Справа № 991/2450/26

Провадження 2/991/9/26

 

 

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 квітня 2026 року м.Київ 

 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мовчан Н.В., 

суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О., 

за участю секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В.,

представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Б.М.,

представника відповідачів - адвоката Пащенко В.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Пащенко В.І. про закриття провадження у цивільній справ і за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Богдана Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 

про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, 

 

установив:

26 березня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Б.М. (надалі - позивач) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі - відповідачі) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у якому позивач просить:

визнати необґрунтованим активом автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та стягнути в дохід держави його мінімальну ринкову вартість на день набуття (13 липня 2024 року), що складає 2 484 200,00 грн в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме по 1/2 від вартості необґрунтованого активу у сумі 1 242 100,00 грн з кожного.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27 квітня 2026 року.

20 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідачів - адвоката Пащенко В.І. до суду надійшла заява про закриття провадження у справі № 991/2450/26 за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Б.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Заява обґрунтована тим, що 06 квітня 2026 року відповідачам вручена ухвала Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2026 року у справі № 991/2450/26, провадження № 2/991/9/26. 

Посилаючись на ч. 4, 8 ст. 290 ЦПК України, п. 1, п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», представник відповідачів зазначила, що автомобіль, який є предметом позову, був придбаний ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_1 ) 13 липня 2024 року. У той же час, станом на цю дату, остання не мала статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки з 25 грудня 2023 року наказом № 1132-к було припинено державну службу заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області ОСОБА_1 зі звільненням з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності державних службовців.

01 травня 2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/2434/24 визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 25 грудня 2023 року № 1132-к «Про припинення державної служби ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на посаді заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 26 грудня 2023 року.

Зазначене рішення суду, яке підлягало негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, не було виконано ані у добровільному, ані у примусовому порядку.

22 серпня 2024 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року змінено в частині мотивів його прийняття, в іншій частині залишено без змін. 

Надалі, лише 28 серпня 2024 року наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області № 577-к ОСОБА_1 поновлено на посаду.

Представник відповідачів стверджує, що у період з 25 грудня 2023 року по 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 не перебувала на державній службі, тобто не була особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Окрім цього в цей же період у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області не існувала посада заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, яку до звільнення обіймала ОСОБА_1 .

Представник відповідачів, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначила, що днем звільнення є останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Звернула увагу, що категорія «вимушеного прогулу» застосована виключно до трудових правовідносин і жодним чином не має відношення до антикорупційного законодавства. Тобто, період «вимушеного прогулу» не є періодом виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки у період, коли особа є звільненою, вона не виконує ані функцій держави, ані функцій місцевого самоврядування, на неї не поширюється дія вимог антикорупційного законодавства, у тому числі в частині обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, щодо одержання подарунків, декларування доходів.

Тому, поновлення 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 26 грудня 2023 року не надає ОСОБА_1 статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави в зазначений період.

У контексті спірних правовідносин обставини придбання 13 липня 2024 року ОСОБА_1 , яка не була особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та/або яка не набула у власність активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не є обставинами, які надають право на звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, в установленому законом порядку.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, про що зазначала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18.

На переконання представника відповідачів, даний спір не підлягає розгляду, як в порядку ст. 290 ЦПК України, оскільки позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави не може бути пред`явлено до особи, яка, не будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка не набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, так і в цілому даний спір не підлягає судовому розгляду, існують підстави закриття провадження у даній справі на підставі 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Окремо представник відповідачів зазначив, що Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 826/17156/18 виснував, що якщо провадження у справі закривається з підстави непідсудності справи, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Водночас у даному випадку такої потреби немає, оскільки розгляд цього спору з урахуванням його предмету та суб`єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідачів - адвокат Пащенко В.І. заяву про закриття провадження у справі підтримала, просила задовольнити. 

Представник позивача - прокурор Мирко Б.М. просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що вона необґрунтована. Положення ЦПК України чітко визначають, який суб`єкт до якого суду має звертатись з позовними заявами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Представником відповідачів фактично заперечуються обставини, які мають бути встановлені в ході розгляду справи по суті. Однак, наразі триває стадія підготовчого провадження, а отже встановити такі обставини не є можливим.

Заслухавши думки сторін, дослідивши заяву про закриття провадження у справі з додатками, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

За результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу, зокрема про закриття провадження у справі (п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України).

Підстави для закриття провадження у справі передбачені ст. 255 ЦПК України. 

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв?язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов?язує неможливість судового розгляду справи.

Так, за п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, на який посилається представник відповідачів, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом.

Згідно із ч. 3 ст. 26 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у яких відповідачем є суддя чи працівник апарату Вищого антикорупційного суду, таке провадження у першій інстанції здійснює місцевий суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Вищий антикорупційний суд, а ухвалені судові рішення оскаржуються в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У Главі 12 Цивільного процесуального кодексу України визначені особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Тобто справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави підлягають розгляду виключно в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що розгляд позовної заяви Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Б.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держав підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, тобто саме предмет позову є визначальним щодо судочинства, в порядку якого здійснюється його розгляд. Тому, посилання представника відповідачів на відсутність у певний період часу у одиного з відповідачів відповідного статусу як на підставу для закриття провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України не грунтується на вимогах законодавства.

Водночас висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 826/17156/18, на які посилається представник відповідачів, не є релевантними до обставин справи № 991/2450/26, оскільки Верховним Судом рішення про закриття провадження прийнято у справі за адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування висновку Громадської ради доброчесності, яка у цих правовідносинах не є самостійним органом (суб`єктом владних повноважень), уповноваженим ухвалювати рішення стосовно подальшої участі кандидата на посаду судді в оголошеному на цю посаду конкурсі.

Також суд вважає нерелевантними до обставин цієї справи і висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18 щодо тлумачення поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», оскільки вони стосуються того, що особи, за дисциплінарною скаргою яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і не наділені правом на оскарження відповідних рішень, оскільки такі рішення не створюють для цих осіб жодних прав та обов`язків. 

Натомість суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зазначив, що закриття провадження на стадії підготовчого провадження можливо лише з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладання мирової угоди, визначених ст. 206, 207 ЦПК України (ч. 4 ст. 200 ЦПК України).

Окрім цього колегія суддів зауважує, що порушене представником відповідачів питання вже було предметом дослідження під час відкриття провадження у справі ( п. 1 ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

З огляду на викладене, заява представника відповідачів про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 197, 200, 255, 259, 260, 268 ЦПК України, суд

 

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Пащенко В.І. про закриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

 

Головуючий суддя Н. В. Мовчан 

 

Судді Т. В. Литвинко

 

К. О. Сікора