Справа № 991/2195/26

Провадження № 1-кп/991/32/26

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

 

У Х В А Л А 

 

22 квітня 2026 року м. Київ 

 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , 

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000001216 від 01.05.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дарниця, Новоселицького району Чернівецької області, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

 

У Вищому антикорупційному суді на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження. 

Прокурор ОСОБА_5 15.04.2026 подав суду клопотання, у якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 5 000 000 гривень, а також у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки: прибувати до прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із міста Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідного органу державної влади - Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

 

Мотивує тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. Було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначені три ризики на думку прокурора не зменшили свою інтенсивність та виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою, а більш м`який запобіжний захід не може запобігти зазначеним ризикам. Прокурор вважає, що продовження строку застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про його особу, застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим обвинуваченому необхідно визначити заставу в розмірі 5 000 000 гривень.

У клопотанні прокурор навів відомості, що, на його думку, вказують на наявність відповідних ризиків, та зазначив обставини щодо обвинуваченого, які мають враховуватись при застосуванні запобіжного заходу , визначенні розміру застави. Послався на подані суду матеріали кримінального провадження. 

Позиції сторін у судовому засіданні

 

Прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання з наведених у ньому підстав і просив задовольнити. Пояснив, що зміст протоколів НСРД свідчить про те, що ОСОБА_6 приховує свій дійсний майновий стан та не оформлював майно на себе та членів своєї сім`ї, і це його цілеспрямована позиція, інструктував інших осіб про те, як приховувати свій майновий стан.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого і застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або застави в розмірі 156 000 грн, надали суду свої заперечення у письмовій формі. Зокрема, вказали на відсутність ризиків протиправної поведінки обвинуваченого, спрямованої на перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. ОСОБА_6 за своїми посадовими обов`язками не має впливу на рішення комісій Міністерства оборони України. Не притягувався до відповідальності раніше, за час перебування під вартою стягнень не має, виконує умови застосованого до нього запобіжного заходу, отже ризик вчинення нового кримінального правопорушення відсутній. Щодо обгрунтованості обвинувачення, вказує на ознаки провокації з боку заявника ОСОБА_8, який ввів ОСОБА_6 в оману і під виглядом документів передав грошові кошти. Зміст розмов і дій ОСОБА_6 обумовлений специфікою його професійної діяльності. Розмір застави є непомірним для обвинуваченого. ОСОБА_6 має батька - інваліда другої групи та доньку, що хворіє на аутизм, потребує коштів на корекцію.

Мотиви та висновки суду

 

У ч. 1-3 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У частині 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд на підставі відомостей, які містяться у наданих прокурором матеріалах досудового розслідування, встановив, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 757/27485/25-к щодо ОСОБА_6 у межах цього кримінального провадження застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.08.2025, з визначенням запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 17 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 292 800 грн, з покладенням ряду обов`язків на підозрюваного у разі внесення застави. У подальшому строк тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.02.2026 на строк 60 днів до 26.04.2026. Вказаною ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 був визначений запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5 000 000 грн та покладено шість обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави. Підставами для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали: наявність відомостей про обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення; продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного в цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення). 

Заперечення сторони захисту про те, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 14.10.2025 залишила без задоволення ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2025 про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, у зв`язку з чим тримання обвинуваченого під вартою фактично триває безпідставно, суд відхиляє як необґрунтоване з таких мотивів.

Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом. 

В ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.10.2025 за наслідками оскарження захисником ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2025, якою продовжено строк тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 на 60 днів до 20.11.2025, у мотивувальній частині суд зробив висновок, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким, що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. У абзаці першому резолютивної частини ухвали від 14.10.2025 вказано: «Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2025 - без задоволення». За наведених обставин є очевидним, що судове рішення слідчого судді від 22.09.2025, яким продовжено строк запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , визнане законним і обґрунтованим, що його необхідно залишити без змін, та що ухвала слідчого судді не була скасована, тобто строк застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 не закінчився 14.10.2025 і тримання його під вартою здійснювалось на підставі чинного судового рішення.

У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження на 60 днів строку застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого та залишення розміру застави у раніше визначеному розмірі.

Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та окремі надані прокурором матеріали досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.02.2026 про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що в цьому випадку є достатні підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Заперечення захисника щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 суд наразі відхиляє, оскільки позиція сторони захисту полягає у інакшому трактуванні окремих висловлювань у розмовах ОСОБА_6 із ОСОБА_8 , зафіксованих у матеріалах НСРД, та інакшій оцінці обставин і висловлювань учасників, під час яких, за версією обвинувачення, відбулось отримання ОСОБА_6 від ОСОБА_8 грошових коштів як частини неправомірної вигоди. Суд зауважує, що остаточна оцінка конкретних дій та висловлювань обвинуваченого ОСОБА_6 як кримінально протиправних може бути здійснена судом лише після дослідження всіх доказів, якими сторони доводять свою позицію, та оцінки їх як окремо, так і в сукупності за наслідками судового розгляду. 

Прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, що зумовлює необхідність продовжити строк запобіжного заходу, щоб у такий спосіб гарантувати його належну процесуальну поведінку під час судового провадження.

Суд вважає, що наведене прокурором обґрунтування свідчить про продовження існування таких ризиків, зазначених у клопотанні. 

Щодо ризику переховування ОСОБА_6 від суду

 

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні у співучасті особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Зазначене покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, абз. 1 ч. 1 ст. 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання). Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. 

Суд враховує і відомості про наявність у ОСОБА_6 широкого кола коло знайомств і зв`язків серед службових осіб одного з міністерств, органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які може використати з метою переховування від суду, у тому числі для залишення території України. Зважаючи на займану ОСОБА_6 посаду за час своєї роботи він набув знання та навички конспірації та уникнення спостереження за собою, які безпосередньо може використати для переховування від суду.

ОСОБА_6 має дійсний до 31.01.2028 паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У зв`язку із наявністю в ОСОБА_6 батька з інвалідністю ІІ групи він має право на перетин державного кордону у разі введення на території України воєнного стану за правилами, передбаченими в абзаці четвертому п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724) зі змінами). У той же час ОСОБА_6 як військовослужбовець згідно з п. 2-15 зазначених Правил під час введення в Україні воєнного стану може бути пропущений через державний кордон уповноваженими особами Держприкордонслужби на підставі прийнятих Міністром оборони, керівником іншого утвореного відповідно до закону військового формування, керівником правоохоронного органу спеціального призначення, керівником розвідувального органу рішень щодо виконання завдань у сфері безпеки і оборони. Тобто можливість легального перетину державного кордону України ОСОБА_6 передбачена, але ймовірність її використання не є високою. Також в умовах воєнного стану існує ймовірність нелегального перетину кордону поза офіційними пунктами пропуску через державний кордон.

Заразом переховування обвинуваченого від суду можливе не лише за межами території України, але і під час перебування в її межах, перебуваючи за адресами, що не відомі суду та стороні обвинувачення.

Такі обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду. 

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні

 

Існування зазначеного ризику пов`язане із тим, що свідками у кримінальному провадженні, згідно із клопотанням прокурора, є, зокрема: ОСОБА_11 (надав показання щодо ОСОБА_6 ) та ОСОБА_12 , у співучасті з якими, за версією сторони обвинувачення ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення; ОСОБА_8 , який може надати показання про обставини висловлення йому прохання надати неправомірну вигоду та про отримання від нього такої вигоди обвинуваченим; ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були безпосередньо присутніми під час висловлення ОСОБА_6 . ОСОБА_8 прохання надати неправомірну вигоду та подальшого розподілу неправомірної вигоди, обговорення механізму отримання неправомірної вигоди. На думку прокурора, з боку обвинуваченого ОСОБА_6 можливий незаконний вплив на цих осіб для ненадання ними показань або надання неправдивих показань у суді, що зашкодить судовому розгляду. 

На цей час триває стадія судового розгляду із дослідження доказів сторони обвинувачення, суд поки не допитував осіб, яких прокурор заявив як свідків сторони обвинувачення у своєму клопотанні під час підготовчого провадження. У зв`язку з цим продовжує існувати ризик поза процесуального неправомірного впливу на цих осіб зі сторони обвинуваченого для забезпечення надання ними певних показань або утримання від давання показань у суді.

Щодо ризику впливу на свідків, суд враховує визначену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Зважаючи на наведене, суд вбачає існування ризику незаконного впливу на свідків на стадії судового провадження принаймні до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

Зазначені вище відомості про широке коло знайомств і контактів ОСОБА_6 дають підстави вважати, що окремі з ним можуть бути використані для спроби неправомірного впливу на свідків у цьому провадженні. 

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. 

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення 

 

У клопотанні прокурор посилається на те, що під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні зафіксовані листування та розмови, у яких йдеться про вплив ОСОБА_6 на низку юридичних осіб, які здійснюють постачання товарів для міністерства, та за рахунок такого впливу і фактичного сприяння в перемозі щодо закупівель товарів отримує певний відсоток від суми відповідного контракту на постачання товару; про зазначення ОСОБА_6 про свій прямий вплив на посадових, службових осіб міністерства, які займаються організацією проведення конкурсів щодо забезпечення житлом; про планування ОСОБА_6 бути призначеним заступником міністра для подальшої реалізації своїх корисливих корупційних намірів. Також у клопотанні прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 застосовував заходи конспірації з метою бути не викритим під час провадження своєї злочинної діяльності, спрямованої на отримання неправомірної вигоди, умисно здійснював пошук такого механізму передачі грошових коштів, який унеможливив би передачу особисто з рук у руки, зокрема намір використати банківську комірку банківської установи. На думку прокурора, оскільки ОСОБА_6 притягується до кримінальної відповідальності і усвідомлює невідворотність покарання, то існує висока ймовірність того, що він може вчинити як службова особа інші кримінальні правопорушення з метою покращення свого фінансового становища для подальшого ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо наведених доводів прокурора, суд зауважує, що сторона обвинувачення не надала суду документів, що підтверджують зокрема повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення. Також відсутні відомості, що ОСОБА_6 для вчинення кримінального правопорушення, у якому його обвинувачено, використовував своє службове становище чи пов`язані з ним можливості. Кримінальне правопорушення, згідно з обвинувальним актом, було одноепізодним, ОСОБА_6 був залучений до його вчинення як пособник іншою особою, тобто не був ініціатором вчинення злочину. 

Обвинувачений ОСОБА_6 тримається під вартою з 16.06.2025 по теперішній час, йому висунуте обвинувачення та кримінальне провадження щодо нього вже розглядається в суді, інформація про викриття ОСОБА_6 як співучасника кримінального правопорушення була розголошена у медіа в жовтні 2025 року. За таких умов суд дійшов висновку, що наразі ризик вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення чи його залучення іншими особами до вчинення ними іншого кримінального правопорушення фактично нівельований.

На переконання суду, встановлені під час розгляду клопотання прокурора обставини у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_6 від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, які виправдовують подальше застосування щодо нього запобіжного заходу.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

 

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. 

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурор на основі наданих доказів довів наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання двом доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім. 

Так, особистого зобов`язання для запобігання двом доведеним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_6 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Застосування такого запобіжного заходу, як домашній арешт, не здатне в повному обсязі нівелювати існуючі ризики, у тому числі переховування від суду та ризик впливу на свідків.

Враховуючи те, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194, ч. 3 ст. 199 КПК України, беручи до уваги обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_6 , та вагомість встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора в частині наявності підстав, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що зможе і надалі запобігати зазначеним вище ризикам і забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Щодо розміру застави

 

Продовження строку тримання під вартою не є безальтернативним запобіжним заходом, оскільки передбачає необхідність визначення розміру застави. 12.06.2025 під час застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одночасно йому було визначено заставу в 17 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 292 800 грн. У подальшому під час досудового розслідування цей розмір зменшувався та останньою за часом ухвалою слідчого судді застава була визначена в розмірі 5 000 000 грн замість 9 000 000 грн. 

Основним критерієм при визначенні розміру застави має бути не розмір предмету інкримінованого кримінального правопорушення чи розмір отриманої особою вигоди, а достатність розміру застави задля запобігання втечі підозрюваного, обвинуваченого та гарантування забезпечення його належної процесуальної поведінки. Однак, при цьому обов`язково має враховуватись майновий стан особи, щоб запобігти унеможливленню виконання такої застави. Вказане узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, позицією, викладеною у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 та справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018. Встановлення завідомо непомірного розміру застави, який підозрюваний, обвинувачений об`єктивно не спроможний сплатити протягом тривалого часу перебування під вартою, перетворює цей захід на безальтернативне тримання під вартою, що суперечить принципу пропорційності. 

Сукупний строк перебування ОСОБА_6 під вартою становить понад десять місяців і до теперішнього часу застава не внесена. Суд враховує, що за своїм змістом альтернативний запобіжний захід має бути реальним, а не декларативним, обвинувачений повинен мати реальну змогу внести кошти у визначеному судом розмірі. Відсутність такої змоги, як вказано вище, виключає альтернативність запобіжного заходу у вигляді застави. 

Попри достатньо тривалий строк перебування під вартою та ту обставину, що на стадії досудового розслідування судовими рішеннями неодноразово зменшувався розмір застави, підозрюваний (обвинувачений) чи інша особа за нього не внесла заставу. Вказане може свідчити про відсутність у нього реальної можливості внести заставу саме в такому розмірі. Водночас слід взяти до уваги те, що у матеріалах кримінального провадження, наданих прокурором, наявні відомості про те, що ОСОБА_6 схильний до приховування свого реального майнового стану та не реєструє цінне майно на себе.

Разом з тим, сума застави у розмірі 156 000 грн, яку просили встановити захисник та обвинувачений, або ж у розмірі від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, передбачена п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, є занадто низькою та, на думку суду, не здатна запобігти двом існуючим ризикам.

За наслідками розгляду клопотання прокурора, ураховуючи надані сторонами відомості щодо майнового стану обвинуваченого ОСОБА_6 (як інформацію у матеріалах досудового розслідування, так і сторони захисту про рівень офіційних доходів ОСОБА_6 , наявність у нього дитини, що потребує додаткових витрат за станом здоров`я), зменшення кількості доведених ризиків на цей час, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру застави обвинуваченому до 1 052 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 501 056,00 гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти. Суд вважає, що така сума застави цілком здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірною для нього.

За встановлених обставин, на підставі норм абзацу другого ч. 3, 4 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням існуючих ризиків, у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_6 мають бути покладені ті обов`язки, необхідність яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатись із міста Чернівці без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади - до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю, - ці обов`язки сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з приводу обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачено, - має попереджати реалізацію ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Такі обов`язки є необхідними та мають бути достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в кримінальному провадженні та запобіганню ризикам, які продовжують існувати, у разі його звільнення з-під варти під заставу.

Щодо змісту обов`язків, які покладаються на обвинуваченого, суд зауважує, що під час розгляду клопотання прокурора було з`ясовано, що житло за адресою в м. Києві для ОСОБА_6 було тимчасовим та в разі звільнення під заставу він буде проживати в м. Чернівці. Також суд вважає необґрунтованою вимогу прокурора покласти на обвинуваченого обов`язок утримуватися від спілкування окрім певних зазначених у клопотанні осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, з іншими особами з приводу обставин вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язок утримуватися від спілкування повинен стосуватися конкретної особи (із зазначенням імені), визначеної судом, а не якихось інших осіб взагалі, що очевидно не відповідатиме критерію визначеності (однозначності, ясності) покладеного на обвинуваченого обов`язку. 

Зазначені обов`язки, відповідно до ч. 7 ст.194 КПК України, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Визначаючи строк продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого та строк, на який на нього будуть покладені зазначені вище обов`язки, у разі внесення застави, суд враховує, що судовий розгляд розпочато 26.03.2026 (менше місяця тому), обсяг поданих прокурором доказів та матеріалів досудового розслідування, кількість заявлених свідків, які підлягають дослідженню, допиту, є значним та їх дослідження лише розпочалося, що строк тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України). За таких умов суд вважає необхідним продовжити строк запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 на 60 днів.

Ураховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 182, 183, 194, 199, 331, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 20.06.2026 включно.

Зменшити раніше визначений обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави в сумі 5 000 000,00 грн до 1 052 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 501 056,00 гривень. У разі внесення застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений або інша фізична або юридична особа (заставодавець) мають право в будь-який момент часу внести заставу в розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку її дії, на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду з такими реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259; номер рахунка за стандартом IBAN: НОМЕР_1 ; призначення платежу: Прізвище, ім`я, по-батькові обвинуваченого, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).

У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на нього на строк до 20.06.2026 такі обов`язки: 

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатись із міста Чернівці без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - з приводу обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачено;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади - до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням застави контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на обвинуваченого обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025.

Копію ухвали направити прокурору, Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - для відома та виконання, обвинуваченому - для відома.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - протягом п`яти днів з дня вручення йому копії ухвали.

 

 

 

 

 

Головуючий суддя         ОСОБА_1 

 

 

 

 

 

Судді           ОСОБА_2 

 

 

 

 

 

ОСОБА_3