справа № 991/3668/26

провадження №11-сс/991/311/26

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

04 травня 2026 року м.Київ

 

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року про відмову в задоволенні скарги,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання його заяви про кримінальне правопорушення від 06 квітня 2026 року.

Висновки щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що викладені у заяві ОСОБА_5 обставини не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, а наведені доводи мають припущувальний характер та зводяться до суб`єктивної оцінки заявником дій відповідних осіб, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що мала місце бездіяльність уповноважених осіб щодо невнесення відомостей до ЄРДР, а також підстави для зобов`язання їх виконати вимоги ст.214 КПК.

 

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР за його заявою від 06 квітня 2026 року та розпочати досудове розслідування.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначав, що у поданій ним заяві наведено обставини, які, на його переконання, свідчать про можливе вчинення службовою особою поліції кримінальних правопорушень, зокрема пов`язаних із одержанням неправомірної вигоди, незаконним збагаченням та легалізацією майна, одержаного злочинним шляхом. Вказував, що йдеться про вимагання у нього культурних цінностей (антикваріату) за заниженою вартістю в обмін на вплив на перебіг досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні.

Наполягав, що наведені ним відомості та долучені матеріали є достатніми для внесення до ЄРДР і потребують перевірки в межах досудового розслідування, а висновок слідчого судді про їх недостатність є помилковим. Також зазначав, що слідчий суддя безпідставно надав оцінку викладеним у заяві обставинам по суті, що, на його думку, виходить за межі повноважень при розгляді скарги в порядку ст.303 КПК.

 

Позиції учасників судового провадження.

ОСОБА_5 та прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, про поважні причини неприбуття суд не повідомили.

З урахуванням того, що КПК не передбачає обов`язкової участі сторін під час апеляційного перегляду ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, а також беручи до уваги скорочені строки розгляду таких скарг (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК визнала можливим здійснити апеляційний розгляд за відсутності учасників провадження.

 

Мотиви суду.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 06 квітня 2026 року.

Відмовляючи у задоволенні поданої скарги, слідчий суддя, оцінюючи наведені у заяві відомості на предмет наявності в них ознак кримінального правопорушення, дійшов висновку про їх припущувальний характер та відсутність підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (ч.2 ст.214 КПК).

Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК).

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Ці обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК).

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року №298. Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.

За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.

Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Застосовуючи наведені положення кримінального процесуального закону до обставин цього провадження, колегія суддів враховує, що у заяві від 06 квітня 2026 року ОСОБА_5 просив внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення заступником начальника відділу ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ст.368-5, ч.3 ст.209 КК.

Як убачається зі змісту цієї заяви та доданих до неї матеріалів, заявник пов`язував можливе вчинення зазначених кримінальних правопорушень із тим, що ОСОБА_7 , за твердженням заявника, користуючись його вразливим станом протягом 2021-2026 років вимагав від нього надання неправомірної вигоди у формі унікальних культурних цінностей (антикваріату) за заниженою ціною та безоплатних інтелектуальних послуг.

Також заявник стверджував, що ОСОБА_7 пов`язував перебіг розслідування кримінального провадження №12026162480000350 від 06 березня 2026 року, розпочатого за фактом невиконання ОСОБА_8 судового рішення щодо неперешкоджання участі заявника у вихованні та спілкуванні з дітьми, з передачею йому культурних цінностей та грошових коштів для слідчої ОСОБА_9 .

Водночас слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на те, що наведені заявником обставини самі по собі не містять конкретних фактичних даних, які б дозволяли встановити об`єктивні ознаки вимагання неправомірної вигоди, зокрема конкретні дії, у яких полягало таке вимагання, спосіб примушування заявника до передачі майна чи послуг, а також безпосередній зв`язок між такою передачею та можливістю впливу відповідної службової особи на перебіг досудового розслідування.

За цих обставин колегія суддів погоджується з тим, що викладені у заяві твердження про можливе незаконне збагачення та легалізацію майна мають похідний характер від припущення заявника про кримінально протиправне набуття ОСОБА_6 відповідних культурних цінностей, однак ця вихідна обставина не підтверджена конкретними даними, які б свідчили про реальну подію кримінального правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не надав належної оцінки листу Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) від 20 квітня 2026 року, колегія суддів вважає непереконливими.

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що НАЗК повідомило ОСОБА_5 про направлення його звернення до НАБУ для розгляду в межах компетенції, а також про початок повної перевірки декларації відповідної особи. Разом з тим сам по собі факт такого направлення звернення та здійснення НАЗК заходів у межах власних повноважень не свідчить про наявність у заяві конкретних фактичних даних, достатніх для внесення відомостей до ЄРДР.

Колегія суддів враховує, що лист НАЗК не містить встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення, не конкретизує спосіб його вчинення, не підтверджує факт вимагання неправомірної вигоди, незаконного збагачення чи легалізації майна, а лише відображає реагування уповноваженого органу на звернення заявника відповідно до його компетенції.

За таких обставин посилання скаржника на зазначений лист не спростовує висновку слідчого судді про припущувальний характер викладених у заяві відомостей та відсутність підстав для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР.

Посилання скаржника на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 21 квітня 2026 року, якою зобов`язано уповноважених осіб Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) внести до ЄРДР відомості за його заявою, також не спростовує правильності висновків слідчого судді.

Колегія суддів враховує, що зазначене судове рішення постановлено в межах іншої процедури судового контролю, за результатами розгляду скарги на бездіяльність іншого органу досудового розслідування та не вирішує питання про наявність правових підстав для зобов`язання саме уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 06 квітня 2026 року.

Сам факт прийняття іншим судом рішення про зобов`язання іншого органу досудового розслідування внести відомості до ЄРДР не має наперед визначального значення для оцінки законності оскаржуваної ухвали слідчого судді у цьому провадженні, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє саме наявність підстав для внесення відомостей до ЄРДР уповноваженими особами НАБУ в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріалів цього провадження.

За таких обставин наведений довід апеляційної скарги не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя надав передчасну оцінку викладеним у заяві обставинам та вийшов за межі своїх повноважень, колегія суддів відхиляє.

У межах розгляду скарги, поданої в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, слідчий суддя не встановлює винуватість особи, не перевіряє доведеність складу кримінального правопорушення та не здійснює досудове розслідування. Водночас саме на слідчого суддю покладено обов`язок перевірити, чи містить подана заява такі відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та зумовлювати обов`язок внесення відповідної інформації до ЄРДР.

Така перевірка неминуче передбачає оцінку змісту заяви та доданих до неї матеріалів на предмет наявності мінімально необхідних фактичних даних про подію кримінального правопорушення, однак не є оцінкою доказів у розумінні ст.94 КПК та не підміняє собою досудове розслідування.

За таких обставин висновки слідчого судді про відсутність у заяві ОСОБА_5 достатніх відомостей для початку досудового розслідування зроблені в межах повноважень, передбачених кримінальним процесуальним законом, а відповідні доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з результатом такої перевірки.

Посилання скаржника на те, що зазначені у заяві кримінальні правопорушення належать до підслідності НАБУ, також не спростовує висновків слідчого судді.

Колегія суддів враховує, що питання підслідності є похідним від наявності у заяві відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Саме по собі зазначення заявником у заяві правової кваліфікації за статтями КК, які за певних умов можуть належати до підслідності НАБУ, не створює автоматичного обов`язку для внесення таких відомостей до ЄРДР.

Для виникнення обов`язку, передбаченого ч.1 ст.214 КПК, визначальним є не лише формальне посилання на конкретні статті КК чи суб`єктний склад можливого правопорушення, а наявність у заяві конкретних фактичних обставин, які дозволяють хоча б попередньо кваліфікувати описані події як кримінальне правопорушення.

Оскільки наведені ОСОБА_5 обставини не містять достатніх об`єктивних даних про подію кримінального правопорушення, саме по собі посилання скаржника на можливу підслідність зазначених у заяві кримінальних правопорушень НАБУ не спростовує висновків слідчого судді та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

У сукупності наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку слідчого судді про те, що заява ОСОБА_5 від 06 квітня 2026 року та долучені до неї матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення та зумовлювали обов`язок уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР.

Колегія суддів враховує, що наведені скаржником обставини ґрунтуються переважно на його власному сприйнятті характеру взаємовідносин із відповідними особами, оцінці змісту листування та припущеннях щодо можливого зв`язку між передачею культурних цінностей, наданням послуг та перебігом іншого кримінального провадження. Водночас такі припущення не можуть бути ототожнені з конкретними фактичними даними про подію кримінального правопорушення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ виконати вимоги ст.214 КПК за заявою ОСОБА_5 .

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за доводами апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

 

Судді:

 

_______________   _______________   _______________

ОСОБА_1      ОСОБА_2    ОСОБА_3