- Головуюча суддя (ВАКС): Саландяк О.Я.
Справа № 991/12056/25
Провадження 1-кп/991/154/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 травня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
в режимі відеоконференції з Закарпатським апеляційним судом
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року, на
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вищого антикорупційного суду на стадії судового розгляду перебуває вказане кримінальне провадження.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20 березня 2026 року продовжено на два місяці, тобто до 20 травня 2026 року включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
13 травня 2026 року в судовому засіданні прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор послався на ризики, зазначені у ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та ризик можливості незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованого ОСОБА_4 корупційного злочину, у разі засудження за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років з конфіскацією майна або без такої. У випадку засудження за вчинення цього злочину, може бути призначене лише покарання, пов`язане із реальним позбавленням волі. Наведені обставини є мотивом переховуватися від суду. Зважаючи на наявність у ОСОБА_4 паспорту громадянина України для виїзду за кордон та виїзду ним у період дії воєнного стану, а саме з 03 грудня 2024 року по 07 грудня 2024 року до Словацької Республіки, свідчить про наявність можливості залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У зв`язку з неможливістю вручення повідомлення про підозру, сторона обвинувачення була вимушена вживати заходів для його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. У зв`язку з цим, 16 травня 2025 року ОСОБА_4 оголошувався у розшук. Таким чином, у органа досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що враховуючи тривалий досвід роботи в правоохоронних органах та адвокатом, ОСОБА_4 міг набути зв`язків в органах державної влади, правоохоронних органах, експертних установах. Такі зв`язки можуть бути використані задля незаконного впливу як на свідків, які вже допитані, так і інших осіб, які можуть надати показання щодо важливих обставин кримінального провадження, зокрема на інших невстановлених осіб, як причетні до одержання неправомірної вигоди. Крім того, в силу досвіду ОСОБА_4 обізнаний з формами та методами збору доказів під час досудового розслідування.
Позиції учасників кримінального провадження.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання з підстав викладених у ньому та вказав, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, на даний час продовжують існувати та не зменшилися. Зокрема, зберігаються два ризики: можливість переховування обвинуваченого від суду, а також ризик незаконного впливу на свідка, експерта чи спеціаліста у цьому кримінальному провадженні. У зв`язку з цим, прокурор просить продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ще на два місяці.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що клопотання прокурора повторюється при кожному поданні клопотання про продовження строку дії обов`язків та не містить жодних нових обставин чи доводів. Обвинувачений вважає, що ризики, на які посилається прокурор, на теперішній час відсутні. У зв`язку з цим сторона захисту просить відмовити у задоволенні поданого клопотання, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 та сторона захисту належним чином з`являються в судові засідання та зацікавлені в об`єктивному і всебічному дослідженні всіх матеріалів справи.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію адвоката.
Дослідивши клопотання прокурора, матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких, зокрема, віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
Так, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20 березня 2026 року продовжено на два місяці, тобто до 20 травня 2026 року включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У зв`язку із закінченням строку дії зазначених обов`язків прокурором подано до суду клопотання про їх подальше продовження, ще на 2 місяці.
Обгрунтовуючи клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України: ризик переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду.
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду прокурор послався на тяжкість інкримінованого останньому корупційного правопорушення, невідворотність покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання його винуватим а також можливість виїзду ОСОБА_4 за кордон, звідки останній може не повернутись.
Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належить до тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна, або без такої. Також Суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що за загальним правилом виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з можливістю відчуження всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п.33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, Суд не виключає можливість здійснення перетину кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону. Крім того, слід врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 має інвалідність, проживає в м. Ужгород Закарпатської області, яке розташоване в безпосередній близькості до державного кордону, що об`єктивно підвищує ризик можливого незаконного його перетину.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Щодо доводів прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_4 переховувася від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим був оголошений у розшук, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, Четвертим Головним підрозділом детективів НАБУ здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
ОСОБА_4 , будучи викликаним на 22.11.2024 та 29.11.2024 для допиту в якості свідка до ЛТУ НАБ України не з`явився, на телефонні дзвінки не відповідає.
За результатами досудового розслідування 15 травня 2025 року щодо ОСОБА_4 було складено повідомлення про підозру та вжито заходів для його вручення у спосіб, передбачений КПК України.
У ході досудового розслідування органом досудового розслідування здійснювалися заходи щодо встановлення місця перебування ОСОБА_4 , для вручення останньому повідомлення про підозру.
Зокрема прокурор відвідав місце проживання ОСОБА_4 , де дверей ніхто не відчинив, проводилося спілкування із сином підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_11 щодо можливого місця перебування батька. Однак, оскільки вжитими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_4 не вдалося, орган досудового розслідування, маючи у розпорядженні дані про попередні неявки ОСОБА_4 на виклики без поважних причин, дійшов висновку про можливе переховування останнього від органів слідства, а тому постановою від 16 травня 2025 року оголосив його у розшук.
Також орган досудового розслідування у подальшому отримав у своє розпорядження та надав суду не менше двох документів, які підтвержували отримання копії письмового повідомлення про підозру ( 16 та 19 травня 2025 року), яке було спрямоване ОСОБА_4 та його сину ОСОБА_11 15.05.2025 засобами поштового зв`язку.
Разом із тим, у судовому засіданні 13.05.2026 було досліджено висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи №1130 від 08.07.2025, який містить посилання на виписку КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги" № 863, згідно якої встановлено, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 22 травня 2025 року по 11 червня 2025 року. Також у справі наявні дані про перебування на стаціонарному лікуванні з 11.06.25 по 12.06.2025.
Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що факт перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні об`єктивно свідчить про наявність поважних причин, які могли ускладнювати його участь у процесуальних діях та можуть спростовувати твердження прокурора про умисне переховування від органу досудового розслідування саме в цей час. Водночас ОСОБА_4 не мав причин для неявки на допит в якості свідка у листопаді 2024, не відповідати на телефонні дзвінки 15.05.2025 та не реагувати на події щодо вручення йому повідомлення про підозру до поміщення в лікувальний заклад 22.05.2025. Також суд вважає, що повнолітній син ОСОБА_4 , хоч і є повнолітнім, проте є близьким родичем і його повідомлення про те, що йому невідоме місце знаходження батька, було вірно оцінене органом досудового розслідування як елемент неможливості встановлення міця перебування ОСОБА_4 . При цьому суд виходить з того, що ОСОБА_4 перебуває у шлюбі із ОСОБА_12 , їх син ОСОБА_11 проживає з ними в одному місті, вони не перебувають у неприязних відносинах, та останній міг з`ясувати місце знаходження батька як у нього особисто так і у ОСОБА_12 . Повідомлення місця перебування ОСОБА_4 безперечно зумовило б безпосереднє здійнення процесуальних дій за його участі та унеможливило б прийняття рішення про оголошення його в розшук.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що матеріали кримінального провадження свідчать про наявність підстав оголошення 16.05.2025 ОСОБА_4 в розшук, який тривав до 12.06.2025 - затримання ОСОБА_4 , а наявність ризику переховування - актуальним та високим.
Ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Свідками у цьому кримінальному провадженні, зокрема, є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, у тому числі з протоколами допитів свідків, установлених у ході досудового розслідування, обвинувачений ОСОБА_4 володіє як їхніми персональними даними, так і інформацією про зміст наданих ними показань на досудовій стадії. Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, під час якого досліджуються докази сторони обвинувачення, а свідки ще не були допитані судом. За таких обставин існує реальний ризик впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на зазначених осіб з метою схилення їх до зміни показань або відмови від їх надання під час судового розгляду.
Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків зберігається не лише на етапі досудового розслідування під час збирання доказів, але й на стадії судового провадження - до моменту безпосереднього отримання судом їхніх свідчень та дослідження цих доказів.
Отже, наведені обставини дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 може вчинити незаконний вплив на свідків з метою зміни або нівелювання раніше наданих ними показань.
Також суд встановив, що усі свідки на яких поширюється заборона спілкування плануються допитуватись у судовому провадженні за ініціативою сторони обвинувачення та захисту.
Крім того, Суд враховує і той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 був адвокатом, а відтак, з огляду на характер його професійної діяльності, наявність широкого кола професійних контактів та можливих зв`язків у сфері правозастосування, існує реальний ризик незаконного впливу з його боку на експерта чи спеціаліста, залучених у цьому ж кримінальному провадженні. Такі обставини об`єктивно підвищують ймовірність перешкоджання встановленню істини у справі та унеможливлюють ігнорування зазначеного ризику судом.
Враховуючи вищевикладене, Суд вбачає необхідним продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
На переконання Суду, покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти ризику його переховування від суду та незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста в цьому кримінальному провадженні, а отже, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 176-178, 182, 194, 196, 314, 369-370, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року - задовольнити.
Продовжити на два місяці, тобто до 13 липня 2026 року, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року.
Надати обвинуваченому ОСОБА_4 , копію ухвали негайно після її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Суддя ОСОБА_1