УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

14 травня 2026 року

м. Київ

 

справа № 991/1865/26

провадження № 51-1576 ск 26

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

перевіривши скаргу ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 2 березня 2026 року та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 квітня 2026 року,

установила:

Як убачається з матеріалів за скаргою, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду 2 березня 2026 року постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_4 , поданої в порядку ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Указане рішення слідчого судді Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 6 квітня 2026 року залишила без змін, а подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу - без задоволення. 

ОСОБА_4 звернулася зі скаргою до Верховного Суду. За змістом звернення й додатків до нього, його авторка, уважаючи незаконними постановлені ухвали, просить переглянути їх і зобов`язати відповідні державні органи видати посвідки осіб без громадянства та виконати ряд інших дій.

Перевіривши подану скаргу та копії судових рішень, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках.

Норми КПК установлюють, що порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством, котре складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (частини 1, 2 ст. 1 КПК).

Відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом (п. 1 ч. 2 ст. 36). Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись принципом верховенства права (ст. 48). Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на її апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 14).

Провадження в суді касаційної інстанції здійснюється за правилами гл. 32 КПК. У цій главі міститься норма процесуального права, котрою визначено перелік судових рішень, що належать до предмета перевірки в касаційному порядку. Конкретне унормування предмета ревізії суду касаційної інстанції є втіленням принципу юридичної визначеності.

За правилами ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу касаційному оскарженню не підлягають.

Отже, виходячи з нормативного врегулювання, оспорювані ухвали не належать до предмета перевірки суду касаційної інстанції, який поза межами встановленої законом процедури не уповноважений зобов`язати інші державні органи вчинити певні дії. 

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

Ураховуючи викладене, необхідно відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_4 .

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 2 березня 2026 року та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 квітня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

 

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3