Cправа №991/3191/26

Провадження №11-п/991/18/26

Суддя-доповідач: ОСОБА_1 

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

 

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 

 

 

07 травня 2026 року          місто Київ

 

 

 

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

 

 

 

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретар судового засідання ОСОБА_6 ,

за участю:

захисників - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

прокурора - ОСОБА_11 ,

 

 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання Вищого антикорупційного суду та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження № 42022100000000478 від 14 вересня 2022 року щодо

 

ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (щодо якого здійснювалось спеціальне досудове розслідування), обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

 

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Алчевськ Луганської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

 

ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Сніжне Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

 

з Вищого антикорупційного суду до іншого суду,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

Вищий антикорупційний суд та захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_8 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду відповідно з поданням та клопотанням про направлення кримінального провадження № 42022100000000478 від 14 вересня 2022 року щодо  ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.

Подання та клопотання обґрунтовані тим, що обвинувачені у кримінальному провадженні не є особами, які на час вчинення кримінального правопорушення (липень-жовтень 2022 року) обіймали посади, визначені в п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Також відсутня обов`язкова умова, визначена п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, адже розмір завданої шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 364 КК України, яке ставиться у провину обвинуваченим, не перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, у 5 000 і більше разів. Мінімальна сума завданої шкоди кримінальним правопорушенням має становити 5 000 * 2 600 грн = 13 000 000, 00 грн, водночас, зазначений в обвинувальному акті розмір збитків становить 11 889 845, 82 грн.

Прокурор САП ОСОБА_11 у запереченнях на подання Вищого антикорупційного суду та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 зазначає, що у ч. 5 ст. 216 КПК законодавець корупційні злочини, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці визначив як за формалізованими критеріями (умови, передбачені п. 1-2 та абз. 1 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК), так і за оціночними критеріями (наявність тяжких наслідків) (умова, передбачена абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України). При цьому те, що корупційний злочин вчинений вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлюється на підставі формалізованого критерію.

Тяжкі наслідки з метою застосування абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України для визначення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду встановлюються на підставі їх законодавчої дефініції і мають визначати відповідний корупційний злочин як такий, що становить загрозу національній безпеці.

Поняття тяжких наслідків розкрито у реченні 2 абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, відповідно до якого під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 за змістом обвинувального акта повністю відповідає критерію тяжких наслідків, визначеному п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Це обґрунтовується сукупністю таких факторів.

-Дії обвинувачених підірвали ефективність реалізації Кабінетом Міністрів України політики енергетичної безпеки через механізм ПСО (Постанова № 838), фактично привласнивши право держави на розпорядження стратегічним ресурсом (шкода державному суверенітету).

-Енергетична стійкість столичного регіону була поставлена під загрозу заради отримання неправомірної вигоди приватною структурою в умовах воєнного стану та енергетичного дефіциту (заподіяння шкоди життєво важливим інтересам).

-Створення дефіциту вугілля на Трипільській ТЕС загрожувало порушенням конституційних прав ~3 мільйонів споживачів на тепло, світло, охорону здоров`я та безпечне довкілля (реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб).

-Втрата активів держави в особі ПАТ «Центренерго» на суму 11 889 845, 82 грн є матеріальним підтвердженням тяжких наслідків у розумінні КК України (значна матеріальна шкода).

Просить подання та клопотання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду залишити без задоволення.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали клопотання та подання, прокурор ОСОБА_11 заперечив проти їх задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників та прокурора, дослідивши доводи подання та клопотання, колегія суддів враховує такі положення закону та обставини.

До підсудності Вищого антикорупційного суду ч. 1 ст. 33-1 КПК України віднесені кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених у примітці ст. 45 КК України, ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Відтак, для визначення підсудності Вищого антикорупційного суду ключове значення мають дві підстави: 1) наявність кримінального правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 33-1 КПК України; 2) наявність хоча б однієї з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Умовами, визначеними п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, є:

- вчинення кримінального правопорушення суб`єктом, зазначеним у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України;

- розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст. 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у п`ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

- кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у пункті 1 цієї частини.

Згідно з приміткою до ст. 45 КК України eримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України є корупційним кримінальним правопорушенням. 

Разом з тим, відповідно до обвинувального акта жодна з умов, визначена п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, не є наявна.

Так, у абзаці 9 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачена умова: кримінальне правопорушення вчинено керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», суб`єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб`єкти господарювання незалежно від організаційно-правової форми чи форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період - календарний рік).

Водночас, згідно із загальнодоступними відкритими даними (https://opendatabot.ua/c/43474633), хоча ДП «Укрвугілля» у 2022 році мало дохід у розмірі 4 266 629 000 грн, що за офіційним курсом гривні щодо євро у 2022 році, встановленим Національним банком України (середнім за рік), становить 125 555 558, 83 євро (4 266 629 000 грн х 33, 982 грн = 125 555 558, 83).

Проте кількість працівників ДП «Укрвугілля» у 2022 році становила менше 250 осіб, а саме - 25 осіб. 

У зв`язку із викладеним ДП «Укрвугілля» не належить до категорії суб`єктів великого підприємництва, а отже, обвинувачені у кримінальному провадженні не є особами, які на час вчинення кримінального правопорушення (липень-жовтень 2022 року) обіймали посади, визначені в п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Також, згідно з обвинувальним актом злочинні дії тривали впродовж липня-жовтня 2022 року.

Тому для розрахунку суми розміру завданої шкоди необхідно врахувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 липня 2022 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб із 01.07.2022 становить 2 600 грн. 

Ураховуючи вимоги п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 364 КК України, має становити понад 13 000 000 грн (5 000*2 600).

Разом з тим, з обвинувального акта вбачається, що розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні складає 11 889 845, 82 грн, тобто є меншим від мінімального порогу - 13 000 000 грн, визначеного п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Крім того, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 не обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, що свідчить про відсутність умови, передбаченої п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

З викладеного слідує, що у зв`язку з відсутністю умов, визначених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України вказане кримінальне провадження не є підсудним Вищому антикорупційному суду, а відтак, обґрунтованими є доводи подання Вищого антикорупційного суду та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 .

За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

З обвинувального акта вбачається, що місцем кримінального правопорушення є приміщення Державного підприємства «Укрвугілля», розташоване за адресою: місто Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 11, оф. 19, що територіально відноситься до Шевченківського районного суду міста Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду приходить до висновку, що кримінальне провадження № 42022100000000478 від 14 вересня 2022 року щодо ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, слід направити з Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду міста Києва.

Надаючи оцінку доводам, викладеним прокурором у запереченнях, колегія суддів зазначає наступне.

В абзаці другому пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України передбачено, що прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб.

З теоретико-методологічної точки зору, положення пунктів 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України є процесуальними умовами, а положення абзацу другого пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України - правовою процедурою, яка теж має свої умови, які вже стосуються процедури підслідності. 

Належність кримінального правопорушення до підсудності ВАКС визначається сукупністю законодавчо (імперативно) визначених вимог до його предметної підсудності, а саме: належністю кримінального правопорушення до чіткого переліку корупційних кримінальних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією та обов`язковою наявністю хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України. 

Отже, критеріями приналежності кримінальних проваджень у корупційних кримінальних правопорушеннях та кримінальних правопорушеннях, пов`язаних з корупцією, до підсудності ВАКС є: критерій службової особи (пункти 1, 3 частини п`ятої статті 216 КПК України) й економічний критерій (пункт 2 частини п`ятої статті 216 КПК України), які жодним чином не стосуються процедури визначення підслідності.

А відтак, оскільки підсудність ВАКС встановлюється виключно на підставі сутнісних характеристик (юридичних властивостей) конкретного кримінального провадження, положення абзацу другого пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України не є умовою, яка передбачена частиною першою статті 33-1 КПК України для визначення підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.

Також, повноваження прокурора, передбачені в абзаці другому пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України щодо віднесення кримінальних проваджень до підслідності НАБУ не встановлюють та не можуть встановлювати (визначати) підсудність («остаточну підсудність») цих чи інших кримінальних проваджень Вищому антикорупційному суду. Вони за жодних обставин не можуть розглядатися як «умова, що визначає підсудність», оскільки підслідність, як передбачена законом як сукупність юридично значимих ознак, внаслідок яких досудове розслідування певних кримінальних правопорушень здійснюється слідчими різних відомств, належить до категорій досудового розслідування як першої стадії кримінального провадження. 

Окрім того, згідно з абзацом третім пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України, детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України у разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України кримінальних правопорушень, передбачених статтями 354, 364-370 Кримінального кодексу України, які були вчинені службовою особою Національного антикорупційного бюро України (крім Директора Національного антикорупційного бюро України, його першого заступника та заступника), такі кримінальні правопорушення розслідуються детективами зазначеного підрозділу.

Однак, складові пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України, згідно з правилами юридичної техніки, мають змістовно корелювати один з одним, мати об`єднуючі ознаки. Співставлення пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України та наступного за ним абзацу такої кореляції не підтверджує. Абзац перший та наступний за ним абзац частини п`ятої статті 216 КПК України закріплюють різні види підслідності. З огляду на формальні вимоги законодавчої техніки щодо структурної побудови норм права, передбачених статтею 34 Закону України «Про правотворчу діяльність», абзаци другий та третій пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України за своїм змістом не відповідають абзацу першому цього самого пункту. Вказаними вимогами, відповідно до пункту 5 частини першої статті 34 цього Закону, насамперед є спорідненість та логічна послідовність викладення норм права, що містяться у нормативно-правовому акті. Вони передбачають, що норми права викладаються послідовно та взаємоузгоджено, коли кожна наступна норма права повинна несуперечливо випливати з попередньої; послідовність викладення норм права має здійснюватися з дотриманням причинно-наслідкових зв`язків між структурними елементами нормативно-правового акта. Зміст абзацу першого й абзацу другого пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України не мають єдиного логічно завершеного регулювання. 

Таким чином абзаци другий-четвертий пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України є самостійними структурними одиницями частини п`ятої цієї статті, та не мають жодного стосунку до абзацу першого пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України, який визначає умову підсудності. 

У зв`язку з викладеним безпідставним є посилання прокурора на абзац другий пункту 3 частини п`ятої статті 216 КПК України, як на умову, що визначає підсудність за Вищим антикорупційним судом. 

Керуючись ст. 33-1, 34, 216, 369-372 КПК України, колегія суддів,

 

П О С Т А Н О В И Л А :

 

Подання Вищого антикорупційного суду та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження № 42022100000000478 від 14 вересня 2022 року щодо ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з Вищого антикорупційного суду до іншого суду задовольнити.

Матеріали кримінального провадження № 42022100000000478 від 14 вересня 2022 року щодо ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, направити до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

 

 

 

Головуючий суддя        ОСОБА_1 

 

 

 

 

 

Судді           ОСОБА_2 

 

 

 

 

 

ОСОБА_3 

 

 

 

 

 

ОСОБА_4 

 

 

 

 

 

ОСОБА_5