Справа № 991/4903/26

Провадження 1-кс/991/4915/26

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

11 травня 2026 року м. Київ 

 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , представника власника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві клопотання від 08.05.2026 представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12024050000000570 від 13.09.2024, 

 

В С Т А Н О В И В:

 

08.05.2026 на розгляд слідчого судді надійшло клопотання від 08.05.2026 представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 (далі - заявник) про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12024050000000570 від 13.09.2024.

Заявник просив частково скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.04.2025 у справі № 991/3559/25 у кримінальному провадженні № 52024000000000629 від 04.12.2024, а саме - скасувати арешт грошових коштів у розмірі 50 000 Євро, які є приватною власністю ОСОБА_5 .

Заявник обґрунтовував своє клопотання тим, що арешт має бути скасовано відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, оскільки він був накладений необґрунтовано, арештовані грошові кошти належать саме ОСОБА_5 , а не підозрюваному ОСОБА_6 у якого вони були вилучені .

Клопотання подане у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) згідно із статтями 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчого судді ВАКС.

У судовому засіданні заявник подане клопотання підтримав, та просив його задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_5 подане клопотання підтримала, просила його задовольнити, пояснила, що арештовані кошти є її особистими заощадженнями.

Детектив проти задоволення клопотання заперечував, надав пояснення на підтвердження своєї позиції.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак логічне тлумачення відповідної норми свідчить, що, перевіряючи наявність першої підстави, суд повинен враховувати обставини, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Така підстава як необґрунтованість накладеного арешту не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого судового рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає процедуру такого перегляду - виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».

Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно з урахуванням обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту.

При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України), суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту, покладається обов`язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Дослідивши матеріали провадження та заслухавши пояснення присутніх учасників, слідчий суддя встановив.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024050000000570 від 13.09.2024, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

У зазначеному кримінальному провадженні, на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 27.03.2025 у справі № 991/2592/25, за місцем проживання ОСОБА_6 та його родини за адресою: АДРЕСА_1 , було поведено обшук, під час якого було вилучено, зокрема, грошові кошти у розмірі 50 000 Євро.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.04.2025 у справі № 991/3559/25 накладено арешт на все вилучене під час обшуку майно, в тому числі, на вказані грошові кошти.

Підставою для накладення арешту був висновок про те, що зазначені грошові кошти, або частина з них могли бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто належать до переліку майна, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація (п. 1 ч. 1 ст. 962 КК України).

Слідчий суддя не погоджується з твердженням заявника, що арешт на грошові кошти було накладено необгрунтовано.

На цій стадії досудового розслідування передчасно робити будь-які остаточні висновки щодо права власності на арештовані грошові кошти.

Водночас, сам по собі факт вилучення арештованого майна за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 , за оцінкою слідчого судді, дає достатні підстави для застосування щодо нього відповідного заходу забезпечення в кримінальному провадженні № 12024050000000570.

При цьому, заявником не надано достатніх доказів того, що арештоване майно належить саме ОСОБА_5 .

Пояснення про те, що ОСОБА_5 періодично проживала за адресою проведення обшуку, та що вона залишила там власні кошти на зберігання ОСОБА_6 не підтверджується достатніми доказами.

Зокрема, з матеріалів провадження та наданих пояснень убачається, що ОСОБА_5 , як внутрішньо переміщена особа, зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Будь-яких доказів, що конкретно визначені грошові кошти в сумі 50 000 Євро належать саме ОСОБА_5 , заявником не надано.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України саме на заявника в цьому випадку покладається обов`язок доведення того, що арешт на грошові кошти був накладений безпідставно, або, що у арешті цього мана відпала потреба. Водночас, заявник наведених обставин не довів.

Водночас, слідчий суддя дійшов висновку, що потреба в дії цього заходу забезпечення кримінального провадження щодо арештованого майна на цей час не відпала.

Слідчий суддя також враховує, що предметом досудового розслідування у вказаному провадженні є можливе вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто, особливо тяжкого корупційного злочину.

За оцінкою слідчого судді, продовження застосування арешт майна в цьому випадку відповідає критеріям розумності та співмірності обмеження права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання: 1) законність втручання; 2) легітимна мета; 3) пропорційність між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря.

Обмеження права власності на конкретно визначене майно відбулося на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в кримінальному провадженні № 12024050000000570 в порядку, передбаченому КПК України.

Оцінюючи співмірність триваючого обмеження права власності, слідчий суддя констатує наявність правової підстави втручання в право власності особи (ухвала суду), легітимну мету (розслідування особливо тяжкого корупційного злочину), а також уважає, що з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів суспільства і особи, застосований арешт майна на цей час не є занадто обтяжливим для особи.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що справедливий баланс інтересів у цьому випадку дотримано, та враховує ту обставину, що накладений арешт діятиме протягом проведення досудового розслідування, або може бути скасований раніше.

Таким чином, у задоволенні поданого клопотання про скасування арешту майна має бути відмовлено.

Керуючись ст. 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

 

П О С Т А Н О В И В:

 

У задоволенні клопотання від 08.05.2026 представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12024050000000570 від 13.09.2024 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. 

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

 

Слідчий суддя ОСОБА_1