- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/3391/26
провадження № 11-сс/991/305/26
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора САП ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 22.04.2026 р., -
в с т а н о в и л а:
24.04.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 27.04.2026 року призначено до апеляційного розгляду.
До початку апеляційного розгляду прокурором подані доповнення до апеляційної скарги.
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погодженого з прокурором САП ОСОБА_6 , про накладення арешту на мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, який належить на праві власності ОСОБА_10 та яким користується ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою накласти арешт на мобільний телефон Iphone 16 Pro Max, вилучений у ОСОБА_7 , із встановленням заборони на його відчуження, користування та розпоряджання. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків оскаржуваної ухвали фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, вважає безпідставним її висновок про відсутність потреби у накладенні арешту на телефон через копіювання детективом усієї інформації з нього, оскільки наразі детективом призначено експертизу вилученого телефону, яку направлено до ДНДЕКЦ. Серед питань, поставлених експерту, є необхідність виявлення видалених файлів, які потрібно скопіювати на носій інформації. Слідчим суддею призначення експертизи не враховано з посиланням на те, що детективом не доведено направлення відповідної постанови до експертної установи. Такі висновки спростовуються супровідним листом, який містись вихідний номер та дату документа, що підтверджує дійсність направлення постанови до експертної установи. Крім того, прокурор наголошує, що вилучення телефону є необхідним для подальшого його дослідження в лабораторних умовах з метою відновлення видалених файлів, що мають значення для кримінального провадження. Саме тому телефон визнано речовим доказом. Вважає, що він може містити відомості, які є предметом розслідування, тому доводи сторони обвинувачення щодо необхідності збереження його як речового доказу є слушними. Натомість, відмова у накладенні арешту на вилучений телефон може потягнути безповоротну втрату відомостей, що у ньому містяться, та унеможливити проведення призначеної експертизи. Крім того, слідчим суддею безпідставно не взято до уваги протокол огляду телефону від 16.04.2026 р., у якому зафіксовано обставини, які можуть свідчити про те, що ОСОБА_7 ймовірно здійснювалось видалення листування з дружиною народного депутата ОСОБА_11 , яке могло стосуватись створення документів з метою підтвердження наявності у народного депутата ОСОБА_12 та його дружини коштів у розмірі 500 тис. доларів США та 37 тис. євро, які у березні 2022 року було переміщено за кордон в готівковому вигляді. Втім, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі цим обставинам оцінки не надав.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Наголосив, що слідчим суддею не надано належної оцінки доказам, які мають значення для вирішення клопотання. Потребою досудового розслідування, серед іншого, є відновлення на вилученому у ОСОБА_7 телефоні видалених файлів. Арешт безпосередньо телефону є необхідною умовою проведення експертного дослідження. Наголошує, що протокол огляду від 16.04.2026 р. підтверджує наявність у телефоні ОСОБА_7 інформації, яка має значення для провадження, зокрема листування з ОСОБА_11 щодо надання позики. Відповідним оглядом зафіксовано факт встановлення автовидалення повідомлень, що може свідчити про наявність файлів, які необхідно дослідити експертним шляхом. Відтак, просить скасувати оскаржувану ухвалу.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що у ході обшуку ОСОБА_7 добровільно надала пароль доступу до телефону. На день подання клопотання про арешт майна детективом скопійовано весь вміст телефону. Наголосив, що у вилученому телефоні знаходяться контакти рідних ОСОБА_7 , які перебувають на тимчасово окупованих територіях, відтак, телефон забезпечує з ними зв`язок. Крім того, саме ОСОБА_11 встановила автовидалення повідомлень на своєму телефоні, а не ОСОБА_7 . Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Власник майна ОСОБА_7 підтримала позицію свого представника та додатково зазначила, що надала доступ до телефону та всіма своїми діями сприяла проведенню обшуку. Зауважила, що вилучений телефон iPhone 16 Pro Max з`явився у неї лише у листопаді 2023 року, тобто після подій, викладених у клопотанні. Листування з ОСОБА_11 має суто приватний характер. Більше того, особисто нею функція автовидалення повідомлень не вмикалась.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022000000001065 від 11.08.2022 р за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.
За версією органу досудового розслідування, 10.03.2022 дружина депутата Верховної Ради України ОСОБА_12 - ОСОБА_11 перемістила через митний кордон України валютні цінності у розмірі 500 тис. доларів США та 97 тис. євро. Разом сума переміщених через державний кордон активів відповідала 17 845 008 грн.
При цьому, у декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у розділі про походження і мету використання валютних цінностей ОСОБА_11 вказала, що вказані кошти зняті з валютного рахунка для особистих цілей. Аналізом виписок про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за період з 01.01.2020 року по 28.04.2022 року відомостей про облік або зняття таких сум готівкових коштів не виявлено. Крім того, у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2019-2022 р.р. ОСОБА_12 повідомив про свій дохід у 2019 році у розмірі 226 282 грн., у 2020 році - 581 527 грн., у 2021 році - 622 906 грн., у 2022 році - 549 017 грн. Відомості про доходи дружини ОСОБА_12 у деклараціях відсутні. Отже, активи ОСОБА_12 , набуті із законних джерел, станом на 10.03.2022 року не могли перевищувати 1 635 638 грн.
При цьому, у своїх показаннях в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що кошти, які його дружина перемістила через державний кордон, були позичені йому ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Метою позики було здійснення фінансування бізнес-проекту його дружини з розроблення імуностимулюючих препаратів для боротьби з коронавірусом, який так і не був реалізований. Він наголосив, що ці кошти весь час зберігались у нього у готівковому вигляді, не повертались позикодавцям та не використовувались для покриття його витрат.
Крім того, у ході розслідування детективами виявлено листування між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 - помічником народного депутата України ОСОБА_12 , у ході якого остання 10.09.2022 року надіслала ОСОБА_13 фотознімки договорів позики, укладених між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 від 15.01.2020 р., та між ОСОБА_14 та ОСОБА_12 від 01.07.2019 р.
За версією органу досудового розслідування, вказані договори могли укладатись пізніше, ніж фактично датовані, з метою приховування реальних джерел отриманих або майбутніх доходів ОСОБА_12 , до чого більш ймовірно була причетна ОСОБА_7
09.04.2026 року детективами за місцем проживання ОСОБА_7 проведено обшук, в ході якого вилучено мобільний телефон Iphone 16 Pro Max.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що орган досудового розслідування вже здійснив повне копіювання (даунгрейд/образ) даних з вилученого телефону, отже доказова інформація вже зафіксована на іншому носії. Відтак, сам фізичний пристрій (мобільний телефон) втрачає статус незамінного джерела доказів. За твердженням слідчого судді, подальше утримання телефона не впливає на збереження інформації, яка вже є у розпорядженні органу досудового розслідування, оскільки доказову цінність у даному випадку становить не сам фізичний пристрій, а електронна інформація, що у ньому містилася, і ця інформація вже була належним чином зафіксована та скопійована, відтак, потреба у подальшому утриманні самого термінала зв`язку відпала.
Окрім того, слідчий суддя наголосив, що матеріали клопотання не містять доказів направлення постанови детектива від 09.04.2026 р. про призначення комп`ютерно-технічної експертизи, об`єктом дослідження якої є мобільний телефон ІPhone 16 Pro Mах, на адресу Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора та заперечення власника майна та його представника, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження, як арешт майна, достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши зміст клопотання про арешт майна та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірність вчинення кримінальних правопорушень за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах провадження докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна.
З вказаним висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів.
При цьому, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Надаючи оцінку відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, колегією суддів враховуються зміст поняття «речові докази».
Згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні.
Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування суд уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке детектив просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
У клопотанні детектива підставою для накладення арешту на вилучений телефон ОСОБА_7 зазначено, що метою цього є збереження речового доказу, оскільки скопійована з нього інформація на даний час ще не проаналізована стороною обвинувачення.
Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання дійшов висновку про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про необхідність арешту вилученого телефону, оскільки орган досудового розслідування вже здійснив повне копіювання даних, тобто доказова інформація вже зафіксована на іншому носії. Відтак, сам фізичний пристрій - мобільний телефон втрачає статус незамінного джерела доказів. Отже, стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування на даному етапі виправдовують ступінь втручання у права і свободи власника майна.
З такими висновками в цілому погоджується і колегія суддів.
Як вбачається з матеріалів провадження, у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 детективом, окрім іншого, вилучено мобільний телефон іPhone 16 Pro Mах. При цьому, ОСОБА_7 добровільно надала мобільний пристрій для огляду та пароль до нього. У ході огляду телефону виявлені месенджери Signal, Telegram, Whatsapp, Viber та контакти, які мають значення для досудового розслідування та які, зі слів ОСОБА_7 , належать народному депутату України ОСОБА_12 , його дружині ОСОБА_11 , другу ОСОБА_12 - ОСОБА_15 та ОСОБА_13 . Крім того, виявлено переписку у месенджері Telegram між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , а також ОСОБА_15 щодо договорів позики, які фігурують у даному провадженні. У зв`язку з тим, що вказані відомості мають значення для досудового розслідування, а також з метою проведення експертного дослідження, зокрема для пошуку видаленої інформації, детективом прийнято рішення про вилучення мобільного телефону (а.с. 22-29).
Постановою від 09.04.2026 р. мобільний телефон іPhone 16 Pro Mах визнано речовим доказом (а.с. 30-33) та призначено комп`ютерно-технічну експертизу (а.с. 34).
Постанову про призначення експертизи цього ж дня направлено до ДНДЕКЦ для її проведення, що підтверджується супровідним листом за вих. № 524-168/11834 (а.с. 34).
З огляду на викладене, висновок слідчого судді про відсутність доказів направлення цієї постанови на адресу експертної установи не підтверджується матеріалами провадження.
Також, колегією суддів встановлено, що інформація з вилученого мобільного телефону ОСОБА_7 дійсно вже скопійована органом досудового розслідування на інший носій, що не заперечувалось прокурором. Вказана обставина підтверджується також протоколами огляду від 15.04.2026 р. та від 16.04.2026 р., та поясненнями спеціаліста від 14.04.2026 р., у яких зафіксовано огляд та повне копіювання наявної в мобільному телефоні іPhone 16 Pro Mах інформації на окремий електронний носій.
У протоколі огляду від 16.04.2026 р. також зазначено, що у месенджері Whatsapp наявне листування з ОСОБА_11 , у якому встановлена функція автовидалення повідомлень через 24 години після надсилання (а.с. 105-125). Натомість, під час апеляційного розгляду власник майна ОСОБА_7 зазначила, що мобільний телефон iPhone 16 Pro Max з`явився у неї лише у листопаді 2023 року, тобто після подій, викладених у клопотанні, та особисто вона ніколи не вмикала функцію автовидалення повідомлень. Зазначені твердження прокурором не спростовані, а з протоколу огляду не вбачається, ким саме налаштовано функція автовидалення повідомлень.
При цьому, метою накладення арешту на вказаний мобільний пристрій, за доводами апеляційної скарги прокурора, є саме збереження речового доказу, оскільки інформація на даний час ще не проаналізована стороною обвинувачення.
Слідчий суддя цілком обґрунтовано відхилив такі твердження, оскільки орган досудового розслідування вже повністю скопіював дані з вилученого телефону, а відтак, доказова інформація вже зафіксована на іншому носії, тому подальше утримання мобільного пристрою не впливає на збереження інформації, яка вже знаходиться у розпорядженні слідства. Тобто, доказову цінність у даному випадку становить не сам фізичний пристрій, а електронна інформація, яка у ньому містилася, і вона вже належним чином зафіксована, відтак, потреба у подальшому утриманні самого термінала зв`язку відпала.
Крім того, колегія суддів враховує наслідки арешту майна для власника, як того вимагають положення ст. 173 КПК України, та зазначає про аргументованість доводів ОСОБА_7 про те, що вилучений мобільний телефон, окрім іншого, є єдиним засобом зв`язку з рідними та близькими, які знаходяться на тимчасово окупованій території. Відтак, наслідки для власника від позбавлення її майна значно перевищують потреби слідства, оскільки цифрова копія даних вже забезпечує виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. Більше того, факт копіювання слідством інформації нівелює ризик видалення даних, позаяк мета досудового розслідування може бути повністю досягнута без арешту самого термінала.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з сучасними методиками, дослідження «дзеркального образу» (image) диска чи пам`яті телефону є більш коректним, ніж робота з оригіналом, оскільки виключає ризик випадкової зміни даних. Крім того, враховуючи правову позицію Верховного Суду щодо природи електронних доказів, електронний документ не має жорсткої прив`язки до носія, а кожна його копія в електронній формі є оригіналом. Таким чином, орган досудового розслідування вже володіє оригіналами доказів (постанови від 19.05.2020 р. у справі № 490/10025/17, від 22.10.2020 р. у справі № 677/2040/16-к, від 14.04.2021 р. у справі № 288/1418/17).
З огляду на вищенаведені протоколи огляду, наявні у матеріалах справи, а також пояснення спеціаліста, якими підтверджено повне та ідентичне копіювання інформації з телефону на окремий носій, колегія суддів дійшла висновку, що орган досудового розслідування вже володіє оригіналами електронних документів у розумінні ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», що відповідає правовій позиції Верховного Суду.
За наведених обставин, подальше обмеження права власності ОСОБА_7 шляхом арешту її телефона є не тільки непропорційним, а й позбавленим будь-якої процесуальної доцільності, оскільки не сприяє швидкому та неупередженому розслідуванню більше, ніж вже отримана копія даних. Тож накладення арешту на мобільний телефон може створити надмірний тягар для власника та порушити баланс між приватним та публічним інтересом. При цьому, стороною обвинувачення не було доведено, що потреби досудового розслідування на даному етапі виправдовують таку ступінь втручання у його права і свободи. Більше того, подальше обмеження права власності особи, яка на даний час не є стороною кримінального провадження та не має жодного процесуального статусу у ньому, за умови досягнення мети збереження речового доказу іншим чином - зокрема, шляхом створення його цифрової копії, було б порушенням ст. 1 Протоколу 1 Конвенції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам провадження та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а її висновки є вмотивованими. Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, які були б підставою для її скасування, також не встановлено, а тому колегія суддів дійшла висновку про залишення її без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2026 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4