Справа № 991/1692/24

Провадження 1-кп/991/19/24

 

 

У Х В А Л А

 

 

 

30 квітня 2026 року м.Київ 

 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання заступника начальника управління - начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2023 року за № 52023000000000202, за обвинуваченням 

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, 

 

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2023 за № 52023000000000202, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. 

Ухвалою Суду від 20.08.2024 на підставі вищеназваного обвинувального акта призначено судовий розгляд.

24.04.2026 прокурором до суду подано клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 .

 

2. Доводи клопотання 

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2023 до ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався. 

30.01.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 18 168 000 грн. У разі звільнення ОСОБА_8 з-під варти у зв`язку з внесенням застави на нього покладалися додаткові обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

31.01.2024 за ОСОБА_8 внесено заставу, у зв`язку з чим останнього звільнено з-під варти. Отже, з 31.01.2024 ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави з одночасним покладенням на нього додаткових обов`язків.

Строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_8 , продовжувався згідно із положеннями ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України. Востаннє 02.03.2026 ухвалою Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 продовжено такі обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; 2) не відлучатися без дозволу прокурора або суду за межі території України; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та свідками: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Строк дії ухвали Судом встановлено до 02.05.2026 включно.

Посилаючись на те, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування обвинуваченого від суду та ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних (обвинувачених) у кримінальному провадженні), продовжують існувати, а також те, що завершити судовий розгляд обвинувального акта неможливо до 02.05.2026, прокурор зазначає про необхідність продовження строком на два місяці обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 .

 

3. Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 . Наполягав на актуальності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування актуальності таких ризиків навів доводи аналогічні викладеним у письмовому клопотанні. Зазначив про неможливість завершити судовий розгляд кримінального провадження у межах строку дії попередньої ухвали, якою ОСОБА_8 продовжено строк дії процесуальних обов`язків. У зв`язку з цим, просив продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 , на два місяці.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора з підстав його необґрунтованості. Свою позицію пояснив тим, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу в обґрунтування наявності ризиків. Водночас ОСОБА_8 , зі свого боку, демонструє належну процесуальну поведінку та не порушує свої процесуальні обов`язки. У зв`язку з цим, відсутня доцільність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на нього. За наведених обставин просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник ОСОБА_6 так само заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зауважив, що досліджені під час судового розгляду докази не доводять необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 . Крім цього, пояснив, що навіть без продовження обов`язків, визначених ухвалою Суду, обвинувачений зобов`язаний вимогами КПК України прибути за викликом, в тому числі до суду. Наголосив на добропорядності обвинуваченого та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_8 наполягав на недоцільності продовження строку дії обов`язку «здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну». Свою позицію обґрунтував вичерпанням строку дії такого документа. Так само заперечував проти задоволення клопотання в частині заборони спілкування із свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_29 , адже ані сторона обвинувачення, ані сторона захисту не заявляє про їх допит у судовому засіданні. 

 

4. Оцінка та висновки суду

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинуваченого, колегія суддів встановила таке.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

30.01.2024 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до нього ухвалою слідчого судді від 18.05.2023. Одночасно з цим ОСОБА_8 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 18 168 000 грн. У разі звільнення ОСОБА_8 з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, на нього покладалися такі обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає - м. Київ, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та свідками: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_30 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

31.01.2024 за ОСОБА_8 внесено заставу, у зв`язку з чим останнього звільнено з-під варти. Отже, з 31.01.2024 ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави у відповідному розмірі з одночасним покладенням на нього вищеназваних обов`язків.

Надалі строк обов`язків, покладених на ОСОБА_8 , неодноразово продовжувався. Востаннє 02.03.2026 ухвалою Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 продовжено такі обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; 2) не відлучатися без дозволу прокурора або суду за межі території України; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та свідками: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Наразі, у зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням, виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 .

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, в тому числі застави, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому ч. 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Правила розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу унормовані ст. 194 КПК України. Згадана норма зобов`язує суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_8 , Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.

Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, не є вочевидь необґрунтованою.

Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та його продовження. Також встановлені слідчими суддями обставини щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення переглядалися колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Розглядаючи питання актуальності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Попередніми судовими рішеннями встановлена наявність існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, який за твердженням прокурора дотепер не втратив актуальність. В обґрунтування цього твердження сторона обвинувачення, в тому числі посилається на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , неможливість звільнення його від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину.

Судом встановлено, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , у відповідності до приписів кримінального законодавства України є особливо тяжким та карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. При цьому згідно з приміткою до ст. 45 КК України злочин належить до корупційних, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються. За наведених обставин, у разі визнання ОСОБА_8 винуватим в інкримінованому злочині, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. 

Водночас Суд враховує, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia). До таких факторів, зокрема належать характер особи, її місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язків з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).

З огляду на викладене Судом береться до уваги характер посади, яку обіймав обвинувачений ОСОБА_8 , наявність широкого кола знайомств серед службових осіб правоохоронних та інших державних органів. Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 за певних умов може використати ці зв`язки з метою переховування від суду за межами території України.

Крім цього, в контексті ризику переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів враховує, що неповнолітній син ОСОБА_8 разом з матір`ю проживають за межами території України. Проживання найближчих родичів обвинуваченого ОСОБА_8 за кордоном, на переконання Суду, значно знижує силу стримуючих факторів, які б могли утримати обвинуваченого від виїзду за межі України, та полегшує можливість тривалого перебування обвинуваченого за кордоном.

За наведених обставин, на переконання Суду, прокурором доведено актуальність ризику переховування обвинуваченого від суду. У зв`язку з цим виправданим та співмірним є продовження строку дії обов`язків, спрямованих на його мінімізацію, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; 2) не відлучатися без дозволу прокурора або суду за межі території України; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Разом з цим, вирішуючи питання про доцільність продовження строку дії обов`язку «здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну», Суд враховує таке.

Датою закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон ОСОБА_8 є 28.07.2026. Отже, на момент вирішення клопотання прокурора він є чинним, втім строк його дії спливає менше ніж через три місяці. 

За правилами в`їзду до більшості іноземних держав, документ для виїзду за кордон повинен мати строк дії, що перевищує певний проміжок часу на момент в`їзду. Так, наприклад, Регламент (ЄС) 2016/399 (Шенгенський кодекс про кордони) однією із умов в`їзду до країн Шенгенської зони закріпив те, що документ, який дає власнику право перетинати кордон має залишатися дійсним протягом щонайменше трьох місяців після запланованої дати виїзду з території держав-членів.

Закон про іноземців та міжнародний захист № 6458 вимагає для в`їзду у Турецьку Республіку, щоб паспорт був дійсним ще 60 днів після закінчення терміну дозволеного перебування. Зважаючи на те, що для громадян України термін безвізового перебування становить 90 днів, то сумарно паспорт має бути дійсним не менше 150 днів на момент в`їзду.

Вищенаведене переконує Суд, що фактична можливість використання ОСОБА_8 паспорта для виїзду за межі України є істотно обмеженою, а отже, ризик залишення території України з використанням саме цього документа є мінімальним та носить лише гіпотетичний характер.

Зі свого боку стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що обвинувачений має реальну можливість або намір отримати інші документи для виїзду за кордон. 

На підставі викладеного, Суд виснує, що подальше продовження обов`язку здати на зберігання паспорт, фактична придатність якого для реалізації ризику виїзду є суттєво обмеженою, не відповідає меті закріпленій у ч. 1 ст. 131 КПК України. У зв`язку з цим, Суд робить висновок про відсутність підстав для продовження обов`язку «здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну».

Також, на думку Суду, прокурором доведено актуальність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Такий висновок ґрунтується на нормах кримінального процесуального законодавства України, які уповноважують суд обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. 

Вищевказана процесуальна конструкція зумовлює те, що саме на стадії судового розгляду, особливо із наближенням етапу допиту свідків, зростає значення їх показань для встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні. Зазначене об`єктивно підвищує зацікавленість обвинуваченого у можливому схиленні свідків до зміни або відмови від раніше наданих показань, узгодження позицій чи спотворення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не є формальним, а має реальний та процесуально зумовлений характер, що випливає зі специфіки стадії судового розгляду та значення показань свідків для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

У зв`язку з цим, з метою мінімізації такого ризику Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язок утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та свідками: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202.

В контексті тверджень обвинуваченого про безпідставність продовження обов`язку утримуватись від спілкування з ОСОБА_11 та ОСОБА_29 через відсутність їх у переліку свідків сторони обвинувачення, Суд зазначає таке. 

За змістом п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого може бути покладений обов`язок утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом. Отже, наведена норма не ставить у залежність можливість обмежити спілкування обвинуваченого з певною особою від наявності у такої особи процесуального статусу у кримінального провадження.

Метою застосування обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки, в тому числі обвинуваченого. При цьому законодавець прямо надає суду дискреційні повноваження визначати коло осіб, спілкування з якими може створювати відповідні ризики, незалежно від процесуального статусу таких осіб. 

Отже, для покладання на обвинуваченого обов`язку щодо обмеження спілкування з особою вирішальним є не її процесуальний статус, а потенційна можливість впливу спілкування обвинуваченого з такою особою на перебіг судового розгляду.

З огляду на викладене, доводи обвинуваченого про безпідставність продовження обов`язку утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 та ОСОБА_29 лише з підстав відсутності їх у переліку свідків сторони обвинувачення є необґрунтованими.

Водночас, зважаючи на те, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 інкриміновано одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 , а ОСОБА_29 виконував вказівки ОСОБА_8 під час одержання неправомірної вигоди, Суд вважає виправданим обмеження спілкування обвинуваченого з цими особами.

На підставі викладеного у сукупності, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 . 

Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Задовольнити частково клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023. 

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

2) не відлучатися без дозволу прокурора або суду за межі території України;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та свідками: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202;

 

Строк дії ухвали встановити до 30 червня 2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

 

 

 

 

 

Головуючий суддя ОСОБА_1 

 

 

 

Судді ОСОБА_2 

 

 

 

ОСОБА_3