Справа № 991/1350/25

Провадження № 1-кп/991/13/25

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

29 квітня 2026 року         м. Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , яка визначена для розгляду кримінального провадження одноособово (далі - Суд),

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , 

з боку захисту: адвоката ОСОБА_4 ,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2024 за № 52024000000000278, стосовно ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноград Лисянського району Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про звернення застави в дохід держави та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

установив:

Від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу (Вх. № 16980/26 від 10.04.2026), зі змінами та доповненнями до нього (Вх. № 16984/26 від 10.04.2026), а також клопотання про звернення застави в дохід держави (Вх. № 19359/26 від 23.04.2026).

І. Узагальнена суть клопотань

Прокурор просить обрати стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а також звернути в дохід держави заставу, внесену за нього, у розмірі 242 240 грн.

11.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Через десять днів його було затримано на підставі пп. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України під час спроби перетину державного кордону України в напрямку Угорщини.

Ухвалою слідчого судді від 23.07.2024 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави у розмірі 242 240 грн з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Того ж дня його звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави. Строк дії покладених на нього обов`язків неодноразово продовжувався та досі діє.

Під час судового розгляду обвинувачений систематично не з`являвся у судові засідання через перебування на лікуванні у різних закладах охорони здоров`я, в які він звертався напередодні судових засідань. Він не з`явився у судові засідання 10.03.2026 (перебував у лікарні з 09.03.2026), а також 30.03.2026 (перебував у лікарні з 27.03.2026). Відомостей, які б свідчили про наявність тяжкої хвороби в розумінні ст. 138 КПК України, ОСОБА_5 не надав, як і не скористався можливістю брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Таким чином, він не з`явився за викликом до суду без поважних причин та не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок, визначений ст. 42 КПК України та ухвалою суду.

Крім того, обвинувачений, будучи викликаним на 09.04.2026, до суду не з`явився, причини своєї неявки не повідомив. Відповідно до листа Департаменту корпоративної безпеки АТ «Укрзалізниця» від 09.04.2026 ОСОБА_5 перебував на лікуванні у закладі охорони здоров`я, однак 06.04.2026 його було виписано. У день виписки під час лікарського обходу констатовано його відсутність. Згідно з інформацією, наданою захисником у судовому засіданні, зв`язатися за телефоном з ним не вдалося.

За таких обставин, внесена за обвинуваченого застава у розмірі 242 240 грн підлягає стягненню в дохід держави, а до ОСОБА_5 має бути обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 10.04.2026 ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.

На теперішній час обвинувачений вчиняє спроби переховування від суду. Тяжкість покарання та неможливість звільнення від відбування покарання вже самі по собі можуть бути для нього підставою та мотивом переховуватись від суду. Більш того, обвинувачений вже вчиняв спроби перетнути державний кордон у липні 2024 року, за результатами чого його було затримано на підставі пп. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України. 

За час роботи на керівних посадах в ДП «Український медичний центр сертифікації», ДП «Державний експертний центр МОЗ України» та Держлікслужби обвинувачений встановив та підтримує стійкі зв`язки з чинними та колишніми службовими особами цих підприємств, що дає йому можливість використати їх для переховування від суду. Крім того, матеріали кримінального провадження свідчать про наявність сталих зв`язків обвинуваченого з громадянами, які постійно або тимчасово проживають за кордоном. Його систематичні поїздки за кордон, наявність у користуванні транспортного засобу, вказують на забезпечене фінансове становище та можливість безперешкодно залишити територію України. 

Обвинувачений систематично не прибував у судові засідання, а 09.04.2026 не прибув і не повідомив про причини своєї неявки.

Таким чином, існують достатні підстави вважати наявним факт втечі та здійснення інших заходів з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду ОСОБА_5 .

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризику переховування від суду. Інші, більш м`які, запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до обвинуваченого.

ІІ. Позиції учасників провадження

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що на даний час інформація про місцезнаходження обвинуваченого відсутня. У сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що обвинувачений переховується та не з`являється до суду без поважних причин. Просив обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України та стягнути в дохід держави внесену за нього заставу.

Захисник ОСОБА_4 зазначив, що не володіє новою інформацією про місцеперебування обвинуваченого. Суд, встановивши наявність підстав для звернення застави, зобов`язаний одразу розглянути питання про зміну запобіжного заходу. Вважає, що підстави для розгляду клопотання відсутні, оскільки порушена процедура застосування запобіжного заходу, кримінальне провадження зупинено, а підстави для його відновлення відсутні. 

Від заставодавця ОСОБА_6 надійшла заява (Вх. № 20411/26 від 29.04.2026) про те, що він не має можливості прибути за викликом у судове засідання та просить розглянути справу без його участі. Підтвердив, що він дійсно вносив заставу за ОСОБА_5 у розмірі 242 240 грн.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження № 52024000000000278 від 06.06.2024 стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Ухвалою суду від 27.02.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено судовий розгляд.

Статтею 182 КПК України встановлено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. При цьому, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Зі змісту відповіді керівника апарату Вищого антикорупційного суду від 10.04.2026 слідує, що на депозитний рахунок суду в безготівковій формі надійшли грошові кошти у сумі 424 240 грн, які внесено в якості застави за підозрюваного ОСОБА_5 по справі № 991/6303/24, провадження № 1-кс/991/6336/24, що підтверджується копією платіжної інструкції № @2PL293720 від 23.07.2024.

Окрім обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, на обвинуваченого ОСОБА_5 покладені обов`язки не відлучатися з території України без дозволу прокурора або суду, а також здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, продовжені ухвалою суду від 06.03.2026.

Частинами 8-9 статті 182 КПК України передбачено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. При цьому, неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Прокурор стверджує, що ОСОБА_5 , будучи викликаним до суду на 09.04.2026, за викликом не з`явився.

Під час дослідження матеріалів справи Судом встановлено, що востаннє обвинувачений ОСОБА_5 був присутній у судовому засіданні, призначеному на 06.03.2026, яке в подальшому було відкладено на 10.03.2026.

10.03.2026 від захисника ОСОБА_4 надійшло клопотання (Вх. № 11474/26), в якому він зазначив, що його підзахисний з 09.03.2026 перебуває на стаціонарному лікуванні та не зможе прибути у судове засідання. Того ж дня на адресу місця проживання обвинуваченого ОСОБА_5 судом направлена повістка про виклик на 15 год. 15 хв. 30.03.2026 та 16 год. 30 хв. 02.04.2026. Відповідно до відомостей трекінгу поштових відправлень на сайті АТ «Укрпошта» зазначене поштове відправлення прибуло до відділення поштового зв`язку та перебуває там із 12.03.2026. Окрім того, повістка про виклик від 10.03.2026 доставлена до електронної скриньки обвинуваченого ОСОБА_5 10.03.2026 о 09 год. 56 хв. Зі змісту складеної секретарем судового засідання телефонограми слідує, що 10.03.2026 о 09 год. 26 хв. обвинувачений ОСОБА_5 повідомлений про призначені судові засідання за допомогою додатку «WhatsApp».

30.03.2026 від захисника ОСОБА_4 надійшло клопотання (Вх. № 14871/26), в якому він зазначив, що його підзахисний перебуває на стаціонарному лікуванні. Наступного дня на адресу місця проживання обвинуваченого ОСОБА_5 судом направлена повістка про виклик на 16 год. 30 хв. 02.04.2026, 08 год. 00 хв. 09.04.2026, 08 год. 00 хв. 10.04.2026 та 11 год. 30 хв. 27.04.2026. Відповідно до відомостей трекінгу поштових відправлень на сайті АТ «Укрпошта» зазначене поштове відправлення прибуло до відділення поштового зв`язку та перебуває там із 03.04.2026. Окрім того, повістка про виклик від 31.03.2026 доставлена до електронної скриньки обвинуваченого ОСОБА_5 02.04.2026 о 10 год. 54 хв.

02.04.2026 від захисника ОСОБА_4 надійшло клопотання (Вх. № 15673/26), в якому він зазначив, що його підзахисний з 27.03.2026 перебуває на стаціонарному лікування та не зможе прибути у судове засідання.

У судове засідання, призначене 09.04.2026, обвинувачений ОСОБА_5 також не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвалою суду постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_5 у судове засідання, призначене 10.04.2026 у приміщенні Вищого антикорупційного суду. 

Разом із тим, забезпечити привід обвинуваченого ОСОБА_5 до суду на 10.04.2026 детективам Національного бюро не вдалось. Відповідно до рапорту від 09.04.2026 детективами проведені заходи з метою встановлення місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_5 , за результатами яких встановлено, що:

- відповідно до даних бази даних ДПС України «Аркан» обвинувачений ОСОБА_5 після 15.04.2024 державний кордон України у пунктах пропуску не перетинав;

- автомобіль, яким у 2026 році користувався обвинувачений ОСОБА_5 , останній раз фіксувався у Комплексній системі відеоспостереження м. Києва 06.04.2026 на вул. Генерала Алмазова;

- 09.04.2026 здійснено виїзд за адресою місця проживання обвинуваченого ОСОБА_5 , де перебували дружина обвинуваченого ОСОБА_7 та зять ОСОБА_8 , які повідомили, що ввечері 08.04.2026 обвинувачений ОСОБА_5 сильно сварився з ними. Вранці 09.04.2026 сварка продовжилась, коли ОСОБА_7 йшла в душ, обвинувачений ОСОБА_5 сказав фразу «Да пошло оно все», коли вона вийшла з душу, обвинуваченого вже не було на території домоволодіння. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повідомили, що обвинувачений ОСОБА_5 залишив свій мобільний телефон (був скинутий до заводських налаштувань та був без sim-карти), а також свою сумку з блокнотом та особистими речима. Крім цього, ОСОБА_8 показав, що автомобіль знаходиться в гаражі на території домоволодіння. Додатково ОСОБА_9 та ОСОБА_7 повідомили, що до Національної поліції за фактом зникнення обвинуваченого ОСОБА_5 не звертались. 

Від обвинуваченого ОСОБА_5 клопотань про відкладення судових засідань чи повідомлень про неможливість брати безпосередню участь у них у період 07.03.2026 - 10.04.2026 до суду не надходило. Повістки про виклик до суду, направлені засобами поштового зв`язку за місцем проживання, адресу якого обвинувачений особисто зазначав у судових засіданнях, систематично ним отримуються.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судових засідань, призначених 10.03.2026, 30.03.2026, 02.04.2026, 09.04.2026 та 10.04.2026, заздалегідь не повідомив суд про причини свого неприбуття та їх поважність, а також не прибув у судові засідання, призначені 09.04.2026 та 10.04.2026, чим порушив покладені на нього п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обов`язки. 

На переконання Суду, викладені обставини свідчать про свідоме ігнорування та порушення обвинуваченим ОСОБА_5 своїх процесуальних обов`язків прибути за викликом до суду та заздалегідь повідомити про причини своєї неявки, у разі неможливості прибути, що є підставою для звернення внесеної за нього застави в дохід держави.

Частиною 10 ст. 182 КПК України встановлено, що у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу. 

Прокурор ОСОБА_3 просить обрати стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, за відсутності обвинуваченого, який ухвалою суду оголошений у міжнародний розшук.

Суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 193 КПК України).

Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Таким чином, положеннями КПК України встановлено перелік правових підстав за сукупності яких клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути задоволено, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор; 3) наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, Судом встановлено такі факти та обставини:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення

Згідно зі змістом обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, санкція якої (у редакції, що діяла на момент вчинення злочину) передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Враховуючи ці обставини, до обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Станом на 29.04.2026 письмові докази сторони обвинувачення та захисту досліджені, заявлені у справі свідки допитані, кримінальне провадження перебуває на стадії судових дебатів. На початку судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_5 роз`яснено суть висунутого йому обвинувачення, яка йому була зрозуміла, про що свідчить журнал судового засідання від 17.03.2025.

Разом із тим, враховуючи стадію кримінального провадження, питання обґрунтованості пред`явленого обвинувачення наразі не може бути предметом розгляду суду, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, досліджуються у відповідності до параграфу 3 глави 28 КПК України і тільки за результатами судового розгляду буде вирішено питання про доведеність пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення. 

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховування від суду, на який вказує прокурор

Суд оцінює ризик переховування від суду в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин обвинуваченого ОСОБА_5 . Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, який є тяжким корупційним кримінальним правопорушенням, пов`язаним із корисливою спрямованістю. Санкція ч. 4 ст. 369 КК України відносить інкримінований злочин до тяжкого та передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Усвідомлюючи тяжкість можливого покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від суду, зокрема може залишити територію України, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Вказаний ризик не є абстрактним та підтверджується процесуальною поведінкою ОСОБА_5 після повідомлення йому про підозру. 21.07.2023 його було затримано на підставі пп. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України під час спроби перетину державного кордону України в напрямку Угорщини, що свідчить про вже вчинені ним дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, а також сформований намір ухилення від органів досудового розслідування та суду.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Станом на 29.04.2026 відомості про місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_5 у учасників справи відсутні, про що вони повідомили у судовому засіданні.

У ході дослідження матеріалів справи Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 порушив покладені на нього п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обов`язки прибути за викликом до суду, а також заздалегідь повідомити суд про причини свого неприбуття та їх поважність. Така поведінка, на переконання Суду, не має ознак випадковості чи поважності причин, а навпаки вказує на умисне ухилення обвинуваченого від участі у судовому розгляді.

Окрім цього, встановлені детективами Національного бюро факти приведення мобільного телефону до заводських налаштувань та залишення автомобіля, якими користувався обвинувачений ОСОБА_5 (ймовірно з 06.04.2026), за місцем його проживання, на переконання Суду, свідчать про свідоме вжиття заходів для унеможливлення встановлення його місцезнаходження та комунікації з ним.

У матеріалах справи також містяться копія виписки з медичної карти стаціонарного хворого, довідка від 31.03.2026 та відповідь від 06.04.2026 (отримана за запитом суду) про перебування обвинуваченого ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні станом на 10.03.2026, 30.03.2026 та 02.04.2026.

Згідно з відповіддю генерального директора Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» від 06.04.2026 (отриманою за запитом суду) ОСОБА_5 проходив стаціонарне лікування у кардіологічному відділенні лікарні з 27.03.2026 по 06.04.2026 з приводу загострення хвороби серця, що з огляду на її перебіг та стан пацієнта виключало протягом часу госпіталізації його особисту участь у судових засіданнях, як поза межами медичного закладу, так і дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку. 06.04.2026 ОСОБА_5 було виписано. Отже підстави вважати, що у майбутньому ОСОБА_5 через стан здоров`я не зможе брати особисту участь у засіданнях суду, на даний час відсутні.

Разом із тим, зі змісту долученої прокурором відповіді директора з корпоративної безпеки АТ «Укрзалізниця» від 09.04.2026 слідує, що згідно з інформацією Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» раніше по аналогічним питанням надано відповідь на запит суду в межах кримінального провадження. Крім того, повідомлено, що 06.04.2026 зазначену в запиті особу виписано. У день виписки 06.04.2026 під час лікарського обходу констатовано його відсутність. Станом на 08.04.2026 на стаціонарному лікуванні зазначена особа не перебуває.

Такі розбіжності у довідках можуть свідчити про те, що обвинувачений ОСОБА_5 фактично покинув приміщення медичного закладу у день виписки, ймовірно самовільно та без належного повідомлення, що є додатковою ознакою його умисного ухилення від суду та переховування.

Більш того, узгодженість у часі відомостей про останнє місцеперебування обвинуваченого у лікарні та залишення автомобіля за місцем проживання може свідчити про продуманість дій, спрямованих на створення уявлення про своє місцезнаходження, що може розцінюватися як спроба введення в оману щодо фактичного місця перебування.

Враховуючи достеменну обізнаність обвинуваченого ОСОБА_5 про наявне стосовно нього кримінальне провадження, що підтверджується його особистою участю у судових засіданнях, відсутність інформації про його місцезнаходження, систематичну неявку в судові засідання з березня 2026 року, Суд розцінює дії обвинуваченого як такі, що спрямовані на свідоме ухилення від явки до суду, з метою подальшого уникнення від кримінальної відповідальності. Відтак, Суд погоджується з прокурором, що зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про існування та реалізацію обвинуваченим ризику переховування від суду.

3) наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений:

- виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або 

- оголошений у міжнародний розшук. 

Прокурор ОСОБА_3 у своєму клопотанні посилається на факт оголошення обвинуваченого ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Чинний КПК України не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, яка оголошена у міжнародний розшук. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 335 КПК України, розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Отже, для того, щоб обвинувачений вважався у розумінні ч. 1 ст. 335 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна ухвала суду про оголошення особи в розшук. При цьому, КПК України не зобов`язує сторону обвинувачення доводити саме факт перебування обвинуваченого у розшуку, достатнім згідно з положеннями цього Кодексу є факт оголошення такої особи в міжнародний розшук.

Викладене вище свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у розшук, відповідає часу прийняття судом рішення про оголошення особи у розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед судом факт того, що обвинувачений оголошений у розшук, є наявність у матеріалах судового рішення про оголошення особи в розшук.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.04.2026 обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у розшук та міжнародний розшук, судове провадження у кримінальному провадження постановлено зупинити. Організацію виконання ухвали суду доручено детективам Національного антикорупційного бюро України. 

На переконання Суду, вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_5 оголошений у міжнародний розшук. На момент розгляду клопотань детективами Національного бюро виконуються дії, спрямовані на забезпечення розшуку обвинуваченого, про що повідомив в судовому засіданні прокурор.

Підсумовуючи встановлені у ході розгляду клопотань обставини, наявність підстав для звернення в дохід держави внесеної за обвинуваченого застави, а також доведення прокурором необхідності обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Суд дійшов висновку, що подані прокурором клопотання підлягають задоволенню.

Щодо заперечень захисника ОСОБА_4 про порушення процедури застосування запобіжного заходу у зв`язку з необхідністю вирішення питання про його зміну в разі встановлення підстав для звернення застави в дохід держави, Суд зазначає таке.

Кримінальний процесуальний кодекс України визначає єдиний запобіжний захід, який можна обрати за відсутності обвинуваченого - тримання під вартою. Частиною 6 ст. 193 КПК України встановлено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Таким чином, обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за своєю правовою природою не є тотожним застосуванню такого ж запобіжного заходу та у будь-якому разі має бути перевірений судом за обов`язкової участі обвинуваченого та за правилами, встановленими цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131-132, 176-178, 182, 183, 193, 331, 372, 376 КК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про звернення застави в дохід держави та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Звернути в дохід держави заставу у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, внесену 23.07.2024 за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставодавцем ОСОБА_6 , на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2024 у справі № 991/6303/24 (провадження № 1-кс/991/6336/24).

Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала суду про звернення застави в дохід держави набирає законної сили з моменту її проголошення й окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом 7 днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя          ОСОБА_10