручення повідомлення про підозру, оскільки здійснено виїзд за останнім відомим місцем проживання та реєстрації ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , однак вдома його не було. При цьому, місце фактичного проживання та місце реєстрації членів сім`ї ОСОБА_9 , а саме дітей: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , а також особи, з якою він спільно проживає, має спільний побут та спільних дітей - ОСОБА_27 , також за вказаною адресою. У зв`язку з тимчасовою відсутністю ОСОБА_9 та дорослих членів сім`ї за місцем проживання і реєстрації, повідомлення про підозру ОСОБА_9 вручено представнику житлово-експлуатаційної організації - представнику ОСББ «Дипломат Хол» ОСОБА_28 . Також, засобами поштового зв`язку письмове повідомлення про підозру направлено ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Цього ж дня файли письмового повідомлення про підозру, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, повістка про виклик, направлені ОСОБА_9 на його електронну скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_2 Крім того, електронні файли письмового повідомлення про підозру, направлено дорослому члену сім`ї ОСОБА_9 , а саме особі, з якою він спільно проживає, має спільний побут та спільних дітей - ОСОБА_27 на її електронну скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_3 При цьому, у соціальній мережі «Instagram» ОСОБА_29 , яка користується сторінкою за відповідним посиланням, направлено повідомлення наступного змісту: «Пані ОСОБА_30, доброго дня», на що отримано повідомлення наступного змісту: «Добрий вечір». Після цього, детективом направлено повідомлення наступного змісту: «У порядку ст. 111 та ст. 135 КПК, 15.01.2026 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України. Повідомлення про підозру вручив старший детектив НАБУ ОСОБА_10 . Направляю Вам, як члену сім`ї, для передачі ОСОБА_9 повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_9 ». Також, направлено копію письмового повідомлення про підозру. З інформації у соціальній мережі «Instagram» ОСОБА_27 повідомлення та електронні файли переглянула, однак на подальше повідомлення детектива: «Підтвердіть, будь ласка, отримання» не відповіла. Цього ж дня у соціальній мережі «Facebook» детективами направлено ОСОБА_29 повідомлення наступного змісту: «Пані ОСОБА_30, доброго дня.». Після цього, направлено копію письмового повідомлення про підозру ОСОБА_9 , яке було доставлено (т. 2 а.с. 69-111). 

Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_9 вручено представнику житлово-експлуатаційній організації за місцем його проживання, направлено поштою за місцем його реєстрації, направлено на електронну скриньку ОСОБА_9 , направлено на електронну скриньку дорослому члену сім`ї ОСОБА_9 - особі, з якою він спільно проживає, має спільний побут та спільних дітей - ОСОБА_27 , а також направлено у соціальних мережах «Facebook» та «Іnstagram ОСОБА_27 .

В апеляційній скарзі не стверджується про необізнаність ОСОБА_9 щодо направлення на адресу його зареєстрованого місця проживання в Україні письмового повідомлення про підозру, а також щодо вручення його житлово-експлуатаційній організації за місцем його проживання, як і не стверджується про те, що він не розуміє змісту пред`явленої підозри або своїх процесуальних прав. 

Натомість, захист посилається на те, що постійне місце проживання ОСОБА_9 знаходиться на території Федеративної Республіки Німеччини, де він отримав посвідку на проживання, про що достовірно обізнана сторона обвинувачення. 

Як вбачається з матеріалів провадження, станом на 15.01.2026 року ОСОБА_9 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних відомостей про його зняття з місця реєстрації за вказаною адресою у матеріалах справи немає. Зазначені обставини стороною захисту також не спростовано. Отже, на день складання повідомлення про підозру (15.01.2026 року) у сторони обвинувачення була наявна інформація про те, що єдиним зареєстрованим та фактичним місцем проживання ОСОБА_9 була саме вищевказана адреса, а тому підстав для надсилання йому повідомлення про підозру у відповідності до ч. 7 ст. 135 КПК України не було.

Під час апеляційного розгляду сторонами провадження не заперечувалось, що ОСОБА_9 06.03.2022 року перетнув державний кордон України в пункті пропуску «Ужгород» в напрямку Словацької Республіки. Відомості щодо його повернення на територію України відсутні. 

При цьому, згідно з положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», п. 4 розділу II Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, п. 179.3 Податкового кодексу України, п. 2 Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, у випадку зміни місця проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії, необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби. 

Без проходження вказаних процедур автоматична зміна статусу особи не відбувається, і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні.

Згідно з отриманою від МЗС України інформації, за даними Відомчої інформаційної системи МЗС України факт перебування на тимчасовому/постійному консульському обліку у закордонних дипломатичних установах України громадянина України ОСОБА_9 не підтверджено (т. 2 а.с. 113). 

При цьому, у відповідності до п. п. 2 п. 2 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, затвердженому постановою КМУ № 85 від 29.01.2020 р., консульський облік - це вчинення уповноваженими посадовими особами закордонних дипломатичних установ України комплексу дій з реєстрації інформації про місце проживання або перебування громадянина України на території іноземної держави шляхом внесення даних до відомчої інформаційної системи МЗС. 

Отже, для визнання особи такою, що проживає за кордоном, вона повинна вчинити низку вищевказаних дій. 

Факт виїзду ОСОБА_9 за межі України та його перебування у Федеративній Республіці Німеччині не спростовує того, що на момент здійснення повідомлення про підозру він у розумінні ч. 2 ст. 135 КПК України вважався тимчасово відсутнім за місцем реєстрації на території України за вказаною вище адресою, за якою з ОСОБА_9 згідно з вимогами законодавства можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації. 

Відтак, за відсутності офіційної інформації щодо іншого місця проживання ОСОБА_9 , в тому числі і за кордоном, з урахуванням невстановлення його місцезнаходження на момент складання повідомлення про підозру, ОСОБА_9 вважається тимчасово відсутнім за місцем своєї реєстрації та проживання на території України. Отже, вручення йому повідомлення по підозру за відомим стороні обвинувачення зареєстрованим на території України місцем проживання у спосіб, визначений ч. 2 ст. 135 КПК України, відповідає встановленим обставинам та вимогам процесуального закону. Стороною захисту не надано доказів на спростування такого висновку.

02.02.2026 року детективом винесено постанову про оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук, оскільки: 1) 15.01.2026 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, 2) він неодноразово викликався на проведення слідчих дій, однак за вказаними викликами не з`явився, причин неприбуття не повідомив, 3) наявна інформація про те, що 06.03.2022 року ОСОБА_9 виїхав за межі України та на територію України більше не повертався, та 4) відсутні дані щодо його місцезнаходження (т. 2 а.с. 133-135).

Натомість, за твердженням сторони захисту, у детектива не було підстав для оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук, оскільки сторона обвинувачення була обізнана про місце його перебування за кордоном, а також те, що під час розгляду слідчим суддею клопотання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу, останній був присутнім в судовому засіданні в режимі відеоконференції. 

Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів зазначає, що кримінальним процесуальним законом передбачена як можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного, який фізично присутній у залі суду під час вирішення відповідного питання (рішення виконується негайно, суд визначає строк дії запобіжного заходу, визначає розмір альтернативного запобіжного заходу, повідомляє про покладені на особу обов`язки у разі внесення застави, тощо), так і можливість обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного з подальшим дотриманням вимог ч. 6 ст. 193 КПК України (після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, його захисника, крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті. 

Частиною 6 ст. 193 КПК України встановлено, що суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВРУ державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно ч. 12 ст. 336 КПК України дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Законодавець, дозволивши учасникам кримінального провадження брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, не передбачив особливого порядку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу за участю підозрюваного, який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

У даному випадку ОСОБА_9 приймав участь у судовому розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поза приміщенням суду в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, реалізуючи своє право на доступ до правосуддя та можливість безпосередньо висловити перед судом свою позицію щодо доводів клопотання прокурора. Отже, фактично розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу відбувся за участю підозрюваного в режимі відеоконференції, але за його фізичною відсутністю у залі суду, що унеможливило застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ординарної процедури із визначенням строку дії запобіжного заходу та негайним взяттям під варту, відтак, слідчий суддя обрав ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням процедури, визначеної положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, відповідно до якої після затримання підозрюваного і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен буде розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Відтак, той факт, що ОСОБА_9 приймає участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, не невілює факт перебування його у міжнародному розшуку. 

Наведене у сукупності свідчить про наявність правових підстав для оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_9 та, відповідно, про законність постанови детектива від 02.02.2026 р. Отже, вказані обставини у своїй сукупності свідчать, що ОСОБА_9 оголошено у міжнародний розшук.

 

4.3. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. 1, п. 3, ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, колегія суддів враховує відомості про майновий стан підозрюваного, який є достатнім для можливого тривалого переховування її від органу досудового розслідування та суду. Крім того, наразі ОСОБА_9 перебуває за кордоном у Федеративній Республіці Німеччина та станом на сьогоднішній день до України не повернувся. При цьому, у кримінальному провадженні № 42020000000002261 від 24.11.2020 р. також здійснюється розшук ОСОБА_9 як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України. Розшук здійснюється з 2024 року, що підтверджує його тривале переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тривале перебування підозрюваного за кордоном вказує на реальну можливість впродовж довгого часу ухилятися від кримінальної відповідальності. Очевидно, що підозрюваний має житло для проживання поза межами України і фінансову можливість перебувати за кордоном. Крім того, колегія суддів враховує неодноразові неявки підозрюваного за викликами детектива та відсутність відомостей про постійне місце проживання за кордоном, що стало підставою для оголошення його у міжнародний розшук у рамках даного провадження. При оцінці наявності цього ризику колегія суддів також враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. За наведених обставин, доводи апеляційної скарги захисту про відсутність ризику переховування відхиляються.

Оцінюючи ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому провадженні, колегія суддів враховує, що такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. При цьому, до клопотання долучено протоколи допиту деяких свідків у провадженні, показання яких мають важливе значення для провадження. А в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, не будучи обмеженим у спілкуванні з ними, ОСОБА_9 може безпосередньо, а також використовуючи зв`язки з іншими особами, впливати на цих свідків з метою спонукання їх до ненадання показань або спотворення обставин, які їм відомі. Наразі підозрюваному стали відомі матеріали провадження, зокрема, протоколи допитів свідків, а тому, він знатиме не лише повні їх дані, а й зміст наданих ними свідчень. До того ж, ОСОБА_9 тривалий час перебував на керівних посадах у ГПУ, в тому числі обіймав таку на час вчинення кримінального правопорушення, а відтак, набув сталі зв`язки в державних та правоохоронних органах, а також у нього склались тривалі відносини з колишніми працівниками Генеральної прокуратури, у тому числі, які є свідками у даному провадженні. Також, колегія суддів враховує, що за версією сторони обвинувачення, для досягнення злочинної мети підозрюваний діяв спільно з посадовими особами ДФС та АТ «Ощадбанк», що лише підсилює наявність вказаного ризику. 

Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, які у достатній мірі переконують колегію суддів у їх наявності.

 

4.4. Щодо інших доводів апеляційної скарги захисника.

 

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_16 звертає увагу на те, що слідчий суддя при обранні ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не врахував особу підозрюваного. При цьому, на його переконання, оскаржувана ухвала суперечить принципам пропорційності та співмірності щодо обраного ОСОБА_9 запобіжного заходу, оскільки не містить обґрунтувань застосування найсуворішого заходу, при наявності лише двох ризиків, визначених ст. 177 КПК України. 

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при вирішенні питання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу, крім встановлених ризиків, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, зокрема його вік (48 років), стан здоров`я (будь-які відомості про наявність захворювань відсутні), відомості про постійне місце роботи, його майновий стан, а також те, що він одружений та на його утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей. Крім того, слідчим суддею взято до уваги подяки та нагороди ОСОБА_9 , зокрема останній нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеню», нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України», нагрудним знаком «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури ІІІ ступеня», пам`ятним нагрудним знаком «За Україну, за її волю», почесною відзнакою військової прокуратури Об`єднаних Сил. 

В той же час, у зв`язку з оголошенням ОСОБА_9 у міжнародний розшук, слідчим суддею обрано останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки згідно ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, розмір застави не визначається. 

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відтак, після затримання підозрюваного ОСОБА_9 і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя розгляне питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Отже, доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є необґрунтованими. 

 

5.Висновки суду. 

 

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що доводам апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, у зв`язку з чим оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

 

п о с т а н о в и л а:

 

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2026 р. - без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

 

 

 

Головуючий суддя                      ОСОБА_2 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

судді           ОСОБА_3 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБА_4